Польща уже передала Україні перші літаки МіГ-29. Про це 3 квітня повідомив керівник Офісу міжнародної політики президента Польщі Марчин Пшидач в ефірі RMF FM. «Безумовно, Україна буде шукати подальшої підтримки. Кілька МіГів відправлені», – зазначив Пшидач.

Ще 16 березня польський президент Анджей Дуда заявив, що спершу його країна передасть чотири літаки. Загалом же, як повідомляли ЗМІ, Польща начебто має передати нашій країні 20 МіГ-29, ще 13 таких винищувачів ми отримаємо від Словаччини. 17 березня уряд Словаччини ухвалив відповідне рішення, а минулого тижня стало відомо, що чотири літаки від Словаччини вже виконують бойові завдання в Україні.

5 квітня має відбутися візит президента України Володимира Зеленського до Польщі. Цілком ймовірно, що за підсумками цього візиту з’явиться публічна інформація щодо термінів передачі Польщею решти літаків. Можливо, будуть ще якісь новини на цю тему. На момент підготовки цього матеріалу візит Зеленського до Польщі ще не відбувся.

Та у будь-якому разі важливо, щоб Україна отримала ці літаки, а не те, коли про це було чи буде оголошено публічно. Але також потрібно розуміти, що передача МіГів – це більше про підтримку і заміну знищених українських літаків (наші льотчики воюють на МіГ-29 і добре їх знають), а не про справді посилення наших Повітряних сил. Україні потрібні західні багатоцільові винищувачі, а не лише МіГи, щоб ефективніше протистояти рашистам. Це потреба і для поля бою і для протиповітряної оборони. Адже саме літаки є основою протиповітряної оборони країн НАТО. А ще треба звернути увагу на те, що таку велику країну, як Україна, неможливо захистити від ракет лише наземними системами ППО.

Ми насправді вдячні нашим польським і словацьким друзям, але водночас продовжуємо очікувати від інших західних країн «проривного» рішення – передачу західних бойових літаків. І військові експерти, і самі українські пілоти вже неодноразово заявляли у ЗМІ, що оптимальним для нас варіантом є американські F-16. Таку позицію дуже легко зрозуміти: це наймасовіші винищувачі четвертого покоління, що є на озброєнні 27 країн світу, тому не буде нічого фантастичного у тому, що кілька країн могли б передати нам певну кількість таких літаків. Зараз саме згадані Польща та Словаччина закладають підвалини міжнародної «авіаційної коаліції» для України, як уже було з «танковою коаліцією». Однак, на жаль, інші країни поки не поспішають долучатися до цього процесу. І впродовж останніх кількох тижнів представники західних урядів продовжували заявляти, що передача Україні західних літаків поки не на часі. Таку логіку зрозуміти дуже важко. Постійні заяви про довге навчання вже відверто усіх дістали, бо українські пілоти, які нещодавно відвідали США, довели, що здатні навчитися воювати на F-16 менш ніж за пів року. Тож проблема не у готовності наших пілотів, а у тому, що західні лідери поки самі не готові надати Україні західні бойові літаки.

Сподіваємось, що західні лідери таки зрозуміють нашу потребу. Бо замінити радянські МіГи, частину яких знищили під час війни, можна іншими радянськими літаками від Польщі, Словаччини чи ще якоїсь країни. Але замінити вбитих українських пілотів не вийде. Потрібні роки, щоб виховати і підготувати хорошого пілота. Тут не вийде повторити історію з піхотинцями, коли навіть новачка після кількох тижнів навчання за кордоном вже можна назвати підсиленням. Щодо пілотів, то саме найкращі з них мають першими проходити навчання та пересідати з радянських на західні літаки. А представники наших Повітряних сил уже неодноразово заявляли, що поки ми чекаємо на F-16, то гинуть наші найкращі пілоти. Ось у цьому велика біда.

Можна довго дискутувати про якість російської зброї, але у ворога є літаки кращі за МіГ-29. Нині нашим пілотам доводиться протистояти російським винищувачам Су-35 та бомбардувальникам Су-34. Начальник авіаційного управління командування Повітряних сил ЗСУ Володимир Логачов в опублікованому 2 квітня матеріалі британського видання The Telegraph пояснював, що рашисти мають можливість атакувати з відстані 200 км від лінії фронту, водночас українські літаки змушені підлітати набагато ближче до ворога, щоб стріляти.

«Радари на російських літаках приблизно в чотири рази кращі ніж у нас, і вони можуть бачити набагато далі. Крім того, російські ракети значно потужніші, ніж наші радянські. Іноді ми навіть не бачимо, що росіяни запустили ракети, а це дуже небезпечно для пілотів», – каже полковник Логачов. Він зазначив, що для навчання українських пілотів на літаках F-16 потрібно менше ніж пів року. 

Британське видання для цього матеріалу також спілкувалося з нашим відомим військовим пілотом, Героєм України Вадимом Ворошиловим з позивним Karaya. «Якщо ми хочемо завдати удару по російських літаках, ми повинні підійти набагато ближче до лінії фронту і летіти на низькій висоті, а це дуже небезпечно. Росіяни мають 40 авіабаз та понад 700 літаків і гелікоптерів. Вони більш сучасні, ніж наші літаки. Ми працюємо над отриманням західних літаків, оскільки того, що ми маємо зараз, недостатньо, щоб бути ефективними на полі бою», – заявив Karaya.

Наші пілоти уже неодноразово розповідали, що виконують на своїх нинішніх літаках такі завдання, що навіть теоретично не передбачені для цих машин. Це лише на папері технічні характеристики МіГ-29 дуже схожі із характеристиками F-16. Але реальність є іншою. F-16 також «старі» літаки, але вони є дуже ефективними для виконання різних завдань.

Проаналізуємо нинішню ситуацію. Ще кілька тижнів тому, коли з’явилися повідомлення про передачу Україні МіГів від Польщі та Словаччини, багато військових експертів звернули увагу на важливу деталь. У цих країнах саме ці літаки модернізувалися у 2000-х роках. Мовляв, вони мають бути пристосовані для натовського озброєння. Але минулого тижня речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат заявив, що ситуація дещо інша.

«Все залежить від того, яка у літака радіолокаційна станція і озброєння, яке він може нести під крилами – керовані авіаційні ракети, крилаті ракети, бомби тощо. Ці МіГ-29 – польські і словацькі – це, безумовно, дещо посилить наші спроможності, але нічого з цього, що я перерахував, там немає – ні бортового радара, ні сучасних ракет там не поставиш. Замінити там треба дуже багато, і основне – це озброєння і радар. Там модернізовані системи зв’язку, система «свій-чужий», GPS-навігацію. В умовах мирного часу така модернізація для полегшення виконання бойових завдань в країнах НАТО. А із озброєння, радара там нічого немає. Тому потрібно розуміти, що нам потрібні сучасні багатоцільові літаки, від яких залежить успіх у війні, яку ми ведемо проти агресора», – сказав полковник Ігнат 28 березня в ефірі загальнонаціонального телемарафону. 

Все це трохи дивно. Але важливо, що поки єдиною країною, яка оголосила про свій намір передати Україні далекобійне озброєння, є Велика Британія. Ця країна не має ракет ATACMS, а військові експерти зазначали, що з’являється варіант із Storm Shadow (або ж SCALP). Це авіаційні крилаті ракети з дальністю дії до 560 км. Ці ракети цілком ймовірно можна інтегрувати під крило радянських літаків, як це було з AGM-88 HARM. Чи підійдуть для цього МіГи від Польщі та Словаччини? У будь-якому разі можна поставити дуже просте питання. Що краще і ефективніше: західні літаки для західних ракет чи потреба шукати шляхи пристосування західних ракет до радянських літаків? Відповідь тут очевидна.

Щодо МіГ-29, то невідома точна кількість втрачених таких літаків вже під час війни. Якщо ми справді отримаємо загалом три десятки МіГ-29 від Польщі та Словаччини, то це буде значна допомога. Та як уже зазначалося, це поповнення нашого льотного парку, але не підвищення ефективності.

«Це історичний крок – передача Україні таких видів озброєння. Ми маємо три бригади таких літаків сьогодні. Маємо п’ять бригад винищувачів, дві Су-27 та три бригади МіГ-29. Це старі радянські винищувачі четвертого покоління, які морально й фізично застарілі. Безумовно, це перший крок передачі такого типу озброєння. Це знак іншим, що треба робити другий і третій крок. Що передбачають наступні кроки? Передачу сучасних авіаційних платформ», – сказав Юрій Ігнат 3 квітня в ефірі телеканалу «Київ». 

Раніше, 31 березня, Юрій Ігнат підтвердив, що Україна вже використовує бомби JADM. Joint Direct Attack Munition – це комплект, який встановлюється на звичайні авіабомби і перетворює їх на високоточні. Комплект складається з блоку з супутниковою та інерціальною системою навігації, рульового оперення та цифрової системи управління. Очевидно, що ми отримали JADM, оскільки повідомлення про передачу таких комплектів з’являлися впродовж кількох останніх місяців. 

«Комплект JDAM дозволяє підвищити точність до плюс-мінус декількох метрів від цілі, окрім того, комплект наводить бомбу за оптимальною траєкторією, яка атакує під великими кутами для максимізації ураження. Враховуючи те, що JDAM корегує політ бомби на всій траєкторії, це дозволяє нівелювати вплив похибки пілота під час скидання бомб. Крім того, дозволити здійснювати «сліпі» бомбометання, коли візуально ціль не спостерігається. Важливим фактором можливості інтеграції JDAM під крило радянських машин, таких як МіГ-29, Су-25, Су-24 та Су-27, є те, що координати цілі можливо ввести у бомбу ще на землі. Тобто можливо обійти необхідність повної модернізації всього бортового радіоелектронного оснащення літака та інтеграцію до нього модулю наведення на кшталт LANTIRN», – ще наприкінці минулого року пояснював український військовий портал Defense Express.

У певних випадках JDAM дозволяє скидати бомби на відстані до 70-80 км від цілі. «Ми використовуємо бомби JDAM. Це бомби західного зразка, якими наша авіація завдає успішних ударів по важливих цілях. Ці бомби трохи меншої потужності, але надзвичайно високоточні. Хотілось би мати таких бомб побільше для успіхів на фронті», – заявив 31 березня Юрій Ігнат.

JDAM можна назвати дуже ефективним рішенням. Але це не вирішує всіх наших проблем. Нам потрібна зброя, здатна вражати цілі на більших відстанях. І це точно не перекриває потребу України. Але поки маємо те, що маємо.

Нещодавно ми знову почули заяву про те, що зараз нам начебто не потрібні західні бойові літаки. «Стосовно F-16: якщо таке рішення ухвалять, то для їх передачі знадобиться близько 18 місяців. Але це не допоможе ЗСУ в поточній фазі бойових дій. Чи можуть українці отримати такі спроможності колись у майбутньому? Ми всі вважаємо, що так», – заявив 29 березня глава Пентагону Ллойд Остін.

Важко дорікнути Сполученим Штатам Америки, бо ця країна надає нам найбільше військово-технічної допомоги. Україна вже отримала від США зброю на десятки мільярдів доларів. Але саме позиція США зараз найбільше гальмує питання щодо надання Україні західних винищувачів. Бо якщо говорити про F-16, то нам їх можуть передати й інші країні, але для цього також буде потрібен дозвіл від США, адже це американські літаки. Так само як був потрібен дозвіл Німеччини на передачу різними країнами танків Leopard 2 Україні. 

Коментуючи заяви з Пентагона, Юрій Ігнат в ефірі загальнонаціонального телемарафону зазначав, що українцям не потрібно різко сприймати такі слова. Питання постачання літаків насправді складне, і США не «відхрещуються» від нього. Але натомість зосереджуються на іншій допомозі, що вважають важливішою саме зараз.

«Україна буде із західними винищувачами. Я б не сказав навіть, що четвертого покоління, можливо, й п’ятого. Україна, можливо, отримує новіші винищувачі F-35 у подальшій перспективі», – заявив речник командування Повітряних сил ЗСУ.

От тільки війна триває вже тут і зараз. І західні бойові літаки справді можуть відіграти вирішальну роль у ній. Зволікання західних лідерів важко пояснити з точки зору українців, але треба розуміти, що літаки – це дуже дорога річ. Для нас життя наших військових безцінне, але от західні лідери не можуть мислити такими критеріями. Політика – це дуже цинічна і прагматична сфера людської діяльності. Можливо, якби нам були потрібні лише західні літаки, то це питання вже давно б вирішилося. Але нам потрібно все: бронетехніка, танки, боєприпаси, літаки, озброєння на ці літаки. А на додачу до цього навіть наш бюджет, що не стосується війни, все одно цього року тримається на міжнародній фінансовій допомозі. Як це було і торік. А у західних лідерів є свої виборці, яким також треба пояснювати, скільки і куди грошей витрачається. Зрештою, це і є гроші платників податків західних країн. До речі, рашисти досі сподіваються «розбурхати» західні суспільства, щоб зменшити західну допомогу Україні. 

Ще на початку року Юрій Ігнат заявляв, що для того, аби справді закрити небо, нам потрібно «щонайменше п’ять бригад, у кожній три ескадрильї». Це загалом 180 літаків. «Якщо рахувати у F-16 у сучасній версії Block 70/72, то один такий літак з відповідним комплектом озброєння коштує зараз 162,5 мільйона доларів, на прикладі контракту з Болгарією. Тобто 180 машин потягнуть на 29,25 мільярда доларів. Також до п’яти авіаційних бригад необхідно додати важливий компонент їх бойової ефективності – літаки ДРЛВ. Звісно, про E-3 Sentry AWACS й говорити поки не варто, але такі машини, як GlobalEye від Saab більш реалістичні. Хоча й він коштує для самої Швеції близько 355,5 мільйона доларів за один літак, про що свідчить контракт за 2022 рік від шведських повітряних сил. Ще п’ять GlobalEye – 1,77 мільярда доларів. Не варто забувати й про повітряні танкери. На ринку такі літаки, як Airbus A330 MRTT коштують десь 330 мільйонів доларів. Тобто за п’ять таких машин ще 1,3 мільярда доларів. Загалом виходить 32,3 мільярда доларів, якщо говорити про 180 F-16 Block 70/72, а також по п’ять літаків ДРЛВ GlobalEye та танкери Airbus A330 MRTT. Хоча треба враховувати, що це загальна вартість разом з озброєнням, навчанням та всіма іншими супутніми послугами. Крім того, вона розрахована на роки, тому що зараз черга на ті самі F-16 формується вже на період після 2027 року», – про це на початку цього року писав портал Defense Express.

Зрозуміло, що це завдання на роки. Ніхто не повірить, що ми можемо отримати стільки літаків одразу. Але потрібно із чогось починати. Навіть кілька ескадрилей (по 12 літаків) західних багатоцільових винищувачів стали б дуже вагомим підсиленням для наших Повітряних сил. 

«Навіть 20-30, не кажучи про 100, літаків F-16 надали б нам повну перевагу у повітрі. А якщо у нас було б 500 або 1000 МіГ-29, то все одно ми досягли б, у кращому разі, приблизного паритету з літаками ворога, але не перевагу. По-перше, F-16 – багатофункціональний літак, може бути і як винищувач, і як штурмовик, і як легкий бомбардувальник, також цей літак можемо розглядати і як частину протиповітряної оборони. Наші летовища готові для F-16, наземний персонал теж загалом готовий, пілоти не бачать складнощів у навчанні, тобто нема ніяких технічних перепон для використання цих літаків, скоріше є якась політична перепона», – зазначив 3 квітня в ефірі телеканалу «Еспресо» ветеран російсько-української війни, майор запасу Олексій Гетьман.

Без старту цього процесу важко говорити про повну зміну нашого льотного парку. А розпочатися все має з рішення якоїсь країни про передачу нам певної кількості західних винищувачів. На це ми всі продовжуємо сподіватися.

«Головне, щоб була сучасна авіаційна платформа. Тільки в такому разі, якщо буде вже рішення, робитимуться перші кроки щодо навчання інженерів і льотного складу. А аеродромна інфраструктура вже готується. Будьте певні, ці літаки й на ту, що була, аеродромну мережу могли сідати. У нас велика мережа оперативних аеродромів. Так, потрібно подекуди підлатати шви між плитами. Але у воєнний час їх можна використовувати 100%», – зазначив Юрій Ігнат 31 березня в ефірі телеканалу FREEДОМ.

Вадим Ворошилов (Karaya),
майор Повітряних сил ЗСУ, Герой України:

– Росіяни постійно змінюють тактику, тому війна не є стабільною. Вони створюють пастки. Вони підіймають у повітря один літак, обманюючи українського пілота, щоб він думав, що там лише один літак. Потім з’являються ще два або три повітряні судна з двох боків, які фактично роєм оточують український літак. Зараз ми можемо лише стримувати ворога, але за допомогою F-16 ми могли б контролювати море і землю для захисту піхоти. Нам потрібні більш сучасні літаки, щоб бути кращими за ворога. 

– Ми підійняли в небо, відновили, відремонтували всі свої літаки, наші пілоти працюють понаднормово, проте вище голови стрибнути неможливо. Варто визнати, що наш авіаційний парк не дозволяє ефективно вести бойові дії. Усі наші штурмовики, винищувачі, бомбардувальники дають можливість лише стримувати ворога на певних рубежах. Та й те за умови, що ми діємо в комплексі з протиповітряною обороною. Для отримання паритету, щоб ми нарешті змогли перейти до деокупації територій, потрібно отримати, м’яко кажучи, трохи інші спроможності. Країни-партнери послідовні у своїх діях. Нещодавно відбувся момент зрушення з мертвої точки. Польща та Словаччина зробили перший крок – вперше передали бойову авіацію, незважаючи на численні погрози московії. Дуже сподіваємось, що наступними стануть саме F-16. На жаль, процес їх очікування обходиться нам вкрай дорого. Що довше ми чекаємо на передачу західних винищувачів, то більше льотчиків гине. Залишається дедалі менше хлопців із тих перших списків відібраних кандидатів для навчання, які були готові їхати одразу. Вони б уже пройшли підготовку й захищали українське небо на F-16. Але ми продовжуємо втрачати найкращих.

Юрій Ігнат,
полковник Повітряних сил ЗСУ, речник командування Повітряних сил ЗСУ:

– Винищувачі четвертого покоління, такі як МіГ-29 та F-16, часто порівнюють, тому що вони ровесники. Але МіГ-29 як був «народжений» у Радянському Союзі, так і залишився тією радянською машиною без особливих модернізацій та покращень. F-16 пройшов кілька етапів глибокої модернізації, змінено бортове обладнання, радар літака – бортова радіолокаційна станція, яка бачить цілі набагато краще та працює разом з широкою номенклатурою сучасного західного озброєння, це високоточні далекобійні ракети класу «повітря-повітря», крилаті ракети, високоточні плануючі авіабомби. Так само добре ці літаки працюють по надводних цілях. Це багатоцільовий винищувач, який здатен стати основною бойовою машиною Повітряних сил і закривати наш повітряний простір надійно. Цей літак допоміг би нам звільняти нашу землю, деокупувати території та допомогти нашим наземним військам.