Уже цієї п’ятниці, 21 квітня, відбудеться одинадцята за ліком зустріч Контактної групи з питань оборони України. Це так званий формат «Рамштайн», бо перша така зустріч відбулася 26 квітня минулого року на американській авіабазі «Рамштайн» у Німеччині. Найближче засідання контактної групи також відбудеться на цій авіабазі.

Від кожної зустрічі формату «Рамштайн» українці очікують важливих новин щодо військово-технічної допомоги нашій країні. Бо хоч перемовини між союзниками тривають постійно, незалежно від дати засідання контактної групи, зі самим засіданням міністрів оборони близько п’яти десятків країн часто збігаються публічні повідомлення про нову зброю, яку має отримати Україні. І ось зараз формату «Рамштайн» вже рік, союзники, як і обіцяли, зробили ці зустрічі регулярними, якісно «еволюціонувала» допомога, яку отримує наша країна. Адже у квітні 2022-го постачання нам західних танків мало майже фантастичний вигляд. А тепер ми очікуємо на нові «прориви» у питаннях допомоги Україні.

«Очікуємо від наступного «Рамштайну» гарних новин все ж таки про літаки. Нам потрібне рішення для того, щоб ми робили певні кроки з навчання пілотів, техніків з метою бойового управління. Буде рішення, тоді буде відлік місяців, коли станеться сама передача і поставлення на озброєння літаків F-16», – заявив речник командування Повітряних сил Юрій Ігнат.

Саме так, далекобійні ракети та західні бойові літаки – це ті питання, що досі залишалися невирішеними в контексті військової допомоги України. Чи змінить таку ситуацію «Рамштайн-11»? Насправді поки не було чітких сигналів від західних союзників про те, що 21 квітня може стати переломним днем у питанні надання Україні західних винищувачів. Але сценарій отримання таких літаків вже не виглядає нереалістичним. Потрібно продовжувати переконувати союзників у необхідності такого кроку. Це вкрай важливе завдання для нашої влади.

«Коли ми говоримо про «Рамштайн», то для нас дуже важливо що ми фактично з квітня минулого року маємо послідовну підтримку з боку країн-членів НАТО та інших, які долучилися до цього формату в аспекті надання Україні необхідної допомоги. Я думаю, що буде пріоритетом номер один – це максимально швидке отримання систем ППО. Я маю на увазі такі, як Patriot. Оскільки вони вже мали б на сьогодні бути в Україні, проте виникають деякі проблеми. Я думаю, що про них також будуть говоритимуть, щоб були усунуті будь-які перешкоди, й ми отримали ці системи ППО. Те, що для України зараз дуже важливо – це мати універсальний літак, який здатний перевищувати можливості ворога і воювати з його повітряними цілями. Є певні очікування, що хтось зробить перший крок, що дасть змогу отримати Україні необхідне», – каже член парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський. 

Щодо систем ППО, то Юрій Ігнат заявляв, що ЗРК Patriot прибудуть в Україну після Великодня. Також очікується прибуття ЗРК SAMP/T. І будемо уважно стежити за новинами перед і після «Рамштайну-11». А поки докладніше розглянемо повідомлення про постачання зброї Україні, що з’являлися впродовж тижня, що минув.

Поки продовжуємо чекати на новини щодо надання західних бойових літаків, Україна вже отримала усі 13 обіцяних Словаччиною винищувачі МіГ-29. Нагадаємо, що чотири такі літаки Словаччина передала нам ще в середині березня. А 17 квітня міністр оборони Словаччини Ярослав Надь заявив про передачу ще дев’яти літаків. Але тут є важливий нюанс.

«Цю передачу здійснили наземним транспортом з урахуванням максимальної безпеки, ще раз величезна подяка всім залученим силам, тому що в таких випадках це дійсно важлива і складна логістична операція», – заявив Ярослав Надь.

Тобто стає зрозуміло, що дев’ять МіГів довелося частково розібрати, щоб їх можливо було переправити до України наземним транспортом. На відміну від цього випадку, у березні українські пілоти перегнали чотири літаки від Словаччини в Україну, тому український військовий портал Defense Express припускає, що передані зараз дев’ять МіГів перебувають не у льотному стані. Словацький уряд ніяк не пояснював причину транспортування літаків наземним транспортом.

«Щоб підняти перші чотири борти, українські техніки прибули за тиждень до вильоту із запчастинами та оглянули машини. Й можливо, що якраз результати цього огляду стали підтвердженням підозр, що російські фахівці, які долучались до обслуговування МіГ-29AS до російської агресії, здійснювали саботаж. Через це ресурс двигуна замість 350 годин становив лише 70. Отже, стан ще дев’яти словацьких МіГ-29AS, найімовірніше, був настільки поганим, що відремонтувати їх у польових умовах було неможливо. Й саме тому знадобилось їх розбирати та вести до України наземним транспортом, де їх чекає вже спеціалізований відновлювальний ремонт на відповідних потужностях. Водночас словацькі МіГ-29AS є наймолодшими винищувачами, які зараз є у Повітряних силах України. Вони були передані РФ Словаччині у 1994 – 1996 роках, а у 2004 – 2007 роках їх модернізували за участю російського «МиГ», американської Collins та британської BAE Systems на території країни НАТО. Завдяки чому отримали пакет оновлення з бортового комп’ютера, багатофункціональних дисплеїв у кабіні, навігаційного обладнання та зв’язку. Для порівняння: польські МіГ-29, які також передали Україні, взагалі є базовими машинами виробництва 80-х років у версії для країн Варшавського договору. Й саме тому потребу Повітряних сил України у винищувачах можливо закрити лише машинами 4+ покоління, а передача МіГ-29 можуть лише слугувати для підтримки поточних можливостей», – пише Defense Express.

Щодо МіГів від Польщі, то ця країна вже оголошувала про передачу нам восьми літаків. Й пообіцяла ще шість. Додаткові літаки візьмуть з тих, що Польща отримала від Німеччини у 2003 – 2004 роках зі запасів колишньої НДР. Тому Польща 13 квітня звернулася до Німеччини за дозволом на передачу п’яти таких літаків Україні. Того ж дня німецький уряд дав свій дозвіл. Все відбулося дуже швидко, але ці літаки не матимуть аж такого великого значення для наших Повітряних сил. Вже згаданий портал Defense Express у своєму матеріалі пояснює, що Німеччина певний час намагалася модернізувати отримані у спадок від НДР МіГи, але, зрештою, відмовилася від цієї ідеї. Польща отримала ці літаки за символічну ціну – 1 євро. Тож можна зрозуміти, чого насправді варті ці МіГ-29. 

«Німецькі військові з’ясували, що МіГ-29 взагалі не придатні для виконання ударних задач (HVAA за натівською термінологією). Через обмежені характеристики цього літака на ньому краще не перетинати лінію бойового зіткнення (FLOT за натівською термінологією). Тому МіГ-29 навіть не намагались використовувати для «значущих завдань протиповітряної оборони», а передбачали використовувати ці літаки лише для забезпечення об’єктової ППО або у «змішаному» строю разом зі сучаснішими винищувачами західного зразка, наприклад F-16. Остаточну долю «німецьких» МіГ-29 визначила історія, коли в НАТО хотіли залучити ці літаки до завдань у межах операції проти Югославії в 1999 році, але не змогли. Бо через свою нездатність приймати дані від літаків AWACS в автоматичному режимі ці винищувачі, найімовірніше, заважали б, а не зміцнювали бойові порядки НАТО», – Defense Express присвятив кілька матеріалів поясненням, чому західні країни навіть не намагалися переробити літаки МіГ-29 під натівське озброєння.

Нагадаємо, що на початку березня, коли з’явилися повідомлення про передачу Польщею та Словаччиною МіГів Україні, багато військових експертів припускали, що ці літаки можуть бути вже пристосовані для натівських ракет, бо проходили кілька етапів модернізації у європейських країнах. Але такі думки дуже швидко спростував речник наших Повітряних сил Юрій Ігнат. Тут потрібно розуміти кілька нюансів. Поставити деякі західні ракети на радянські літаки можливо, і це вже робили. Але це лише окремі випадки і не йдеться про те, щоб зробити МіГ-29 насправді сумісним з натівським озброєнням. А радянських авіаційних боєприпасів у нас залишається дедалі менше. Тому єдиним варіантом для нас є отримання західних авіаційних платформ. Інакше з часом нам просто не буде на чому і чим воювати у повітрі. Про це вже чітко говорив командувач Повітряних сил ЗСУ Микола Олещук, і «Львівська Пошта» писала про це. 

Тож потрібно подякувати Польщі та Словаччині. Можна сказати, що вони віддають нам ті літаки, які можуть. Це деякий час допоможе підтримувати наш нинішній льотний парк, але це не рішення для збільшення ефективності наших Повітряних сил. Тому потрібне рішення інших країн, зокрема США. Західні бойові літаки потрібні нам не після війни, а вже зараз. Бо західні літаки можуть пришвидшити перемогу у цій війні. Потрібне швидке перше рішення, бо мине ще щонайменше пів року від згоди на передачу нам літаків до моменту, коли вони зможуть воювати в українському небі. Вже і так згаяно багато часу.

«Львівська Пошта» вже писала, що проблема у тому, що Україні потрібні не лише літаки, а фактично весь спектр озброєння. І дуже важливим питанням залишається збільшення обсягів постачання артилерійських боєприпасів для ЗСУ. Оскільки радянських запасів і тут стає дедалі менше, а також тому, що Україна отримує багато західної зброї, то наші військові потребують більше боєприпасів натівського калібру 155-мм. Добре, що це питання поступово розв’язують. Західні країни вчасно зрозуміли, що їхні запаси також вичерпуються, тому вирішили збільшити виробництво боєприпасів. Ще у січні американське видання The New York Times повідомляло, що внаслідок російсько-української війни Пентагон ухвалив рішення щонайменше у шість разів збільшити масштаби виробництва артилерійських снарядів.

«Пентагон намагається збільшити виробництво артилерійських снарядів на 500% впродовж наступних двох років, довівши виробництво звичайних боєприпасів до рівня, якого не було з часів Корейської війни», – мовилося у повідомленні The New York Times. 

Важливо, що й країни Євросоюзу зрозуміли важливість збільшення виробництва боєприпасів на своїй території. Росія загрожує не лише Україні, тому допомога нам є важливою для усієї Європи. Європейські країни надто «розслабилися» в ілюзії вічної безпеки за три десятиліття після розпаду СРСР.

Впродовж минулого року різні країни ЄС передавали нам артилерійські снаряди. Та дуже важливо, що у березні цього року країни ЄС погодили спільний план постачання Україні боєприпасів. 20 березня Рада Європейського Союзу погодила цей план, що складається з трьох етапів. На першому етапі держави-члени ЄС впродовж цього року передадуть Україні мільйон 155-мм боєприпасів, також у підписаному документі йдеться про можливість передачі ракет «у разі запиту». Не уточнюється, яких саме ракет. Боєприпаси передаватимуть Україні з власних запасів країн-членів ЄС або внаслідок зміни пріоритетів у наявних замовленнях у період з 9 лютого до 31 травня 2023 року. Усі країни, які це зроблять, отримають компенсацію від Європейського фонду миру. На це виділяють мільярд євро. Важливо, що минулого тижня, 13 квітня Рада ЄС вже затвердила виділення цих коштів.

На другому етапі ще один мільярд євро передбачений для укладання контрактів з виробниками артилерійських боєприпасів на спільні закупівлі. Контракти мали б укладатися з виробниками боєприпасів у країнах ЄС та Норвегії. Тож цей план вигідний для самого ЄС, бо йдеться про те, що гроші там і залишатимуться, потужності виробників боєприпасів зростатимуть. Але потрібно загадати і про багато суперечок щодо того, чи можна залучати компанії поза межами ЄС. Тож насправді тут не все так просто.

На третьому етапі країни ЄС й далі збільшуватимуть власні потужності з виробництва боєприпасів. Тож йдеться про нові робочі місця, розвиток оборонної промисловості та зміцнення обороноздатності країн ЄС, які зможуть відновити свої запаси боєприпасів.

Звичайно, нинішня проросійська влада Угорщини у цьому участі не братиме. Ця країна відмовилася допомагати Україні. Щоб обійти вето Угорщини, цей план оформили як домовленість конкретних держав, тому її підписували міністри. 

«Ця домовленість знаменує значний крок в інтеграції ЄС, оскільки до цього часу оборонні закупівлі в Євросоюзі значною мірою перебували в руках урядів окремих країн-членів. Україна отримає оборонні постачання безоплатно, а витрати розподілять між бюджетом Євросоюзу та держав, які здійснюватимуть закупівлю.

Країни-члени ЄС, які нададуть боєприпаси, отримають загалом до одного мільярда євро, для цього визначений план відшкодування для країн-донорів з бюджету ЄС на рівні 50-60%. Нарощування виробництва снарядів неможливо здійснити моментально, тому рішення передбачає перехідний період. Рада ЄС закликала «відшкодувати вартість переданих матеріалів з наявних запасів або шляхом зміни пріоритетів чинних замовлень, доставлених до 31 травня 2023 року». Після цього часу «будь-які невикористані кошти можуть бути спрямовані на відшкодування всього летального обладнання відповідно до пріоритетів, визначених у переліку вимог України». Через це угода про спільне виробництво снарядів стала історичною не лише для України, а й для самого ЄС», – мовилося у матеріалі Euractiv, адаптованому Європейською правдою.

Важливо, що нарощування виробництва боєприпасів відбувається і у США, і у ЄС. Спільна допомога буде ефективнішою для України. А наші військові потребують дуже багато боєприпасів. 

«На початку березня міністр оборони Олексій Резніков звернувся до Євросоюзу з проханням надсилати Україні 250 тисяч артилерійських снарядів щомісяця. У листі, який опинився у розпорядженні видання Financial Times, він описав реальну ситуацію з використанням боєприпасів. За його словами, в середньому Україна випускала 110 тисяч снарядів 155-мм калібру на місяць – це чверть від кількості, яку використала росія. За оцінкою Міноборони, для успішного виконання бойових завдань мінімальна потреба становить понад 350 тисяч снарядів. Якби Україна використовувала всі можливості артилерійських систем, які вона має, повідомив Резніков, військові могли б витрачати понад 590 тисяч снарядів на місяць», – мовиться у матеріалі порталу «Слово і Діло».

Впродовж минулого року основним постачальником боєприпасів для України були США. Ця країна відправила нам понад мільйон боєприпасів. Цього року США продовжують періодично виділяти нам пакети військово-технічної допомоги, в кожен із яких включені боєприпаси різних калібрів. І спільні закупівлі ЄС також мають збільшити можливості ЗСУ. 

Україна продовжує вести перемовини з різними країнами щодо постачання нам зброї та боєприпасів. Готуючись до «Рамштайну-11» міністр оборони України Олексій Резніков за останні дні відвідав Грецію, Кіпр, Іспанію та Румунію.

«Мета незмінна – зброя та інші форми підтримки, які зміцнюють Сили оборони України. Під час візитів зустрічаємося з лідерами органів представницької влади, з виробниками, з медіа. Щоб мати максимально широке коло підтримки. Наші пріоритети відомі – захист неба, створення «броньованого кулака», забезпечення боєприпасами. Працюємо по різних треках. Нас цікавлять як платформи радянського зразка і, особливо, ракети та снаряди до них. Адже ця зброя негайно опиняється на полі бою. Так і системи західного виробництва, що забезпечують якісні переваги. Залучаємо допомогу, домовляємося про виробництво, відпрацьовуємо програми навчання наших воїнів тощо. Такі візити і зустрічі на політичному рівні є дуже корисними, адже не тільки допомагають підтримувати високу загальну динаміку, але й сприяють швидкому вирішенню багатьох практичних питань, для чого у дистанційному режимі знадобилися б тижні часу. Час для нас дуже важливий. Адже це збережені життя наших захисників і захисниць, захист наших мирних міст. Робимо усе, щоб наблизити перемогу», – зазначив Олексій Резніков на своїй фейсбук-сторінці.