Україна не один місяць чекала на американські далекобійні ракети ATACMS. І от минулого тижня стало відомо, що США таємно передали нам певну кількість цих ракет. Ранню версію ракет із дальністю ураження цілі до 165 км, а не до 300 км, але в касетному варіанті. Тобто дуже ефективну зброю для ударів по скупченню незахищеної ворожої техніки. Аеродроми – ідеальна ціль для такої модифікації ATACMS. І наші Сили оборони 17 жовтня влаштували яскравий дебют для ATACMS в Україні, вдаривши по аеродромах поблизу тимчасово окупованих Луганська та Бердянська. OSINT-аналітики з проєкту Oryx зазначають, що в підсумку російські окупанти втратили 24 гелікоптери: знищені сім Ка-52 «Алігатор», два вертольоти Мі-8 і ще Ка-52 та Мі-8 пошкоджені. Зрозуміло, що останні не вдасться невдовзі відновити.

Дуже швидко після цього удару і українська влада, і американська сторона підтвердили, що наша держава отримала ракети ATACMS. І за останній тиждень західні ЗМІ багато писали про те, як Білий дім ще наприкінці серпня ухвалив рішення таємно передати ці ракети Україні. І що наша держава поки що отримала лише до двох десятків касетних ATACMS.

Загалом зрозуміло, що такі ракети – це нові можливості для наших Сил оборони. Але якщо говорити про масштабний вплив на хід війни, то величезне значення матиме кількість цих ракет та ймовірність поставок інших модифікацій ATACMS. 

Далі про все це докладніше. А також про те, чому досі чекаємо на німецькі ракети TAURUS, на якому етапі зараз процес навчання наших льотчиків на F-16 і наші надії на отримання в майбутньому шведських винищувачів Gripen. Бо все це впливатиме на можливості українських захисників і, відповідно, на перебіг великої російсько-української війни.

Та почнімо з того, які саме ракети ATACMS вже отримала Україна. Це M39 (ATACMS Block I). Також фігурує під позначенням MGM-140 або ж MGM-140A. Це базова версія ракет «родини» ATACMS, що перебуває на озброєнні американської армії з початку 1990-х. Виробництво цих ракет тривало від 1990-го до 1996-го. На фотографіях двигуна ракети, які поширювали рашисти після українського удару по аеродрому під Бердянськом, було помітно, що така конкретна ракета була виготовлена в 1996-му. Як уже зазначалося, дальність ураження цілей M39 – до 165 км. Ця ракета має найбільшу бойову частину серед усіх версій ATACMS – 950 субелементів M74, кожен з яких може «накривати» площу до 15 квадратних метрів. На підльоті до цілі ракета розкриває та засипає район цілі цими елементами, пояснює український військовий портал Defense Express.

Для запуску ракет ATACMS використовують пускові установки M270 (дві ракети) або M142 HIMARS (одна ракета). Ці системи вже давно успішно використовують наші військові. 

Як уже мовилося, немає офіційної інформації про те, скільки таких ракет вже отримала Україна. Але західні ЗМІ повідомляли, що США передали їх до 20-ти. Це дуже мало. Навіть якби мовилося про сотню ракет, то це все одно було б замало. Треба говорити принаймні про кілька сотень.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба 19 жовтня ствердно відповів за запитання, чи означає поставка першої партії ATACMS те, що США передаватимуть їх постійно і в більшій кількості. А також висловив сподівання, що в майбутньому Україна отримає ракети ATACMS, здатні уражати цілі на відстані 300 кілометрів. Чи це заяви на основі якихось попередніх домовленостей, чи просто хороші слова у вдалий час, важко сказати. Залишається сподіватися, що США не обмежаться поставкою лише кількох десятків ракет. Це було б насправді дивно.

Але якщо раніше заходила мова про ATACMS для України, то в США постійно знаходилися голоси тих, що заявляли про надто малу кількість ракет навіть для своєї американської армії. Якою ж може бути ситуація щодо кількості ракет M39? 

«Загалом, якщо брати розкриті дані Пентагону за 2007 рік, то на цей час на складах армії США було 1076 таких ракет. Але саме вони активно йшли на переробку під унітарну осколково-фугасну бойову частину WDU-18/B, яку використовують у Harpoon і Tomahawk, вагою 227 кг за програмою Unitary Service Life Extension Program (SLEP). Тому кількість у понад 1000 одиниць, можливо, відразу скоротити, але на скільки саме – питання без відповіді, бо у США не розкривали темпи програми, а головне невідомо, скільки ракет у касетному спорядженні проходили регламентні роботи зі строків експлуатації раз на 10 років», – пише Defense Express.

Як бачимо, щодо кількості ракет в арсеналах США питань багато. Зрештою, це не та інформація, яку публічно озвучуватимуть на офіційному рівні. Однак Україні потрібні систематичні удари по військових об’єктах окупантів. А для цього потрібна більша кількість ракет.

«Коли в 2022 році Україна отримала від США системи HIMARS з високоточними ракетами GMLRS, їх почали застосовувати в межах певної тактики. ЗСУ вражали ракетами військові склади, порушуючи таким чином постачання частин на фронті, насамперед артилерійських. Це дуже ускладнило логістику, оскільки російським тиловикам довелося перебудовувати систему постачання, спираючись на систему великої кількості дрібних складів на відстані від лінії фронту. Це вимагало збільшення кількості вантажівок, персоналу тощо. Цього ЗСУ змогли досягти невеликою кількістю пускових установок. Головний чинник, що привів до успіху цієї кампанії, – послідовність ударів та зосередження на певній цілі. Тому говорити про те, що в України з'явилася якась диво-зброя, яка може змінити перебіг війни, не можна. Один-два удари по авіаційних об'єктах не здатні змінити ситуацію. Це можна зробити, лише послідовно завдаючи ударів по цілях, пов'язаних між собою. Характеристики ATACMS навряд чи дозволять вражати добре укріплені цілі: навіть якщо Україна отримає більш дальню версію ракети та зможе досягти нею Кримського моста, осколково-фугасна чи касетна бойова частина не буде ефективною проти масивних бетонних конструкцій. Тому, найімовірніше, ЗСУ намагатимуться вражати такими ракетами великі, але погано захищені цілі на відкритому просторі. Наприклад, позиції ППО чи артилерії, аеродроми, склади та, можливо, особовий склад російських частин», – звертає увагу військовий оглядач BBC Павло Аксьонов, повідомляє BBC-Україна.

А тепер про дальність ракет. Якщо говорити про М39 із дальністю ураження цілей до 165 км, то, на думку аналітиків Defense Express, потенційних цілей небагато. Окрім вже уражених аеродромів під Бердянськом та Луганськом, є ще цілий аеродром під Джанкоєм. 

«Також, звісно, значна кількість інших не менш важливих об'єктів на більшості окупованої території України, окрім більшої частини Криму, хоча мис Тарханкут потрапляє в зону дії. В теорії є ще можливість ураження авіабази у Єйську, на південному березі Азовського моря, а також інших військових авіабаз на території РФ у Курській та Білгородській областях. Але це вже не залежить від ТТХ самої зброї. А коли мовиться про 300 кілометрів, то жодної варіативності вже немає, бо в зоні ураження опиняється вся окупована територія України навіть із поточних можливих пускових районів», – мовиться у матеріалі Defense Express.

Одразу зазначимо, що США публічно оголосили про обмеження використання ATACMS по міжнародно визнаній території рф. Речник Пентагону Патрік Райдер 20 жовтня заявив, що Вашингтон отримав гарантії, що ці ракети будуть використані в межах України для відвоювання і захисту суверенної української території. Ось така ситуація. 

Чи будуть передані Україні версії ракет ATACMS із більшою дальністю ураження цілей і коли – поки що під питанням. Чи вже передали, але поки це також таємниця?..

Однак є варіанти, дуже потрібні Україні. Для прикладу, касетні ATACMS Block IA. У них зменшене корисне навантаження, 300 суббоєприпасів М74, але дальність стрільби – до 290 км. А можливо, найбільш досконалою модифікацією ракет ATACMS аналітики Defense Express називають ATACMS Block IVA. Дальність стрільби сягає до 300 км, а ось бойова частина – унітарна, масою 227 км, призначена для знищення бункерів та фортифікаційних споруд. «Бойове хрещення» цієї ракети також відбулося в 2003 році, під час війни проти Іраку. У 2004 і 2005 роках ця ракета отримала цілий пакет вдосконалень – покращення системи наведення, нове програмне забезпечення та здатність уражати цілі з вертикального пікірування.

Проте варто нагадати, що раніше німецька влада «прив’язувала» ймовірність свого рішення про передачу Україні авіаційних крилатих ракет TAURUS до рішення США про передачу ракет ATACMS. І от американці свій крок зробили, а що ж німці? 

«На даний момент не буде постачання ракет TAURUS Україні. На мою думку, Федеральний уряд і канцлер Німеччини дуже чітко дали це зрозуміти. Ми поінформували про це рішення і український уряд, причому докладно. Наразі це все, що я можу сказати публічно з цього приводу», – заявив посол ФРН в Україні Мартін Єґер у інтервʼю «Європейській правді», опублікованому 19 жовтня.

Звісно, це викликає розчарування. Вже й представники польського уряду розкритикували небажання німецької влади надавати Україні ракети TAURUS. І тут треба зазначити, що багато німецьких політиків із провладної коаліції також закликають тамтешній уряд передати Україні ці ракети. Але також треба сказати, що Мартін Єґер нагадав, що Німеччина зараз готує новий пакет допомоги Україні на понад мільярд доларів, зокрема для посилення української системи протиповітряної оборони.

Нагадаємо, що технічні характеристики німецьких авіаційних крилатих ракет TAURUS дуже схожі до британських Storm Shadow та французьких SCALP-EG, які вже використовують наші військові. Для запуску останніх адаптували літаки Су-24, використавши пілони від літаків Tornado. Особливістю TAURUS є її бойова частина – тандемна бетонобійна боєголовка MEPHISTO для ураження укріплених цілей або об’єктів інфраструктури. Це те, що нам дуже потрібно. Зброя для прориву укріпленої оборони. Але німці не перестають зволікати з позитивним для України рішенням.

Чи, можливо, й у цьому випадку будуть якісь таємні поставки? Хотілося б вірити. Але військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко вважає, що, можливо, є вагомі причини затримки щодо отримання Україною німецьких далекобійних ракет. 

«У ракет TAURUS трошки інша проблематика. За своїм функціоналом вони дуже схожі на ракети Storm Shadow та SCALP-EG. Це також дозвукова крилата ракета авіаційного базування, але є один дуже суттєвий нюанс, який полягає у тому, що Storm Shadow та SCALP-EG вдалося інтегрувати в старий радянський фронтовий бомбардувальник Су-24, який ми зараз використовуємо. А от у TAURUS із цим проблеми, бо можливість інтеграції такої ракети в цей літак, скажімо так, під великим питанням. Тому я не виключаю того факту, що разом із TAURUS нам мусять передавати й безпосередньо носій. А раніше передавати ці ракети нема жодного сенсу», – сказав Олександр Коваленко 20 жовтня в ефірі телеканалу «Еспресо TV».

Зазначимо, що Олександр Коваленко – не єдиний військовий експерт, який звертає увагу на те, що літаки наших Повітряних сил складніше адаптувати під TAURUS, аніж під Storm Shadow та SCALP-EG. Але, що цікаво, на думку військово-політичного оглядача групи «Інформаційний спротив», для наших військових носіями ракет TAURUS мають стати шведські винищувачі Gripen. Зі слів Коваленка, найбільш вірогідним носієм під TAURUS може бути або Eurofighter Typhoon, або Saab Gripen. Пан’європейські винищувачі Eurofighter нам начебто ніхто не збирається передавати. А от щодо Gripen, то неназвана кількість наших льотчиків уже пройшла ознайомче навчання, і зараз уряд Швеції вивчає можливість передачі Україні цих літаків. Але зрозуміло, що це станеться не так швидко навіть у випадку позитивного для нас рішення шведської влади. Зрештою, знадобиться повноцінне навчання наших льотчиків. 

«Згадаймо, коли з'явилася перша інформація про те, що українські пілоти проходять і підготовку на Saab Gripen. Відповідно виникає питання: навіщо вчитися керувати Gripen, якщо ми отримуватимемо F-16? Кокпіти цих винищувачів дуже схожі за ергономічністю та функціональністю. Отже, як базова підготовка це також можливо. Але чому не в якусь іншу країну відправили наших пілотів на підготовку, де також є F-16, а саме на Saab Gripen? Тому не виключаю, що саме TAURUS будуть передані Україні тоді, коли в нас будуть підготовлені пілоти, які зможуть керувати Gripen», – сказав Олександр Коваленко в ефірі «Еспресо TV».

Однак варто буде спостерігати за тим, як поводитиметься німецька влада і чи шведський уряд зможе швидко ухвалити рішення про передачу Україні своїх багатоцільових винищувачів.

На рішення про передачу Україні винищувачів Gripen ще треба зачекати, але ми вже точно маємо отримати F-16. І наші льотчики вже проходять навчання. Тому завжди цікавими є новини про те, як відбувається цей процес. 22 жовтня речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат у ефірі загальнонаціонального телемарафону заявив, що українські льотчики навчаються дуже швидко. Перша група вже завершує навчання на авіатренажерах і невдовзі розпочне практичну льотну підготовку. Спочатку польоти на літаках відбуватимуться з інструкторами. 

«Це має статися найближчим часом, про що казали наші партнери, адже льотчики доволі швидко опановують літаки. Зрештою, тут вони робили певне домашнє завдання. Отже, ми перебуваємо на етапі пересадки в уже бойовий літак і польоти з інструктором, які вже завершаться самостійним пілотуванням», – розповів Юрій Ігнат.

І зазначив, що не було проблем із володінням англійською нашими льотчиками, котрі першими поїхали на навчання. Зі слів Ігната, перша група, яка відбула на навчання до Бельгії, була сформована з пілотів, які вже мали базовий рівень мовної підготовки і, відповідно, прохідний бал з англійської мови.

«Єдине, що потрібно було вивчити, це авіаційну термінологію. У літаку F-16 все англійською мовою: важелі управління, рідкокристалічний екран тощо, тому потрібно розуміти, які подаються команди і як їх виконувати. Тому потрібно було адаптуватися до цього та все відточити. Помилка, найменша помилка в неправильно прочитаному слові, може призвести до катастрофи, тому це так важливо», – наголосив речник Повітряних сил ЗСУ.

Очевидно, тут мовилося про навчання наших льотчиків у Європі. Але також відомо, що певна кількість українських льотчиків та інженерів перебувають на навчанні й у США. І за останній місяць західні ЗМІ вже кілька разів повідомляли, що українці вже перейшли від оцінювання рівня англійської до тренувань.

Загалом за усією тією «розкиданою» інформацією про тренування українських льотчиків за кордоном видно, що вони здатні опанувати F-16 швидко. Але в будь-якому випадку найоптимістичніший термін отримання Україною перших літаків – це перша половина наступного року. Про це нещодавно говорив і глава українського МЗС Дмитро Кулеба.

Нагадаємо, що ще в серпні першими про рішення передати винищувачі F-16 Україні оголосили Данія та Нідерланди. Данія передасть нам 19 літаків і до 42 літаків передадуть Нідерланди. Уряд Данії налаштований передати першу партію із шести літаків щонайшвидше. І тут усе залежатиме власне від термінів підготовки наших льотчиків. Терміни передачі літаків від Нідерландів невідомі. Також у серпні прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере підтвердив повідомлення ЗМІ про те, що і його країна в майбутньому передасть Україні F-16. Але ні кількість літаків, ні терміни передачі не став уточняти. Натомість норвезькі ЗМІ повідомили, що мовиться про 12 літаків. 

І от 11 жовтня міністерка оборони Бельгії Людивін Дедондер у інтерв'ю бельгійській телерадіокомпанії RTL на тлі візиту президента України Володимира Зеленського до Брюсселя заявила, що і її країна надасть Україні винищувачі F-16. Поставки почнуться з 2025 року, коли Бельгія отримає новіші моделі F-35. Скільки саме літаків Україна одержить від Бельгії, ще не відомо.

Також нагадаємо, що для заміни всього авіапарку наших Повітряних сил потрібно 128 західних винищувачів. Але це довготривалий процес. Якщо ж говорити про мінімальну кількість, здатну насправді змінити перебіг війни і допомогти звільнити всі окуповані рашистами українські території, то це принаймні 48 літаків (чотири ескадрильї). Про це ще раніше заявляло Міністерство оборони України. Такої ж думки дотримуються багато військових експертів. Наступного року насправді цілком реально отримати від Данії обіцяні дві партії F-16 (загалом 14 літаків). Якщо Бельгія розпочне передачу літаків аж 2025-му, то наступного року вкрай важливим для посилення наших Повітряних сил буде те, які темпи поставок літаків Україні оберуть Нідерланди та Норвегія, чи вдасться підготувати достатню кількість льотчиків та чи будуть швидкі сюрпризи із шведськими Gripen.

«Головне, щоб ми мали сучасні літаки, які дадуть можливість здобування переваги в повітрі. Це можуть бути і Gripen, про що вже мовилося, й інші літаки. Не прив’язуймося зараз до типу F-16, бо це вже визначено на 100 відсотків, а далі вже керівництво держави, Генерального штабу та командування Повітряних сил шукатимуть шляхи та можливості отримання озброєння для цих літаків», – зазначив Юрій Ігнат.