Зміна міністра оборони під час війни – наскільки це доцільно? Таке питання виникало у багатьох українців ще пів року назад, коли крісло міністра оборони під Олексієм Резніковим серйозно захиталося на тлі скандалу про закупівлі його відомством за завищеними цінами харчових продуктів для кількох тилових військових частин. Про такі ймовірні махінації тоді розповіли журналісти. Але на початку року ситуація до відставки міністра не дійшла. Зараз з’явилося чергове журналістське розслідування, уже про можливі махінації зі закупівлею партії курток для військовослужбовців. І тепер ми спостерігаємо за зміною міністра оборони. 

На початку року і зараз про особисту участь міністра оборони у сумнівних схемах закупівель не йшлося. Але осад залишається. Бо хіба міг очільник міністерства взагалі нічого не знати? Зрештою, правоохоронці мають дати відповідь на таке питання. Хоча дуже багато сумнівів у тому, що відповідь ми почуємо.

І зараз, аналізуючи кадрові зміни у Міноборони, потрібно звернути увагу на кілька важливих моментів. Якщо ми уже розпочали з питання щодо доцільності зміни міністра оборони під час війни, то треба чесно сказати: так, зараз це доцільно. Адже усі уже мали зрозуміти, що головним завданням міністерства оборони є забезпечення армії. Фінансове забезпечення, харчування, форма, амуніція, зброя, техніка – це те, про що має дбати Міноборони. Міністр оборони – це, по суті, менеджер, який має опікуватися тим, щоб знаходити усі речі, які потрібні військовим. А плануванням й організацією військових операцій займається Генштаб. 

Міністром оборони може бути тільки цивільна людина, а не військова. Це передбачає наш закон про Нацбезпеку (у нас ця норма діє від 1 січня 2019 року). І це є одним з основних принципів НАТО щодо цивільного контролю за військовими у демократичній країні. І якщо до деяких закупівель цього міністерства виникало багато питань, то зміна його керівника виглядає правильною і логічною. А от чи скандальний шлейф зі сумнівними закупівлями зникне після призначення нового міністра, чи буде очищене міністерство, а не лише змінений його керівник, чи будуть покарані усі винні у зловживаннях працівники міністерства, чи Мінооборони більше говоритиме про власну роботу, а не здебільшого дублюватиме повідомлення Генштабу щодо ситуації на фронті – це все вже покаже час.

«Я вирішив провести заміну міністра оборони України. Олексій Резніков пройшов ці понад 550 днів повномасштабної війни. Я вважаю, що Міністерство потребує нових підходів та інших форматів взаємодії як із військовими, так і з суспільством загалом. Зараз очолити Міністерство має Рустем Умєров. Верховна Рада України добре знає цю людину, і пан Умєров не потребує додаткових представлень. Очікую від парламенту підтримки цієї кандидатури», – таку заяву зробив президент Володимир Зеленський у своєму традиційному вечірньому відеозверненні 3 вересня.

Глава держави підтвердив те, про що писали українські ЗМІ та заявляли деякі парламентарі впродовж останніх днів. Резніков має піти з посади міністра оборони, а його замінить голова Фонду держмайна України Рустем Умєров. Зранку 4 вересня стало відомо, що Резніков та Умєров написали заяви на звільнення зі своїх посад і готові були реалізувати президентський кадровий план щодо Міноборони. За повідомленнями різних ЗМІ, Олексій Резніков начебто має стати послом України у Великій Британії. Наскільки правильним може бути таке призначення до того моменту, поки правоохоронці чи суд ще не поставили крапку в історії про можливі зловживання зі закупівлями Міноборони – це складне питання.

4 вересня парламентський Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки оперативно підтримав відставку Олексія Резнікова з посади міністра оборони. Так само парламентський Комітет з питань економічного розвитку підтримав відставку Рустема Умєрова з посади голови Фонду держмайна України. 

Уже 5 вересня Верховна Рада схвалила відставку Олексія Резнікова. Як повідомив нардеп Ярослав Железняк у Telegram, «за» відставку проголосувало 327 парламентарів. Призначення Умєрова міністром оборони було заплановане парламентом на 6 вересня. Про це повідомляли різні українські ЗМІ з посиланням на нардепів. На момент підготовки цього матеріалу призначення Умєрова міністром оборони ще не відбулося. Але було зрозуміло, що лише якийсь масштабний форс-мажор міг би зупинити це кадрове рішення. Бо і президент вже все оголосив, і парламент уже був готовий до голосування.

Тож зараз докладніше зупинимося на тому, хто такий Рустем Умєров і чим він займався раніше. 41-річний Рустем Умєров до того, як очолив Фонд держмайна у вересні минулого року, був народним депутатом. До парламенту пройшов за списком партії «Голос». Ще перед парламентською діяльністю Умєров працював у телекомунікаційному та інвестиційному бізнесі. Також був радником лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва з питань правового захисту та міжнародної діяльності. Умєров – активний представник кримськотатарського народу, делегат Курултаю кримськотатарського народу. Під час своєї парламентської діяльності був секретарем парламентського Комітету з прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, також був співголовою міжфракційного об’єднання «Кримська платформа». Входив до групи з розроблення державної стратегії деокупації Криму та Севастополя, створеній при РНБО.

Навесні минулого року Рустем Умєров був у складі української делегації на перемовинах з росією. Займався питаннями обміну полоненими. Навіть на посаді голови Фонду держмайна Умєров також був учасником переговорної групи та учасником Координаційного штабу з питань військовополонених. Величезною заслугою Умєрова є залучення Туреччини та Саудівської Аравії до процесу обміну полоненими з рф. Тут варто згадати, як минулого року командирів оборонців Маріуполя вдалося витягти з російського полону до Туреччини, а зараз вони вже перебувають в Україні. 

«Кажуть, що він один з трьох в керівництві держави, з ким напряму може спілкуватися президент Туреччини Ердоган. Ще двоє – президент та голова його Офісу. Схоже, що в команді Зеленського Умєров неофіційно відповідає за переговори з представниками мусульманського світу», – зазначив український політолог Володимир Фесенко, інформує focus.ua.

Щойно в інформпросторі з’явилися повідомлення про те, що Рустем Умєров може очолити Міноборони, то його кандидатуру підтримали українські антикорупційні організації. Головний аргумент – Умєров має незаплямовану репутацію, і це не змінилося навіть після того, як його призначили головою Фонду держмайна.

«Призначення Умєрова міністром оборони стане, мабуть, найкращим рішенням Президента.  Найкраще про дії людини на майбутній посаді говорять її результати на посаді попередній.  Як на мене, в Фонді держмайна команда Умєрова зробила просто неможливе, наприклад: 1. 2,3 тис. держпідприємств знаходяться в розпорядженні ФДМУ. Кожне із них проаналізували: 18% – спрямували на приватизацію, приблизно 80%, як неефективні, – на ліквідацію. Власне, саме за це Умєрова ненавидить частина депутатів, корупційні потоки яких він прихлопнув (до прикладу, «Батьківщина» і ко). 2. Від продажу зазначених вище об'єктів Україна отримала 3,8 млрд грн (рекорд останніх 10 років) + понад 660 млн грн  – ПДВ і + зобов'язалися виплатити 732 млн грн боргів (перед працівниками та бюджетом).  А ще – детінізація 700 тис. га сільськогосподарських земель і підготовка до оренди їх через Прозорро; а ще 30 внутрішніх аудитів, якими Фонд виявив 2,3 млрд грн збитків, при цьому попередив їх на майже 800 млн грн; а ще дохід від оренди держмайна зріс в 3,3 рази;  а ще Сили оборони отримали 600 тис. метрів квадратних нерухомості; а ще сотні малих і середніх бізнесів придбали об'єкти до 1 млн грн; а ще підготовка до продажу через Прозорро російських активів; а ще Суверенний Фонд і т.д. А я нагадаю, що до команди Умерова Фонд завжди був однією з найбільших корупційних клоак країни», – про це ще минулого тижня на своїй фейсбук-сторінці написав голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін. 

Також багато експертів зазначають, що Рустам Умєров неформально брав участь у перемовинах щодо постачання Україні іноземної зброї. «Ще пів року тому, коли основним аргументом захисників Резнікова після скандалу з яйцями, було те, що немає інших сильних кандидатів, я мала нагоду особисто познайомитися з Рустемом. Ми довго говорили про оборонку. Я була приємно вражена роллю Рустема в непублічній адвокації зброї для України. Він часто дуже тихо робив ті речі, які в МОУ провалювалися протягом останніх півтора року. Рустем - один з небагатьох у владі, хто має цілісне стратегічне бачення, як має працювати сектор безпеки та оборони країни. Менеджер з практичним досвідом управління складними командами, котрого в МОУ, на жаль, немає останніх півтора роки. Рустем не один раз був у США з адвокаційними візитами на тему озброєння і добре знає, як працюють наші американські партнери. Він талановитий переговорник з ідеальною англійською та освітою в США. Далеко не гірший, значно кращий за Резнікова», – зазначила на своїй фейсбук-сторінці виконавча директорка Центру протидії корупції Дар’я Каленюк.

«Несподівано достойний кандидат на пост міністра оборони України, за якого точно буде не соромно і в контексті вступу до НАТО. Цивільний міністр, ефективний переговірник, з чудовою англійською, розумінням військових потреб через безпосереднє залучення до пошуків і постачань потрібних озброєнь. Те, що один з лідерів кримських татар – це теж, безумовно, важливий сигнал світу», – зазначила директорка  Центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук, повідомляє Deutsche Welle.

Власне, багато політичних експертів вважають, що призначення міністром оборони представника кримськотатарського народу є важливим сигналом від української влади. Мовляв, у такий спосіб президент підкреслює, що Україна в жодному разі не піде на територіальні компроміси з росією. Як можна підштовхувати нас теоретично відмовитися від Криму, якщо нашим міністром оборони України буде представник корінного народу Криму і України? Які тоді аргументи можна шукати нашим іноземним партнерам, щоб не підтримувати усі українські спроби звільнити Крим від російської окупації?

«Це має певний сенс. У Криму це сприйняли доброзичливо, з великим захопленням. Ви знаєте, у нас таких високих посад кримським татарам не давали. А зараз кримський татарин може стати міністром такої ключової галузі, тим паче у воєнний час. Це, звичайно, чудово», – зазначив лідер кримськотатарського народу, нардеп від «Європейської солідарності» Мустафа Джемілєв, повідомляє Громадське.

Усі ці позитивні відгуки про Умєрова – це дуже добре. Можна зробити висновок, що він ідеальний політик і чиновник. Настільки ідеальний, що в це навіть важко повірити. І тут, заради справедливості, потрібно зупинитися не лише на суто позитивних оцінках його призначення міністром оборони. Низка експертів й ЗМІ звертають увагу на наближеність Умєрова до глави Офісу президента України Андрія Єрмака. Мовляв, Рустам Умєров не просто за останній час став частиною президентської команди, а він є «людиною Єрмака». І цим призначенням Офіс президента міцніше контролюватиме Міноборони. Про це, зокрема, мовилося в матеріалі видання «Апостроф».

«Так вирішив Єрмак, це його позиція. Тим більше Резніков хоч і демонстрував лояльність голові ОП, але все ж таки вів свою політику. Умєров у цьому плані значно більш «ручний» персонаж. Однак важливо, що його кандидатуру підтримують у Вашингтоні, оскільки вважають, що він орієнтуватиметься на них. Однак я не був би настільки впевнений у цьому», – так «Апостроф» передавав слова неназваного українського парламентаря.

На вплив Офісу президента на Міноборони звертав увагу і відомий український журналіст, головний редактор видання «Цензор.НЕТ» Юрій Бутусов. «Умєров – далека від війни людина. Але його так само, як і його попередників Тарана та Резнікова, просуває голова Офісу президента Андрій Єрмак, фактичний «куратор» Міноборони. Тобто змінюється просто прізвище. Головне, що він не повинен заважати людям Єрмака – Шарапову та іншим продовжувати рішати усі фінансові, майнові та інформаційні питання МО. В системі впливу Єрмака контроль за МО дозволяє йому контролювати потоки інформації до вух президента, а хто у Зеленського на вухах - той і може вирішувати будь-які питання у будь-яких сферах взагалі. Водночас президент на деякий час буде захищений від корупційних скандалів та некомпетентних управлінських рішень Резнікова обіцянками, що новий міністр вирішить старі проблеми. Ніяких програм дій, ніякого розуміння що робити, нічого цього у нового кандидата в міністри, звісно, не буде. Людина буде якось навчатись на новій найвищій посаді. Можливо намагатиметься робити це добросовісно, старатиметься, але все одне буде навчатись, і витрачати час не на ухвалення рішень, а на пошук та вивчення невідомих для неї проблем. Але ціна такого «навчання» – кров десятків тисяч людей, які будуть ще на невизначений час позбавлені давно назрілих необхідних рішень. Фронт потребує системних рішень та постійних змін, які можуть здійснити не військові, а тільки політики, від яких залежать законодавчі зміни та ресурсне забезпечення, мобілізація людей та економіки. Міноборони – це ключовий елемент організації війни, а слабка організація – це наша основна проблема», – таку думку минулого тижня висловив Юрій Бутусов на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук». 

По-справжньому оцінювати нового міністра оборони можна буде лише через деякий час. Поки усі ці коментарі політичних експертів, політиків та журналістів – це лише про попередні заслуги Умєрова чи якісь суто особисті думки. Та вже зараз чітко зрозуміло, на що буде потрібно звертати найбільше уваги.

Ніяких кардинальних змін найближчим часом у перемовинах у форматі «Рамштайн» не повинно відбутися. Захід підтримує і надає зброю не українському міністру оборони, а державі Україна. І чи Захід таки надасть Україні більше далекобійних ракет, чи ще зволікатиме – це залежатиме не від прізвищ Резнікова чи Умєрова. Для оцінки діяльності нового міністра найбільш показовим буде те, чи зможе він швидко навести лад у внутрішньому господарстві Міноборони. А вже це може вплинути і на перемовини з західними партнерами щодо зброї. 

Цього тижня президент Литви Гітанас Науседа заявив, що українські корупційні скандали відчутно впливають на процес постачання зброї Україні. «Це важлива причина. Це дуже важлива причина. Оскільки ті держави, які надають підтримку Україні, є демократичними, отже, вони повинні враховувати настрої свого суспільства і думку виборців. Уявіть, що виборці в тій чи іншій державі бачать, що в країні, на яку спрямована допомога, відбуваються дуже помітні корупційні скандали. Це величезний удар по репутації цієї держави», – сказав Науседа  в ефірі телерадіокомпанії LRT, інформує видання «Європейська правда».

Звичайно, мовиться не лише про скандали зі сумнівними закупівлями Міноборони. Але такі приклади саме з оборонним відомством країни, що воює, є найяскравішими. Чи припиняться скандали зі сумнівними закупівлями для військових чи просто буде пауза, а далі все, як завжди? Чи можна буде говорити про ефективну команду Умєрова у Міноборони, чи потрібно буде обговорювати, «чиєю людиною» є сам новий міністр оборони? Власне, це все уже зараз залежить від того, чи президентська команда вирішила змінити керівника оборонного відомства для покращення роботи Міноборони, чи владі лише була потрібна картинка для інформаційного «заглушення» попередніх скандалів. Питань багато, бо, на жаль, наша влада не вміє визнавати помилок. Вона про них або не згадує, або недолуго виправдовує. Як уже зазначалося, президент, анонсуючи зміну міністра оборони, заявив про потребу «нових підходів», а не про необхідність вирішення проблем. І у заяві президента, і у заяві про відставку самого Резнікова він виглядає мало не героєм. А хіба це так? 

«28 січня 2022 року. Один з останніх днів уряду в Раді. Питаю міністра Резнікова:

– Чому ви не підтримуєте наш проект з негайного збільшення фінансування армії і закупівлі зброї на тлі попередження західних розвідок про велике вторгнення? Це ж ваше міністерство…

– Це не вторгнення, а велика паніка у вас в голові, – відповідає міністр оборони воюючої країни. – І грошей армії достатньо.

За два дні, коли вже всім було очевидно, що вторгнення буде от-от, міністр в ефірі ТБ розповідав про «відсутність ударного угруповання в Білорусі»… Розповідав спокійно, без паніки. Це обернулося країні страшною панікою 24 лютого і страшними втратами. Це коштувало нам Бучу, Ірпінь, Гостомель, Ворзель, Демидів, Іванків і багато інших міст і сіл з закатованими тисячами українців…  Не писатиму тут навіть про південь, де дуже були потрібні артилерія та міни… І навіть не буду про яйця та передплачені наперед мільярди за непоставлену зброю… Все це українці не забудуть ніколи. Прощавайте, міністр Резніков. Ви будете тішити себе тим, що багато працювали у Рамштайні та ще десь. Це напевно так. Але вам доведеться жити також і з тим, як ви особисто готували армію і країну до великої і страшної війни… Ви були міністром задовго до того, і саме вам союзники за півроку показували плани і напрямки наступу росіян. Ви знали звідки то буде і чим… Я тоді поклала вам підрахунки скільки треба грошей і зброї для ЗСУ. Ми багато над цим працювали, разом з нашими військовими. Ви демонстративно відвернули голову. Життя інколи все розставляє на свої місця. А помилки відповідальних політиків у війну коштують надто дорого.  Вивчіть це, зайвим не буде», – про це 4 вересня написала на своїй фейсбук-сторінці парламентарка від «Європейської солідарності» Вікторія Сюмар.

Звичайно, представники влади зараз розповідають, що вони готувалися до повномасштабного російського вторгнення краще за будь-кого іншого. Та це не змінить усього, що вже сталося. Критикувати владу зараз начебто не можна. Політичні «розбірки» країні точно не потрібні. Сподіватимемось, що уже усі зрозуміли, що саме має бути серед пріоритетів. І ефективна робота Міноборони без корупційних скандалів точно має стати одним з головних завдань для влади та всього українського суспільства.