Наступним етапом «еволюції» військово-технічної допомоги від союзників Україні має стати надання західних бойових літаків. Власне, про необхідність сучасних винищувачів для ЗСУ наші захисники, представники влади, військові експерти говорили одразу після початку повномасштабного російського вторгнення. Але багато місяців це питання було табу для лідерів західних держав. Так само як довгий час фантастикою вважали постачання Україні західних основних бойових танків. Зараз вже потроху розростається «танкова коаліція» країн, які оголосили про надання нам танків. Наші танкісти вже навчаються за кордоном, а перші західні танки мали б прибути в Україну вже навесні. «Львівська Пошта» в минулих номерах неодноразово писала про цей процес.

Чи так само тепер буде з літаками? Хочеться у це вірити. Представники нашої влади мали великі надії на дев’яте за ліком засідання у форматі «Рамштайн», що відбувалося 14 лютого. На момент підготовки цього матеріалу ще не було відомо, чи справді цей «Рамштайн» стане «авіаційним». Але у будь-якому разі потрібно розуміти кілька важливих нюансів. Чи з оголошенням якогось конкретного рішення від 14 лютого (від однієї чи кількох країн), чи без такого оголошення і з продовженням перемовин, чи буде якась інформація після Мюнхенської безпекової конференції (17–19 лютого), все одно мине багато часу від моменту рішення передати нам літаки до моменту, коли вони вже будуть в Україні. Часу знадобиться більше, аніж з «танковим» питанням.

Тому у цьому матеріалі спробуємо розібратися у тому, які західні літаки найбільше потрібні Україні, які ми можемо отримати, скільки часу триватиме навчання пілотів, що наша держава має зробити до того, як отримає літаки. Розуміння основних нюансів допоможе нашим читачам розібратися з інформацією про західні бойові літаки. А цілком ймовірно, що найближчими тижнями в інформпросторі буде багато повідомлень про потенційну передачу літаків Україні.

Зараз найновішому бойовому літаку, який використовують українські військові, понад 30 років. «У нас є штурмовики Су-25, бомбардувальники Су-24 та винищувачі МіГ-29 та Су-27. Вони навіть адаптовані під використання американських протирадіолокаційних ракет HARM, які щодня вражають системи ППО супротивника. Але ці ракети не мають тієї функціональності та ефективності, яку могли б мати, якби вони були на американських літаках або інших літаках наших партнерів», – на цьому 8 лютого наголосив речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат в інтерв’ю CNN.

Наші пілоти також розповідали, що виконують на цих літаках такі завдання, що навіть не передбаченні їхніми технічними характеристиками. «Ми виконуємо такі завдання, які технічно навіть не закладалися на етапі проєктування наших повітряних суден. У нас дуже обмежені технічні можливості, але ми робимо все, щоб знищувати ворога. Намагаємося ефективно працювати в більш екстремальних умовах та абсолютно до всього готові. Ворог, маючи перевагу, працює так, як написано в підручниках з тактичної та вогневої підготовки. Ми діємо більш сучасними методами, які взагалі не прописані в жодному з підручників будь-якої країни світу», – розповів в інтерв’ю «Українській правді», опублікованому 28 грудня, наш пілот, Герой України Вадим Ворошилов з позивним Karaya.

Розуміємо, що оновлення льотного парку Повітряних сил ЗСУ вже давно назріло. Командування планувало це ще до повномасштабного російського вторгнення. Тепер це питання стало актуальнішим. Адже від цього залежить і наша протиповітряна оборона, і підтримка наших підрозділів на фронті.

Це питання останнім часом стало справді більш реалістичним. Спочатку в уряді Нідерландів заявили, що розглянуть запит України щодо американських F-16. І такий офіційний запит вже надіслали уряду Нідерландів. А минулого тижня президент України Володимир Зеленський здійснив візити до Лондона, Парижа і Брюсселя, де обговорював з європейськими лідерами питання надання західних винищувачів. Попри деякі спекуляції від представників Офісу президента щодо того, що питання літаків «вже вирішене» чи «може бути вирішеним», про остаточні домовленості за останні кілька днів ніхто не повідомляв. Водночас президент Франції Макрон заявив, що не виключає можливості надання Україні винищувачів. Але без конкретики. А уряд Великої Британії оголосив, що планує навчати українських пілотів на винищувачах стандартів НАТО.

«Насправді тут була конкретика. Британія оголосила, що надаватиме нам далекобійні ракети – це чудова новина насправді. Британія розпочинає навчання українських пілотів на літаках НАТО. Перефразовуючи, як казав класик: яких натяків вам ще не вистачає, щоб зрозуміти, куди все рухається? Настане день, коли з’явиться реліз про модель і кількість літаків», – заявив 10 лютого міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

Загалом ситуація з позицією західних лідерів щодо постачання Україні літаків до 14 лютого була такою: було кілька натяків від різних держав, але загалом все зводилося до того, що зараз у пріоритеті танки, артилерія з боєприпасами та системи ППО для України. А літаки, мовляв, це питання на майбутнє, оптимально – вже на період після війни. Однак так може й не вийти. І американський президент Джо Байден зараз опиняється у колишній позиції німецького канцлера Шольца: глава Білого дому всіляко демонстрував, що не хоче надавати Україні літаки, але це не означає, що він зрештою не ухвалить рішення на користь України. І також рішення влади США щодо дозволу іншим країнам передати Україні американські літаки може стати важливішим, аніж, власне, сама передача Сполученими Штатами своїх літаків.

Що ж, уважно стежитимемо за розвитком цієї ситуації. А поки зазначимо, що перед отриманням літаків нам потрібно буде підготувати пілотів, технічний персонал, інфраструктуру та ще більше посилити нашу протиповітряну та протиракетну оборону. Нічого з цього переліку не можна пропустити. Навчити наших пілотів літати на умовних F-16 неважко, але навчити на них воювати – це вже зовсім інше питання. Йдеться про багатоцільові літаки, що можуть вести повітряний бій, перехоплювати ворожі крилаті ракети та знищувати наземні об’єкти. Потрібно опанувати усі нюанси їхнього використання для того, щоб робити це ефективно. Відомо, що командування наших повітряних сил вже надсилало список пілотів, які навчатимуться на західних винищувачах. Це ще наприкінці січня підтвердив Юрій Ігнат. Західні ЗМІ повідомляли, що йдеться про близько 50 наших пілотів.

«Навчання потребуватиме й інженерний склад, не тільки пілоти. Потрібно також інших фахівців підготувати, які з землі будуть керувати операціями. І так само готувати аеродромну інфраструктуру. Вже ведеться робота Міністерства інфраструктури з Міністерством оборони, щоб адаптувати наші злітно-посадкові смуги, й взагалі аеродромну інфраструктуру, для вибагливої західної техніки. Але ми йдемо до цього», – зазначив на брифінгу 10 лютого речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.

Готувати інженерний склад потрібно буде навіть довше, аніж пілотів. І варто подбати про безпеку літаків, що базуватимуться на наших аеродромах. Тут треба звернути увагу на важливий нюанс. У країнах НАТО саме літаки є основою протиповітряної оборони. А наземні системи ППО/ПРО мають прикривати об’єкти інфраструктури, урядові будівлі інші важливі локальні об’єкти і, звичайно, аеродроми. Тобто західні літаки допоможуть нам краще протидіяти ракетному терору ворога, але водночас нам потрібно більше сучасніших систем ППО/ПРО, щоб гарантувати збереження самих літаків. Тому потрібно щонайменше дочекатися прибуття в Україну ЗРК Patriot.

Які ж західні бойові літаки потрібні Україні та які ми можемо отримати? Найчастіше в цьому контексті згадуються американські легкі винищувачі F-16. Власне, це багатоцільові бойові літаки, що можуть виконувати дуже різні завдання. Військові експерти вже кілька місяців дискутують, чи є F-16 ідеальним варіантом у нинішніх умовах. І схоже, що так. Це наймасовіший багатофункціональний бойовий літак четвертого покоління, що є на озброєнні у 27 країн. Якщо говорити про потребу в зосереджені на одному типі бойового літака, то саме F-16 підходить найкраще. Новіші літаки п’ятого покоління, до прикладу, F-35 – це далека перспектива для нас. А F-16, незважаючи на те, що не є найсучаснішим, проходив чимало модернізацій. І хоч почав він вироблятися ще 48 років тому, навіть зараз виробник має контракти на 10 років уперед. До того ж багато країн зараз відмовляються від F-16 на користь F-35, тому можна говорити, що є «вільний» ресурс, який можна передати Україні. Тут така ж ситуація, як і з танками Leopard: їх можна отримати від різних країн, тож можна уникнути ситуації, щоб лише одна країна віддавала всі свої запаси. Тобто це реалістичний сценарій.

«Нам потрібен масовий літак, який є у світі. Ми, звісно, можемо розглядати різні типи, наприклад, Gripen, Eurofighter. Вони більш стійкі до нашої аеродромної інфраструктури, але не є масовими. Немає в світі, скажімо, «вторинного ринку» таких суден. F-16 – один із наймасовіших літаків свого класу в світі. Тому ми зможемо їх обслуговувати і, найголовніше, завдяки нашим західним партнерам у нас не буде нестачі засобів ураження. Це основні пункти, чому саме F-16. Якщо розглядати час вже після перемоги, то є багато з чого обирати. Звісно, є літаки, які, я б сказав, майже доведені до ідеалу в плані бойових спроможностей – це F-22, F-35. Але наразі покращить ситуацію та допоможе нашим силам оборони у комплексі саме F-16», – зазначав у вже згаданому інтерв’ю «Українській правді» відомий український пілот Вадим Ворошилов (Karaya). 

Такої думки дотримується ще один відомий український пілот із позивним «Джус». В інтерв’ю британському телеканалу Sky News він зазначив, що «F-16 – найбільш оптимальний вибір не тільки за якістю, а й за кількістю наявних літаків у Європі та навіть в інших країнах».

Якщо просто подивитися на загальні характеристики F-16 та радянського МіГ-29, то можна подумати, що вони дуже схожі. Але насправді перевага в американських літаків велика. І що новіша модифікація F-16, то ця різниця більша. «Радянські, а потім вже російські системи, авіоніка – це не конкуренти американським, західним. І, звичайно, номенклатура озброєнь. Ті ракети, які можуть працювати по наземних цілях. Хороший приклад: у нас є ракети AGM-88 HARM, антирадарні. Це гарний приклад західної системи ракети, яка знищує радари і всілякі ППО», – зазначив у коментарі журналістам програми «Факти тижня» на телеканалі ICTV військовий аналітик з Ізраїлю Ігаль Левін. 

Але як уже зазначалося, західні літаки потребують якісних злітно-посадкових смуг. І тут F-16 дуже вибагливий, тож наші аеродроми доведеться модернізувати під ці літаки. «Якщо хтось думає, що літаки F-16 – це рішення, то вони глибоко помиляються. Наші аеродроми не готові для F-16, там є нюанси. Тому, можливо, нам потрібні інші літаки. Не тільки F-16 хороші. Є інші літаки сучасного стандарту. Наприклад, Gripen шведського виробництва», – про це ще у липні говорив міністр оборони України Олексій Резніков у інтерв’ю BBC.

Зараз риторика змінилася. І не виключено, що Україна отримає інші західні бойові літаки. І також потрібно пам’ятати, що для передачі F-16 Україні якоюсь з європейських країн потрібен дозвіл США. Спостерігатимемо, як розвиватиметься ця ситуація.

Та розглянемо й альтернативні варіанти бойових літаків, які, на думку різних військових експертів, може отримати Україна. І почнемо з вже згаданого шведського JAS 39 Gripen, виробництва Saab. Ці літаки виготовлялися з урахуванням того, що вони можуть сідати навіть на автомобільних шляхах. І це найбільша їхня перевага над F-16. 

«Бортове оснащення сучасними цифровими системами, якщо порівнювати F-16V Block 70/72 та JAS 39E/F, умовно можливо вважати однаковим. У випадку порівняння старіших версій Block 50/52 та JAS 39C/D, то перевагу, найімовірніше, можливо віддати американському літаку. З точки зору основних характеристик, то Gripen JAS 39E/F програє за максимальною вагою F-16V Block 70/72: 21,7 тонни проти 16,5 тонни (у попередніх версіях параметри майже схожі – 14 тонн проти 16,5 тонни). Хоча шведський літак має на одну точку підвіски більше: 10 проти 9. Але льотні характеристики: максимальні швидкість, практична стеля тощо будуть майже ідентичними», – таке порівняння робив український військовий портал Defense Express.

І літаків Gripen було виготовлено не так багато, як F-16. Окрім Швеції, Gripen перебуває на озброєнні Чехії, Угорщини, Таїланду та ПАР. Також був підписаний контракт із Бразилією. Тобто знайти «надлишок» цих літаків для передачі Україні буде в рази важче, аніж у ситуації з F-16.

Ще один із потенційних варіантів для України – це літак Eurofighter Typhoon. Власне, саме на цих літаках мають навчатися наші пілоти у Великій Британії. Адже серед винищувачів у британській армії є тільки Eurofighter та F-35. «Eurofighter FGR4 (саме такої модифікації цих літаків є багато у Великій Британії) вже має всі операційні бойові можливості: далекобійні ракети «повітря-повітря» Meteor, та середньої дальності AIM-120 AMRAAM, оптико-локаційну станцію PIRAT для наведення ракет без вмикання РЛС, що необхідно для запуску IRIS-T та AIM-132 ASRAAM. Для роботи по наземних цілях встановлений Litening, який дозволяє використання високоточних бомб Paveway, ракет Brimstone, а також іншого озброєння з напівактивним лазерним наведенням. Звісно, є й можливість використання крилатої ракети Storm Shadow. Також одразу необхідно зазначити високе бойове навантаження літака, який має цілих 13 точок підвіски (одна для Litening) і може нести загальну вагу до 9 тонн, що на 1,3 тонни більше за можливості F-16 Block 50/52 та на дві точки підвіски більше (водночас у F-16 дві точки призначені для сенсорів). Ще одна перевага Eurofighter – суперкруз, тобто можливість надзвукового польоту на крейсерській швидкості, яка становить 1,2-1,4 Маха в залежності від конфігурації навантаження. І лише чотири серійні винищувачі у світі мають суперкруз», – пише Defense Express.

Все дуже цікаво, але треба зазначити, що це пан’європейський літак. У його виробництві беруть участь кілька країн, тож, мабуть, знадобляться дозволи від усіх, щоб Велика Британія, зрештою, могла передати ці літаки Україні. Зокрема, знову потрібен буде дозвіл від Німеччини. До того ж це дуже дорогий літак – його вартість за одиницю на рівні 2007 року оцінювалась у 120 млн доларів за машину із запчастинами та навчанням, і це для внутрішнього споживача – Німеччини, повідомляв Defense Express.

Анонс навчання українських пілотів на цих літаках можна сприймати як перший крок до постачання Україні. Але риторика британського міністра оборони свідчила, що питання надання літаків Україні ще не було остаточно вирішене. Тож можна було припустити, що рішення про навчання – це поки суто політичний крок для того, щоб підштовхнути інші країни до своїх рішень. Або щоб США ухвалили рішення щодо F-16, або щоб Німеччина вже таки думала про дозвіл для Eurofighter. Побачимо, що з цього вийде. Та треба зазначити, що у Великій Британії станом на 2021 рік було 138 Eurofighter FGR4. Якщо ми отримаємо ці літаки, то нескоро, і їх буде небагато. Потенційно може йтися про повторення сценарію з передачею британських танків Challenger 2.

Якщо згадувати слова французького президента, то можна припустити, що потенційно Україна отримає багатоцільові винищувачі Rafale. За основними характеристиками ці літаки дуже схожі на Eurofighter. Їх навіть можна назвати «родичами», адже свого часу Франція вийшла з процесу проєктування Eurofighter і створила свій Rafale. Також зазначимо, що ще у 2021-ому французькі ЗМІ писали про те, що їхня країна начебто може продати Україні винищувачі Rafale. Але тоді цього так і не сталося. Побачимо, як буде зараз.

Президент Володимир Зеленський під час візиту до Великої Британії дуже цікаво відреагував на рішення щодо навчання українських пілотів. «Я не знав, що навчання на літаках Typhoon триває три роки. Давайте ми відправимо наших пілотів, й вони навчаться за 2,5 роки», – сказав президент України на спільній пресконференції з прем’єром Великої Британії.

Звичайно, навчання пілотів – це довгий процес. Але військові експерти в один голос зазначають, що для українських пілотів можна розробити пришвидшений курс. Що три, що два з половиною роки – це точно не наш варіант. Якщо говорити про стандартне навчання на американських F-16, то курс триває 9 місяців. Речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат заявляв, що для українців курс може тривати 6 місяців. 

Це також багато, але це неможливо якось пропустити. Ми уже зазначали, що навчитися літати на західних літаках і навчитися воювати на них – це різні речі. «Щоб навчитися першому етапу зльоту та посадки, польоту з точки А в точку Б, потрібно кілька тижнів, а щоб навчитися воювати, навчитися користуватися ракетами, нам знадобиться десь пів року», – зазначав Юрій Ігнат в інтерв’ю Air Force Magazine.

«Якщо, грубо кажучи, обмежитися лише винищувальними завданнями, то це може бути, гіпотетично, кілька місяців. Якщо ми хочемо застосувати цю платформу за повною програмою для всіх наших завдань, то це трошки довше буде. Можна буде комбінувати: наприклад, одні вчаться для базових завдань, але швидко, інші – довше, але за повною програмою», – про це говорив у коментарі журналістам ICTV український пілот з позивним «Джус».

Поки до кінця не зрозумілою залишається ситуація з анонсованим навчанням українських пілотів у Великій Британії. Коли воно почнеться? Чи візьмуть у ньому участь уже вибранні командуванням наших Повітряних сил пілоти? Чи кращі з кращих мають дочекатися навчання на американських F-16? Зрештою, проблемою може стати і те, що поки кращі пілоти проходитимуть навчання, все одно іншим пілотам потрібно буде виконувати бойові завдання в Україні. Зрозуміло, що більшість подробиць ми так і не знатимемо. Така інформація не має бути публічною. І командування Повітряних сил має розібратися і ухвалити правильні рішення.

Ми продовжуватимемо слідкувати за ситуацією з можливістю отримання Україною західних бойових літаків. Тут зауважимо, що Словаччина кілька місяців не могла передати нам літаки МіГ-29, зняті з озброєння цієї країни ще минулого року. І зараз там знову політичні суперечки щодо цього питання (зараз ситуація ускладнюється тим, що уряд є тимчасовим, прем’єр Едуард Гегер є виконувачем обов’язків). І не виключено, що західні союзники повернуться саме до такого варіанту: спочатку передавати Україні радянські літаки, що ще залишалися в деяких країнах. Однак це не дуже посилить наші повітряні сили. Зволікання з остаточними рішеннями щодо сучасніших західних літаків лише затягуватиме цю війну. І наші західні союзники, які публічно обіцяють допомагати Україні стільки, скільки треба, мають зрозуміти, що зволікання зіграє і проти України, і проти них.