Найважливішою подією не лише останніх днів, але й останніх кількох місяців стало звільнення Херсона. Це єдиний наш обласний центр, що вдалося захопити рашистам ще на початку їхнього повномасштабного вторгнення, але тепер над цим містом знову майорять українські прапори. Херсон став ще одним символом української незламності та ще одним доказом того, що Україна може перемогти росію у нинішній війні.

Водночас показово, що українське керівництво в середині літа публічно заявило про мету звільнити Херсон. Після цього минуло не так вже багато часу, і 11 листопада наші військові почали заходити у місто. Рашисти були змушені відступати і переправлятися на лівий берег Дніпра. Ворог знову говорить про якийсь «жест доброї волі», хоча усім зрозуміло, що це результат ефективного наступу ЗСУ на Херсонщині. Усі «жести доброї волі» від російської армії – це результат роботи українських захисників. 

Показовим є й ще один момент: 30 вересня путін «недоанексував» Херсонську область (як і Донбас, а також Запорізьку область, хоч рашисти не контролювали обласний центр), заявивши про приєднання цих територій до складу рф. Рашисти навіть свою конституцію змінили для цього. Так кремлівський диктатор підвищував ставки, але насправді ще більше загнав себе у кут. Світ не визнав путінської «анексії», а українці тепер повернули собі Херсон. Тож виникає просте питання: якщо так сталося з Херсоном, то хіба можна тепер говорити, що Крим – це зовсім інша історія. А рашисти ще з 2014-го заявляли, що тема приналежності Криму закрита назавжди, і у 2022-ому повторювали це і про Херсон. Та як виявляється, російське «назавжди» – це лише хвора уява кремлівських виродків. Усі путінські «приєднання» українських земель є незаконними, і навіть так путін прирівняв питання Криму до питань звільнення інших українських територій. Тому про це вже не можна говорити окремо. Звичайно, важко прогнозувати якісь терміни ймовірного визволення українського півострова, але важливо, що тепер і цивілізований світ не може виносити питання Криму в окремі дискусії, обговорювати його з іншими умовами, запроваджувати окремі санкції чи ще щось таке подібне.

Легко зрозуміти, наскільки важливими є звільнення правобережної Херсонщини і самого міста Херсон. І не менш важливо, що одразу після цього в інформпросторі почали з’являтися повідомлення про продовження просування українських захисників. 14 листопада російські пабліки повідомляли про висадку українського десанту на Кінбурнську косу. Територіально це частина Миколаївської області, і перебування там російських військ поки заважало говорити про повне звільнення Миколаївщини. Також мер міста Олешки Херсонської області Євген Рищук на своїй фейсбук-сторінці натякнув на звільнення цього населеного пункту. Треба розуміти, що якщо говорити про Кінбурнську косу і просування до Олешок, то йдеться вже про лівобережжя Дніпра. Тому підтвердження такої операції ЗСУ матиме величезне значення для розуміння подальшого розвитку ситуації на фронті. 

«Звістка про можливе швидке звільнення Кінбурнської коси викликає певну долю ажіотажу як і у наших, так і у закордонних оглядачів. Наприклад, за деякими повідомленнями, Сили оборони України рухаються по косі зі західного напрямку, йдучи в напрямку селища Геройське. І це означає, що наші війська зуміли буквально під носом у рашистів провести вдалий тактичний десант. Якщо наші захисники атакують позиції ворога на Кінбурні, це означає, що ЗСУ не зупиняються і продовжують деокупацію лівобережної частини півдня України. І це при тому, що самі рашисти уже очікують на нашу офензиву в районі Мелітополя. Звільнення Кінбурнської коси означатиме чергову ганебну поразку Чорноморського флоту рф. І заодно означатиме зміцнення позицій України в Чорному морі. Ми уже можемо стверджувати, що втрата Кінбурнської коси стане для росіян ще важчою поразкою, аніж втрата острова Зміїний. Контроль за Кінбурном дозволяв оркам блокувати фактично найбільший за перевалкою порт України в Миколаєві без залучення завіси кораблів», – писав 14 листопада український військовий портал Defence Express.

На момент підготовки цього матеріалу були також натяки на успішність такої операції від представників Офісу президента України. Також було відео від нашого Міноборони, із якого можна припустити, що ЗСУ форсували Дніпро. Але військове керівництво воліло не поспішати з офіційними повідомленнями. До цього ми уже звикли, і це правильно. Військові операції не повинні висвітлюватися у режимі реального часу. Тож потрібно було чекати на офіційні заяви Генштабу ЗСУ.

У звіті Оперативного командування «Південь» за 14 листопада зазначено: «З Кінбурнської коси ворог реактивними системами залпового вогню «Град» намагався атакувати Очаків. Удари по акваторії та пірсах. Без втрат. Нашими ракетно-артилерійськими підрозділами відпрацьовано 50 вогневих завдань, зокрема по дислокації ворожих підрозділів, місцях зосередження озброєння та техніки, складу з боєприпасами в Олешках».

Зранку 15 листопада начальниця об'єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня України Наталія Гуменюк в ефірі телеканалу «Еспресо» розповіла, що рашисти на лівому березі Дніпра відходять вглиб на 15-20 км. «Гіпотетично вони можуть загрожувати Херсону, тому що відстань дозволяє використовувати різні види зброї, але ми теж не стоїмо на місці та використовуємо контрбатарейну боротьбу, також маємо чим відповісти. У зв’язку з чим спостерігається певна активність ворожих військ на лівому березі Дніпра щодо посунення вглиб від берега на 15-20 км. ЗСУ беруть під вогневий контроль логістичні наземні шляхи противника, тому легкого підвезення резервів та боєприпасів для окупантів не буде. на правому ж березі Дніпра тривають стабілізаційні заходи на деокупованих територіях, а це – понад 4870 квадратних кілометрів», – зазначила Наталія Гуменюк.

Зазначимо, що зараз військові аналітики мають різні думки щодо того, як надалі розгортатимуться події на фронті. Йдеться про те, що ближче буде до зими, то нижчою може ставати інтенсивність бойових дій. Але от американський Інститут вивчення війни (ISW) прогнозує посилення бойових дій. «Українські війська продовжують досягати обмежених успіхів у Луганській області та, ймовірно, зможуть досягти більших успіхів, якщо будуть підкріплені військами із західної частини Херсонщини. Росіяни, безумовно, також зміцнюють свої оборонні позиції в Луганській області, але ЗСУ, тим не менш, просуваються вперед, і немає підстав прогнозувати, що погано навчені, погано оснащені і з низьким моральним духом російські резервісти зможуть зупинити українські війська, окрилені своїми перемогами, в їхньому просуванні. Тому припинення або тривале уповільнення бойових дій протягом наступних кількох місяців є дуже малоймовірним. Росіяни явно не намагаються створити і зміцнити оборонні позиції по всій лінії фронту, а скоріше відновлюють наступальні операції в Донецькій області. Українці майже напевно продовжуватимуть свої контрнаступальні операції, які вже ведуться. Обидві сторони навряд чи припинять бойові дії взимку. Бойові дії, швидше за все, посиляться, ніж послабляться зі зниженням температури. Також будь-яка спроба перемир'я або припинення бойових дій в цей час буде в переважній більшості на користь Росії», – мовиться у звіті ISW від 14 листопада.

Тут треба звернути увагу на те, що в останні кілька тижнів в інформпросторі з’являлося все більше «вкидів» про можливе спонукання України з боку Заходу до перемовин із рф. Зокрема, західна преса писала і про те, що звільнення Херсона може стати тим моментом, коли вже можна буде починати такі перемовини, і Україна вестиме їх зі сторони сили. Але така логіка, яка легко вкладається у голови західних журналістів, і, вочевидь, у голови різних західних політиків, є неприпустимою для українців. Адже нинішня війна – це війна за майбутнє нашої держави. І лише звільнення Херсона не буде «цементуванням» безпеки для нас у майбутньому. 

Дуже цікавою і важливою в цьому контексті є заява Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного після нещодавньої телефонної розмови із Головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі. «Запевнив, що ми будемо боротися, доки стане сил. Наша мета – звільнити всю українську землю від російської окупації. Ми не зупинимося на цьому шляху за жодних умов. Українські військові не приймуть ніяких перемовин, домовленостей чи компромісних рішень. Умова для переговорів одна – росія має залишити всі захоплені території… Генеральний штаб Збройних Сил України продовжує концентрувати зусилля на досягненні стратегічних завдань із стабілізації обстановки у визначених операційних зонах, ведення подальших наступальних дій з метою деокупації всієї країни та недопущення прориву противника на ділянках ймовірного наступу», – мовиться у повідомленні на сторінці Головнокомандувача ЗСУ у Facebook.

Це дуже чіткий сигнал нашим західним союзникам про те, що Україні зараз не потрібні жодні перемовини із рф. Бо зараз такі перемовини лише посилять проблеми для нас у майбутньому. На щастя, представники країн-союзників публічно продовжують заявляти про те, що підтримуватимуть Україну стільки, скільки буде потрібно і що лише Україна вирішуватиме, коли і як розпочинати якісь мирні переговори. Це означає, що навіть якщо зараз наші союзники «в кулуарах» і вивчають ймовірність таких перемовин, але надто сильного тиску на українську владу немає. Принаймні поки.

Тут Заходу потрібно насправді зрозуміти, що україно-російські перемовини на нинішньому етапі безперспективні. Кремль розпочав цю війну, щоб знищити українську державу, для нас життєво необхідно звільнити усю нашу територію і досягти таких умов, за яких рашисти не зможуть знову напасти за кілька місяців чи кілька років.

«Україна має для себе дуже чіткий перелік мінімальних умов. Окрім негайного припинення бойових дій та виводу військ агресора з території України, це: відновлення територіальної цілісності (зокрема розблокування морських просторів та шляхів); повернення полонених та викрадених людей; компенсація за шкоду, спричинену війною; передача винних у злочинах осіб на розгляд міжнародного суду. Логічно, що навіть пропонувати нам якісь торги з цих питань немає сенсу. Росія наразі не озвучила свої мінімальні умови. Проте можна передбачити, що вони включають закріплення окупаційної влади на якихось українських територіях, зняття санкцій та щонайменше уникнення покарань. Важко уявити, що путін передасть себе та поплічників міжнародному суду. Важко уявити, що він добровільно буде платити багатомільярдні компенсації. Так само, після так званої «анексії» у нього немає навіть юридичних важелів відмовитись від неї. Максимум, на що він може теоретично піти – це на узгодження кордонів всередині цих областей. Очевидно, що мінімальні умови обох сторін не співпадають, причому за всіма показниками. Отже, можна казати, що в України та росії немає простору для майбутньої угоди щодо закінчення війни», – про це пише колишній міністр оборони України (2019-2020), голова правління Центру оборонних стратегій Андрій Загороднюк у матеріалі для «Української правди».

Він зазначає, що у для Заходу існують мінімальні умови для завершення нинішньої російсько-української війни. Йдеться про те, що завершення цієї війни має створити міжнародний прецедент, який доведе всім світовим лідерам, що йти шляхом масштабної безпідставної війни, військових злочинів та геноциду проти демократичної країни є програшною стратегією. І тому цивілізованому світу потрібно зрозуміти, що говорити треба буде не з тутіним та його режимом. Нинішній кремлівський режим може бути лише покараний.

«Західна спільнота має унеможливити ядерний шантаж путіна. Адже якщо ядерні погрози призведуть до будь-яких здобутків режиму російського диктатора, це буде сигналом для всіх лідерів про те, що, які б у вас не були втрати на фронті, ви зможете компенсувати їх через «суперсилу» у вигляді тактичної ядерної зброї. Це спричинить хвилю розповсюдження ядерної зброї серед країн світу. Цей світ зміниться назавжди. А ядерні війни рано чи пізно стануть реальним явищем майбутнього… Правильним прецедентом для всього світу після цієї війни має стати беззаперечна поразка Путіна… Тому, якщо Захід хоче побудувати раціональні відносини з представниками населення територій, наразі зайнятих Російською Федерацією, їм треба думати, хто може прийти після Путіна. Влада, яка замінить Путіна, може заявити про нову державну політику, що дає хоча би теоретичну можливість переговорів. Нереалістично очікувати, що режим Путіна зміниться шляхом демократичних перетворень. Для цього потрібне демократично налаштоване активне громадянське суспільство, якого в Росії немає. Тому, швидше за все, Путін піде з влади або природнім шляхом, або його усунуть свої ж еліти. Російські державні еліти – це жорстока екосистема, де поїдають собі подібних. Побачивши в Путіні перешкоду для вирішення тупикової ситуації, вони можуть згуртуватися проти нього. Україна і Захід можуть окреслити таку перспективу. Зміщення Путіна елітами не буде чимось, що вибивається з історичного контексту. Історія Росії в останні сто років має випадки змов еліт та заколотів», – також зазначає Андрій Загороднюк.

Український президент Володимир Зеленський окремим указом визнав неможливість перемовин із путіним. Надалі нашій владі потрібно переконувати союзників у правильності саме такої позиції. Тільки спільними зусиллями можна буде зупинити і нинішній і ймовірні майбутні спроби диких диктаторів знищити світовий порядок. 

Також зазначимо, що цього тижня Генсамблея на спеціальній сесії ухвалила резолюцію авторства України та ще майже пів сотні держав, в якій міститься заклик до Росії відшкодувати збитки, завдані повномасштабною агресією. За проголосували 94 країни, 73 утрималися, ще 14 були проти. Це демонструє підтримку України цивілізованим світом, але водночас також і те, що дуже багато країн просто не розуміють чи не хочуть розуміти нинішньої реальності і того, яку небезпек несе росія для цілого світу. Тож роботи ще дуже багато.

Зазначимо, що резолюція є лише рекомендаційною, але можна сказати, що створює політичну основу для майбутньої процедури відшкодування росією усіх завданих Україні збитків. 

Також зазначимо, що 15-16 листопада проходив саміт «Великої двадцятки» в Індонезії. Як і передбачалося, путін туди не прилетів. Замість себе відправив ще одного неадеквата, главу російського мзс лаврова. На момент підготовки цього матеріалу саміт ще не завершився, тому не можемо аналізувати наскільки жорстким щодо росії став підсумковий документ саміту і чи світові лідери домовилися щодо підсумкового документу. Але зазначимо, що наші союзники напередодні саміту обіцяли зайняти жорстку позицію щодо росії. Про це говорив прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак. Президент США Джо Байден підтвердив позицію щодо того, що неможливо вести перемовини про мир без участі України.

Український президент Володимир Зеленський виступив перед учасниками саміту 15 листопада через відеозв’язок. Він показово звертався до «Великої дев’ятнадцятки». Україна вимагає виключення росії із G20 (але на жаль, це поки що неможливо через позицію Китаю та деяких інших країн, до прикладу, тієї ж Індонезії). 

«Щоб звільнити всю нашу землю від рашистів, нам доведеться воювати ще деякий час... Воювати! Але якщо перемога все одно буде за нами, і ми в цьому впевнені, то хіба не варто спробувати реалізувати нашу формулу миру, щоб усе ж зберегти тисячі життів і вберегти світ від нових дестабілізацій? Ось чому я хочу представити наше бачення шляху до миру – як його реально досягти. І не тільки для нас, а й для всіх вас, ваших союзників і партнерів. У своєму виступі у вересні цього року на сесії Генеральної Асамблеї ООН я представив українську формулу миру. Формулу миру для світу. Якраз тоді, коли світ сподівався на відновлення після ударів пандемії, російська війна спровокувала цілу серію нових глобальних ударів. Це треба зупиняти! Є набір рішень, які потрібно реалізувати. І я хочу, щоб розмова про це була публічною, а не залаштунковою. Я хочу, щоб це обговорювалося конкретно, а не широкими мазками. Можливо, я заберу для цього трохи більше часу, ніж передбачено регламентом. Але питання миру цього варте. Я хочу, щоб ця агресивна російська війна закінчилася справедливо й на основі Статуту ООН і міжнародного права, а не «абияк» – за влучним формулюванням пана Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша» – заявив Зеленський у відеозврененні до учасників саміту.

Далі він розповів про десять пунктів, виконання яких може привести до миру. Це: радіаційна та ядерна безпека, продовольча безпека, енергетична безпека, звільнення всіх полонених і депортованих, виконання Статуту ООН і відновлення територіальної цілісності України та світового порядку, виведення російських військ і припинення бойових дій, справедливість (спеціальний трибунал щодо злочину агресії Росії проти України та створення міжнародного механізму для відшкодування всіх збитків, завданих цією війною), екоцид, потреба негайного захисту природи, недопущення ескалації (гарантії безпеки для України), фіксація закінчення війни. 

«Коли всі антивоєнні кроки будуть реалізовані, коли безпека й справедливість почнуть відновлюватися, сторони мають підписати документ про фіксацію закінчення війни. Я підкреслюю: кожен із цих викликів на шляху до миру не може забрати багато часу. Максимум місяць на один пункт. Для деяких достатньо днів. Ми вже маємо позитивний досвід експортної зернової ініціативи. Як вона працює? Є ООН і дві сторони домовленостей: з одного боку – Україна, Туреччина та ООН, а з іншого боку – росія, Туреччина та ООН. Подібно до цього може спрацювати виконання кожного з озвучених мною зараз пунктів, де сторонами можуть бути різні держави, які готові взяти на себе лідерство в тому чи іншому рішенні… Мир – це глобальна цінність. Те, що важливо для кожної людини на землі. Впевнений, і для кожного з вас, лідерів G19. Я окреслив конкретні чіткі рішення. Їх можна реалізувати. Швидко. Вони дієві. І якщо Росія буде пручатися нашій формулі миру, ви побачите, що вона хоче лише війни. Україна вдячна всім у світі, хто допомагає нам захищати свободу й повертати мир! Хай наші спільні зусилля увінчаються успіхом якнайшвидше і будуть відображені в тому, які висновки зробить цей саміт», – заявив президент України.