Обидві палати американського Конгресу 30 вересня в останній момент проголосували за компромісний для них закон про тимчасове фінансування федерального уряду США на наступні 45 днів. До закону не була включена додаткова допомога Україні, і президент Джо Байден підписав цей документ перед самим дедлайном. У США опівночі 30 вересня завершився фіскальний рік, і ухвалення бодай тимчасового фінансування уряду потрібне було для уникнення «шатдауну». Тобто щоб продовжити належну роботу системи держуправління.

Урядовий «шатдаун» не є чимось надзвичайним для Сполучених Штатів. За останнє десятиліття їх було три. Під час «шатдауну» частина американських державних структур не працює, лише найважливіші установи, зокрема ті, що відповідають за забезпечення порядку. Хоча навіть дуже важливі для національної безпеки структури також відчувають проблеми. Це, зокрема, стосується багатьох департаментів Пентагону. Не ухвалений вчасно бюджет на наступний фіскальний рік – починається «шатдаун», і все виправляється, коли бюджет буде ухвалений. Цього разу Сполученим Штатам вдалося уникнути найбільш негативного сценарію. Але для нас показовим стало те, що розмінною монетою в перемовинах американських політиків щодо тимчасового бюджету стало питання допомоги Україні.

«Львівська Пошта» у минулому номері, аналізуючи підсумки візиту українського президента Володимира Зеленського до США, писала про те, що зараз частина республіканців у Палаті представників Конгресу США робить все можливе для зменшення і навіть припинення американської допомоги Україні. Як повідомляють американські ЗМІ, це приблизно 70 республіканців у Палаті представників, третина їхньої фракції. І це найбільші прихильники Дональда Трампа. 

Загалом серед республіканців утворився розкол: частина цієї партії як у Палаті представників, так і в Сенаті виступає за збільшення і пришвидшення допомоги Україні. І найважливішим буде нагадати, що у листопаді наступного року в США відбудуться президентські вибори, тому до того часу внутрішньоамериканські політичні дискусії лише загострюватимуться. На жаль, питання допомоги Україні стало «заручником» внутрішньоамериканської політичної боротьби. 

Як бачимо, навіть третина фракції республіканців у Палаті представників змогла добитися того, що додаткове виділення коштів Україні було вилучене із закону про тимчасове фінансування федерального уряду США. Головним публічним гравцем цього крила республіканців є спікер Палати представників Конгресу США Кевін Маккарті. Нагадаємо, що після минулорічних проміжних виборів до Конгресу США республіканці змогли здобути більшість у Палаті представників, а більшість у Сенаті залишилася за демократами. 

Кевін Маккарті нещодавно відмовився провести спільне засідання обох палат Конгресу, на якому зміг би виступити Володимир Зеленський, а тепер зробив усе можливе, щоб вилучити питання допомоги Україні із закону про тимчасове фінансування уряду. Відомо, що в Конгресі обговорювали проєкт закону про тимчасове фінансування, в якому були передбачені й додаткові понад 6 млрд доларів на програми допомоги Україні. Але Палата представників змогла ухвалити тільки законопроєкт, розроблений Маккарті. Зрештою, цей документ змушений був підтримати й Сенат. Президент Байден міг підписати лише закон, який ухвалили обидві палати Конгресу.

То що ж далі? Чи матиме продовження американська підтримка України? Тут потрібно розуміти, що, як заявив глава Білого дому Джо Байден, було досягнуто угоди, відповідно до якої додаткова допомога Україні буде проголосована окремим рішенням Конгресу. Наразі для цього використовуватимуть перехідні кошти з попереднього бюджету.

Загалом американські законодавці отримали додаткові 45 днів, щоб домовитися й узгодити повноцінний документ про бюджет на фіскальний 2024-й рік. Політична боротьба в США триває, однак Байден та представники обох партій у Конгресі критикують спроби одного крила республіканців залишити Україну без американської допомоги. 

Тобто двопартійна підтримка України в Конгресі все ж таки залишається за винятком крила республіканців-трампістів. У такій ситуації потрібно активніше працювати й українській владі. Ми не можемо впливати на американські вибори та й нам не варто цього робити, але Україна може змінити свій підхід до дипломатичної та інформаційної роботи з американськими політиками та американським суспільством. Про це вже давно говорять багато політичних експертів: менше емоцій, натомість більше прагматичних розрахунків. Разом із продовженням справжніх реформ і реальною боротьбою з корупцією в Україні це залишить без аргументів американських критиків подальшого надання їй допомоги. Тепер про це докладніше.

Зрозуміло, що питання додаткової допомоги Україні не було єдиним, що розсварило американських законодавців. Найбільш радикальні республіканці загалом вимагали масштабного скорочення видатків у бюджеті на фіскальний 2024 рік. Перемовини та дискусії триватимуть, а в тимчасовому бюджеті на 45 днів найбільш показовим рішенням стало саме «винесення за дужки» додаткової допомоги Україні. 

Коли чекати окремого голосування щодо цього питання в Конгресі? І президент Байден, і лідери обох партій у Сенаті закликають зробити це щонайшвидше. Тож тепер важливо спостерігати за діями спікера Палати представників Кевіна Маккарті.  

«Вони сказали, що збираються підтримати Україну в окремому голосуванні, ми за жодних обставин не можемо допустити, щоб американська підтримка України була перервана. Я очікую, що спікер дотримається свого зобов’язання забезпечити затвердження підтримки, необхідної для допомогти Україні, яка захищається від агресії та жорстокості… Проголосуймо за це, і я хочу запевнити наших американських союзників, американський народ і народ України, що вони можуть розраховувати на нашу підтримку... Припиніть грати в ігри, виконайте це… Відверто кажучи, мені це набридло, мені набридла гра на межі, також це набридло американському народу», – заявив Джо Байден на пресконференції у Білому домі після підписання закону про тимчасовий бюджет, нагадавши, що угода, яка привела до ухвалення цього документа, закінчується через 45 днів, інформує українська служба «Голосу Америки».  

«Ми вітаємо сьогоднішню угоду, щоб уникнути шкідливого та непотрібного припинення роботи федерального уряду. Однак ця угода залишає низку нагальних пріоритетів невирішеними. Ми очікуємо, що найближчими тижнями Сенат працюватиме над тим, щоб уряд США не припиняв надавати критично важливу та стійку безпекову й економічну підтримку Україні», – таку заяву підписали шість сенаторів від обох партій, зокрема лідер демократичної більшості в Сенаті Чак Шумер і лідер республіканської меншості Мітч Макконнелл. 

До речі, кілька днів тому, 27 вересня, під час віртуального форуму «Виграти війну. Виграти мир», організованого Центром аналізу європейської політики (CEPA), лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл чітко пояснив, чому Сполученим Штатам вигідно підтримувати Україну і чому частина його однопартійців виступають проти такої підтримки. 

«Ми стоїмо тут проти Китаю, Росії, Північної Кореї та Ірану. Це вже вказує на те, що ви на правильному боці. По-друге, ми не втрачаємо жодного американського військового. Українці самі воюють. Щодо нашого ВВП – це справді мала частка, яку ми надаємо для цих зусиль в Україні. Якщо Путін переможе, наступною буде країна НАТО. І я думаю, що набагато розумніше зупинити це вторгнення, виштовхнути його, і єдині, хто готовий брати участь у цьому, це самі українці. Українці проявляють мужність та відвагу, і я думаю, що це надихає решту світу, яка обирає своїх лідерів, країни, якими не керують автократи… Коли ми відправляємо зброю та боєприпаси в Україну, ми заміщуємо чимало наших активів більш сучасним, передовим обладнанням. Ми мали б відновлювати нашу промислову базу й без війни в Україні через зростання конкуренції з боку Росії та Китаю… Причиною того, що підтримка серед республіканців знижується, є опозиція колишнього президента. Це погана новина. Хороша новина полягає в тому, що керівництво Конгресу, (лідери комітетів) збройних сил, зовнішніх відносин і розвідки, бюджетних питань – у таборі підтримки українців. Гадаю, що американський народ певною мірою введений в оману. Я не думаю, що вони розуміють факти… Ніхто не має більшої аудиторії, аніж президент. І ось у вас є нинішній президент із великою аудиторією та колишній президент із великою аудиторією. Не дивно, що колишній президент має більший вплив на республіканців», – зазначив Мітч Макконнелл, повідомляє українська служба «Голосу Америки». 

Що ж розібралися, хто за і проти продовження американської допомоги Україні. І що загалом є двопартійна підтримка України в США. Але ситуація складна. Тепер про те, чи є зараз у США кошти, передбачені на допомогу Україні на той час, поки не з’явилося окремого рішення щодо України і допоки не ухвалений повноцінний бюджет на фіскальний 2024 рік. 

Одразу зауважимо, що американський закон про лендліз для України був чинним до 30 вересня. Його можна продовжити, але знову ж таки для цього потрібне додаткове рішення Конгресу. Як уже писала «Львівська Пошта», лендліз – це запасний варіант, бо за зброю доведеться потім платити. Але зараз абсолютно не зайвими стали б будь-які запасні варіанти.

Водночас зауважимо, що найближчі 45 днів (хоча вже менше) не можуть минути без будь-якої допомоги Україні від США. «Наразі тимчасова бюджетна резолюція ухвалена тільки на 45 днів. Конгрес та Адміністрація подбали про те, щоб кошти з попереднього бюджету для програм допомоги Україні були перехідними. 

Кошти є. Уряд працюватиме, тому нічого не загрожує поставкам зброї та обладнання, обіцяним раніше. Ми маємо зараз для використання як мінімум 1,6 млрд доларів (додаткових) на оборонну допомогу (PDA) плюс 1,23 млрд доларів прямої бюджетної допомоги (це вересневий транш, щойно переказаний на рахунки Світового банку) плюс значні суми на енергетичні та інші програми. Очевидно, по завершенні цих 45 днів буде потрібне нове рішення. Власне, є час, є ресурси, а головне є двопартійна і двопалатна підтримка України, яка дає можливість працювати заради підтвердження американської допомоги українській боротьбі за свободу і за збереження життів людей. А моя велика кількість розмов сьогодні як із українськими кокусами, так і з іншими лідерами в Конгресі в обох палатах дає підстави вважати, що ще до закінчення цих 45 днів ми будемо обговорювати конкретні рішення для України», – про це 1 жовтня написала у Facebook очільниця Посольства України в США Оксана Маркарова.

Нагадаємо, що ще у серпні Білий дім звернувся до Конгресу з приводу виділення Україні додаткових 24 млрд доларів. 13 млрд доларів мають піти на допомогу в оборонній сфері, 11-ть – на гуманітарну та економічну підтримку. Скільки, зрештою, буде виділено, невідомо. Варто уважно стежити за цією ситуацією, адже американська допомога вкрай важлива для України як для підсилення ЗСУ, так і для підтримки нашого держбюджету.

Але також потрібно розуміти, що збереження допомоги Україні важливе і для президента США Джо Байдена, адже це є важливою складовою його зовнішньої політики. «У США, звісно, проголосують за допомогу Україні трохи пізніше. Бо це не в інтересах США –  раптово програвати Україну, на підтримку якої вони в очах світу доклали стільки зусиль. Але й сліпого захоплення Україною теж не буде. Вже не раз наголошував – після етапу ідеалізму та ейфорії в американсько-українських відносинах настав етап жорсткої прагматики. Підтвердженням того є остання зустріч Байдена та Зеленського, яка відбулася сухо і без «фанфар». Допомога Україні стала предметом дебатів у внутрішній американській політиці в розпал виборчої кампанії, і тепер партійні групи визначаються не «за» беззастережну підтримку України, а діляться на «за» і «проти», – таку думку у Facebook висловив політолог Сергій Таран.

Він також звертає увагу на те, що надалі нам буде потрібна «якісніша зовнішня політика без перебільшених очікувань і образ». Україна має задіяти більше комунікаційних каналів для взаємодії зі США. «Це мають бути і експертні та громадські середовища, і контакти стосовно парламенту, причому як з боку влади, так і опозиції. До речі, в західних демократіях є звичною практикою, коли провладна партія робить акцент на комунікацію з провладними парламентарями інших країн, а опозиція, відповідно, з опозиційними. У підсумку виграє вся країна. Не треба під час війни боятися такої комунікації. Монополізація, як бачимо, значно небезпечніша. І Україна, звісно, не має давати приводів для скандалів. Бо такі скандали зараз – не просто про корупцію чи «відсутність реформ», а про загрозу національній безпеці країни», – зазначає Сергій Таран.

Ми вже неодноразово були свідками того, як влада перешкоджає дипломатичній діяльності парламентарів не з президентської партії «Слуга народу». Це виправдовується війною і тим, що в країни має бути єдина зовнішня політика. Але це більше подібне на те, про що нещодавно заявив віцеспікер парламенту Олександр Корнієнко: «Ми зараз тестуємо модель переходу від парламентсько-президентської держави до президентської із сильним президентом». 

І тут постає багато питань. Хто дав Корнієнкові і Ко таке право тестувати перехід держави від парламентсько-президентської до президентської форми правління? Хтось уже змінив нашу Конституцію? Ось ці ігри «слуг народу» в узурпацію влади, а інакше це важко назвати, ні до чого хорошого не призведуть. Цивілізований світ може бути дуже цинічним і несправедливим, але в нас не буде кращих союзників. І цивілізований світ підтримує Україну навіть через те, що ми боремося за збереження демократії. Але якщо тут знову хтось захоче виростити ще одного автократа, то й погляд світу на нас буде іншим. Це потрібно розуміти всім. Особливо владі. Можна боротися за зміцнення своєї політичної влади, а можна стати державниками і співпрацювати з політичними конкурентами, але проукраїнськими. В першому випадку можна втратити державу, в другому – зберегти та розвивати. То що ж важливіше?

«США – наш ключовий союзник. Без підтримки США шансів вистояти у нас практично немає. Те, що відбулося в Конгресі, вже не просто дзвінок, це вже «колокол». Потрібно змінювати стратегію. Потрібно діяти інакше. Що варто робити? Перше: створити пул парламентських делегацій, які мають постійно перебувати у Вашингтоні. Проводити зустрічі. Говорити. Виступати на телеканалах. І там мають бути не тільки «слуги народу». Друге: створити групи з депутатів і відправити їх у всі штати. Потрібно об’їхати всі штати, виступити в їхніх конгресах, піти на ефіри, неформально спілкуватися і переконувати про важливість підтримки. Особливо(!) потрібно приділити увагу тим штатам, де найбільше конгресмени виступають проти підтримки України. Третє: змінити інформаційну політику. Ми програємо в США, тому що ми почали програвати там інформаційно. Це проблема. Потрібно ще активніше включатись у інформаційну війну. Не ютуб-каналом The Gaze з 300 переглядами, а в реальну інформаційну кампанію. Четверте: потрібно говорити зі США мовою грошей. Які вигоди будуть від перемоги України? Що отримають США? Що отримають американські платники податків? Чому саме Україна? П’яте: потрібно пропонувати військове співробітництво на роки. США воюють постійно. Ми можемо допомогти і в цьому. Ми готові бути союзниками США в усіх військових операціях більше, ніж Британія. Шосте: потрібно організовувати та залучати в нашу інформаційну кампанію військове лобі в США. Виробники зброї найбільш зацікавлені у наданні допомоги Україні. А це найбільші та потужніші компанії США із сотнями тисяч працівників. Нам потрібна координація з ними», – пише у Facebook нардеп від «Європейської Солідарності» Олексій Гончаренко. 

Тепер не важливо, яка партія краща, гірша чи популярніша. Значення має лише спільна робота на благо Української держави. І влада, і демократична опозиція під час повномасштабної війни часто заявляли, що зараз не час для внутрішніх політичних суперечок в Україні. Але результат буде, лише коли такі заяви стануть реалізованими. Поки цього не було в реальності. Це американські політики зараз можуть дозволити собі політичні суперечки, а українські саме цим і саме в нинішній час лише шкодять державі…

Спільних завдань для наших нинішніх політиків дуже багато. Минулого тижня заступник радника Білого дому з національної безпеки з питань міжнародної економіки Майк Пайл відправив на адресу Координаційної платформи донорів лист із переліком реформ, які мусить здійснити Україна для подальшого надання їй допомоги. Як повідомляла «Українська правда», в цьому переліку реформ мовилося про функціонування наглядових рад державних підприємств, антикорупційних органів (САП, НАБУ, НАЗК), Вищої ради правосуддя, загалом судової гілки влади. Також пріоритетними впродовж року названі зміни в роботі Міністерства оборони України та всіх силових відомств. І цей перелік, звісно, отримав і український уряд.

Посольство США в Україні підтвердило, що Україна отримала «перелік пріоритетних реформ» для «інтеграції в Європу». Що начебто не мовиться про вимоги для отримання військово-технічної допомоги, а про перелік необхідних змін для розвитку України.

Зрештою, Держдеп США опублікував «Інтегровану стратегію для України». Держдеп розробляє такі стратегії для багатьох країн раз на кілька років. Американське видання Politico повідомляє, що є ще таємна версія цієї стратегії, втричі більшого обсягу, аніж опублікована.

«У доповіді, отриманій виданням, докладно описані конкретні плани реформування українських інституцій і є застереження, що підтримка Заходу може залежати від зниження рівня корупції. Чиновники Адміністрації Байдена набагато більше стурбовані корупцією в Україні, аніж публічно визнають, свідчить конфіденційний стратегічний документ США… Конфіденційна версія «Інтегрованої стратегії для України» містить набагато більше подробиць про цілі США в Україні – від приватизації її банків до допомоги в збільшенні кількості шкіл, де викладають англійську мову, і заохочення її військових до прийняття протоколів НАТО. Багато цілей покликані зменшити корупцію. У ЗМІ вважають, що адміністрація Байдена хоче натиснути на Україну, щоб скоротити хабарництво, тому що на кону стоїть американська допомога. Водночас гучне обговорення може заохотити противників американської допомоги Україні: «Будь-яке сприйняття ослаблення американської підтримки Києва також може змусити більше європейських країн двічі подумати про свою роль». Один із американських чиновників, знайомий із перебігом дискусій, підтвердив виданню, що Адміністрація Байдена обговорює з українськими лідерами можливість обумовлення майбутньої економічної допомоги «реформами, спрямованими на боротьбу з корупцією і на те, щоб зробити Україну більш привабливим місцем для приватних інвестицій». Зі слів чиновника, такі умови не розглядають для військової допомоги», – пише «Українська правда», посилаючись на матеріал Politico.

Історія загалом зрозуміла. Українські реформи прямо не впливатимуть на військово-технічну допомогу, але формуватимуть загальне враження для Заходу. А це загальне враження вже визначатиме й рішення західних урядів, зокрема й щодо зброї для України. Такий зв’язок легко читається. Захід вимагає від нас те саме, чого вимагав до війни. Україна мусить проводити реформи не лише на папері. І якщо деякі українські можновладці зараз знаходять час, щоб організовувати корупційні схеми, то інші політики та чиновники, якщо здатні усвідомити реальність, повинні знайти час і можливості для справді необхідної у державі роботи.

Представники нашої влади можуть скільки завгодно заявляти про те, що принцип «зброя в обмін на реформи» є цинічним і несправедливим, але насправді і американська зброя, і українські реформи потрібні насамперед нам самим – українцям. Тому тут мовиться не про цинічність Заходу, а про свідомість української влади…