Україна зараз є форпостом цивілізованого світу. Так, на полі бою із дикою російською ордою воюємо лише ми, але підтримка союзників, як фінансова, так і військово-технічна, є вкрай важливою для України. Західна зброя допомагає ЗСУ змінювати хід нинішньої повномасштабної війни. І якщо цієї зброї буде ще більше, якщо вона буде ще краща, то це може суттєво пришвидшити українську перемогу. Тому ми уважно стежимо за будь-якими політичними змінами у країнах-союзниках, щоб розуміти чи ці зміни не вплинуть на підтримку ними нашої держави.

І зараз наша увага прикута до США та Великої Британії. Двох наших основних союзників, від чиєї допомоги багато що залежить на реальному фронті в Україні. У США наближаються проміжні вибори, після яких демократи можуть втратити більшість у Конгресі та Сенаті. І нагадаємо, що президент Джо Байден є представником саме демократичної партії США. А у Великій Британії вдруге за останні півтори місяці змінюється прем’єр-міністр. Які ризики все це несе для процесу підтримки союзниками України і чого нам очікувати найближчим часом?

Новим прем’єром Великої Британії стає Ріші Сунак, колишній міністр фінансів в уряді Бориса Джонсона. У вересні він програв вибори голови Консервативної партії і відповідно прем’єра Британії Ліз Трасс. Але Трас подала у відставку 20 жовтня, лише після 45 днів перебування на чолі британського уряду. Вона прийшла до влади із одними обіцянками, але не в змозі була їх реалізовувати. Тож змушена була піти. Це і є високий рівень політичної культури у Великій Британії. Додалися і цинічніші деталі політики, притаманні будь-якій країні: еліта Консервативної партії не дуже сприйняла Трасс. Вона змогла перемогти на виборах серед рядовий членів консервативної партії, але одразу було зрозуміло, що серед парламентарів-консерваторів у Сунака була більша підтримка.

Консерваторам знову довелося обирати нового лідери і на цей раз все вирішили лише парламентарі. Відповідно до нових правил цієї процедури потрібно спершу було заручитися підтримкою понад 100 парламентарів-консерваторів. Якщо тільки один кандидат матиме таку підтримку, то він автоматично стає лідером британських консерваторів. Так і сталося із Ріші Сунаком, його конкуренти або не змогли втрутитися у виборчу гонку, або не захотіли. ЗМІ розкручували ймовірне повернення у велику британську політику Бориса Джонсона, але той в останній момент відмовився висувати свою кандидатуру. Тож потрібно було дочекатися лише завершення всіх формальних процедур, як то аудієнція у короля, що мав прийняти відставку Трасс і запропонувати Сунаку сформувати новий уряд. Вже 25 жовтня телеканал Sky News, що король Чарльз III офіційно затвердив Ріші Сунака прем’єр-міністром Великої Британії. Далі мало відбуватися власне формування нового уряду.

На момент підготовки цього матеріалу ще не було відомо, яким буде цей новий уряд. Для нас важливим будуть призначення на дві посади: міністра закордонних справ і міністра оборони. Якщо Бен Воллес залишиться міністром оборони Британія, то для України це було б оптимальним сценарієм. Але розуміємо, що нас ніхто не питатиме. У британців зараз багато своїх проблем, тому наївно сподіватися, що тамтешня влада українські інтереси поставить вище своїх власних. Таке просто неможливе. І це потрібно розуміти.

Трасс надто мало часу була на чолі уряду, щоб оцінювати її роботу, Джонсон робив ставку на зовнішню політику, збільшення ролі Британії у Європі і підтримку України, саме тому його так люблять у нас. Малоймовірно, що для Сунака зовнішня політики буде пріоритетом.

Для Ріші Сунака найважливішими питаннями на посаді прем’єра стануть боротьба із економічною кризою у Британії та недопущення дочасних виборів. У консерваторів зараз дуже низькі рейтинги, тому дочасні вибори означали б їхню майже точну поразку. 

Тут потрібно розуміти, що якихось кардинальних розворотів офіційної позиції Британії не буде. Не може бути й мови про якийсь проросійський курс. Зараз ніяка впливова політична партія в Британії не стане на курс дружби із росією. Щодо цього питання можна бути спокійними. Але питання можуть виникати щодо подальшого рівня підтримки України. Трасс обіцяла зберегти наступного року як мінімум той самий обсяг фінансування на допомогу Україні, що і в цьому році. Невідомо, чи їй би це вдалося, але тепер питання чи Ріші Сунак взагалі намагатиметься зберегти саме таке фінансування.

«У найгіршому разі, нам може загрожувати зменшення військово-технічної допомоги з боку Великої Британії. На відміну від Трасс, новий прем'єр дуже обережно висловлюється про збільшення витрат на оборону. Єдине, що можна згадати, — його висловлювання двомісячної давності про те, що непогано б підвищити планку цих витрат у НАТО, порівняно з нинішніми двома відсотками. Але такі слова, швидше, схожі на добре побажання, ніж на конкретні плани уряду. Тут і зараз збільшувати бюджет військового відомства Сунак, судячи з усього, наміру не має. А саме ж із цього бюджету виділяється допомога Україні. Ні, про відмову від уже ухвалених рішень не йдеться. Але сумнівно, що наступного року масштаби допомоги збережуться, — особливо на тлі власних фінансових проблем нового уряду», – пише у матеріалі для «Дзеркала тижня» доцент інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка Віктор Константинов.

Також він зазначає, що Сунак відомий своєю проамериканськими та антикитайськими поглядами. Тому є ймовірність, що в контексті зовнішньої політики уряд Сунака, як і американська влада, пріоритетом визначатиме стримування Китаю, а не боротьбу проти росії. Та побачимо, як буде насправді.

Американський Конгрес зараз планує затвердити виділення Україні пакету допомоги на 50 млрд доларів. І якщо таке рішення буде ухвалене найближчим часом, то ц стане прекрасною новиною для нас. У випадку провалу цього питання вже виникнуть небезпеки скорочення американської допомоги України у майбутньому. Адже вже через два тижні, 8 листопада, у США відбудуться проміжні вибори, на який республіканці можуть отримати більшість і у Палаті представників, і у Сенаті. (Обидві палати американського парламенту наразі контролюються демократами). А серед республіканців є значна частина прихильників колишнього президента Трампа, які публічно виступають за зменшення допомоги Україні. 

Але і тут є важливі нюанси. Насправді, якщо говорити про Республіканську партію США, то зараз там немає єдиної позиції щодо питання допомоги України. Минулого тижня, лідер республіканців у Палаті представників Кевін Маккарті, ймовірний спікер Палати представників від Республіканської партії в наступному році, заявив, що він скоротить фінансування для боротьби України проти Росії. Водночас лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл пулічно закликав правлячу Демократичну партію швидше надавати допомогу Україні а також включити у пакет допомоги більше ППО, зброю дальньої дії та гуманітарну і економічну допомогу перед зимовим сезоном. 

І власне через позицію однопартійців із крила «трампістів» низка парламентарів-республіканців зараз активно співпрацюють із демократами для затвердження додаткової допомоги для України якомога швидше.

Ось так ситуація. І тут треба нагадати, що у 2024-ому у США відбуватимуться президентські вибори, на яких скандальний Дональд Трамп планує помститися Джо Байдену. І власне з прицілом на майбутні президентські вибори, парламентарі-трампісти можуть перешкоджати Білому Дому у процесі допомоги Україні. Не обов’язково через прихильність до росії, а насамперед, щоб заперечити політику чинного президента.

Та як уже зазначалося, всупереч Байдену можна іти по-різному, можна скорочувати допомогу Україні, а можна її збільшувати і пришвидшувати. Все залежатиме від того, якою після проміжних виборів буде розстановка сил в американському конгресі загалом, і у республіканській партії зокрема. І що ще важливіше, якою буде економічна ситуація у США. Бо знову ж таки, усі політичні сили там думатимуть насамперед про інтереси власної держави. Це цілком природньо.

І також зазначимо, що без підтримки Конгресу президент США може виділяти Україні зброю в оренду чи кредит, користуючись законом про ленд-ліз, ухваленому ще у травні. Ленд-ліз ще не запрацював і може зіграти ключову роль, якщо настрої у конгресі будуть несприятливі для нас. Але знову ж таки питання: наскільки сміливим буде президент США Джо Байден?

Тут згадаймо про ще один небезпечний момент. 24 жовтня 30 конгресменів із лівого крила Демократичної партії направили президенту Байдену листа, в якому закликають до прямого діалогу із москвою. «Ми не маємо жодних ілюзій щодо труднощів, пов'язаних із залученням росії, враховуючи її кричуще й незаконне вторгнення в Україну. Якщо є спосіб закінчити війну, зберігши при цьому вільну і незалежну Україну, Америка зобов'язана використовувати всі дипломатичні можливості для підтримки такого рішення, яке буде прийнятним для народу України», – мовиться у цьому листі.

Начебто не йдеться про припинення допомоги Україні, але небезпеки можна легко зрозуміти. Ліві у будь-якій якій країні залишаються лівими і навіть несвідомо, але націлені на допомогу москві. Якась велика угода між США і росією без шкоди інтересам України є неможливою. Бо росія не піде таку угоду. 

Чи погодитися Байден на якісь такі перемовини із росією? Хочеться сподіватися, що ні. Він націлений на другий термін у 2024-му, тому кардинальна зміна позиції навряд чи буде корисною для його політичної кар’єри. Але знову ж таки, все залежатиме від інтересів США і того чи зможуть вони щось отримати від потенційних перемовин із росією…

Загалом ми описали найгірші сценарії, до яких можуть привести політичні зміни у двох країнах наших основних союзників. Не обов’язково ситуація розвиватиметься саме так, але потрібно бути готовими саме до найгіршого. І потрібно вже розглядати варіанти реагування на потенційні небезпеки. Сподіваємося, що наша влада аналізує ситуацію і готує плани для будь-якого сценарію.