Загострення загальної ситуації на Близькому Сході через війну Ізраїлю проти ХАМАСу, глобальне протистояння між США та Китаєм із потенційними небезпеками агресії комуністичних «таваріщєй» проти демократичного Тайваню і підвищення градуса внутрішньополітичної боротьби у самій Америці ще до початку президентської виборчої кампанії – всі ці події уже впливають на Україну і можуть ще більше впливати на перебіг повномасштабної російсько-української війни. Але нам варто розуміти, які можливості є в України у нинішній ситуації в світі, якою б складною і невизначеною вона не була.

Для України вкрай важливою є військово-технічна та фінансова допомога Заходу. Перша посилює нашу армію, друга – прямі вливання у наш держбюджет, що дозволяє тримати на плаву економіку і виплачувати зарплати, пенсії, а також робити соцвиплати. Нещодавно стало відомо, що загальна виділена чи обіцяна військова, фінансова та гуманітарна допомога Україні з боку Євросоюзу вперше перевищила американську допомогу. Велике значення для такого висновку Інституту світової економіки в Кілі має план Єврокомісії надати Україні підтримку на 50 млрд євро впродовж 2024 – 2027 рр. Але тут потрібно розуміти, що і в 2022-му після повномасштабного російського вторгнення в Україну, і в нинішньому 2023 році підтримка українського держбюджету трималася на спільних зусиллях США, ЄС та міжнародних фінансових організацій. І саме спільна допомога з цих трьох напрямків дозволить говорити нам про більш-менш фінансову стабільність України в наступному році. 

У Євросоюзі є свої проросійські «троянські коні», як-от уряд Угорщини, а тепер ще й новий уряд Словаччини. У західних ЗМІ повідомляють, що ці країни виступають проти довгострокового фінансування України на вже згадані 50 млрд євро. Кінцеве рішення лідери країн ЄС мають ухвалити в середині грудня. Голова Європейської ради Шарль Мішель уже заявив, що Україна обов’язково отримає ці кошти впродовж наступних чотирьох років. Тож спостерігатимемо за розвитком ситуації і за тим, що європейські лідери зможуть зробити із проросійськими прем’єрами Угорщини та Словаччини.

Якщо говорити про суто військово-технічну допомогу, то в цьому питанні ЄС зараз не зможе замінити США. Це вже визнавали й високопосадовці Євросоюзу. Тому вкрай важливою для нас є додаткова допомога від Сполучених Штатів. Її поки ще чекаємо. 25 жовтня американські республіканці після тритижневого «пересування» кандидатів нарешті спромоглися дати необхідну кількість голосів для призначення нового спікера Палати представників Конгресу США. Ним став ультраправий республіканець-трампіст Майк Джонсон. Тепер Конгрес має час до 17 листопада, щоб ухвалити федеральний бюджет і знову уникнути «шатдауну». Чи хоча б знову ухвалити тимчасове фінансування, щоб отримати більше часу для перемовин щодо бюджету. А також має можливість проголосувати за додаткову допомогу іноземним союзникам та партнерам США. Далі докладніше зупинимося на тому, чого можна очікувати Україні. Наперед зазначимо, що для нас ситуація непроста, але точно не безнадійна.

Нагадаємо, що Конгрес США 30 вересня зумів ухвалити тимчасовий бюджет федерального уряду для уникнення «шатдауну», і тоді до цього закону не була включена додаткова допомога Україні. Білий дім просив Конгрес виділити нашій державі додатково 24 млрд доларів: 13 млрд мали піти на допомогу в оборонній сфері, 11 млрд – на гуманітарну. Дуже швидко після ухвалення тимчасового бюджету посади позбувся попередній спікер Палати представників Кевін Маккарті. Президент Джо Байден заявляв, що додаткова допомога Україні має бути проголосована окремим рішенням. А трампісти звинуватили свого однопартійця Маккарті в таємній змові з Білим домом. Звільнення спікера ініціював трампіст Метт Гетц. Тут треба нагадати, що в січні Кевін Маккарті погодився на зміни до регламенту, які дозволяють вносити резолюцію про відставку спікера навіть одному-єдиному конгресмену. Ось так уперше в історії США було достроково звільнено спікера Палати представників.

Із січня республіканці мають більшість у Палаті представників. Але це більшість «на межі» 222 голосів проти 213 голосів у демократів. Проти допомоги Україні виступають саме республіканці-трампісти. Як повідомляють американські ЗМІ, це майже 70 республіканців у Палаті представників, третина їхньої фракції. Із них близько півтора десятка – найбільш затяті прихильники Трампа. Але зараз вони впливають на всю Палату представників, бо перевага у республіканців мала і кожен голос має значення, якщо не домовлятися з демократами. І навіть впливають на весь Конгрес, бо один законотворець може ініціювати звільнення спікера Палати представників. Ось така ситуація.

Відомо, що майже половина республіканців у Палаті представників підтримують продовження допомоги Україні (в Сенаті республіканці більш відверто заявляють про те, що допомогу Україні не варто припиняти, навіть збільшувати). Тобто насправді голоси за додаткову допомогу Україні є і в Палаті представників, і в Сенаті. Загалом двопартійна і двопалатна підтримка України зберігається. Але залишається тільки рік до президентських виборів у США, і трампісти націлені на дискредитацію політики чинного глави Білого дому Джо Байдена. Тема допомоги Україні стала заручницею цієї внутрішньоамериканської політичної боротьби. І в цій боротьбі використовують посаду спікера Палати представників.

Звісно, повноваження спікера не безмежні, але він вирішує організаційні питання, як-от винесення законопроєктів на розгляд, тому може затягувати процес ухвалення рішень. І ми вже за цим спостерігаємо. Відомо, що Білий дім запросив у Конгресу спільний великий пакет допомоги на 106 млрд доларів для України, Ізраїлю, Тайваню та посилення кордону з Мексикою. Понад 61 млрд доларів Білий дім планував спрямувати саме на додаткову підтримку України. Задум команди Байдена зрозумілий. Ізраїль є союзником США, і Конгрес не зможе проігнорувати запит цієї країни на допомогу. Головним своїм стратегічним суперником США вважають Китай, тому кроки на посилення Тайваню цілком логічні. І республіканці найбільше кричать про проблему нелегальних мігрантів та необхідність посилення кордону. Тому загальний пакет допомоги значно підвищив би шанси на те, що додаткова допомога Україні точно буде проголосована. Але одразу після обрання спікером Палати представників Майк Джонсон заявив, що питання допомоги Ізраїлю та Україні потрібно розділити. 29 жовтня в інтерв’ю Fox News він повідомив, що окремий законопроєкт про допомогу Ізраїлю Палата представників розгляне вже цього тижня.

«Цього тижня ми збираємося внести в Палату представників законопроєкт про окреме фінансування Ізраїлю. Я знаю, що наші колеги, наші колеги-республіканці в Сенаті, мають подібний законопроєкт. Ми вважаємо, що це нагальна, термінова потреба. У світі відбувається багато речей, які ми мусимо вирішити. І ми це зробимо. Але зараз те, що відбувається в Ізраїлі, потребує уваги. І я думаю, що ми повинні розділити допомогу і пройти через це», – заявив Майк Джонсон.

Можливо, після виходу цього номера «Львівської Пошти» наші читачі матимуть більше інформації про найближчі дії Палати представників Конгресу США. Але важливо розуміти, що республіканці-трампісти принаймні до листопада наступного року своєї риторики не змінять. Тому зараз потрібно стежити за тим, коли ж Конгрес дійде до голосування за допомогу нашій державі. Якою, зрештою, ця допомога буде, бо існує велика ймовірність, що мовитиметься вже не про понад 61 млрд доларів на наступний рік, а про меншу суму. Деякі експерти зазначають, що Білий дім навмисно декларував великі цифри, щоб мати поле для маневрів у дискусіях із законотворцями. От тільки те, що в США потім назвуть компромісом, для нас критично важливе, а менша допомога прямо впливатиме на спроможності ЗСУ та на фінансову стабільність нашої країни.

«Конгрес США таки вирішив розділити допомогу Україні та Ізраїлю, що є надзвичайно небезпечним для нас. Недарма Адміністрація Байдена подавала одним пакетом на майже 100 мільярдів фінансування чотирьох речей: України, Ізраїлю, Тайваню та кордону. Укріплення кордону, тобто побудова там стіни, є давньою історією Трампа і більшості консервативних республіканців, тому «проштовхнути» Україну було набагато легше «пакетом». Тепер, коли вже є заява спікера про окреме голосування за Ізраїль, наш єдиний шанс – залишитись у пакеті з кордоном. По-іншому наші шанси щодо винесення на голосування знижуються неймовірно. Крім того, нам спробують урізати наше фінансування (61,8 млрд). Якщо це станеться, то гроші закінчаться в розпал президентських перегонів, і це найгірше. Нам давно мріють урізати або взагалі прибрати фінансування нашого бюджету (тобто прямі вливання, за рахунок яких тримається наша економіка). У 2023 році воно було на рівні 1,1 млрд, тепер хотіли скоротити до 900 млн. Якщо не буде й цього, ми не витягнемо. Я розумію республіканців, які кажуть, чому ми маємо платити у вас пенсії, коли вони в США відсутні. Ми готові лише на зброю. Наш основний аргумент – якщо ми втратимо економіку, то війну не виграємо, а зберегти базові витрати можемо тільки перекинувши гроші із з/п військових (що неприпустимо і ніколи не станеться) або купувати менше зброї. Тому фактично зброю вони й фінансують», – про це 30 жовтня написала у Facebook українська парламентарка від фракції «Голос», голова тимчасової спеціальної комісії ВРУ з питань моніторингу отримання і використання міжнародної матеріально-технічної допомоги Олександра Устінова. 

Вона також зазначила, що в США шириться багато міфів про допомогу Україні. Але насправді, надаючи зброю нашій державі, США поповнюють свої запаси новою, і абсолютна більшість виділених грошей залишається у самих Сполучених Штатах. Окрім того, якщо говорити про допомогу Україні у відсотковому відношенні до бюджету США, то мовиться про незначні витрати. Також Олександра Устінова пояснила, як війна Ізраїлю проти ХАМАСу впливає на питання американської допомоги Україні. 

«Наша найбільша проблема також – США готуються до війни – довгої та затяжної на Близькому Сході. Вона не буде така інтенсивна, як в Україні, але відтягне величезні ресурси від нас. І якщо зараз ми конкуруємо поки що з Ізраїлем тільки за боєприпаси 155 калібру, то якщо американці відправлять армію на Схід – зброї та захисту стане менше. Наш єдиний варіант наразі – розвиток власного виробництва. І якщо ми можемо самі робити всі деталі до М777, окрім стволів, поєднувати наші старі радянські технології з американськими новітніми ракетами, то зможемо все. Держдеп уже працює над прискоренням дозволів, а ми – над пріоритетами виробництва. God Bless America та наших інженерів», – зазначила українська парламентарка.

І ось тепер питання, чи призначення Майка Джонсона призведе до того, що американська допомога Україні взагалі припиниться. Аж ніяк! Розділення пакету допомоги не означає, що не буде окремої допомоги Україні. 

«Ми не можемо дозволити Володимиру путіну перемогти, бо я вважаю, що він там не зупиниться, і це, можливо, заохотить Китай рухатись у Тайвані», – про це заявив Майк Джонсон 26 жовтня. Він також сказав про українців: «Ми їх не залишимо».

Майк Джонсон говорив про те, що додаткова допомога Україні буде погоджена, але «за певних умов»: «У нас будуть умови щодо цього, тому ми працюємо над цим. Ми хочемо підзвітності, хочемо, щоб Білий дім мав чіткі цілі. І ми маємо намір провести ці дискусії. Це буде дуже продуктивно». 

Тут треба нагадати, що торік він голосував проти допомоги Україні, але проголосував за закон про лендліз для нашої держави. Він чітко й послідовно виступає за допомогу Ізраїлю, підтримує ідею щодо необхідності стримування Китаю. Тобто його точно не можна назвати проукраїнським, але в його поглядах є речі, за які можна зачепитися, щоб доводити необхідність продовження допомоги Україні. І ще раз нагадаємо: спікер Палати представників ухвалює рішення не одноосібно. І коли законопроєкт про додаткову допомогу Україні буде винесений на голосування, то голосів «за» вже має вистачити. Головне, щоб до того моменту проєкт допомоги не був надто урізаний.

«Я вважаю, що Майк Джонсон, який став спікером Палати представників Конгресу США, себе ще покаже, думаю, і в позитивному для нас сенсі. Він по-своєму дуже щира людина і щиро вірить у свою версію консервативних цінностей. Він дуже віруюча людина, я його особисто не знаю, але мої друзі та приятелі з Республіканської партії, які його знають, кажуть, що його поважають за щирість, послідовність і за те, що він завжди відданий своєму баченню… На мою думку, ми маємо класний простір для того, щоб з ним спілкуватися. У нього велика повага серед своїх колег саме за таку консервативну послідовність та щирість. Йому буде простіше просувати багато речей, оскільки він має підтримку і Трампа, і ключових фігур серед республіканців. Джонсон поки що здатний поєднати різні крила й табори серед республіканців, де наразі відбувається таке собі бродіння. Так що насправді я дав би йому можливість проявити себе, зокрема стосовно нас. І я аж ніяк не налаштований негативно», – зазначив 28 жовтня у ефірі телеканалу «Еспресо» колишній міністр закордонних справ України (2014 – 2019 рр.) Павло Клімкін. 

І варто повторити, про що вже довго говорять багато політичних експертів: американсько-українські відносини зараз треба розвивати не на основі емоцій, а прагматичним шляхом. Пафосними промовами в США уже нікого не здивуєш. В української влади є свої завдання, які треба виконувати, щоб втримати американську допомогу. Це проведення справжніх реформ, це те, в чому не сховаєшся за спиною ЗСУ.

Потрібно згадати про ще одну подію, яка може вплинути на нас. На листопад готують зустріч американського президента Джо Байдена з китайським лідером Сі Цзіньпіном. Зустріч має відбутися на полях саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, який триватиме з 11 до 17 листопада в Сан-Франциско. Минулого тижня до США завітав очільник китайського закордонного відомства Ван Ї, після чого західні ЗМІ повідомили про домовленість щодо зустрічі лідерів держав. Хоча на момент підготовки цієї статті офіційного підтвердження такої зустрічі ще не було.

Чому це важливо для нас? «Там можуть бути ухвалені довготривалі стратегічні рішення, які вплинуть на війну та, зокрема, посунуть росію із геополітичної шахівниці. Оптимізму додає і лист Сі Цзіньпіна до Байдена, надісланий напередодні їхньої можливої зустрічі. Лист цитують всі західні ЗМІ, і він напрочуд компліментарний та прямо натякає на готовність Китаю йти із США на масштабні геополітичні домовленості. Звісно, це все може бути лише порожньою дипломатичною риторикою. Але якщо зустріч мине успішно, світ відступить на крок від прірви, до якої вперто йде в останні роки», – про це пише у Facebook політолог Сергій Таран. 

Китай – зараз фактично єдина країна, що може впливати на росію. Китаю не вигідна поразка росії у війні, але Китаю не вигідна і постійна нестабільність у нинішньому світі. Крім того, для Китаю вкрай важливими є торговельні відносини США та ЄС. Тому якщо зараз у кремлі роблять ставку на затягування війни і те, що Захід «змусить» Україну до миру, то також мають озиратися на Китай і думати, чи не буде якогось примусу щодо самої рф. 

Цікаво, що недавно Сі Цзіньпін приймав путіна в себе, а вже після цього заявив, що Китай готовий домовлятися зі США. «Китай готовий дотримуватися трьох принципів взаємоповаги, мирного співіснування та взаємовигідної співпраці у вибудовуванні відносин зі Сполученими Штатами, належно вирішувати розбіжності та спільно реагувати на глобальні виклики для досягнення спільного успіху та процвітання як двох країн, так і світу в цілому», – мовиться у вже згаданому листі Сі Цзіньпіна.

Звісно, ще рано говорити про вплив на світ ймовірної зустрічі Джо Байдена та Сі Цзіньпіна. Зрештою, Китай уже не раз демонстрував, що використовує питання російсько-української війни лише для торгів із Заходом. Але потрібно дочекатися того, щоб зустріч Байдена і Сі хоча б відбулася. А далі вже спостерігатимемо і за публічними заявами, і за «вкидами» у ЗМІ щодо перебігу цих перемовин.

«Путін буде пропонувати свої послуги Сі у всьому, що стосується головної мети китайського лідера – побудови світу, де Китай на одному рівні зі США та колективним Заходом. Він розуміє, що в цій грі рф остаточно перетворюється на молодшого партнера Китаю, але гратиме далі, бо виходу в нього немає. Але це означає й те, що Сі наразі вигідно тримати путіна в цій безвихідній ситуації, тобто не давати йому програти. Сі прекрасно розуміє, що Захід «показав зуби» із застосуванням ATACMS, і робитиме це поступово, але стратегічно далі, в тому числі через постачання літаків. Китайці навряд чи перетнуть червоні лінії Заходу в постачанні рф зброї, але поки що будуть надсилати майже все, щоб тримати російський режим. Якщо, звісно, Байден і Сі не домовляться про щось інше на своїй зустрічі, яка планується наступного місяця. Тому поговорити із Сі до цього було так критично важливо для Путіна. Але Сі бачить світ через китайські, точно не російські, окуляри», – зазначив у Facebook уже згаданий колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін. 

Залишається сподіватися, що Джо Байден не піде на політичні ігри, в яких Україна буде «розмінною монетою». Адже, як у ситуації із Китаєм та рф, поразка України стане поразкою США, а українська перемога водночас стане американською перемогою. І тільки успішна українська історія може привести до успіху самого Джо Байдена. У своїй історичній промові від 19 жовтня американський президент задекларував, що для США однаково пріоритетною є допомога й Ізраїлю, й Україні. 

«Наші союзники, і найголовніше противники за межами Європи, стежать за нашою відповіддю в Україні. Якщо ми підемо і дозволимо путіну стерти українську незалежність, агресори по всьому світу насміляться на те саме. Ризик конфлікту й хаосу може поширитися на інші частини світу. Саме тому я надішлю до Конгресу терміновий запит для фінансування потреб національної безпеки Америки, для підтримки наших критично важливих партнерів, зокрема Ізраїлю та України. Це розумна інвестиція. Це приноситиме дивіденди американській безпеці впродовж поколінь. Допоможе вберегти американські війська. Допоможе нам побудувати безпечніший світ, з миром і достатком для наших дітей та онуків», – заявив тоді Джо Байден.

Ми вже знаємо, що в Конгресі роблять із президентським запитом. І тепер залишається сподіватися, що в глави Білого дому знайдуться вагомі аргументи і на перемовинах із американськими законотворцями, і на можливих перемовинах із китайським лідером.