Уже 26 липня відбудеться засідання Ради Україна – НАТО. Фактично це буде перше засідання у новому форматі співпраці нашої держави з Північноатлантичним альянсом. Засідання на полях Вільнюського саміту НАТО 12 липня було інавгураційним. 

Цей новий формат передбачає, як вже неодноразово заявляв генсек НАТО Єнс Столтенберг, що країни-члени Альянсу та Україна будуть рівними за столом перемовин. І на відміну від попереднього формату, Комісії Україна – НАТО, Рада зможе ухвалювати рішення. Новий формат повинен сприяти наближенню нашої держави до майбутнього членства в НАТО. Зрештою, спостерігатимемо, як це все реалізовуватиметься на практиці.

Найближче засідання Ради України – НАТО скликане на прохання українського президента Володимира Зеленського. Скликане оперативно. Засідання відбудеться на рівні послів. Обговорюватимуть ситуацію у Чорному морі та майбутнє «зернової ініціативи». Нагадаємо, що росія 17 липня оголосила про свій вихід із «зернової ініціативи», знову підвищила градус шантажу світу продовольчою кризою та збільшила кількість ракетних обстрілів українського Півдня. 

Останні кілька днів рашисти систематично обстрілювали Одесу. Водночас путін висуває умови для можливо повернення рф до «зернової ініціативи». Йдеться, зокрема, про підключення «Россельхозбанку» до міжнародної міжбанківської системи SWIFT, відновлення постачання сільгосптехніки, запчастин і сервісного обслуговування в росії, скасування санкцій на постачання російських добрив і зерна. Але зрозуміло, що це не все, чого хоче путін. Адже гіпотетичне скасування одних санкцій лише «розігріє» рашистів, щоб ті вимагали скасування обмежень й у інших сферах. Зараз рф маніпулює «зерновою ініціативою», щоб посилити свій шантаж проти цілого світу. Тому не можна виконувати жодної вимоги путіна. 

Чого можна очікувати від засідання Ради Україна – НАТО? Важко було говорити про можливість організації країнами Альянсу військового конвою для суден із сільськогосподарською продукцією, які вирушатимуть з українських портів. Бо це також може призвести до прямого зіткнення НАТО з рф, чого в Альянсі дуже не хочуть (хоч і росія до цього точно не готова). Зрештою, слідкуватимемо за тим, якими будуть результати засідання Ради Україна – НАТО. Але відповідь на питання, як зробити чорноморський регіон безпечнішим, дуже проста і складна водночас: країни НАТО, і не тільки, мають ще більше посилити Україну.

«Дякую Генсеку НАТО Єнсу Столтенбергу за оперативне скликання першого засідання Ради Україна – НАТО. Фактично одразу після нашої вчорашньої розмови була погоджена дата – вже цієї середи відбудеться засідання. Готуємо його змістовним. Готуємо й нові пакети підтримки від партнерів – усе те, що наближає поразку російських терористів. Більше ППО для України, більше артилерії, більше далекобійної зброї. Рецепт закінчення війни очевидний: усе залежить від єдності й рішучості всіх, хто цінує свободу, культуру, життя», – заявив президент Володимир Зеленський у своєму відеозверненні від 23 липня. 

Що сміливішим цивілізований світ надаватиме Україні необхідне озброєння, то менше путін зможе впливати і на «зернову ініціативу». Далі, власне, й зосередимося на свіжих повідомленнях про військово-технічну допомогу для нашої держави, а також на зброї, якої Україна ще не має, але конче потребує.

Агентство Reuters повідомляло, що США планували 25 липня оголосити про новий пакет допомоги для України на суму до 400 млн доларів. До цього пакету мали увійти бронетранспортери Stryker, обладнання для розмінування, боєприпаси для систем ППО Patriot та NASAMS, боєприпаси для систем HIMARS, переносні протитанкові комплекси Javelin, протитанкові ракети трубного пуску з оптичним відстеженням і дротовим наведенням (TOW). Цей пакет допомоги був запланований як прямі президентські вилучення із американських арсеналів, тож зброя мала швидко надійти в Україну. Лише зазначимо, що на момент підготовки цього матеріалу офіційного оголошення про цей пакет військово-технічної допомоги ще не було. І не було точно відомо, чи будуть до нього включенні додаткові касетні боєприпаси. Та після виходу цього номеру «Львівської Пошти» цю інформацію мали оприлюднити.

Попередній пакет військово-технічної допомоги США виділили Україні минулого тижня, 19 липня. Загальна його вартість склала 1,3 млрд доларів. До цього пакету увійшли: чотири системи NASAMS і боєприпаси до них; артилерійські снаряди калібром 152 мм; обладнання для розмінування; ракети трубного пуску з оптичним відстеженням і дротовим наведенням (TOW); дрони-камікадзе Phoenix Ghost і Switchblade Unmanned Aerial System (UAS); високоточні авіаційні боєприпаси; засоби виявлення безпілотників та радіоелектронної боротьби; 150 бензовозів; 115 тактичних автомобілів для буксирування та перевезення техніки; 50 тактичних автомобілів для відновлення техніки; обладнання для безпеки портів і гаваней; тактичні захищені системи зв’язку; підтримка діяльності з навчання і технічного обслуговування.

Цей пакет допомоги виділений в межах Ініціативи США з безпекової підтримки України, то йдеться про те, що Пентагон закупить це озброєння для подальшого постачання Україні.

«Сполучені Штати Америки продовжать працювати з союзниками та партнерами, щоб надавати Україні спроможності для задоволення нагальних потреб на полі бою, а також довгострокових безпекових потреб», – мовилося у повідомленні Пентагону. 

Цей пакет допомоги виділили наступного дня після того, як в онлайн-форматі відбулась 14-та за ліком зустріч у форматі «Рамштайн».

Після «Рамштайну-14» міністр оборони України Олексій Резніков у твіттері подякував міністрам оборони Люксембургу та Естонії за «представлення конкретних кроків для розвитку ІТ-коаліції», а міністру оборони Литви – за ініціативу створення «коаліції з розмінування» (очевидно, що йдеться про збільшення постачання протимінного обладнання). Також Резніков зазначив, що пріоритетом цього засідання були ППО, боєприпаси та бронетехніка.

У межах «Рамштайну-14» очільниця Міністерства оборони Нідерландів Кайса Оллонґрен повідомила, що найближчим часом Україна отримає партію броньованих гусеничних машин M113 і запчастин до них від Нідерландів, Люксембургу та Бельгії.

Загалом українські військові експерти оцінили засідання «Рамштайн-14» як своєрідне продовження Вільнюського саміту НАТО. Ці заходи відбувались через тиждень одне за одним, у межах саміту низка країн оголосили про нові пакети допомоги для України, про що «Львівська Пошта» уже писала. А на «Рамштайні» союзники традиційно скоординували свої подальші кроки: обговорили плани нарощування виробництва боєприпасів для України як в окремих країнах, так і на міжнаціональному рівні, заслухали доповідь Данії та Нідерландів, що працювали над узгодженням плану для початку навчання українських пілотів на F-16.

Щодо навчань наших пілотів на американських винищувачах F-16, то вони мають розпочатися у серпні. Сподіватимемось, що більше затримок не буде. Бо західні ЗМІ уже неодноразово повідомляли про нібито початок навчань, але ця інформація не підтверджувалася. 

Лідерами «коаліції» з навчань наших льотчиків, як уже зазначалося, є Данія та Нідерланди. І саме ці країни є найбільш очевидними першими «донорами» F-16 для України. Навчання українських пілотів триватимуть приблизно шість місяців. І за оптимального для нас варіанту, коли завершаться ці навчання, рішення про передачу літаків уже буде ухвалене. Хочеться вірити у те, що наші іноземні партнери не розпочинали б навчання без чіткого розуміння того, що літаки Україні доведеться передати. Дуже оптимістичний прогноз зробив наш міністр оборони Олексій Резніков у нещодавньому інтерв’ю CNN: припустив, що українські пілоти зможуть літати на F-16 в небі над Україною навесні наступного року.

До того часу навчання принаймні однієї групи наших льотчиків має завершитися. Але потрібно ще підготувати інфраструктуру. Резніков заявив, що Україна найближчі пів року працюватиме над відповідною інфраструктурою.

Цього тижня держсекретар США Ентоні Блінкен в інтерв’ю CNN заявив, що «процес щодо F-16 просувається», але потрібні місяці, щоб українські пілоти почали застосовувати ці літаки. Просто цікаво, якою є різниця в розумінні Блінкена та Резнікова необхідного часу для застосування F-16 в Україні. Тут уже потрібно буде спостерігати за розвитком ситуації. 

Що ж, на початок навчань наших льотчиків чекаємо, на самі західні винищувачі також чекаємо. Але потрібно констатувати той факт, що наші західні партнери надто затягнули цей процес. Тривале повторення адміністрацією президента США тези про те, що, мовляв, «Україні не потрібні F-16» було помилкою. Бо це насправді суперечило усім іншим заявам американської влади. Ми ж чули заяви про те, що пріоритетом для України має бути ППО, а в країнах НАТО саме авіаційні платформи є основою протиповітряної оборони. Бо наземні системи ППО захищають окремі важливі об’єкти, їх неможливо поставити на кожному кроці. Тому винищувачі патрулюють повітряний простір. Також ми чули заяви про те, що нам надають усе необхідне для українського контрнаступу. Але які країни НАТО здійснюватимуть такі операції без прикриття авіації? Таких подвійних стандартів багато. Але, на жаль, у нас мало своєї зброї, ми погано готувалися до великої війни та залежні від західного постачання озброєння. І найбільша проблема у тому, що ми потребуємо не лише чогось конкретного, а практично повного спектра західного озброєння. А західні лідери не лише бояться ескалації з боку росії, але й рахують гроші своїх платників податків.

І ми чекаємо не лише на F-16, а також і на західні далекобійні ракети. Тут можна сказати, що Велика Британія надала Україні авіаційні крилаті ракети Storm Shadow, а французький президент Емманюель Макрон на Вільнюському саміті пообіцяв надати їхній французький аналог – SCALP-EG. Деякі ЗМІ повідомляли, що французькі ракети уже в Україні. Але тут потрібно розуміти кілька нюансів. Знову ж таки, поки без західних винищувачів Україні вимушено доводиться пристосовувати радянські літаки для використання британських і французьких авіаційних ракет. Публічно не оголошується кількість таких крилатих ракет, які отримала і ще може отримати Україна, але точно можна сказати, що їх нам потрібно набагато більше. А ще нам потрібні далекобійні ракети класу «земля-земля», які мають свої переваги. У цьому контексті військові експерти, журналісти й політики найчастіше згадують про американські ракети ATACMS, що здатні вражати цілі на відстані 300 км. Їх запускають з систем HIMARS і M270 MLRS, які ЗСУ уже багато місяців ефективно використовують з іншими боєприпасами. І багато місяців українська влада просить США надати нам саме ATACMS. Але постійно звучали відповіді, що ці ракети не мають бути пріоритетом для України або їх надто мало в американських запасах. Під час окремої зустрічі на Вільнюському саміті НАТО президенти США та України обговорювали питання ракет ATACMS. Перед цим Джо Байден заявляв, що воно «все ще у грі». Здавалося, що США відмовилися від категоричного «ні» на запит України щодо цих ракет. Але американське видання The Washington Post на минулих вихідних повідомило, що поки ситуація кардинально не змінилася. Білий дім все ще відмовляється давати дозвіл на передачу Україні ракет ATACMS. Причиною є, знову ж таки, замалі їхні запаси. У матеріалі The Washington Post мовилося про те, що кількість ATACMS в американських арсеналах має залишатись фіксованою, поки їх не замінять на ракети наступного покоління з більшою дальністю дії PrSM, а вони, як очікується, надійдуть на озброєння до кінця цього року. Також у матеріалі повідомлялося, що у Пентагоні вважають, що у Києва є нагальніші потреби, ніж ATACMS, і стурбовані тим, що надання великої кількості ракет Україні, щоб змінити ситуацію на полі бою, серйозно підірве готовність США до інших можливих конфліктів. Тобто виглядає так, що Україні отримати ATACMS найближчим часом буде все ще дуже важко. Якщо нічого швидко кардинально не зміниться, то затримка критично важливого для України озброєння стане черговою помилкою наших західних партнерів.

«Очевидно, що британці та французи надали можливість завдавати ударів на великі відстані, які інтегровані в українську боротьбу. Приємно бачити, що українці мають додатковий потенціал, який використовують в контексті цього контрнаступу, і який вони матимуть протягом багатьох тижнів і місяців на додаток до всього, що надали США, а це, до речі, більше ніж решта країн світу разом узяті», – про це заявив радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван 21 липня під час Аспенського безпекового форуму. Салліван сказав, що обговорення між США та Україною тривають, але ще раз наголосив, що остаточне рішення щодо ATACMS буде за президентом США.

Та саме ракети ATACMS можуть швидко змінити перебіг війни з росією. Це не літаки F-16, не потрібно вчитися аж пів року, щоб їх використовувати. І для України ракети ATACMS також будуть частиною ППО, бо найкраща протиповітряна оборона тоді, коли знищуються об’єкти, з яких запускаються ворожі ракети. Про це говорив і речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат в ефірі загальнонаціонального телемарафону.

«Скажімо, Крим. Будь-яка точка в Криму вже є досяжною для наших Сил оборони, нам потрібні інструменти для того, щоб знищувати той самий береговий ракетний комплекс «Бастіон», кораблі Чорноморського флоту Росії – те, що постійно нас атакує. Боротися з ракетами потрібно, але й носій теж необхідно знищувати. Це буде ефективніше. Для цього потрібна далекобійна зброя, високоточний оперативно-тактичний комплекс ATACMS, F-16 – тоді буде зовсім інша історія. Не всі кораблі чф рф перебувають у морі, деякі стоять у портах – і це теж досяжна ціль», – заявив Юрій Ігнат 24 липня. 

Український військовий портал Defense Express пояснює, що ATACMS має визначну перевагу у часі, який необхідний для знищення цілей. Для крилатої ракети ще на землі треба ввести координати та тепловізійну сигнатуру цілі, а потім літак має піднятися у повітря, вийти у необхідний пусковий район і вже після цього крилата ракета полетить із дозвуковою швидкістю до введених у пам’ять координат. Так може минути кілька годин, і ще дозвуковій крилатій ракеті знадобиться понад 20 хвилин, щоб пролетіти 300 км. 

«У разі застосування JASSM з F-16, у теорії існує можливість введення координат та сигнатури цілі вже у повітрі, а у сучасних версіях цієї крилатої ракети вже навіть після її запуску. Але це має значення у випадку, коли перевага у повітрі вже завойована, а кількість літаків така, що дозволяє організувати постійне баражування у пускових районах за допомогою повітряних танкерів. Водночас ATACMS для ураження цілі, яка перебуває у радіусі 300 км, потребує мінімалістичної передстартової підготовки, а після запуску ракета, яка розганяється до швидкості понад 3 Маха, уразить ціль орієнтовно через 6-7 хвилин (швидкість ракети не постійна). А це вже дозволяє уразити пускові ракетного комплексу «Бастіон», якщо помітити їх розгортання на пускових позиціях ще до того, як вони їх покинуть», – пише Defense Express.

«Українські сили працюють над тим, щоб зробити Крим непридатним для російських військ. Було б розумно, якби ми допомогли їм з ATACMS тощо. Чорноморський флот буде змушений передислокуватися до Новоросійська», – це у твіттері зазначив колишній командувач американськими силами в Європі, генерал у відставці Бен Годжес.

Портал Defense Express також звертає увагу на воєнно-стратегічний огляд «Повітряні загрози для України» від Київського безпекового форуму за липень 2023 року. У цьому огляді проаналізовані чотири сценарії розвитку повітряної війни з рф, і ці сценарії залежатимуть від темпів західної допомоги Україні. 

«Перший, найбільш критичний, передбачає знищення української ППО та/або вичерпання запасів зенітних ракет – як наслідок, росіяни будуть повністю контролювати повітряний простір над Україною або ж щонайменше широку фронтову смугу. Як зауважується, такий сценарій може бути реалізований у випадку, якщо рф теоретично отримає великі партії далекобійного озброєння від таких країн, як Іран (що більш ймовірно, з урахуванням «завислого» питання з передачею балістичних ракет) чи Китаю (що менш ймовірно). Або ж у випадку, якщо рф буде більш інтенсивно використовувати свою фронтову авіацію. Другий сценарій – «пом’якшений» варіант першого, коли Сили оборони України не зможуть організувати як протиповітряний захист, так і підтримку з повітря військ під час контрнаступів. Тут наводиться ось такий приклад, що у квітні-травні армія рф активізувала далекобійні повітряні удари, і однією з цілей було саме виснаження ПС ЗСУ перед ймовірним контрнаступом. Водночас варто пам’ятати, що під час наступу стрімко зростає роль як авіації, так і наземної ППО – у першому випадку йдеться про завдання ударів по тилах (і не тільки противника), як це українські літаки роблять з JDAM, у другому – протидія російській авіації, зокрема й гелікоптерам, таким як Ка-52, які зараз ворог активно використовує для стримування просування українських сил», – мовиться, зокрема, у матеріалі Defense Express з посиланням на огляд «Повітряні загрози для України».

Третім сценарієм є стагнація. Йдеться про «консервацію» нинішньої ситуації, коли рф матиме ініціативу, а також кількісну та якісну перевагу, а Україна водночас матиме обмежені можливості з протистояння. І що вкрай важливо: цей сценарій стає реальним за умови, якщо союзники продовжать постачати засоби протиповітряної та протиракетної оборони та зброї для повітряних ударів у тих обсягах, як це відбувається сьогодні. Уже зараз цілком зрозуміло, що темпи і обсяги західної допомоги є замалими.

«Четвертий сценарій передбачає сталий розвиток можливостей Сил оборони України у повітрі, але він може бути реалізований лише за суттєвого розширення парку бойових літаків ЗСУ, засобів протиповітряної та протиракетної оборони, серійного виробництва дронів різних типів, а також розширення далекобійних засобів ЗСУ на 500+ км», – мовиться у воєнно-стратегічному огляді «Повітряні загрози для України» від Київського безпекового форуму.

Тобто нам потрібні й F-16 чи інші західні винищувачі, і ракети ATACMS або навіть щось «краще», і більша кількість наземних систем ППО, і більше різноманітних типів дронів. Це ідеальний сценарій, але для його втілення потрібні більше сміливості та більше витрат від наших західних партнерів, а також чітка послідовна політика української влади. Саме все це у комплексі.

Росія становить загрозу не лише для України, але й для країн НАТО, тому Захід має зрозуміти, що небезпек у майбутньому стане більше, якщо зараз не викладатися на повну у процесі допомоги Україні. Якщо НАТО не хоче воювати з росією, то зараз має лише один шлях – ще більше озброїти Україну. 

Уже зараз з’являються повідомлення про те, що росія знову «придивляється» до української енергетичної інфраструктури, і що найближчі осінь та зима для нас можуть бути важчими за осінньо-зимовий період 2022-2023 років. І не потрібно працювати в ГУР, щоб розуміти ці небезпеки. Буде більш дивно, якщо рашисти відмовляться від спроб знищити нашу критичну інфраструктуру. Не потрібно панікувати, але потрібно готуватися до найгіршого – це той урок, який ми усі уже мали б засвоїти за 17 місяців повномасштабної війни. І Захід також має засвоювати уроки. Заяви про допомогу Україні «стільки, скільки буде потрібно» можна втілити, якщо надавати більше вкрай потрібної Україні зброї.