Підтримка з боку Сполучених Штатів Америки є вкрай важливою для нас. Саме ця країна надає Україні найбільшу допомогу, зокрема військово-технічну. Саме на США орієнтуються інші держави, коли ухвалюють рішення про те, щоб надіслати нам зброю чи дати фінансову допомогу. Але потрібно розуміти, що за умови послаблення підтримки України з боку США це вплине й на поведінку та рішення інших держав, зокрема європейських. Цього поки що не сталося. Але американська внутрішньополітична боротьба уже впливає на процес допомоги Україні, що яскраво проявилося під час візиту президента України до США минулого тижня.

Цей візит не можна назвати абсолютно вдалим, так само він не був абсолютно провальним, просто відбувся вже на іншому американському політичному тлі, аніж у грудні 2022-го, коли Володимир Зеленський літав до США. Тоді ще демократи контролювали обидві палати Конгресу, а зараз більшість у Палаті представників вже у республіканців. І різні групи республіканців зараз сперечаються між собою, чи потрібно збільшувати американську допомогу Україні, а чи зменшувати, навіть припиняти. Це такі різні шляхи покритикувати президента США Джо Байдена, котрий представляє Демократичну партію. Зменшувати і припиняти допомогу Україні вимагає група республіканців із найбільших прихильників Дональда Трампа. Як повідомляють американські ЗМІ, це приблизно 70 республіканців у Палаті представників, третина їхньої фракції. Вони уже встромляють палиці в колеса процесу американської допомоги Україні. І триватиме це як мінімум до листопада наступного року, коли в США відбудуться президентські вибори…

Це все потрібно розуміти, щоб оцінити результати візиту українського президента до Сполучених Штатів, а також щоби загалом оцінювати нинішні українсько-американські відносини. Процес допомоги Україні став частиною американської виборчої кампанії. Але нам не варто одразу посипати голову попелом. Ситуація необов’язково буде найгіршою для нас. Загалом у США двопартійна підтримка України зберігається. Республіканці-трампісти – це ще не вся Республіканська партія. Питань до України щодо використання американських грошей стає більше. Трампістів це цікавить, щоби показати неефективність їхнього використання, а демократів це може цікавити, щоб довести правильність курсу президента Байдена. Українська влада може відповідати на ці питання, якщо своїм справжнім пріоритетом зробить боротьбу з корупцією та реалізацію справжніх реформ. У будь-якому випадку відповідати доведеться, якщо наша влада справді хоче зберегти американську допомогу і «не стріляти собі в ногу».

Як повідомляли американські ЗМІ, відповідно до останніх соціологічних досліджень майже половина американців підтримують продовження надання допомоги Україні. Політичні експерти зазначають, що це насправді хороший результат після 19 місяців повномасштабної російсько-української війни, впродовж яких Сполучені Штати надавали нам військово-технічну та фінансову допомогу.

Далі зосередимося на тому, що зміг і не зміг «привезти» Володимир Зеленський зі США цього разу.  

Візит українського президента до Сполучених Штатів тривав з 18 до 21 вересня. Володимир Зеленський виступив на 78-й сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку та на спеціальному засіданні Радбезу ООН, присвяченому війні росії проти України. Під час цього етапу свого візиту він ще раз розтлумачив світові українську формулу миру і закликав до реформування Радбезу ООН, щоби позбавити росію права вето.

«Маємо визнати – Організація в глухому куті щодо агресій. Людство вже не покладає надій на ООН, коли мовиться про захист суверенних кордонів націй. Лідери світу шукають нові майданчики та альянси, які могли б зменшити катастрофічний обсяг проблем, які тут, у цих стінах, зустрічають риторику, а не реальні рішення… Всі дії ООН – чи то Ради безпеки, чи то Генасамблеї, які могли б зупинити цю агресію, розбиваються об привілей, який дає це крісло агресору. Вето в руках агресора – ось те, що загнало ООН в глухий кут… Застосування права вето – ось що потребує реформи, і це може стати ключовою реформою. Тим, що повертає силу Статуту ООН. Саме тому Генасамблеї ООН треба дати реальну можливість долати вето», – заявив Володимир Зеленський. Також він говорив про необхідність розширення складу Радбезу ООН.

США також виступають за збільшення кількості постійних членів Радбезу ООН. Але зрозуміло, що якщо процес реформування й запуститься, то він буде непростим. Загалом навіть важко сказати, чи можливо «оживити» таку організацію як ООН, що надто довго демонструвала абсолютну безпорадність щодо досягнення своєї основної мети – підтримання миру та міжнародної безпеки.

Відтак Володимир Зеленський здійснив візит до Пентагону і мав зустріч із міністром оборони США Ллойдом Остіном. Основною темою цих перемовин було продовження американської військово-технічної допомоги Україні. 

Спікер Палати представників Конгресу США республіканець Кевін Маккарті відмовився провести спільне засідання обох палат Конгресу, на якому зміг би виступити Володимир Зеленський. Відбулися лише зустрічі українського президента із американськими конгресменами та сенаторами.

«Нинішній візит Володимира Зеленського до Конгресу суттєво відрізнявся від попереднього візиту в грудні 2022 року. Якщо дев’ять місяців тому виступ президента України на спільному засіданні Конгресу зустріли бурхливими оваціями, то нині спікер Палати представників Кевін Маккарті не дозволив українському лідеру повторно взяти слово. Натомість Зеленський зустрівся віч-на-віч із Маккарті, деякими членами Палати представників і групою сенаторів Демократичної та Республіканської партій», – звертають увагу експерти аналітичного центру Atlantic Council у своїх оцінках візиту Зеленського до США, опублікованих на сайті цієї організації.

Позаштатна старша наукова співробітниця Європейського центру Atlantic Council Рейчел Ріццо зазначила, що дев’ять місяців тому члени Конгресу вбралися в синьо-жовті кольори, розмахували українськими прапорами й обіцяли, що військова підтримка України з боку США не зменшиться. Однак під час останнього візиту деякі конгресмени та сенатори відмовилися фотографуватися з Володимиром Зеленським, побоюючись небажаних наслідків для свого політичного майбутнього. 

Із її слів, усі ці факти свідчать про те, що сьогодні обидві палати Конгресу є заручниками невеликої, але гучної групи скептиків, які заявляють, що Сполучені Штати не повинні надсилати Україні більше зброї та фінансів, що контрнаступ не дав обіцяних результатів та відволікає увагу США від Китаю, а також, що Сполучені Штати не можуть дозволити собі підтримувати Україну в довгостроковій перспективі.

Але Рейчел Ріццо водночас звертає увагу на те, що серед республіканців тривають суперечки щодо майбутнього американської допомоги Україні. Трампісти хочуть згорнути її, апелюючи до необхідності давати гроші насамперед на вирішення внутрішньоамериканських проблем, зокрема на  боротьбу з нелегальною міграцією. Водночас деякі інші конгресмени і сенатори від Республіканської партії вже неодноразово разом із демократами зверталися до президента Байдена з вимогою пришвидшити допомогу Україні, зокрема надати далекобійні ракети ATACMS.

Нагадаємо, що в серпні Білий дім звернувся до Конгресу щодо виділення Україні додаткових 24 млрд доларів. 13 млрд доларів мають піти на допомогу в оборонній сфері, 11-ть – на гуманітарну та економічну підтримку. Це питання призвело до жорстких суперечок у Конгресі. Відомо, що Володимир Зеленський під час зустрічі з конгресменами говорив про важливість виділення цих коштів. Конгресмен-республіканець, голова Комітету Палати представників із закордонних справ Майкл Маккол після зустрічі президента Володимира Зеленського з американськими законодавцями 21 вересня заявив, що, попри всі розбіжності, ці кошти будуть надані Україні.   

Під час написання цієї статті це питання ще не було вирішене. Раніше «Голос Америки», посилаючись на американських політичних експертів, повідомляв, що виділення додаткової допомоги Україні буде схвалене законодавцями, але, можливо, сума буде меншою. І тут потрібно розуміти, що наступного року можуть знадобитися ще додаткові гроші для України, і ухвалення їх виділення Конгресом може бути ще важчим, бо американські президентські вибори будуть ще ближчими. 

І тут багато українців згадають, що в США ще торік ухвалили закон про лендліз для України. Тому потрібно вчергове повторити: лендліз – це добре, але це передбачає передачу зброї в оренду чи лізинг. Тобто потім доведеться платити за неї. Те, як США досі передавали нам озброєння за різними програмами безкоштовно, для нас набагато кращий варіант. Вочевидь, лендліз запрацює, якщо Конгрес відмовиться давати гроші Україні. І це буде тривожним сигналом, бо означатиме задіяння запасного плану, коли політичні суперечки у США заблокують допомогу Україні. 

Термін дії американського закону про лендліз для України спливає 30 вересня, але є можливість його продовження. Ще наприкінці липня очільниця Посольства України в США Оксана Маркарова заявляла, що українська влада працює над тим, щоби США продовжили дію цього закону. «Сподіваємося, що нам вдасться переконати колег виділити нам грантові кошти у додатковому бюджеті. Але якщо з цим будуть якісь чи затримки, чи певні труднощі, то наявність опції лізингу чи оренди зброї дуже важлива – важливо, щоб вона також залишалася можливою»,  – заявила тоді Маркарова в ефірі «Радіо Свобода». 

Та повернімося до американського вояжу Володимира Зеленського. Звичайно, відбулася його зустріч із главою Білого дому Джо Байденом. Американські оглядачі звернули увагу на те, як Байден показово урочисто зустрічав Зеленського, можливо, щоби компенсувати загальне враження від холодного прийому конгресменами-республіканцями.

США оголосили про ще один пакет військово-технічної допомоги Україні на 325 млн доларів. До цього пакету ввійшли 155-мм артилерійські снаряди, у тому числі касетні DPICM. Також у цьому пакеті допомоги ракети ППО АІМ-9М; ракети для систем HIMARS; системи протиповітряної оборони Avenger; кулемети калібру 50 мм для протидії безпілотним літальним системам; артилерійські снаряди калібру 105 мм; ракети TOW; протитанкові системи Javelin і AT-4; понад 3 мільйони патронів до стрілецької зброї; 59 легких тактичних автомобілів; підривні боєприпаси для усування перешкод; запчастини, технічне обслуговування та інше польове обладнання.

Джо Байден 21 вересня заявив, що перші танки Abrams прибудуть невдовзі в Україну. І 25 вересня Володимир Зеленський уже підтвердив, що це вже відбулося. «Абрамси» вже в Україні та готуються підсилити наші бригади. Вдячний союзникам за виконання домовленостей! Шукаємо нові контракти, розширюємо географію постачання», – мовиться у повідомленні Володимира Зеленського в Telegram. 

Глава Білого дому під час прийому українського президента також пообіцяв подальше підсилення протиповітряної оборони нашої країни. «Ми також зосередили увагу на зміцненні потенціалу протиповітряної оборони України, щоб захистити критично важливу інфраструктуру, що забезпечує тепло і світло в найхолодніші та темніші дні року. Це включає надання другої батареї ППО Hawk із постійним постачанням додаткових батарей та інших систем щомісяця впродовж зими, а також новий пакет пускових установок та перехоплювачів, які захищатимуть Україну, українські зерносховища, лікарні, школи та електростанції», – заявив Джо Байден.

Американський президент запевнив у продовженні надання допомоги Україні. І тут потрібно розуміти, що українські успіхи на полі бою можуть бути і його «активом» у майбутній передвиборчій кампанії. Звучить цинічно, але американська допомога справді має велике значення для ЗСУ. Інша річ, що Байден і далі веде дивну політичну гру щодо можливого надання Україні далекобійних ракет ATACMS. Під час візиту Зеленського очікуваного оголошення про передачу цих ракет не було. Однак американські ЗМІ після візиту Зеленського до США повідомляли, що поставки невеликої кількості ракет ATACMS Україні таки можуть відбутися пізніше цієї осені, а також про те, що це буде зроблено таємно, тобто без офіційного оголошення. 

«Гра чиновників Білого дому в «хочеш-не хочеш» не приносить їм жодної користі. Київ заявляє про те, що ракети ATACMS повинні стати більш реальною загрозою для російських операцій в окупованому Криму. Громадяни США хочуть почути чіткий план того, як Білий дім допоможе Україні перемогти, але натомість чують лише «стільки, скільки буде потрібно» і читають у ЗМІ про відтерміновані обіцянки. Цілком можливо, що зволікання з наданням ATACMS є частиною довгої гри, спрямованої на ухвалення Конгресом нового законопроєкту про допомогу Україні та передачу ракет пізніше цієї осені. Водночас ця заява вписується у тривожну картину зволікання та нерішучості Вашингтона», – зазначив науковий співробітник Євразійського центру Atlantic Council Ендрю Д’Аньєрі в уже згаданих підсумках візиту Зеленського до США, опублікованих на сайті цієї організації.

Тим часом український президент Володимир Зеленський під час візиту до США намагався за будь-якої нагоди дякувати цій країні за всю надану допомогу. «Ми зустрічаємося вже втретє за рік. Дякую за запрошення. Наш регулярний діалог доводить, що наші країни є справжніми союзниками й стратегічними друзями. Ми дуже вдячні за життєво важливу допомогу з боку США для боротьби з російським терором. Сьогодні я у Вашингтоні, щоб зміцнити нашу коаліцію для захисту наших дітей, сімей, наших домівок, а також свободи й демократії у світі… Сьогодні ми досягли важливих результатів. Ми домовилися опрацювати низку стратегічних рішень, які дадуть нам змогу запобігти будь-якій новій агресії проти України й наших людей… Дуже потужний пакет. Є саме те, що потрібно нашим солдатам зараз», – таку заяву зробив Володимир Зеленський під час зустрічі з Джо Байденом.

Щодо ракет ATACMS, то під час спілкування з українськими журналістами у США Володимир Зеленський заявив, що робота над цим питанням триває. «І буде так само, як із F-16. Ми розуміємо, як буде. І настане момент – ми всі це побачимо», – сказав він. 

Уже підбиваючи підсумки свого візиту до США, Володимир Зеленський у відеозверненні 22 вересня заявив про те, що досягнуто домовленості про спільне американсько-українське виробництво зброї, зокрема ППО.

«Є історичне рішення Америки про спільне виробництво зброї та оборонних систем, зокрема й ППО. Це те, що було абсолютною фантастикою ще донедавна, але стане реальністю. Ми зробимо це реальністю. Кожен, хто працює на державу.

І це нова якість оборонної промисловості України – значно сильніша. І це ж економіка. Захист для наших міст. Підприємства, нові робочі місця для обох наших народів – і для українців, і для американців. Ми маємо чітку перспективу – те, про що вже домовилися, – нової міцності України для недопущення повторення російських агресій. Я вдячний президентові Байдену, усій його команді та кожному в Америці, хто цінує свободу й підтримує Україну», – це заява президента Зеленського від 24 вересня.   

Поки ще не відомо, про яке саме виробництво мовиться. Але потрібно розуміти, що це домовленість на майбутнє. Це довгострокова перспектива. І це, вочевидь, пов’язане з тим, що представники нашої влади називають «гарантії безпеки» від США.

«Мені дуже не подобається, що всі кажуть про гарантії безпеки, хоча як таких їх ніколи не буде. Та й вони не є такими з огляду на зазначене в декларації G7 – там чітко написано «commitments and arrangements», тобто зобов'язання і домовленості. Також там є пункт про спільне виробництво, тобто посилення нашого оборонно-промислового комплексу. І до рамкової угоди буде ще декілька угод, які стосуються ноухау, експортного контролю, певних секретів… Що будуть робити – хтозна. Не думаю, що ми збиратимемо тут HIMARS. Якщо нам ATACMS не дають чи їх перепрограмували так, щоб ми не били ними по території РФ, то, звичайно, ці обмеження впливатимуть і на те, що саме ми будемо виробляти», – зазначив експерт Центру оборонних стратегій Олександр Хара в інтерв’ю інтернет-виданню «Главред». 

Як бачимо, маємо і позитивні новини, і тривожні сигнали. Таких сигналів у найближчі місяці може бути ще більше. Політолог Сергій Таран на своїй сторінці у Facebook зазначає, що після романтичного етапу ідеалізму в американсько-українських відносинах настав етап сухої прагматики.

«Максимально чітко інтерес США до України визначив республіканець Грем, який заявив, що дуже вигідно інвестувати в Україну – союзника, який потроху знищує геополітичного ворога США Росію, і при цьому жоден американський солдат не гине. Так само прагматично ставиться до США і сьогоднішня Україна, яку поки мало цікавить досвід американської демократії або реформи, натомість критично цікавлять американські гроші та зброя, без яких війну вести просто неможливо. Для якнайнадійніших прагматичних відносин між Києвом та Вашингтоном Білий дім уже призначив в Україну своїх контролерів – за витрачанням військової допомоги стежитиме генеральний інспектор Пентагону Роберт Сторч, а за коштами на повоєнну відбудову – спецпредставниця з економічного відновлення України Пенні Пріцкер. І можна не сумніватися, що повноваження призначених контролерів будуть значно ширші, аніж уявляється, адже від американської допомоги залежатиме левова частка всього українського бюджету і під час, і після війни. А найголовніше те, що виділені Україні кошти вже зараз стали чинником внутрішньої американської політики. Ба більше, чинником виборчої кампанії у США. Прагматичний і дуже серйозний інтерес Байдена в тому, щоби корупційних скандалів з цими коштами було менше. Саме американські вибори визначатимуть і тривалість нового прагматичного етапу американсько-українських відносин: він триватиме чітко до виборів у США. Ну а далі все залежатиме від їхніх результатів», – пише Сергій Таран.