Україна вже отримала від західних союзників зенітні ракетні комплекси NASAMS та Aspide. Про це 7 листопада повідомив міністр оборони Олексій Резніков. «Ця зброя значно посилить українську армію та зробить наше небо безпечнішим. Ми й надалі будемо збивати ворожі цілі, які нас атакують. Дякуємо нашим партнерам – Норвегії, Іспанії та США», – написав Резніков у твіттері.

Варто нагадати, що США загалом зобов’язалися передати нашій державі вісім систем NASAMS. І зараз мали прибути дві з них. Щодо ЗРК малої дальності Aspide, то минулого тижня глава українського МЗС Дмитро Кулеба на спільній пресконференції з іспанським колегою Хосе Мануелем Альбаресом Буено в Києві заявляв про те, що Іспанія у новому пакеті допомоги передає нашій державі «батарею зенітного ракетного комплексу Aspide та ракети до неї, чотири системи Hawk, протитанкові ракетні комплекси, гармати та снаряди до них, а також інше військове спорядження». Одразу зазначимо, що ЗРК Hawk Україна також очікувала й від США, але на момент підготовки цього матеріалу ще не було офіційних підтверджень, що ці системи вже прибули до нас.

Також треба зазначити, що минулого тижня в італійській пресі з’явилися повідомлення про те, що ця країна спільно із Францією начебто готуються передати Україні ЗРК SAMP-T. Такі системи дуже потрібні Україні, президент Володимир Зеленський уже неодноразово про це заявляв публічно, звертаючись до італійської та французької влади. «Львівська Пошта» у минулому номері описувала характеристики цих систем, тож не будемо до цього повертатися. Лише нагадаємо, що ЗРК SAMP-T має аналогічні можливості з американськими ЗРК Patriot, які також дуже потрібні для захисту українського нема, але які, вочевидь, буде набагато важче отримати від США. Щодо ймовірності отримання SAMP-T Україно, то італійське видання La Repubblica повідомляло, що ця зброя може увійти в шостий пакет військової допомоги Україні, що уряд Італії має затвердити в середині листопада. Тож уважно слідкуватимемо за тим, як вирішуватиметься це питання. Якщо рішення буде позитивним, то, найімовірніше, Італія передасть радари, а Франція – пускові установки.

Тож очікуватимемо на позитивні для нас новини. Ключовим завданням для України є посилення нашої протиповітряної оборони. Адже рашисти, які мало чим можуть похизуватися на полі бою, цілеспрямовано зосередилися на терористичних атаках на нашу енергетичну інфраструктуру. Мету ворога можна зрозуміти: залякати і залишити величезну кількість українців без світла і тепла напередодні зими. Все це для того, щоб зробити українську владу більш зговірливою і піти на поступки кремлю. Російській армії потрібен перепочинок, щоб потім знову вдарити по Україні.

За останні кілька тижнів в інформпросторі неодноразово з’являлися повідомлення про те, що кремль, незважаючи на свою войовничу риторику, шукає шляхи до повернення перемовин з офіційним Києвом. І дуже хоче, щоб західні союзники змусили Україну до таких перемовин. Тож далі спробуємо з’ясувати, наскільки небезпечною зараз є ця ситуація для нас і чи існує ймовірність, що західні союзники якимось чином нав’язуватимуть Україні невигідні перемовини із рф.

Рашисти дуже хочуть вирішити долю України без врахування думки самих українців. І, можливо, справді вірять, що колективний Захід рано чи пізно піде на такий варіант. Але тут є дуже важливий нюанс: на відміну від диктатора путіна, який ніколи не проходив через справжні вибори у своїй недодержаві, західні лідери не можуть не звертати увагу на думку суспільства у своїх країнах. І у розвинутих державах живуть не такі бездумні зомбі, як на росії. Звичайно, не можна повністю відкидати проросійські настрої на Заході, що пригодовані кремлем європейські політсили поширювали десятиліттями. Але дикість і жорстокість рашистів у нинішній війні говорять самі за себе. І зрештою, росія загрожує не лише Україні, а шантажує увесь цивілізований світ. Нехай і повільно, але навіть раніше найбільш дружні до рф європейські лідери змінюють позицію із найшвидшої необхідності перемовин на те, що Україна має вирішувати, коли і як проводити перемовини із рф.

«Я зі свого боку, як і раніше, переконаний і припускаю, що навіть зараз, у якийсь момент, нам доведеться повернутися за стіл переговорів. Втім, це слід зробити в рамках умов та у терміни, які будуть обрані Україною», – про це заявив цього тижня президент Франції Еммануель Макрон під час пресконференції в Єгипті на саміті COP27.

Водночас за останній тиждень в американських ЗМІ було багато «вкидів» на тему перемовин України із рф. Видання The Washington Post із посиланням на свої джерела писало, що Білий дім начебто в приватному порядку закликає українських лідерів заявити про свою готовність вести переговори з росією. Мовляв, йдеться про прохання до Володимира Зеленського відійти від публічної відмови вести перемовини із путіним. Але такі прохання начебто спрямовані не на те, щоб посадити Україну і рф за стіл переговорів, а щоб «забезпечити підтримку країн, громадяни яких можуть хвилюватися через перспективу війни на довгі роки».

Також The Wall Street Journal, з посиланням на джерела, повідомляла, що радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван останні місяці веде конфіденційні перемовини з помічником Путіна з міжнародних справ Юрієм Ушаковим і секретарем російської ради безпеки Миколою Патрушевим. Ця публікація наробила багато галасу в Україні, але навряд чи потрібно одразу шукати якусь «зраду».

По-перше, загалом цікаво, що такі інформаційні «вкиди» з’явилися за декілька днів до проміжних виборів у США, що відбувалися 8 листопада. По-друге, США і рф не у стані війни, тому навряд чи варто дивуватися якимось переговорам між їхніми представниками. По-третє, у матеріалі The Wall Street Journal було зазначено, що тема врегулювання війни між рф та Україною у цих конфіденційних розмовах не обговорювалася. Обговорювалася лише ядерна ескалація, тобто російський шантаж.

Сам Джейк Салліван 8 листопада підтвердив BBC, що канали зв'язку між Вашингтоном і москвою залишаються відкритими, незважаючи на війну в Україні. І це пов’язано із російськими ядерними погрозами. Такод Салліван зазначив, що в інтересах США підтримувати контакт з кремлем, але вони чітко усвідомлюють з ким мають справу. А ще Салліван заявив, що працюватиме із міжнародними партнерами, щоб «притягнути винних у серйозних і гротескних воєнних злочинах в Україні до відповідальності за те, що вони зробили».

Нагадаємо, що минулого тижня Салліван приїжджав до Києва. «Найважливіше, через що я приїхав, сказати особисто президентові, голові Офісу і публічно всім вам, що Сполучені Штати будуть з Україною стільки, скільки це буде потрібно в цій війні. Не буде жодних вагань, червоних прапорів, поступок у нашій підтримці, доки ми йдемо вперед. Ми почали з потужного фінансування підтримки, яку ми надавали останні вісім місяців, і ми віддані тому, щоб розбудовувати цей фундамент на місяці попереду. У лиху годину і під час тріумфу США будуть поряд заради народу України, заради цієї країни у цій боротьбі. Ми рухатимемося далі, аби мати змогу не тільки на словах, але й на ділі довести це», – заявив Джейк Салліван 4 листопада у Києві. В той же день Пентагон оголосив про черговий пакет допомоги для України на 400 млн доларів. До нього увійшли 250 модернізованих бронетранспортерів M1117, 40 бронекатерів,1100 дронів Phoenix Ghost, а також спільне із Нідерландами фінансування ремонту 90 чеських танків Т-72Б, що будуть передані ЗСУ.

Тож, як бачимо, якщо не хапатися лише за шматки матеріалів у західній пресі, а розібратися із реаліями, то «зради» не видно. Принаймні поки. Подивимося ще на ситуацію із американською допомогою після проміжних виборів 8 листопада. Небезпеки можуть з’явитися, про що «Львівська Пошта» вже неодноразово писала. Але знову ж таки, українська влада повинна працювати і з американськими демократами, і республіканцями. Нам потрібна двопартійна підтримка. На момент підготовки цього матеріалу ще не були відомі результати виборів у США, тож до цієї теми ми ще повернемося у наступних номерах.

А зараз згадаймо про ще одну публікацію італійського видання La Repubblica. Кілька днів тому було оприлюднено матеріал про те, що США начебто доносять до своїх союзників по НАТО і до уряду України сигнал про те, що після визволення Херсона можуть початися переговори. Начебто у Вашингтоні не хочуть повної поразки путіна, бо в такому випадку Китай візьме росію під повний контроль. А США визначають власне Китай своїм головним суперником, а не росію. Мовляв, не можна допускати посилання Китаю, а щодо росії, то після звільнення Херсона Україна зможе вести перемовини із сторони сили.

Наскільки це правдоподібно? Загалом зіставляється з американськими інтересами. Але якщо це правда, то несе небезпеки для України. На відміну від березня-квітня, коли українська влада говорила про важливість перемовин з рф, зараз Банкова займає жорстку і правильну позицію: спершу виведення російських військ і повернення до кордонів 1991 року. Крим може бути лише у складі України. 

«Є офіційна позиція, зафіксована президентом Зеленським. Вона дуже чітка. Це не питання Херсона чи не питання Луганська або Донецька. Це питання того, що на юридичній території України, на де-юре території України, а це вся територія, включно з окупованими територіями, не може існувати проросійський анклав. Бо це не буде переговорна позиція. Тому що це викличе тільки додаткове навантаження на процес, який іде після переговорів. якщо буде звільнено Херсон, Донецьк, Луганськ чи частину Запорізької області, це буде позиція сили. Тоді, безумовно, Україна може сказати: ми пропонуємо вам упродовж 72-х чи 96-ти годин покинути всю територію, вивести всі збройні сили. Так, може бути така позиція сили. Але все одно ключове – російські окупаційні сили мають припинити перебувати на території України і все. І після цього будь-який переговорний процес», – заявив радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк в інтерв’ю Радіо Свобода, коментуючи публікацію італійського видання.

Нагадаємо, що Володимир Зеленський своїм указом від 4 жовтня підтвердив неможливість перемовин із путіним. Тобто Україна може у майбутньому вести перемовини з росією, але коли там буде інший президент. І це логічно та правильно. Тепер залишається сподіватися, що президент підписував цей указ не для того, щоб його порушувати, а як залізобетонний запобіжник щодо будь-яких ймовірних схилянь України до невигідних перемовин із росією. Захід, якщо ще не зрозумів, то має зрозуміти, що домовлятися з путіним неможливо. Кремлівський диктатор хоче знищити Україну, а для нас вкрай потрібно звільнити усю свою територію, зокрема із Кримом. Де тут шукати примирення? Для українців, навіть на наступні покоління, примирення з рашистами є неможливими. Домовлятися можна хіба що про виплати Україні контрибуції росією. І тут згадаймо, що наші союзники неодноразово обіцяли Україні допомагати стільки, скільки буде потрібно.

Та основою міжнародної політики є не благородні цілі, а інтереси окремих держав. Не можна відкидати ймовірність схиляння України до перемовин з росією. До цього також потрібно бути готовими, щоб відстоювати свою позицію. 

Для України важливо демонструвати свою силу і надійність як союзника для колективного Заходу. І це дуже добре вийшло у ситуації зі збереженням «зернової угоди». Після призупинення росією своєї участі у цих домовленостях, Україна і Туреччина нагадали, що було дві окремі угоди і продовжили дію «зернового коридору». Тож путін знову осоромився і був змушений дуже швидко повертати рф до «зернової угоди», знайшовши тупі виправдання.

Ізоляція росії продовжується, але, звичайно, кремль шукає способи, щоб хоч якось покращити для себе ситуацію. І хоч це звучить дивно, але кремль може використати саміт «Великої двадцятки», що відбудеться 15 – 16 листопада в Індонезії. Тобто вже наступного тижня.

Сам путін навряд чи туди завітає. Принаймні поки так здається. Бо це лише наочно продемонструє, що він ізгой, коли з ним уникатимуть спілкування західні лідери. Ще раніше були повідомлення, що Білий дім готує візит Байдена на саміт G20 таким чином, щоб він у жодному випадку не міг перетнутися із путіним навіть у коридорах.

Україна запрошена на цей саміт як особливий гість. Найімовірніше, президент Зеленський виступить через відеозв’язок. Раніше були заяви, що Зеленський візьме участь у саміті тільки у тому разі, якщо там не буде путіна. 8 листопада речник Зеленського Сергій Никифоров у коментарі «Суспільному» заявив, що Зеленський точно візьме участь у саміті, але ще вирішується формат цієї участі. 

В чому тоді інтерес кремля до цього саміту? Європейська правда повідомляє, що росія активно просуває свою позицію при підготовці підсумкового документа саміту.

«В росії схиляються до того, щоби у разі, якщо за тиждень не станеться карколомних змін, на Балі замість нього поїхав прем’єр Мішустін… Але чи означає це дипломатичну перемогу України? Тут є питання. Київ сам підняв ставки недосяжно високо, до рівня, коли його вимоги не могли бути задоволені. Віднедавна Банкова та МЗС публічно вимагають від партнерів виключити рф за складу «двадцятки». Але цього точно не відбудеться, принаймні на нинішньому саміті. Річ у тім, що G20, на відміну від G7, – це не тільки демократії. До цього клубу входять ЄС та 19 вагових, але часом тоталітарних країн, для яких цінності та міжнародне право мають інше значення, ніж для нас. Членами «двадцятки» є, зокрема, Туреччина, Індонезія (лідери яких навіть публічно та не публічно переконували Зеленського зустрітися з Путіним, щоби «домовитися про мир»), Саудівська Аравія та Китай. Останній публічно попередив, що виключити росію з G20 не вийде – він буде проти. А усі рішення у рамках «двадцятки», у тому числі про можливу зміну складу цього клубу, ухвалюються лише консенсусом. Тож навіть за відсутності Путіна росія братиме участь у форматі, у саміті і вже зараз бере активну участь у підготовці його рішень та має у цьому неабиякий успіх», – мовиться у матеріалі редактора Європейської правди Сергія Сидоренка.

Підсумковий документ саміту матиме назву «Декларація лідерів». У його нинішньому проєкті, як пише Європейська правда, посилаючись на свої джерела, немає згадок про агресію росії й обмаль згадок про «війну в Україні». Начебто росія не веде ніякої війни, не руйнує світовий порядок, а G20 має бути лише «занепокоєна багатовимірною кризою, що включає пандемію Covid-19».

«Кілька не пов’язаних між собою джерел розповіли Європейській правді, що триває напружена суперечка між державами G7 та державами, що схильні до компромісів та поступок рф (до них належить, зокрема, господар саміту, Індонезія). Водночас одне з джерел стверджує, що найактивніше інтереси України та захисту світового порядку відстоюють... дипломати від Франції та Німеччини. Ми не маємо змоги незалежно верифікувати цю інформацію… Колективний Захід став жертвою російської стратегії зі «зламу» механізмів G20… Проблемою є також те, що західні (включно з американськими) дипломати, що працюють у міжнародних організаціях, зазвичай схильні до компромісів. І досі це працювало та вважалося ефективним – у багатосторонніх форматах без компромісів дійсно не обійтися. Але є одна важлива відмінність нинішнього часу від попереднього досвіду. Зараз йдеться про Росію, що руйнує світовий порядок. Існує розумна межа компромісів із нею. Відхід від згадок про те, що саме російська агресія нині руйнує світ – перебуває далеко за цією межею. Але і цю формулу Росія намагається пом’якшувати та виявляє, що може робити це успішно», – також пише у своєму матеріалі Сергій Сидоренко.

Кінцевий варіант документа ще узгоджуватимуть. Зрештою, може взагалі не бути спільної підсумкової декларації. Якщо сміливість наших союзників переможе над звичною практикою компромісів. Неприпустимо заплющувати очі на все те, що творить росія, бо це надалі лише посилить її впевненість у своєму праві шантажувати увесь цивілізований світ. Та вже через тиждень побачимо, який вибір зроблять наші союзники і якими загалом будуть результати саміту «Великої двадцятки».