Під кінець року заведено підбивати підсумки та будувати плани на рік наступний. Та усі думки українців впродовж 2022-го були пов'язані з повномасштабною російсько-українською війною. І головним підсумком саме цього року є те, що ми вистояли повномасштабне російське вторгнення, а зі середини року ЗСУ вже здійснювали успішні контрнаступальні операції. Але глобальні підсумки робити ще зарано. Ця війна не завершиться за два-три тижні, як про це ще весною заявляли деякі «експерти». 

А якщо казати про плани на майбутнє, то в усіх українців також є одна мета – перемога над рашистами і звільнення України від окупантів. Чи це відбудеться у 2023-ому? Тут усі маємо розуміти, що це завдання на стільки часу, наскільки буде потрібно. 

Усі ми щиро радіємо кожній перемозі ЗСУ, але помилкою буде недооцінювати ворога. Так просто кремль не забере свої війська з України. Тому українці мають вірити у свої сили, бути оптимістами і водночас тверезо оцінювати ситуацію. Ворог втратив величезну кількість ресурсів і мало чого досягнув, але ресурси у рф залишаються, і повторні російські наступальні операції можуть бути.

Минулого тижня британське видання The Economist опублікувало інтерв’ю з Головнокомандувачем ЗСУ, генералом Валерієм Залужним. У цьому інтерв’ю Залужний зазначив, що упевнений у тому, що рашисти «десь за Уралом готують нові ресурси». 

«Боєприпаси готуються, не дуже хороші, але все ж таки. Це не будуть ті ресурси, які могли б бути за два роки перемир'я. Вони будуть паршиві, й бойовий потенціал буде дуже, дуже низьким, навіть якщо вони наберуть ще мільйон людей в армію, щоб жбурляти гарматне м'ясо, як це робив Жуков, це все одно не принесе бажаного результату. Тому наступна проблема, яка стоїть перед нами, – це насамперед утримати цю лінію і не втратити більше жодної позиції. Це дуже важливо. Тому що я знаю, що звільнити її в десять-п'ятнадцять разів важче, ніж не здати. Тому наше завдання зараз – втриматися. Наше завдання – дуже чітко моніторити за допомогою наших партнерів, що там відбувається, куди вони готуються. Це наше стратегічне завдання», – заявив генерал Валерій Залужний.

Другим нашим стратегічним завданням Головнокомандувач ЗСУ визначив створення власних резервів, щоб зупинити майбутні наступи рашистів. «Наше друге стратегічне завдання – підготуватися до цієї війни, яка може розпочатися в лютому. Щоб мати можливість вести війну зі свіжими силами і резервами. Наші війська зараз всі зав'язані в боях, вони стікають кров'ю. Вони стікають кров'ю і тримаються винятково завдяки мужності, героїзму і вмінню командирів тримати ситуацію під контролем. Друге дуже важливе стратегічне завдання для нас –  це створення резервів і підготовка до війни, яка може відбутися в лютому, в кращому випадку в березні, а в гіршому – в кінці січня. Вона може початися не на Донбасі, а в напрямку Києва, з боку білорусі, я не виключаю і південний напрямок. Ми зробили всі розрахунки – скільки нам потрібно танків, артилерії і так далі. Це те, на чому зараз потрібно всім сконцентруватися. Нехай пробачать мені солдати в окопах, але зараз важливіше зосередитися на накопиченні ресурсів для більш тривалих і важких боїв, які можуть початися в наступному році», – сказав генерал Валерій Залужний.

На питання, чи потрібно проводити в Україні чергову хвилю мобілізації, Залужний відповів, що «ми вже проводимо її в тому вигляді, в якому вона є», що у нього достатньо людей і не потрібно ще сотні тисяч. Головнокомандувач ЗСУ наголосив, що нам потрібні танки, БМП, БТРи та боєприпаси і навіть зауважив, що він не говорить про американські винищувачі F-16.

«Я знаю, що можу перемогти цього ворога. Але мені потрібні ресурси. Мені потрібно 300 танків, 600-700 БМП, 500 гаубиць. Тоді, я думаю, абсолютно реально вийти на рубежі 23 лютого. Але я не можу цього зробити з двома бригадами. Я отримую те, що отримую, але це менше, ніж потрібно. Ще не час звертатися до українських солдатів так, як Маннергейм звертався до фінських солдатів. Ми можемо і повинні звільнити набагато більшу територію», – заявив Головнокомандувач ЗСУ. 

І третім стратегічним завданням він визначив посилення протиповітряної та протиракетної оборони. «Є ще третє, дуже важливе для нас завдання, третє стратегічне завдання, яке, на жаль, пов'язане і з першим (утримання рубежів і позицій), і з другим (накопичення ресурсів). Це протиракетна оборона і протиповітряна оборона. На мою особисту думку, я не є експертом з енергетики, але мені здається, що ми перебуваємо на межі. Ми балансуємо на тонкій грані. І якщо енергосистема буде зруйнована, тоді почнуть замерзати солдатські дружини та діти. І такий сценарій можливий. В якому настрої будуть бійці, можете собі уявити? Без води, світла і тепла, чи можна говорити про підготовку резервів, щоб продовжувати воювати? Зараз ми маємо співвідношення 0,76. Росіяни використовують цей коефіцієнт ефективності 0,76, коли планують свої атаки. Це означає, що замість 76 ракет вони запускають 100. І 24 з них пролітають і досягають своєї цілі. А що роблять дві ракети з електростанцією? Вона не працюватиме два роки. Тому систему ППО треба нарощувати. Фахівці НАТО знають все, абсолютно все, до дрібниць. Розрахунки зроблені, і, слава Богу, що все зрушилося з місця. У нас вже є кілька NASAMS. Недостатньо, але є. IRIS-T вже стоїть на озброєнні. Недостатньо, але є. Їх просто потрібно нарощувати. Нам потрібні десятки таких систем», – зазначив Валерій Залужний. 

Як уже зазначалося, це інтерв’ю видання The Economist опублікувало минулого тижня, але записане воно було 3 грудня. Одразу після публікації український інформпростір «загудів» обговоренням заяв генерала Залужного. Це не страшилки для українців, а узагальнення того, що усі ми маємо розуміти. Війна триває, розслаблятися неприпустимо, Україна має ставати ще сильною. Та найбільше Залужний звертався до західної аудиторії, до західних союзників і цей посил також уже давно відомий – Україні потрібно більше зброї. Для проведення нових масштабних наступальних сухопутних операцій нашим військовим потрібні танки, БМП, БТРи та боєприпаси. Водночас Валерій Залужний зауважив, що вже «на підході» нова велика операція ЗСУ. 

Далі зосередимося на тому, на яку зброю чекає Україна і яку наші союзники можуть передати найближчим часом. І тут треба зазначити, що наші союзники поки не поспішали з наданням Україні сучасних танків західних зразків. Йшлося лише про передачу чи ремонт модернізованих радянських танків. 

І досі не може дійти до кінця епопея зі запитом України щодо німецьких танків Leopard 2. Впродовж цього року представники німецького уряду уже заявляли, що передача цих танків нашій державі є можливою, але водночас постійно повторювали, що Німеччина не стане першою державою, яка передасть Україні західні танки. Тож якщо якась ще країна ухвалить рішення щодо своїх танків, тоді й Німеччина нарешті зважиться на це. Нещодавно німецький канцлер Олаф Шольц заявив, що такої ж позиції його уряд дотримуватиметься і у 2023-ому.

«По-перше, ми підтримуємо Україну по змозі. По-друге, ми запобігаємо прямій конфронтації між НАТО та Росією. І, по-третє, не буде жодних односторонніх дій з боку Німеччини. Це критерій нашої рішучої та водночас обережної політики – і він діятиме й наступного року. Моє враження таке, що переважна більшість німців вважає це правильним», – сказав Шольц в інтерв’ю Süddeutsche Zeitung.

Ось така рішучість і обережність, про які Шольц чомусь говорить одночасно. Нагадаємо, що Шольц любить хвалитись вирішальною роллю німецької зброї в українських контрнаступальних операціях. Насправді потрібно подякувати Німеччині за те озброєння, яка ця країна уже передала Україні (до прикладу, новітній ЗРК IRIS-T, РСЗВ Mars II, САУ PzH 2000, зенітні самохідні установки Gepard), але рішучості від цієї країни може бути більше. Тож сподіваємося, що наступного року питання з постачанням західних танків Україні таки вирішиться: чи Німеччина до цього дозріє, чи інша країна подасть такий приклад.

Дуже важливим питанням для українських військових є постійних потік боєприпасів від західних союзників. Зокрема, йдеться про артилерійські боєприпаси 152-мм «радянського калібру» і 155-мм «натовського» калібру. Тут зазначимо, що 19 грудня уряд Великої Британії оголосив, що у наступному році поставить Україні «сотні тисяч артилерійських снарядів» у межах контракту на 250 млн фунтів стерлінгів (близько 304 млн доларів чи 287 млн євро). Український військовий портал Defense Express з’ясовував, про яку саме кількість 155-мм боєприпасів може йтися. 

«Щодо боєприпасів, то такі плани на майбутнє з виробництвом снарядів для України дозволяють висловлювати стриманий оптимізм. Водночас, щоб дуже орієнтовно зрозуміти, скільки насправді снарядів «ховається» під контрактом, ми можемо згадати приклад контракту Rheinmetall на 10 тисяч снарядів розміром близько 33 млн євро, з якого виходить, що вартість одного становить 3,3 тисячі євро. Отже, у доволі «грубому» підрахунку, враховуючи вартість контракту у 287 млн євро, у нас виходить доволі скромні 87 тисяч боєприпасів. Але тут варто пам’ятати, що ці цифри доволі умовні, бо, наприклад, за умови ціни на один снаряд у 2,5 тисячі доларів кількість зростає до майже 115 тисяч. І це від одної країни, а з урахуванням щоденного використання ЗСУ від 2 до 5 тисяч снарядів цього має вистачити орієнтовно на 20-30 днів артилерійського вогню. Для прикладу, британський уряд повідомляє, що з лютого країна поставила Україні понад 100 тисяч боєприпасів (відзначається, що «постачання напряму пов’язані з успішними операціями»). Водночас також не варто відхиляти те, що у 2023 році у Великобританії можуть бути укладені додаткові контракти на підтримку ЗСУ артилерійськими снарядами, і не тільки», – пише Defense Express.

Знову ж таки, треба повторити, що йдеться лише про одну країну. Відомо, що адміністрація президента США Джо Байдена просить Конгрес виділити додаткові майже 38 млрд доларів для військової та гуманітарної підтримки України.  

Звичайно, вкрай важливими є боєприпаси до РСЗВ «сімейства довгої руки» –  HIMARS, М270, Mars II, LRU M270. Впродовж цього року США виділяли Україні кілька пакетів допомоги, в яких не було нових видів озброєння, але були боєприпаси до цих реактивних систем залпового вогню. І це було дуже важливо, адже дозволяло знищувати ворожі склади з боєприпасами, командні пункти та пункти зв’язку. Та і в цьому питанні є один нюанс: Україна отримувала ракети GMLRS, що здатні уражати цілі на відстані до 80 км. Та Україні потрібні й більш далекобійні ракети. У згаданому інтерв’ю The Economist Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний зазначав, що рашисти адаптувалися до HIMARS. Не в тому розумінні, що навчилися перехоплювати ракети від них, а просто перенесли свої склади та командні пункти на відстань, на яку вже не «дотягуються» HIMARS.

І якщо говорити про більш далекобійні ракети для цих РСЗВ, то насамперед йдеться про ATACMS, що здатні вражати цілі на відстані до 300 км. Але поки, на жаль, США не зважувалися на передачу Україні цих ракет навіть з умовою заздалегідь узгоджувати цілі. Можливо, ситуація зміниться у 2023-ому, а поки американське видання The Washington Post з посиланням на свої джерела повідомляло, що адміністрація президента Байдена планує передати Україні електронне обладнання, яке перетворює некеровані авіаційні бомби на високоточні. Йдеться про JDAM (Joint Direct Attack Munition) – комплект обладнання на основі технології GPS, що перетворює звичайні бомби на всепогодні кориговані боєприпаси. Комплект JDAM дозволяє підвищити точність до плюс-мінус кількох метрів, наводить бомбу за оптимальною траєкторією, корегує її політ і дозволяє здійснювати бомбометання навіть тоді, коли пілот не бачить цілі.

«Важливим фактором можливості інтеграції JDAM під крило радянських машин, таких як МіГ-29, Су-25, Су-24 та Су-27, є те, що координати цілі можливо закласти у бомбу ще на землі. Тобто можливо обійти необхідність повної модернізації всього бортового радіоелектронного оснащення літака та інтеграцію до нього модулю наведення на кшталт LANTIRN. Але комплект JDAM доволі гнучкий з точки зору подальшого розвитку. Зокрема, його можливо доповнити лазерною головкою самонаведення, тоді комплект позначається як LJDAM. В цьому випадку наведення бомби може здійснюватись не тільки шляхом підсвічування цілі з літака, але, наприклад, з БПЛА чи наземної станції. Такий спосіб наведення вкрай важливий під час надання безпосередньої повітряної підтримки для підрозділів, які вже перебувають у бойовому зіткненні з противником. Але найцікавішим для України може бути комплект JDAM-ER, який перетворює бомбу не просто на високоточну, а ще й плануюючу. Додавання крил дозволяє розширити дальність використання бомб до 70-80 км», – пише Defense Express.

Тобто комплекти JDAM можуть бути корисними для українських військових, дозволятимуть авіації прикривати наші підрозділи з повітря, атакувати позиції рашистів без залітання у зону дії ворожого ППО. Це рішення прийнятне для США, бо принаймні на деякий час перекриває питання постачання Україні нових літаків. Але, по-перше, офіційного підтвердження передачі Україні комплектів JDAM на момент підготовки цього матеріалу ще не було. По-друге, це все одно не стане вирішенням питання далекобійних боєприпасів для України. Навіть окрім вже згаданих ракет ATACMS, наші союзники можуть надати Україні альтернативні варіанти, що «б’ють» на 150-280 км. Але поки це все на рівні дискусій і прогнозів військових експертів, тому не будемо зараз зупинятися на аналізі кожного варіанту. Коли будуть якість докладніші повідомлення від «джерел» щодо того чи іншого озброєння, тоді повернемося до цієї теми.

А поки зазначимо, що минулого тижня американський телеканал CNN та агентство Reuters повідомляли про те, що американський уряд «завершує підготовку домовленостей» щодо передачі Україні ЗРК Patriot. Також цю інформацію підтвердив «Голосу Америки» неназваний високопосадовець Пентагону. Якщо це відбудеться, то стане важливим підсиленням нашої протиповітряної та протиракетної оборони. Адже Patriot здатен збивати не лише літаки і крилаті ракети, а й балістичні ракети. Ця система може одночасно виявляти та розпізнавати понад 100 повітряних цілей, безперервно супроводжувати вісім з них, здійснювати підготовку вихідних даних для стрільби, пуск і наведення до трьох ракет на кожну ціль. Максимальна висота ураження цілі – 24,2 км, дальність в залежності від типу ракети становить 50-160 км.

Але поки було невідомо, про яку саме кількість одиниць цих систем для нашої держави може йтися. Це дуже дорога система. ЗРК Patriot коштує близько мільярда доларів за одиницю. Одна батарея Patriot зазвичай складається з радара, машини – командного пункту, допоміжної техніки та до восьми пускових установок по 4 ракети в кожній. Вартість запуску однієї ракети з Patriot коштує приблизно 3 млн доларів, що втричі більше, ніж для NASAMS.

Але офіційних повідомлень щодо передачі Україні ЗРК Patriot не було на момент підготовки цього матеріалу. Та цікаво, що російське посольство у США одразу після повідомлень американських ЗМІ заявило, що підтвердження передачі Patriot Україні «стане черговим провокаційним кроком американської адміністрації, який може призвести до непередбачуваних наслідків».

Та ще цікавішою була заява у відповідь від речника Пентагону Патріка Райдера. «Я б просто сказав, що вважаю це іронічним і дуже красномовним... Посадовці країни, яка жорстоко атакує свого сусіда під час незаконного та неспровокованого вторгнення в межах кампанії, яка націлена на вбивство невинних цивільних осіб та знищення цивільної інфраструктури, воліють використовувати такі слова, як «провокаційний» для опису оборонних систем, призначених для порятунку життів та захисту цивільних осіб», – заявив Райдер на брифінгу 15 грудня. Також він зазначив, що реакція росії не вплине на ухвалення рішення щодо надання Україні систем Patriot.

Усе це демонструвало, що влада США справді серйозно розглядала питання надання ЗРК Patriot Україні, і що процес ухвалення рішення дійсно був уже на фінішній прямій. Принаймні жодних офіційних спростувань не було. Звичайно, для навчання українських військових використовувати Patriot знадобиться більше часу, аніж з іншими ЗРК. Але деякі аналітики припускали, що якщо вже відбувалися такі публічні розмови і розгортання Partiot в Україні відбудеться найближчим часом, то й навчання для українських військових уже могло тривати.

Тож залишалося сподіватися, що остаточне рішення буде ухвалене найближчим часом і буде позитивним для нас. Адже це також важливо і в контексті того, що постачання ЗРК Patriot може стати поштовхом для надання Україні й іншої високотехнологічної та дорогої зброї вже не тільки для захисту. 

В України немає іншого шляху, аніж ставати сильною. І наші військові за останні місяці довели, що можуть ефективно використовувати будь-яку зброю. А що більше в нас буде зброї, то швидшою буде перемога над росією, що убезпечить майбутнє і України, і всього цивілізованого світу. І насамкінець ще раз повернімося до інтерв’ю Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного для The Economist: «Усе, що ми робили, коли почалася масштабна агресія, – це реалізовували не лише знання, які ми вже мали у 2014 році, а й навички та досвід, які здобули з того часу. І найважливіший досвід, який ми мали і який практикуємо майже як релігію, – це те, що росіян і будь-яких інших ворогів треба вбивати, просто вбивати, і головне, ми не повинні боятися це робити. І це те, що ми робимо».