Нарешті дві країни, Нідерланди та Данія, офіційно оголосили про те, що передадуть Україні багатофункціональні винищувачі F-16. Це станеться не одразу, а після завершення навчання наших пілотів та технічного персоналу для обслуговування цих літаків. Також Україні ще потрібно буде попрацювати над інфраструктурою для F-16, зокрема покращити злітні смуги та подбати про безпеку аеродромів. 

Та вкрай важливо власне те, що вже зараз, на самому старті навчання наших льотчиків, уже з’явилося рішення про передачу самих літаків. Це можна назвати найкращим подарунком до Дня Незалежності України. І це додає нам більше упевненості у тому, що Україна зможе змінити правила гри повномасштабної російсько-української війни.

Це все дуже позитивні новини. Але наголосимо ще раз: попри усю нинішню ейфорію, як є в інфопросторі, потрібно розуміти, що на F-16 ще доведеться почекати. Нам приємно чути слова очільниці уряду Данії Метте Фредеріксен про те, що доставлення перших шести F-16 до України може відбутися наприкінці року. 

Але важко сказати, наскільки це реально. Бо наші західні союзники озвучували, що мінімально необхідні терміни для навчання українських льотчиків – це шість місяців. У наших Повітряних силах заявляли, що вистачить і чотирьох місяців для досвідчених пілотів. З багатьох повідомлень відомо, що зараз перша група наших військових льотчиків, інженерів та техніків відвідують курси англійської мови, щоб досконало вивчити термінологію. А до кінця року залишається лише майже чотири місяці. Тож є шанс, що Україна таки отримає F-16 у першому кварталі наступного року, як і передбачалося раніше, а не влітку 2024-го, як писала американська преса. 

Та спостерігатимемо, як все відбуватиметься. Зараз найважливішим є те, що процес із F-16 для України вже розпочався по-справжньому. Далі в цьому тексті докладніше зосередимося на тому, коли і скільки F-16 отримає Україна. А також нагадаємо, чому західні винищувачі є вкрай важливими для нас. Бо Україна не тільки чекає на F-16, але й розраховує на шведські JAS 39 Gripen. Хоча з останніми все дуже складно щодо можливості їх отримання від Швеції.

Нідерланди та Данія повідомили про майбутню передачу F-16 20 серпня під час візиту до цих країн президента України Володимира Зеленського. А перед цим стало відомо, що ці дві країни отримали офіційні дозволи від США на передачу цих літаків. Все ж таки F-16 є американськими винищувачами, і тому дозволи від Сполучених Штатів Америки були необхідними не тільки для передачі цих літаків, а й для початку навчань наших льотчиків. І дуже добре, що ці дозволи вже є. 

Спочатку Зеленський відвідав Нідерланди. На спільній пресконференції з тамтешнім прем’єром Марком Рютте повідомив про домовленість щодо F-16 для України. Але у його заявах і дописах у соцмережах під час цієї поїздки була певна плутанина щодо кількості літаків, які отримає Україна від Нідерландів. Український президент заявляв про те, що Україна отримає 42 літаки від Нідерландів. А тут треба розуміти, що це всі F-16, які має ця країна. На спільній пресконференції з Зеленським про це говорив і Марк Рютте, а з його слів вже випливає, що Нідерланди можуть передати Україні до 42 літаків. За словами Рютте, спочатку потрібно провести навчання у Данії, яке продовжиться на території Румунії. Зараз тривають курси англійської мови для українських льотчиків. Рютте зазначив, що поки зарано говорити про те, яку кількість літаків Нідерланди передадуть Україні.

«Зараз Нідерланди мають 42 винищувачі F-16. З них нам необхідні літаки для тренувань у Данії, а пізніше – у Румунії. Я не можу сказати точно, але ми працюємо від тієї точки, що ми маємо 42 літаки тут. Щодо термінів – у майбутньому якомога швидше розпочнеться військове навчання. Потім воно продовжиться в Румунії. Це робитиметься дуже швидко», – заявив Марк Рютте 20 серпня.

Треба розуміти, що наразі невідомо, у якому стані усі 42 F-16 у Нідерландах. Український військовий портал Defense Express пише про те, що ще наприкінці 70-х років для європейських операторів F-16 виробництво машин локалізували у Нідерландах та Бельгії на заводах Fokker та SABCA, де їх виробляли до середини 90-х років. Перший F-16 для повітряних сил Нідерландів виготовили ще у 1979 році, а останній – у лютому 1992-го. Нідерланди мали авіапарк з 213 машин, але зі завершенням «Холодної війни» активно почала його скорочувати, частково списавши машини, частково продавши їх до Йорданії та Чилі. Зараз у Нідерландах є 42 одиниці F-16, які, за логікою, мають бути з останніх партій. 

24 із цих 42 літаків експлуатуються нідерландськими військовими і до середини наступного року їх мають замінити новішими F-35. Ще 12 планувалося продати приватній компанії Draken International, але, зрештою, Нідерланди відмовилися від цієї угоди. На спільній пресконференції Зеленського та Рютте ніхто не називав термінів надання Україні літаків, але легко зрозуміти, що Нідерланди мають літаки, які готові до передачі. І тут все залежатиме від термінів навчання наших пілотів та технічного персоналу.

Під час візиту Володимира Зеленського до Данії конкретики щодо отримання F-16 від цієї країни було вже набагато більше. Прем'єрка Данії Метте Фредеріксен оголосила, що її країна надасть Україні 19 літаків. Як уже зазначалося, Фредеріксен висловила сподівання, що перші шість літаків доставлять в Україну наприкінці року. У наступному році Данія планує передати ще вісім літаків, а у 2025-ому – ще п’ять.

Defense Express повідомляє, що Данія почала отримувати F-16 з січня 1980 року, спочатку замовивши 58 винищувачів, а у середині 80-х замовила ще 12, якими замінили найбільш зношені літаки з першої партії. Це замовлення було виконане орієнтовно наприкінці 80-х років. Данія не продавала, а виводила з експлуатації літаки, які вже вичерпали свій ресурс. Зараз у Данії 44 F-16, з яких 30 є у льотному стані.

Проте важко сказати, чи змінять терміни доставлення першої партії літаків, але важливо, що влада Данії чітко декларує наміри якнайшвидше відправити перші F-16 до України. Ще раз наголосимо, що все залежатиме від швидкості процесу навчання українських льотчиків та технічного персоналу.

«Ми домовилися про передачу Данією 19 винищувачів F-16. Це дуже потужна підтримка для нас. Уже починаються тренувальні місії. Ми разом сьогодні спілкувалися з нашими хлопцями й дівчатами, які навчаються й працюватимуть з F-16 тут, а потім – у нашому небі. І дуже важливий сигнал, який сьогодні прозвучав, що всі робитимуть усе, щоб ми отримали перші літаки, щойно з’явиться можливість», – заявив Володимир Зеленський на спільному брифінгу з Метте Фредеріксен.

Впевненість Данії у своїх рішеннях демонструє і те, як міністр оборони Данії Якоб Еллеман-Єнсен прокоментував слова російського посла у Копенгагені, який назвав передачу F-16 Україні «ескалацією конфлікту». «Представник країни, яка вдерлася до мирного сусіда і вбиває мирних жителів, наважується говорити, що інші розганяють конфлікт, який вони могли б зупинити завтра, просто сказавши, що зараз ми відходимо до своєї країни. Я думаю, йому має бути соромно», – заявив Якоб Еллеман-Єнсен.

Водночас влада Данії почала й «танці з бубном» щодо того, що Україна зможе використовувати F-16 тільки на своїй території. «Такі умови: чи це танки, чи винищувачі, чи щось інше», – так агентство Reuters передає слова уже згаданого міністра оборони Данії.

Щодо навчань, то варто наголосити, що 20 серпня Метте Фредеріксен розповіла, що на території Данії уже перебувало 70 українців. 21 серпня речник командування Повітряних сил ЗСУ, полковник Юрій Ігнат в ефірі загальнонаціонального телемарафону також розповів, що у першій групі, яка поїхала на навчання у Данію, є 70 осіб, серед яких пілоти й технічний персонал. «Серед тих 70 людей не всі пілоти, авіація – це величезний колектив. Є ті, хто виконують польоти, і ті, які їх забезпечують. Це дуже велика армія людей, ми їх називаємо авіаторами. І зрозуміло, що їм теж треба навчатись обслуговувати техніку і забезпечувати польоти», – зазначив Ігнат.

Точну кількість пілотів Ігнат не назвав. Він також розповів, що згодом навчання розпочне ще друга і, можливо, третя групи. «Інша група пілотів – це молоді льотчики, фактично вчорашні випускники, які поїдуть у Велику Британію, де навчатимуться за довшою програмою. Але вони проходитимуть базову підготовку – англійську мову, легкомоторну західну техніку з пересадкою потім на винищувачі. Ця програма триватиме довше, можливо, до двох років, але це та перспектива, яка на нас чекає – ми переозброюємо наші Повітряні сили на нові типи техніки. І тому навчання льотчиків сьогодні в Харківському університеті Повітряних сил також буде вже на це орієнтоване», – заявив Юрій Ігнат.

Зауважимо, що 20 серпня командувач Повітряних сил ЗСУ Микола Олещук в ефірі загальнонаціонального телемарафону повідомив, що у Великій Британії навчатимуться випускники 2023 року. «Я як командувач Повітряними силами розумію, що наше майбутнє за молодими пілотами. Тому до Великобританії на навчання поїхали випускники 2023 року», – заявив Олещук.

Також він розповів про навчання у Швеції на західних винищувачах для українських льотчиків з бойовим досвідом, випускників 2016-го. Ймовірно, що йдеться про підготовку наших пілотів на JAS 39 Gripen. Про таку можливість представники шведської влади заявляли ще у травні. 19 серпня президент Володимир Зеленський відвідав Швецію і заявив, що українські льотчики уже розпочали там ознайомче навчання. «Літаки Gripen – це гордість Швеції. Я впевнений, що Gripen можуть зробити нашу свободу значно більш захищеною. Тестові випробування Gripen за участі українців, наших пілотів, уже почались», – сказав Володимир Зеленський на пресконференції за підсумками переговорів зі шведським прем’єром Ульфом Крістерссоном.

Та жодної конкретики про ймовірну передачу JAS 39 Gripen немає. Здається, що Швеція не має «вільних» літаків для передачі Україні. І 21 серпня шведський прем’єр Ульф Крістерссон заявив, що його країна сама потребує JAS 39 Gripen, тому поки не планує передавати їх Україні. «Швеція – географічно велика країна, ми повинні захищати себе, і ми ще не в НАТО. Це балансування між тим, чим ми можемо поділитися з ними, і тим, що ми повинні мати самі. Зараз ми є частиною так званої коаліції F-16, де ми співпрацюємо з 14 країнами, щоб гарантувати, що Україна отримає льотні потужності», – заявив Крістерссон, повідомляє Європейська правда з посиланням на канал TV4. Шведський прем’єр наголосив, що його країна поки не може собі дозволити зробити для України те, що роблять Нідерланди і Швеція з F-16. «Ми не в такій ситуації. Ми зробимо все, щоб підтримати їх у повітрі, але наразі немає жодних нових зобов’язань щодо надання шведських літаків Україні», – сказав Ульф Крістерссон.

Поки важко сказати, наскільки швидко така ситуація зміниться і чи зміниться взагалі. Якщо почалося ознайомче навчання, сподіватимемось, що процес щодо ймовірного отримання Україною певної кількості JAS 39 Gripen якось розвиватиметься. Принаймні у це хочеться вірити. 

F-16 – це найбільш масовий винищувач четвертого покоління. Є набагато більше шансів отримати значну кількість таких літаків. 

«Львівська Пошта» уже неодноразово писала про те, що F-16 важливий і для посилення протиповітряної оборони, і для прикриття наземних операцій наших військ. На жаль, нинішній контрнаступ ЗСУ змушені проводити без F-16.

Про переваги цих винищувачів вчергове нагадав Юрій Ігнат 21 серпня. «Рішення про навчання пілотів і надання Україні західних літаків уже маємо, очікуємо їх реалізації. Я дійсно казав, що з F-16 виграємо війну. Одразу не виграємо, звичайно, але F-16 здатен змінити перебіг подій, здатен забезпечити нам те, що сьогодні потрібно найбільше – перевага в повітрі на окупованих територіях. Зараз, в ці секунди, на цих територіях вільно перебувають десь 8-9 російських винищувачів, які скидають керовані авіабомби, пускають ракети. З F-16 їм не вдасться це робити. Перевага в повітрі – це ключ до успіху на землі», – заявив речник командування Повітряних сил ЗСУ.

Тепер зосередимося на тому, якими будуть саме ті літаки, що їх отримаємо від Нідерландів та Данії. Мовиться про не найновіші літаки, але навіть вживані F-16 матимуть ще великий ресурс. Портал Defense Express звертає увагу на досвід Румунії. Ця країна купила вживані F-16 Норвегії, і ці літаки також зібрали на заводах у Європі саме у той час, що й F-16, які передадуть нам Нідерланди і Данія. Тоді ж проходили усі модернізації. І от Румунія планує експлуатувати свої F-16 до середини 2030-х років. Звичайно, ресурс машин під час війни швидше зношуватиметься, але у будь-якому разі запас міцності у літаків від Нідерландів та Данії ще є. 

«Всі F-16 нідерландських та данських повітряних сил проходили модернізацію з середини 90-х років до середини 2000-х за програмою Mid-Life Update – MLU, а також регулярно обслуговувались для продовження строків експлуатації. Якщо брати основне, то F-16 MLU відрізняється тим, що відбулась заміна РЛС на AN/APG-66(V)2, яка має дальність виявлення цілей до 110 км. А для використання високоточного озброєння додано можливість підвіски контейнерів типу Lantrin або Litening. Також було оновлено бортовий комп’ютер, бортове індикаційне обладнання, системи РЕБ, навігації та зв’язку, польотів на низьких висотах. Тобто F-16 MLU хоча й далеко до останньої версії F-16V Block 70/72, але це вже повноцінний багатофункціональний винищувач, який цілком може виконати цілу низку завдань. Зокрема, вести повітряний бій на відстані понад 100 км та використовувати широкий набір високоточного озброєння. Водночас не слід відкидати сценарій, що деякі винищувачі можуть пройти певні додаткові модернізації, особливо враховуючи графіки їх передачі, які будуть розтягнуті у часі», – пише Defense Express.

Тож від цих винищувачів справді можна очікувати багато. І хоч процес передачі цих літаків відбуватиметься поступово, але коли Україна уже матиме хоча б кілька ескадрилей F-16 (по 12 літаків), то це зможе вплинути на перебіг війни. І тепер питання: а скільки F-16 потрібно, щоб суттєво змінити ситуацію на полі бою?

«У візії Повітряних сил, яка передбачала переозброєння наших повітряних сил, говорилось про 128 таких винищувачів, плюс-мінус, яких було би достатньо, щоби замінити старий парк техніки і бути розосередженими по всій території держави. Це приблизно чотири авіаційні бригади. Щодо багатоцільових винищувачів, така кількість, яку я назвав, була прописана у візії. До цієї цифри ми і опираємося. Зрозуміло, що війна і бойові дії можуть вносити корективи, тому дійсно потрібно понад 100 літаків, щоб розосередити їх на різних аеродромах і щоб вони реагували на різні виклики», – про це заявив Юрій Ігнат 21 серпня в ефірі Радіо Свобода.

Та зрозуміло, що повна заміна авіапарку наших Повітряних сил – це перспектива на роки. Ще 26 травня у повідомленні Міноборони України мовилося про те, що нам потрібно чотири ескадрильї F-16 (48 літаків) «для звільнення нашої країни від агресора». Ще раніше, 17 травня, наше Міноборони у відповідь на запит «Громадського» зазначало, що «передача кількох одиниць F-16 не дасть бажаного ефекту, але, до прикладу, дві-три ескадрильї F-16 (понад 30 літаків) сьогодні б суттєво вплинули на перебіг бойових дій. Це б повністю змінило ситуацію на фронті».

Важливо працювати над повною заміною нашого авіапарку, але потрібно бути реалістами і розуміти, що все і одразу отримати неможливо. Станом на зараз зрозуміло, що спершу Україна отримає шість F-16 (не будемо вчергове розмірковувати до чи після Нового року). Це половина ескадрильї, суттєво це не вплине на війну. До кінця наступного року Данія загалом має передати нам 14 літаків. Чи буде у нас у 2024-ому дві-три ескадрильї F-16 залежатиме від того, коли і скільки літаків передадуть Нідерланди. А це залежатиме від темпів підготовки українських пілотів. І якщо до процесу передачі Україні західних винищувачів долучатимуться й інші країни (а у це дуже хочеться вірити), то все одно кількість цих літаків залежатиме від швидкості підготовки льотчиків.

І звернемо увагу на ще один важливий момент. Поки наші льотчики проходять навчання, поки Україна чекає на F-16, уже потрібно готувати інфраструктуру для них. Нідерланди та Данія 20 серпня також оприлюднили спільну заяву щодо майбутньої передачі F-16 Україні. У ній мовиться про те, що передача F-16 для українських Повітряних сил відбудеться за тісної підтримки США та інших партнерів, коли будуть виконані «всі необхідні умови». А умовами є успішний відбір, підготовка та тренування українського персоналу, надання дозволів, а також наявність відповідної інфраструктури та логістики. 

І тут потрібно звернути увагу на якість злітно-посадкових смуг на українських військових аеродромах. Річ у тому, що смуги на наших аеродромах зроблені з бетонних плит, а на аеродромах країн НАТО – з плит більшого розміру або взагалі мають суцільне покриття. І F-16 вважається «вибагливим» щодо якості злітно-посадкових смуг.

Вже згадані командувач Повітряних сил ЗСУ Микола Олещук та речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат 20 та 21 серпня нагадували про те, що F-16 уже сідали на наших аеродромах. «F-16 вже сідали в Україні під час забезпечення Євро-2012. Ці літаки були на аеродромі Миргорода, сідали на наші «злітки» і почувалися там добре. Наші пілоти навіть мали змогу ознайомитись з ними. Власне, вони літали і на F-15 у Старокостянтинові Хмельницької області у 2018 році», – зазначив Юрій Ігнат 21 серпня в ефірі загальнонаціонального телемарафону. 

Загалом, за словами Ігната, ситуація з якістю смуг на наших аеродромах не критична, але ще потрібно попрацювати. «У нас більшість військових аеродромів мають смуги, які зроблені з бетонних плит. Вони мають шви, які треба загладжувати. Якщо підготувати належним чином ці смуги, то, в принципі, жодних проблем немає. Є ще проблеми для F-16 з низько розташованим повітрозабірником, що може засмоктувати сторонні предмети. Це теж небезпечно і за цим треба доглядати. Тоді літаки сідали у мирний час – не було обстрілів і ракетних ударів. У нинішніх умовах потрібна інша логістика та інфраструктура, яка захищатиме літаки в умовах бойових дій», – сказав речник командування Повітряних сил ЗСУ. 

Юрій Ігнат також зазначив, що Україна навчилася берегти свої літаки, які щодня виконують завдання, й на таких умовах працюватимуть і американські винищувачі. Ігнат ще раніше заявляв, що уже тривала підготовка нашої інфраструктури «для прийняття вибагливої західної техніки».

F-16 дуже потрібні Україні. Тож ми просто зобов’язані швидко та якісно підготуватися до отримання, щоб потім ні у кого не виникало зайвих питань.