Україна наростила виробництво власної зброї. Про це заявив президент Володимир Зеленський 27 серпня в інтерв’ю журналістці «1+1» Наталії Мосейчук. Зокрема, глава держави розповів про виробництво протикорабельних ракет «Нептун» та «колосально» великої кількості протитанкових комплексів «Стугна» і «Корсар». А ще глава держави заявив про те, що Україна виробляє і артилерію натовського зразка, калібру 155 мм, якої у нас «ніколи не було».

Інтерв’ю цікаве. Дуже схоже на початок передвиборчої кампанії. Та зараз не про це. У цьому матеріалі не будемо зосереджуватися на дискусіях щодо можливості проведення вже у наступному році президентських та парламентських виборів й не робитимемо прогнозів щодо термінів завершення війни. Зосередимося винятково на тому, яку зброю власного виробництва зараз має Україна. Адже ми не можемо покладатися тільки на західну зброю.

«Львівська Пошта» у багатьох минулих номерах неодноразово писала про західну зброю, яку наша держава отримує від іноземних партнерів. Ця військово-технічна допомога для нас є дуже важливою, і західна зброя у руках українських захисників уже неодноразово продемонструвала свою ефективність. Але ми можемо похвалитися й власною зброєю, що також уже доведено на полі бою. 

Проблема у тому, що на момент початку повномасштабного російського вторгнення нової української зброї у наших військових було вкрай мало. Про нинішні темпи виробництва точно говорити неможливо. Дані від АТ «Укроборонпром» в умовах воєнного стану не публікують. І це абсолютно правильно й зрозуміло. Але якщо зараз президент заявляє, що виробництво нашої власної зброї зросло у багато разів, то сподіватимемось, що саме так і відбулося. Зрештою, у нас вже точно немає іншого вибору, аніж вкладати більше грошей у зброю, а не у дороги.

Далі докладніше зосередимося на тому, яку нову зброю українського виробництва вже використовують наші захисники та яка ще може з’явитися.

Розпочнімо з того озброєння, про яке сказав Володимир Зеленський у згаданому інтерв’ю. «Я запускав кілька ракетних програм з усіма нашими службами, розвідкою, військовими. Штовхав максимально. Ми виробляли і виробляємо різні ракети. Ми виробляємо «Нептун», «Стугну», «Корсар». Ми виробляємо «Стугни» і «Корсари», не в десятки разів більше. Просто колосальні цифри, які постійно на фронті. Їх хвалять військові. Їх хочуть ще більше, але вони не уявляють, яку кількість будуємо. Просто дуже велику», – заявив Володимир Зеленський.

Протитанковий ракетний комплекс «Стугна-П». Розробку цього ПТРК Державне Київське конструкторське бюро «Луч» розпочало у 2005-ому. ЗСУ взяло ПТРК «Стугна» на озброєння у 2011 році, але їхнє масове виробництво розпочалося лише у 2015-ому. У 2018 році на ці комплекси встановили тепловізори. Керування ПТРК є напівавтоматичним зі системою наведення за лазерним променем. Відомий американський ПТРК Javelin відрізняється від українського комплексу. Якщо Javelin діє за принципом «вистрілив і забув», то протитанкову ракету «Стугни» треба вести до цілі. Та зауважимо, що оператор керує «Стугною» дистанційно, пульт можна віднести на відстань 50 м. Також важливо, що калібр боєприпасів «Стугни» більший ніж у Javelin: 130 мм або 152 мм проти 127 мм. І установка, і ракети до «Стугни» значно дешевші у порівнянні з Javelin. Окрім того, дальність стрільби американського ПТРК складає до 3 км, а українського – до 5 км у денний час і до 3 км у нічний. Пробиває 800 мм броні.

ПТРК «Корсар». Це також розробка Державного Київського конструкторського бюро «Луч». Цей переносний протитанковий ракетний комплекс взяли на озброєння у 2017-ому. Він легший і компактніший, ніж «Стугна». Калібр боєприпасу – 107 мм. Дальність стрільби – 2,5 км. На відстані від 50 мм до 2,5 км пробиває 550 мм броні.

Береговий мобільний ракетний комплекс РК-360МЦ «Нептун». Одразу нагадаємо, що саме двома протикорабельними ракетами «Нептун» наші Сили оборони потопили у квітні минулого року крейсер «москва» – флагман Чорноморського флоту рф. Це вже найкраща реклама української зброї. «Нептун» – це також розробка Державного Київського конструкторського бюро «Луч». Розроблення почали у 2010 році. Перші випробування розпочалися у 2016-му. На озброєнні ЗСУ від 2020-го. Ракета Р-360 «Нептун» – це протикорабельна крилата ракета. Розроблена на основі радянської ракети Х-35. Дальність стрільби ракети «Нептун» складає від 7 км до 280 км. Маса ракети – 870 кг, маса бойової частини – 150 кг, швидкість польоту – 900 км на годину, готовність до стрільби – 15 хв. Військові експерти постійно обговорюють можливості модифікацій протикорабельної ракети «Нептун» для ураження наземних цілей. Зрештою, такі плани були ще під час створення цієї ракети. І часто, після випадків «бавовни» в тимчасово окупованому рашистами Криму, в інформпросторі виникали теорії щодо можливого застосування саме модифікацій ракет «Нептун». Яскравим прикладом стало знищення російського ЗРК С-400 «Тріумф» на мисі Тарханкут поблизу Оленівки 23 серпня. Але тут зазначимо, що 25 серпня секретар РНБО Олексій Данілов в ефірі «Українського радіо» заявив, що цю атаку здійснили за допомогою нової української ракети. 

«Ракета була нова. Ракета була абсолютно сучасна. Її використання довело, що наш оборонно-промисловий комплекс, наша програма, яка була започаткована у 2020 році… До речі, нагадую тим, хто нам розповідав про підготовку до війни. Так от, саме у 2020 році було ухвалене рішення РНБО щодо збройних процесів, вони не всі були відкриті й тому суспільство не могло знати про певні речі. Тобто так, це новий виріб, який показав себе бездоганно», – сказав Данілов.

Що це за нова ракетна програма і нова ракета – поки невідомо. Але український військовий портал Defense Express проаналізував деякі моменти з відео атаки по російському C-400, опублікованому Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України. «Враховуючи те, що удар супроводжував дрон, можливо зробити припущення, що він відігравав роль цілевказівника. Водночас мітка оптико-прицільної станції є на центральній машині, найімовірніше, РЛС комплексу С-400. Тобто БПЛА не здійснював підсвітку цілі лазерним променем. Також через ураження саме пускової, а не РЛС, можливо виключити пасивну радіолокаційну головку самонаведення. З систем наведення залишається тепловізійна та радіолокаційна. Враховуючи те, що мовиться про українську розробку, то найбільш ймовірний саме останній варіант. Тим паче, що пускова типу С-300 чи С-400 має доволі характерну радіолокаційну сигнатуру… Також на відео можливо помітити доволі великий за розміром первинний вибух, полум’я якого поглинає одразу дві пускові С-400. Тобто йдеться про доволі велику за розміром бойову частину осколково-фугасного типу. А це вже означає, що мовиться про «велику» ракету, що прямо говорить і про дальність польоту. В цих умовах мова тоді повинна йти про 130 км від найближчої точки фронту, до якої ще необхідно додати 10-20 км, або про 180 км, якщо брати за місце пуску район Одеси. Отже, отримаємо доволі далекобійний засіб ураження, який вдвічі перекриває можливості GMLRS у HIMARS, у разі забезпечення схожої точності. А це вже означає нові та доволі цікаві можливості ЗСУ щодо знищення противника у його навіть далекому тилу. Водночас не лише на окупованій території», – пише портал Defense Express.

Сподіватимемося, що таких можливостей з’являтиметься дедалі більше. І зрозуміло, що одразу ніхто докладної інформації про нову ракету оприлюднювати не буде. Тож далі у цьому матеріалі перейдемо до 155-мм артилерії, про яку також згадував президент Володимир Зеленський.

«Ми почали будувати артилерію натовського зразка, її ніколи не було в Україні, і не мало бути, але ми змогли домовитися. У нас є вітчизняна артилерія, яка сьогодні на полі, 155 калібру, якої ніколи не було. У нас тепер виробництво не однієї системи, а виробництво системне. Цього мало для фронту, але це в рази більше, ніж було», – сказав глава держави у вже згаданому інтерв’ю «1+1».

І якщо говорити про 155-мм артилерію, то одразу треба казати про САУ 2С22 «Богдана». Це перша українська самохідна артилерійська установка натовського калібру. Минулого року було відомо, що вона існувала лише в одному екземплярі. У лютому 2023-го міністр оборони Олексій Резніков в інтерв’ю Українській правді заявляв, що «у найближчі місяці очікуються перші серійні поставки українських 155-мм САУ 2С22 «Богдана». Впродовж цього літа публікували відео, з яких було зрозуміло, що установок САУ «Богдана» є більше. Розробником і виробником є Краматорський завод важкого верстатобудування. Розробка розпочалася у 2016-ому. Минулого року Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний повідомив, що «Богдана» брала важливу участь у звільненні острова Зміїний. Офіційно на озброєнні ЗСУ «Богдана» перебуває лише з цього року. 155-мм гармата «Богдани» встановлена на шасі КрАЗ-63221 із броньованою кабіною. Дальність стрільби цієї САУ складає 42 км фугасним снарядом і 50 км реактивним. Скорострільність – 4-6 пострілів за хвилину. Для обслуговування потрібні п’ять осіб. Максимальна швидкість їзди – 80 км на годину на шосе. 

Насправді українських зразків зброї, які активно використовують на фронті, значно більше. Тут варто згадати й про танки «Булат». Це український основний бойовий танк, що є модернізацією радянського Т-64. І про бронеавтомобіль «Козак-2М1», прийнятий на озброєння у 2020-му. «Козак-2М1» відповідає натовському стандарту захисту STANAG 4569 level 2 за захистом від стрілецької зброї та level 3 за протимінним захистом. Головним озброєнням «Козак-2М1» є 12,7 мм великокаліберний кулемет НСВ, який встановлений у захищеній турелі. Він забезпечує прицільну стрільбу на відстань до 2 км по наземних цілях. Екіпаж бронемашини становить 8 осіб – 2 члени екіпажу та 6 бійців у десантному відділенні.

Також обов’язково треба згадати тактичний ракетний комплекс «Вільха» у кількох модифікаціях. Українська армія взяла на озброєння «Вільху» у 2018-ому. Комплекс розроблений на основі радянської реактивної системи залпового вогню «Смерч». Калібр «Вільхи» – 300 мм. Дальність стрільби – 70 км («Вільха»), 130 км («Вільха М»). Пускова установка на 12 ракет. Швидкість стрільби – 12 ракет за 48 секунд. Маса ракети – 800 кг. Маса бойової частини ракети – 250 кг («Вільха»), 170 кг («Вільха М»).

Також РСЗВ «Буревій». Це розробка Шепетівського ремонтного заводу для заміни радянських реактивних систем залпового вогню «Ураган». Взята на озброєння українською армією у 2022 році. Калібр – 220 мм. Дальність стрільби – до 35 км і до 65 км у разі використання ракет «Тайфун». Самохідна пускова установка реактивної системи оснащена цифровою системою керування вогнем, включно зі системою обміну інформацією на полі бою. Шасі Tatra T815-7 з колісною формулою 8х8 спеціально призначені для випуску нової української реактивної системи залпового вогню.

РСЗВ «Верба». Ця система складається з доопрацьованої РСЗВ «Град» на шасі КрАЗ-6322. Взята на озброєння ЗСУ у 2019-му. Має сучасну систему навігації та наведення, а перезарядження повного комплекту 40 ракет робиться впродовж 10 хвилин. Калібр – 122 мм. Дальність стрільби – до 40 км.

РСЗВ «Бастіон». Також складається із бойової частини «Граду», але на шасі КрАЗ-260 та КрАЗ-6322РА. Взята на озброєння української армії у 2008 році. Калібр – 122 мм. Дальність стрільби – до 35 км.

Надводні дрони. Це дуже важлива зброя, що вже налякала російських окупантів. Відомо про кілька різних видів таких дронів. 16 серпня СБУ опублікувала фото та відео морських дронів «Морський малюк» (Sea Baby), які атакували Кримський міст, десантний корабель рф «Оленегорский горняк» і танкер SIG. Глава СБУ Василь Малюк розповідав про те, що ці морські дрони є їхньою власною технічною розробкою. Дрони обладнані бойовою частиною у 850 кг.

Українські БПЛА. Для того, щоб докладно зупинитися на усіх українських розробках, потрібен окремий матеріал, а можливо й кілька. Адже періодично з’являються повідомлення про нові українські безпілотники, розроблені чи вже застосовані на фронті. Це і дрони оперативно-тактичного рівня «Лелека-100», «Фурія», Spectator, і український баражуючий боєприпас великої дальності, і не так давно допущений Міноборони до експлуатації ударний октокоптер «Великий Бандерик» та інші. Проблема у тому, що влада заявляє про підтримку виробництва дронів, а от деякі виробники періодично кажуть про те, що недостатнім є рівень державної підтримки та фінансування виробництва дронів. І багато раніше презентованих моделей не були запущені у серійне виробництво. Сподіватимемось, що влада правильно розставлятиме пріоритети. Уже усі переконалися, наскільки важливе місце займають безпілотники у сучасній війні.

Ми згадали про різні види зброї українського виробництва. Та один залишається під великим знаком питання. Маємо на увазі ракети, що здатні вражати цілі на відстані кількох сотень кілометрів. Тому зараз зупинимося на оперативно-тактичному ракетному комплексі «Сапсан» (експортна назва «Грім-2»). Рашисти неодноразово заявляли про те, що збивали українські ракети «Грім-2». Але офіційно ні ракет, ні комплексу ще не існує. «Грім-2» досі має перебувати на стадії розроблення. Тут треба нагадати історію розробки цього комплексу. Рішення про розроблення комплексу «Сапсан» ухвалене у 2006 році. Розробником стало Конструкторське бюро «Південне». За основу бралася ще давніша ідея розроблення оперативно-тактичного комплексу «Борисфен» (проєкт був закритий у 2003-ому через відсутність фінансування). У 2011 році планувалося, що «Сапсан» стане на озброєння ЗСУ у 2015-ому. Але за президенства Януковича, який на чолі нашої армії та спецслужб поставив росіян, проєкт «Сапсан» зупинений. Це сталося у 2013 році. Після цього КБ «Південне» уклало контракт зі Саудівською Аравією для виробництва оперативно-тактичної ракети «Грім». Власне, йшлося про експортний варіант «Сапсан», але вже з обмеженням дальності стрільби з 500 км до 280 км. А у 2016-ому з’явилися повідомлення, що Україна відновлює роботу над проєктом «Сапсан», але уже під назвою «Грім-2». 500 км – саме таку дальність стрільби заявляли, як планувалося зі самого початку створення цієї зброї. І далі кілька років мало тривати завершення розробки комплексу «Грім-2». У 2018 році дослідну установку навіть показали у Києві на параді до Дня Незалежності. У лютому 2021-го тодішній міністр оборони України Андрій Таран завив, що готовність комплексу була на рівні 80%. Але от у червні цього року глава асоціації Західноукраїнського об’єднання підприємств оборонно-промислового комплексу Ігор Крол в інтерв'ю «Апостроф TV» розповів, що ОТРК «Сапсан/Грім-2» поки залишається навіть не дослідним зразком, а проєктом на стадії розробки. 

Важко сказати, які далі будуть оголошення, але здається, що на озброєнні ЗСУ цей комплекс може з’явитися ще нескоро. А це, власне, та зброя, виробництво якої точно треба прискорити. Адже за початковою ідеєю цей комплекс мав стати нашим головним аргументом неядерного стримування. Уж не один експерт заявляв про те, що якби Україна мала «Сапсан/Грім-2» раніше, то росія не зважилася б на агресію проти нас.

«Ракетний спис»? Шкода, що ми не створили його раніше. Ми возили по парадах «Грім-2» («Сапсан»). Це і є той спис, яким можна було «вколоти». Можливо, його навіть не треба було б діставати і замахуватися. Будь в України достатня кількість оперативно-тактичних комплексів «Грім-2» («Сапсан»), ми не знаємо, чи росія наважилася б окупувати Крим та інші території», – про це говорив і речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат в інтерв’ю Українській правді у червні цього року.

Але час неможливо повернути. Зараз українській владі потрібно зробити все можливе, щоб не повторювати помилок минулого. У червні міністр оборони Олексій Резніков заявляв про те, що розробляє ракетне озброєння, яке зможе уражати цілі на дальності понад 1000 км, і що виконавцями робіт є українські виробники й мовиться про державну програму. Це, звичайно, дуже добре звучить. Але найважливіше, щоб це стало реальністю.

Україна має виробляти різну власну зброю. І вкрай важливим є виробництво такої зброї, яку ми навряд чи колись отримаємо від західних партнерів. Ідеться саме про ракети, що здатні бити на 1000 км.

«Для нас прикладом є Ізраїль і Тайвань, тобто дві країни, що перебувають у схожому становищі з нами. Нам треба виходити з того, яку зброю, найімовірніше, Україні не дадуть, тобто яку зброю нам треба буде виробляти самим. Нам не дадуть зброю, яка буде спроможна бити вглиб території росії. Йдеться про ракети дальністю 1000 і 2000 кілометрів і баражуючі боєприпаси, тобто зброю нападу і превентивного нападу. Якщо подивитися на Тайвань, то США дають їм винищувачі, «хаймарси», «петріоти», а от далекобійні ракети, щоб бити по території Китаю, не дають. Тайвань ці ракети робить сам. Гадаю, це стратегія Сполучених Штатів – нікому не давати таку зброю без контролю зі свого боку. Щоб США не були втягнуті у війну. У нас є ресурси. Велика база, кадри, підприємства ВПК, які вже виготовляли прототипи, що працюють. Згадаймо оперативно-тактичний ракетний комплекс «Грім», що вироблявся на КБ «Південне»; ракетний комплекс «Вільха», що є аналогом «хаймарса» – його виробляє КБ «ЛУЧ»; крилаті «Нептуни», які знищили крейсер «москва»; гаубицю «Богдана», що є аналогом французьких «цезарів». В Україні купа профільних вишів, що мають кадри, є двигуни, які виробляються на «Мотор Січі». У нас часто говорять: ми не можемо розвивати свій ВПК, бо росіяни розбомблять, адже дістають до будь-якої точки України. Але в Україні є багато приміщень з часів Радянського Союзу, які будувалися, виходячи з можливості тактичного ядерного удару. Тому головне – це питання менеджменту, розуміння державної програми, організація фінансування», – про це у лютому цього року говорив керуючий партнер Національної антикризової групи в ефірі «Українського радіо».

Насамкінець зазначимо, що, як повідомив президент Володимир Зеленський, у жовтні в Україні відбудеться форум в галузі military tech, який мають намір відвідати багато представників провідних підприємств з різних країн світу та континентів. І буде можливість для підписання контрактів під час цього заходу. А уже відомо, що Україна спільно із Швецією вироблятиме бойові машини піхоти CV90. Ще раніше стало відомо, що турецька компанія Baykar уже розпочала будівництво заводу з виробництва ударних безпілотників Bayraktar в Україні. Це все мало б стати лише початком. Бо Україні потрібно більше зброї.