У минулі вихідні в Саудівській Аравії відбулися дводенні перемовини представників понад 40 країн світу про мир в Україні на рівні радників глав держав із національної безпеки та зовнішньої політики. Росію на них ніхто не запросив, через що у кремлі виникло невдоволення.

«Ми мали дуже продуктивні консультації щодо ключових принципів, на яких має будуватися справедливий і міцний мир. У нас була надзвичайно чесна і відкрита розмова, під час якої представники кожної країни могли озвучити свою позицію, бачення. Були різні погляди, але всі присутні засвідчили відданість своїх країн принципам Статуту ООН, міжнародного права та поваги до суверенітету й непорушності територіальної цілісності держав. І саме на цих принципах побудована «формула миру» президента Зеленського, про яку ми докладно розповіли», – так 6 серпня охарактеризував ці перемовини у Саудівській Аравії глава Офісу президента України Андрій Єрмак, який очолював українську делегацію.

Тут треба зазначити, що це була вже друга така зустріч у форматі радників глав держав. Перша відбулася в червні у столиці Данії Копенгагені. Тоді участь у ній взяли представники 15 країн, але великого розголосу в інформпросторі ця зустріч не набула. Зараз спостерігаємо іншу картинку: уваги до перемовин у Саудівській Аравії було набагато більше, світові ЗМІ активно намагалися описати підсумки цього раунду зустрічей радників глав держав. 

Але одразу зауважимо, що навіть не варто було чекати якихось проривів від цих перемовин. Це можна було зрозуміти з рівня представництва країн на зустрічі та складності головного питання для обговорення. Цілком імовірно, що невдовзі відбудеться третій раунд перемовин на такому рівні. Агентство Bloomberg, посилаючись на французького дипломата, повідомляє, що така зустріч може відбутися до саміту лідерів «Групи двадцяти» в Нью-Делі у вересні. 

Щодо глобального саміту миру за участі глав держав, який вже неодноразово анонсувала наша влада, то він може відбутися до кінця цього року. Хоча потрібно буде ще спостерігати за тим, як триватиме підготовка до такого заходу.

А поки що повернімося до перемовин у Саудівській Аравії. Вибір місця проведення зустрічі, склад учасників, інтереси України, інтереси інших держав, перспективи великого саміту – це все важливі нюанси, які мають розуміти українці. Саме на цьому й зосередимося.

Однак спершу ще раз нагадаємо про українську «формулу миру». Вона складається з десяти пунктів: радіаційна та ядерна безпека; продовольча безпека; енергетична безпека; звільнення всіх полонених та повернення депортованих; виконання статуту ООН і відновлення територіальної цілісності та світового порядку; виведення російських військ з України та припинення бойових дій; справедливість; екоцид, потреба негайного захисту природи; недопущення ескалації; фіксація закінчення війни. 

«Львівська Пошта» вже неодноразово писала про різні пункти цього українського мирного плану, тому зараз не будемо на них зупинятися. Зі слів Андрія Єрмака, зустріч у Саудівській Аравії стала кроком до практичної реалізації мирних ініціатив, запропонованих Україною. З повідомлення Офісу президента України, на цих перемовинах наживо та в онлайн-форматі взяли участь представники Саудівської Аравії, Австралії, Аргентини, Бахрейну, Болгарії, Бразилії, Великої Британії, Данії, Естонії, Європейського Союзу, Єгипту, Індії, Іспанії, Італії, Йорданії, Канади, Катару, Китаю, Кувейту, Латвії, Литви, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Об’єднаних Арабських Еміратів, Південно-Африканської Республіки, Польщі, Республіки Корея, Румунії, Словаччини, Союзу Коморських Островів, Сполучених Штатів Америки, Туреччини, Фінляндії, Франції, Чехії, Чилі, Швеції, Японії, а також ООН.

І світові ЗМІ, і іноземні та українські політичні оглядачі велику увагу звернули саме на участь у цих перемовинах Китаю, Індії, деяких країн Африки та Південної Америки, що активно співпрацюють із росією. Деякі з них пропонували свої «мирні» ініціативи без урахування інтересів самої України. Але зараз всі вони за спільним столом перемовин. Це не значить, що, для прикладу, Китай, який уперше взяв участь у зустрічі такого формату, підтримуватиме всі пункти української «формули миру». Аж ніяк. Китай точно продовжуватиме свою гру. Але навіть якщо буде можливість домовитися про підтримку деяких пунктів українського мирного плану, то вже навіть це збільшить тиск на росію. Саме можливість знайти спільні позиції бодай щодо деяких пунктів нашого мирного плану з країнами, які співпрацюють із росією чи хочуть видавати себе за «нейтральні», є головним інтересом України на таких перемовинах, як ті, що відбулися в Саудівській Аравії. 

«Щодо перемовин у Саудівській Аравії популярними є дві крайнощі: 1) що це таємні переговори про підписання миру в Україні, де нас примусять до припинення бойових дій і миру нібито на умовах росії; 2) що на цих переговорах відбудеться якесь дипломатичне диво, яке принесе нам мир і змусить росію припинить війну. Обидві ці версії не відповідають дійсності. Перша версія – відверта конспірологія, яка не має нічого спільного з реальною ситуацією, причинами і змістом переговорів у Саудівській Аравії. На цих перемовинах дійсно говоритимуть про те, як забезпечити мир в Україні. Але тут не мовиться про підписання якоїсь мирної угоди, тим більше на російських умовах. Навпаки, росію взагалі не запрошували на цю зустріч, і це дуже важлива обставина. Подальші мирні переговори майже напевно відбуватимуться у форматі паралельних: окремо з Україною та окремо з росією. Перемовини у Саудівській Аравії є продовженням переговорного процесу, який був започаткований 24 червня поточного року в Копенгагені. Тоді з ініціативи країн «Великої сімки» та України відбулася зустріч політичних радників і радників з питань безпеки лідерів низки західних країн, України і країн Глобального Півдня для розгляду та узгодження різних мирних ініціатив, зокрема від країн Глобального Півдня, з «формулою миру» президента Зеленського. Це фактично була спроба організації політичного діалогу з країнами Глобального Півдня з питань майбутнього мирного процесу в Україні та забезпечення глобальної безпеки. Зустріч у Саудівської Аравії свідчить не просто про продовження цього переговорного процесу, а про його посилення. Організаторкою нового раунду переговорів стала впливова країна Близького Сходу, арабського і мусульманського світу. До переговорів долучився Китай, що дійсно є проривом з точки зору подальшого мирного процесу. Пекін хотів самотужки забезпечити успіх у припиненні війни між росією та Україною, але в процесі місії спецпредставника КНР стало зрозуміло, що це навряд чи можливо. Потрібні спільні поступові зусилля. В Пекіні, видається, не зовсім задоволені зухвалими й занадто агресивними діями москви, зокрема щодо руйнування «зернової угоди». Дуже важливо, що Китай має важелі впливу на росію», – про це у вихідні, коли перемовини в Саудівській Аравії ще тривали, написав у Facebook відомий український політолог Володимир Фесенко.

Він також звертав увагу на те, що інтереси таких країн, як Китай, Індія чи Бразилія, щодо завершення війни можуть збігатися з прагненням України. А от щодо умов закінчення війни є великі розбіжності. Тому потрібно бути реалістами. Важко сподіватися на якісь документальні домовленості в межах таких перемовин. Однак важливо те, що процес рухається з ініціативи України та за безпосередньої участі України.

Щоби давати оцінку подібним переговорним процесам, варто розуміти кілька речей. Це для нас зараз триває «свята війна» з росією, що є нашим ворогом впродовж багатьох століть. Для нас це війна за майбутнє наших дітей і територіальні компроміси тут неприпустимі. Але для таких країн, як Китай, Індія чи Бразилія, інтерес щодо припинення російсько-української війни базується на бажанні відновлення нормальної міжнародної торгівлі. Це певною мірою стосується і наших західних союзників. Для нас це звучить жахливо, але такою є реальна міжнародна політика. Тому під час таких переговорних треків для України вкрай важливо в аргументації своєї позиції не збиватися на суто емоційні речі, а відстоювати власні ініціативи, шукаючи щось спільне між нашими інтересами та інтересами «нейтральних» країн. Нехай із Китаєм і далі буде дуже важко, але з іншими країнами може вдатися. І знову ж таки все це для посилення тиску на росію.

Італійське видання Corriere della Sera, Офіс президента України, деякі європейські дипломати після перемовин у Саудівській Аравії одностайно заявляли, що всі учасники цієї зустрічі погодилися, що основою майбутньої ймовірної мирної угоди має бути повага до територіальної цілісності та суверенітету України, а також верховенства Статуту ООН. Це те, чого ми хочемо. Але знову ж таки є нюанси. Видання The Wall Street Journal повідомляло, що під час перемовин у Саудівській Аравії Україна не вимагала обов'язкового ухвалення свого мирного плану, а інші країни не вимагали відмови Києва від нього. Також не виникали дискусії через вимогу України щодо повного виведення російських військ зі своєї території. Просто Україна, наші західні союзники, Китай, країни Глобального Півдня не наполягали на такому обговоренні, бо розуміють, що консенсусу не буде. Як повідомляє агентство Reuters, китайське МЗС у письмовому коментарі заявило, що перемовини в Саудівській Аравії допомогли зміцнити міжнародний консенсус. Але також китайське МЗС зауважило, що КНР «продовжить зміцнювати діалог на основі своєї мирної пропозиції з 12 пунктів». І нагадаємо, що серед цих пунктів є загальні фрази про повагу до територіальної цілісності всіх країн, але навіть згадки немає про необхідність виведення російських військ із України.

Уже згаданий Володимир Фесенко у Facebook після завершення зустрічі у Саудівській Аравії зазначив, що станом на тепер головним підсумком перемовин є те, що вони тривають, важливо, що без участі росії. «Головний контрапункт, який пояснює, чому навіть партнери Росії починають дистанціюватися від неї в переговорному процесі, є принциповою розбіжністю інтересів – росія хоче затягувати війну проти України, а Китай та впливові країни Глобального Півдня це не влаштовує. Вони хочуть миру, глобальної продовольчої безпеки і стабілізації світової торгівлі. І ми маємо цим скористатися», – вважає він.

Тепер підходимо до, мабуть, найважливішого. Ні такі перемовини, як ті, що відбулися в Саудівській Аравії, ні навіть можливий у майбутньому великий саміт автоматично не принесуть мир в Україну. Питання миру вирішуватиметься на реальному полі бою. Допоки російські війська залишаються на території України, взагалі важко говорити про якісь перемовини між нашою державою та рф. 

Але тут треба зауважити, що Андрій Єрмак 7 серпня під час спілкування з журналістами в Києві заявив, що Україна планує провести два глобальні саміти миру. «Перший саміт – установчий. На ньому учасники мають затвердити за основу «формулу миру» Зеленського з 10 пунктів… Другий саміт – підсумковий – мусить зафіксувати завершення війни», – сказав Єрмак, інформує «Українська правда». А також зазначив, що в Саудівській Аравії не обговорювали терміни можливих перемовин із росією, але її «на момент закінчення війни необхідно буде залучити». Єрмак уточнив, що без виконання пункту про виведення російських військ із України цей план неможливий. 

Тут уже виникають деякі питання. Бо посилення тиску на росію через такі перемовини, виконання деяких пунктів українського мирного плану через глобальний саміт, посилення ізоляції росії та зменшення її спроможності продовжувати війну виглядають реалістично. Тобто мовиться про використання такого формату перемовин як інструменту впливу на росію і пришвидшення закінчення війни. Отже, продовження подібних мирних перемовин може бути Україні на користь. Крім того, для виконання таких завдань знадобиться і збільшення та пришвидшення військово-технічної допомоги Україні від західних союзників. Але вже зовсім інша річ, коли декларується, що саме через глобальний саміт миру буде підписаний документ про завершення війни. І це тоді, коли немає стовідсоткової гарантії того, що всі країни-учасниці перемовин у Саудівській Аравії підтримають усі без винятку пункти української «формули миру». Зараз нашій владі не варто знову підвищувати градус сподівань українського суспільства, як це було перед Вільнюським самітом НАТО. Бо потім знову доведеться на всіх ображатися. Тепер нам потрібне не це, а залучення на український бік щонайбільшої кількості країн.

Сам же Єрмак перед поїздкою до Саудівської Аравії говорив про те, що українська «формула миру» стане основою перемовин, але треба буде обговорювати й інші пропозиції, які не суперечать принципам територіальної цілісності України і статуту ООН. Той же Єрмак 7 серпня казав, що в Саудівській Аравії погодили не всі пункти української «формули миру». З пунктів, які досі лишаються проблемними, він назвав пункт про справедливість, що передбачає покарання російського політичного керівництва, винного у здійсненні агресії та відшкодування росією збитків, завданих Україні війною. Насправді навіть без пояснень Єрмака можна було зрозуміти, який пункт українського мирного плану буде проблемним для Китаю та країн Глобального Півдня.

І радник Єрмака Михайло Подоляк в ефірі «Радіо Свобода» заявив про те, що не всі країни розуміють, чому росія має покинути територію України для завершення війни. «Деякі країни неглибоко розуміються на цьому конфлікті, більше того – деякі країни і далі вважають росію спроможною проводити масштабні воєнні кампанії. Складно пояснити, що якщо ми хочемо фіналізувати саме війну, знайти її фінал, тоді росія має програти. Якщо ми хочемо продовжувати війну і таким чином максимально дискредитувати міжнародне право, тоді треба про щось домовлятися з російською федерацією. Не всі це розуміють, тому це найбільш складні питання», – заявив він. 

Тобто всім зрозуміло, що роботи ще дуже багато, що деякі країни ще треба буде переконувати підтримати нас у ключових питаннях. І необов’язково всіх вдасться переконати остаточно. Бо якщо говорити, для прикладу, про міжнародний трибунал для російського керівництва, то навіть серед наших західних партнерів поширена підтримка варіанта з гібридним трибуналом, що не зовсім вигідно Україні…

Також зауважимо, що деякі країни на тлі перемовин про мир в Україні намагаються засвідчити свою роль впливового міжнародного гравця або ж здобути таке визнання. Це радше про обговорення нового можливого світопорядку, аніж самі перемовини щодо миру в Україні. «Ер-Ріяд зацікавлений у вирішенні українського питання задля посилення власної суб’єктності. Річ у тім, що принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман здійснює потужну модернізацію своєї країни і хоче бачити її як одну з провідних країн світу, яка є рівноправною у відносинах із Заходом. Для того, щоби посилити цю суб’єктність, йому необхідний великий зовнішньополітичний успіх. Україна наразі є суб’єктною країною, до якої прикута увага всього світу. Тому такий саміт посилює суб’єктність Саудівської Аравії та створює передумови для подальших переговорів із Заходом», – сказав директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос ще до перемовин у Саудівській Аравії, повідомляв сайт RFI (Radio France Internationale).

І світові ЗМІ, і українські політичні експерти сходяться на думці, що Саудівська Аравія стала країною-господаркою таких перемовин саме через бажання посилити свій вплив на міжнародній арені. «Саудівська Аравія є унікальним та дуже зручним форумом для такої зустрічі. По-перше, це ключовий союзник США у регіоні – від зброї до нафти. Але коли Саудівська Аравія вирішила домовитися про припинення вогню, бодай про якісь відносини з Іраном, то звернулася до Китаю, і саме Китай став брокером цих перемовин. Тобто Саудівська Аравія – це довірена особа і Вашингтона, і Пекіна, це, мабуть, єдина країна, яка могла б звести ці два ворожі полюси та привести їх до якогось спільного знаменника. І дуже добре, що вона вирішила зробити цим спільним знаменником саме Україну», – зазначив у ефірі «Громадського радіо» експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма» Олександр Краєв.

Завдяки Саудівській Аравії до таких перемовин вдалося залучити більше країн Глобального Півдня. А такі країни, як Індія та Бразилія, вочевидь, також зацікавлені в посиленні свого впливу на світовій арені. Уже загаданий Ігор Семиволос звертає увагу на те, що наявний світовий порядок утворився за результатами Другої світової війни і не влаштовує ті ж Індію та Бразилію. « І це також для них мотив брати участь у цих обговореннях. Якщо вони не залучені до них, отже, знову опиняються за бортом. Їх не будуть залучати до вирішення глобальних питань. Це ключовий мотив… Всі ініціативи, які звучать від Африки, Китаю чи Бразилії, це власне спроба цих країн наодинці вискочити у «вищу лігу». Аж тут з’явився цікавий формат, де вони можуть «вискочити» всі разом. А якщо не всі, то бодай посилити позиції декількох країн, які тягтимуть за собою своїх сателітів. Але для нас це все одно добре, якщо дорогою до досягнення інтересів цих країн можна буде досягти миру в Україні. І нам потрібно говорити про нашу ситуацію, нам потрібно говорити з усіма, крім росіян», – вважає Ігор Семиволос, повідомляв сайт RFI.

І ще раз повернімося до ролі Китаю. Ця країна має реальний вплив на росію. Видання Financial Times, посилаючись на неназваних європейських чиновників, повідомляло, що на перемовинах у Саудівській Аравії Китай «виглядав конструктивно і прагнув показати, що він – не росія». Що Китай надалі братиме активну участь у перемовинах щодо миру в Україні. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба навіть назвав суперпроривом саму участь спеціального представника КНР у справах Євразії в перемовинах у Саудівській Аравії. Але ми вже загадали про заяву китайського МЗС після цих перемовин, з якої чітко зрозуміло, що у КНР свої думки про наступні мирні перемовини.

Зараз можна сказати, що Китай трохи змінює свій підхід до питання російсько-української війни, але не відвертається від росії і не стає на бік України. Китай шукає шляхів досягнення стабільності в світовій економіці та водночас змагається із Заходом. Уже згаданий експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма» Олександр Краєв сказав, що між Китаєм і Заходом триває нова холодна війна. І на це треба звернути увагу, прогнозуючи роль Китаю у подальших перемовинах щодо миру в Україні.

«Представник Китаю приїхав у Саудівську Аравію, щоби подивитися, чи підходять Пекіну 10 пунктів «формули миру», запропоновані Києвом. З чим і як там можна працювати, щоб забезпечити стабільність. Китаю зараз не потрібен хаос, Китаю зараз потрібні визначеність і стабільність, але при цьому він хоче зробити це так, щоб не «прогнутися» перед Заходом, бо це означатиме для Пекіна програш у цій новій холодній війні. Тобто це дійсно така «розвідка боєм», намагання зрозуміти, як складатимуться відносини стабільності», – зазначив Краєв у ефірі Громадського радіо.

Подальша участь Китаю в перемовинах є для України і важливою, і небезпечною водночас. Багато дій росії можуть дратувати Китай, але не в інтересах КНР допустити велику поразку рф. Про це також мусить пам’ятати українська влада.