Сьомий місяць повномасштабної російсько-української війни. Рашисти так і не досягли жодної зі своїх стратегічних цілей. Ворожі заяви про «взяття Києва за три дні» вже давно позаду. Повністю захопити усі території Донбасу російським окупантам досі так і не вдалось. І, як зазначають військові експерти, західні розвідки та аналітичні центри, навряд чи вдасться. Водночас наші збройні сили зараз проводять контрнаступальну операцію на півдні України. Її початок можна вести з 29 серпня. Офіційної інформації про дії ЗСУ на півдні майже немає. І це правильно. Не потрібно зараз надто багато надій покладати на швидку деокупацію Херсону, це дуже важке завдання. І маємо розуміти, що за будь-яке просування військові платять своїми життями та здоров’ям.

Та наші захисники не зупиняються. І наступ ЗСУ на півдні точно не «захлинувся», як про це заявляли в міноборони рашистів. Українські успіхи є, і про це свідчить навіть те, що російські колаборанти на півдні вже плутаються у своїх заявах щодо того,чи проводитимуть вони «референдуми» про приєднання цих територій до росії, чи поставлять ці процеси на паузу.

«Призначений російськими військовими так званий заступник голови військово-цивільної адміністрації Херсонської області Кирило Стремоусов повідомив російському виданню ТАСС, що псевдореферендум про приєднання Херсона й області до Росії буде «поставлений на паузу» з міркувань «безпеки». Однак пізніше Стремоусов написав у телеграм-каналі, що заперечує, що закликав до паузи, тому що дата «референдуму» ще не призначена. Обидві заяви Стремоусова вказують на високий рівень дезорганізації всередині окупаційних режимів, що, ймовірно, посилюється наслідками контрнаступу. Українські сили мають намір поступово зводити нанівець російські тактичні та оперативні можливості в Херсонській області, що, ймовірно, вплине на адміністративні та бюрократичні можливості окупаційних чиновників», – мовиться у звіті аналітиків американського Інституту дослідження війни (ISW). Автори звіту також зазначають, що українські військові зберігали оперативне мовчання щодо перебігу українського контрнаступу, але повідомляли про подальшу руйнацію російських наземних ліній зв'язку (GLOC) у центрі Херсонської області, а українські спецпризначенці провів обмежену операцію проти російської бази ФСБ у районі Енергодара.

Український контрнаступ на півдні може бути вдалим. Про це говорять різні військові експерти і в Україні, і за кордоном. Але, знову ж таки, на дуже швидкий результат сподіватися не треба. «Атаки по цілях за лінією фронту теж посилилися. Партизани почали активно знищувати колаборантів. А деякі найбільш видовищні удари були завдані по військових базах у Криму. Мета цієї кампанії – не лише повернути контроль над територією, а й позбавити росію бажання продовжувати свою безплідну і дорогу війну. Якщо все спрацює, то Москву вдасться переконати, що її позиція нежиттєздатна. Все буде залежати від загального впливу і без того підірваної логістики, обмеження можливостей для маневрування і деморалізації через високі втрати, а також занепокоєння тим, що окремі підрозділи залишаться без можливості втечі. Оскільки спроби пацифікувати окуповані території постійно зазнають невдачі. Кремль буде сподіватися, що, заблокувавши серйозний наступ і завдавши високих втрат українським силам, він спровокує відчуття безсилля у Києва та підірве готовність Заходу підтримувати його на тлі економічних наслідків війни. У цій битві волі, однак, лишається одна велика різниця: якщо українці воюють за виживання своєї країни, росіяни намагаються утримати ворожу територію. Але у росіян є можливість відмовитися від війни й піти додому», – про це пише почесний професор військових досліджень Королівського коледжу Лондона Лоуренс Фрідман у статті для Financial Times. Фрідман зазначає, що Україна готується до довгої операції, що триватиме усю зиму.

Зараз зрозуміло, що якщо наше військове керівництво захоче чи відчує потребу, щоб поділитися більшої кількості інформації щодо наступальних дій ЗСУ на півдні, то таку інформацію ми отримаємо. А поки наші військові чітко демонструють, що їм потрібна інформаційна тиша.

Та повернімося до статті Лоуренса Фрідмана, який зазначає, що «у росіян є можливість відмовитися від війни й піти додому». Насправді це так, але усі ми розуміємо, наскільки диким і відірваним від реальності є кремлівський диктатор путін та його оточення. Кремль розпочав цю повномасштабну війну на знищення української держави. Тому для нас, українців, єдиним можливим шляхом є перемога у цій війні. І вкрай важливим є постійне збереження західної підтримки. Тому далі зосередимося на найважливіших подіях за останній тиждень, які стосуються цієї підтримки.

«Львівська Пошта» у минулому номері вже писала про те, що США майже використали усі кошти із виділених у травні Конгресом на військову-технічну підтримку Україні за програмою «Ініціатива сприяння безпеці в Україні» (USAI). Нагадаємо, що тоді Конгрес США проголосував щодо виділення для України 40 млрд доларів, із них на військові потреби передбачено 13 млрд. А з початком нового фінансового року у США, з 1 жовтня, вже мав би запрацювати ленд-ліз для України. І вже зброю по ленд-лізу Україна отримувати в борг чи лізинг за спрощеною процедурою, без виділення коштів на ці потреби Конгресом США. Та тут треба також зауважити, що наприкінці минулого тижня з’явилася інформація про те, що адміністрація президента США Джо Байдена звернулася до Конгресу з проханням схвалити виділення екстрених 11,7 млрд доларів на розв’язання проблеми військового вторгнення росії в Україну. Як повідомляє видання The Hill, йдеться про 4,5 млрд доларів на військову техніку та поповнення запасів Пентагону, 2,7 млрд доларів – на допомогу Україні на оборону та розвідку, 4,5 млрд доларів – на бюджетну підтримку уряду України. Тож можна було очікувати на нові хороші новини з-за океану.

А також Україна очікує на засідання «Рамштайн-5», що відбудеться 8 вересня у Німеччині. США там збирають вже п’яту за ліком зустріч Контактної групи з оборони України, до якої входять понад пів сотні країн. Цей формат спрямований на обговорення союзниками минулих постачань зброї для України та ухвалення рішень щодо нової допомоги, в залежності від потреб українських військових. Звичайно, не завжди Україна отримує усю зброю, якої потребує, але зазвичай засідання «Рамштайн» приносять хороші новини. Щодо найближчого засідання 8 вересня, то очікувань дуже багато. Зокрема, багато експертів розмірковує над тим, чи оголосять про надання Україні ракет ATACMS. Річ у тім, що зараз Україна отримує до систем HIMARS лише ракети, які здатні вражати цілі на відстані до 80 км. Це вже добре, але от ракети ATACMS здатні це робити на відстані до 300 км. Різниця величезна. Російський публіцист Андрій Піонтковський, який живе у США, зазначає, що 8 вересня настане ключовий момент і закликає ухвалити рішення про передачу Україні ракет ATACMS, які справді можуть змінити перебіг війни. Зараз у США серед представників влади та інтелектуалів фактично сформувалося два крила: одні критикують адміністрацію Байдена за нерішучість і те, що зброї, яку передали Україні, було недостатньо, інші закликають не робити кардинальних кроків, щоб США не стали учасником війни. А президент Байден, схоже, хоче бути просто арбітром: з одного боку, американська зброя в Україну надходить, і цієї зброї дуже багато, з другого боку, зберігаються негласні обмеження на певні типи озброєння, як-то американські винищувачі, танки чи вже згадані ракети ATACMS. А також Джо Байден показово уникає якихось радикальніших дій. Глава Білого дому нещодавно заявив, що росію не варто визнавати державою-спонсором тероризму.

Тож якщо повертатися до теми зброї, 8 вересня може стати переломним моментом, коли зламається ще одна стіна неформальних обмежень для України (як це вже було і з 155-мм артилерією, а далі і РСЗВ HIMARS). Але чи стане – побачимо.

«Якщо раніше можливо було хоча б якось сприйняти контраргументи, що постачання важкої бронетехніки чи далекобійних ракет може якось спровокувати рф, то останні офіційні заяви так званого міноборони рф це спростовують. Зокрема, москва вже без тіні сумніву відзвітувалась про знищення американських БМП M2 Bradley, яких фізично немає у ЗСУ. А рашистським «пропагандонам» вже маряться ротні групи Leopard 2 у степах України та передані стелс-ракети JFS-M для HIMARS, яких ще взагалі не існує. Кремль спокійно «проковтнув» і постачання AGM-88 HARM, самостійно знаходить причини «бавовни» на авіабазах в окупованому Криму, вигадує «ефект лінзи» на складах боєприпасів під Бєлгородом. А загальна риторика від ультиматумів до НАТО повернутися до меж 1997 року різко скотилась до вербування зеків та пенсіонерів та кидання у бій Т-62 часів Хрущова. Саме тому знаходити виправдання у фразі «путін нападе» зараз немає жодного сенсу. Але якщо рішення відносно танків чи літаків буде прийнято необхідно розуміти, що для реалізації знадобиться не тиждень і не два. Головне, щоб це рішення було ухвалене», – пише український військовий портал Defense Express.

Ще одна цікава для українців новина – цього тижня стали відомими результати внутрішньопартійних виборів британських консерваторів, що дали відповідь на питання, хто стане лідером цієї нині керівної партії та водночас очолить уряд Великої Британії. Перемогу здобула міністерка закордонних справ Ліз Трасс. Тепер вона займе місце Бориса Джонсона на посаді глави британського уряду і сформує новий кабінет міністрів. Формально процедура зміни прем’єра мала завершитися 6 вересня на прийомі у королеви Великобританії Єлизавети II. На момент підготовки цього матеріалу усі формальності ще не завершилися, однак іншого варіанту не могло бути: «хорошого друга» України Бориса Джонсона на чолі британського уряду змінює Ліз Трасс, яку українці також вже добре знають, і, яка, вочевидь, також може стати не менш знаковим іноземним лідером для нас, аніж її попередник.

Зрозуміло, зміни у британському уряді – це справа британців. Та українці також уважно слідкували за цією ситуацією. Адже Велика Британія є одним із найбільших друзів України, що надає нам величезну допомогу у війні проти рашистів. І навіть незважаючи на те, що за масштабами військово-технічної та фінансової допомоги Британія поступається США, саме британським, тепер вже колишнім, прем’єром Джонсоном більшість українців захоплювалася через його щирі заяви та дії на підтримку України, а також безкомпромісну позицію щодо росії. Джонсон не боявся сказати те, про що американський президент Байден кілька разів би подумав. Ліз Трасс у цьому схожа на Джонсона. За останні кілька тижнів під час дебатів з її тепер вже колишнім конкурентом на посаду прем’єра Ріші Сунаком, Ліз Трасс встигла заявити, що «присяжні ще не вирішили», чи є французький президент Макрон другом або ворогом для Британії, а також зауважила, що на посаді прем’єра за потреби готова буде застосувати ядерну зброю. 

Звичайно, можна сказати, що це лише слова, але Ліз Трасс принаймні не боїться будувати образ сильного лідера. Вона стала третьою прем’єркою в історії Великої Британії, її дуже часто порівнюють з першою жінкою на цій посаді – Маргарет Тетчер. Власне, Трасс зараз приміряє на себе звання нової «залізної леді». Побачимо, як їй вдаватиметься залишатися «залізною» у майбутньому.

А поки що можна сказати, що підтримка Британією України ніяк не повинна змінюватися. Власне, і у випадку перемоги Сунака Британія не відвернулася б від України, але Ліз Трасс може зайняти ще жорсткішу позицію щодо росії. Повторимося – час все покаже.

Та ще перед своєю перемогою на внутрішньопартійних виборах консерваторів Ліз Трасс заявила, що у президента Зеленського «не буде сильнішого союзника в ці темні часи, ніж Британія». Показово, що 5 вересня Генштаб ЗСУ на своїй фейсбук-сторінці вже привітав Ліз Трасс з перемогою на виборах. «Збройні сили України вдячні за висловлену вами системну, багатоаспектну, тривалу та дієву підтримку Сполученим Королівством суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та недоторканості України у неспровокованій, несправедливій, агресивній війні російської федерації проти України», – мовиться у повідомленні Генштабу ЗСУ. 

Також у цьому повідомленні згадуються різні заяви Ліз Трасс щодо України. Зокрема, її слова від 27 червня цього року: «Що більше ми робитимемо зараз, то швидше ми побачимо перемогу України. Перше, що нам потрібно робити – це надавати Україні всю можливу підтримку. Тому перше, що ми можемо зробити зараз – надати підтримку українцям, забезпечивши навчання, надавши зброю, щоб вони змогли витіснити росію з України. Чого в нас не може бути, то це якогось непростого миру, коли росія все ще присутня в Україні. Це не спрацює. Ми знаємо, що сталося 2014 року з Мінськими угодами, тому ми не можемо допустити, щоби така ситуація повторилася».

Перед Ліз Трасс зараз виникають дуже серйозні виклики у внутрішній політиці, їй потрібно вирішувати економічну кризу в Британії. І це вже не нам оцінювати її рішення щодо цього питання. А от щодо зовнішньої політики, то повторимося, тут для України все мало б бути позитивно. Нова прем’єрка має досвід роботи в МЗС, добре знайома з Україною, займалася питанням «альянсу» Британії, Польщі та України (можливо, цей формат отримає більше змісту) і просувала жорсткі антиросійські санкції. 

Нагадаємо також, що Британія ще із червня проводить масштабну програму для українських військових. Близько 4700 військовослужбовців уже пройшли навчання на військових базах на півночі, південному заході та південному сході Англії з початку навчання в червні. І цього тижня стало відомо, що ця програма не лише збережеться, але й розширюватиметься. «Навчальний курс швидко розвивався, і зараз ми продовжуємо його до п’яти тижнів, щоб забезпечити найкращу підготовку українських солдатів, які незабаром будуть готові для активних бойових дій», – заявив міністр оборони Британії Бен Воллес, повідомив телеканал Sky News 5 вересня.

До речі, на момент підготовки цього матеріалу ще не був відомий новий склад британського уряду, але як повідомляла газета The Guardian, Бен Воллес, ймовірно, збереже свою посаду. Що ж, за цією ситуацією ще прослідкуємо.

Насправді у Британії майже не було і зараз немає проросійських політиків, які змогли б впливати на офіційну позицію цієї держави. Та от на континентальній Європі все набагато гірше. До того ж після Брекзиту Британія вже не залежна від колективних рішень ЄС. І знову ж таки, для країн, що залишилися у ЄС, колективні рішення викликають багато проблем. Особливо зараз, коли найбільші друзі України у ЄС Польща та країни Балтії вимагають найжорсткіших санкцій проти росії, а тим часом у низці інших країн деякі політики й далі хочуть дружити із путіним чи принаймні «зберегти йому лице». І кремль досі хоче цим скористатися.

В останні дні в кількох європейських містах, зокрема у німецькому Кельні та чеській Празі, російська діаспора влаштувала мітинги з просто дикими вимогами: припинити підтримувати Україну і скасувати санкції проти росії. Тобто тисячі етнічних росіян у Чехії та Німеччині, які не повинні боятися путіна, які живуть у Європі, вийшли на вулиці не для того, щоб закликати путіна припинити неспровоковану агресію проти незалежної держави, не для того, щоб продемонструвати, що не усі росіяни підтримують війну, не для того, щоб заявити про якісь людські цінності. А щоб змусити уряди держав, в яких вони живуть, відмовитися від підтримки країни-жертви воєнної агресії!!! Як це можна описати? Це і є справжня суть всіх цих істот, яких і людьми неможливо назвати. Це і є «русскій мір», просто біосміття, що живе радянсько-російськими міфами і зневажає європейську цивілізацію. Біосміття, для якого цінностями є не людські життя, а нажива через вбивства і мародерство.

Після такого європейським політикам треба вже думати не лише про те, як зберегти видачу віз «хорошим рускім» у разі загальних візових обмежень для росіян, а вже і про те, що ж робити з масою рашистів, які уже на їхніх територіях. Та чого можна чекати від європейських бюрократів?

Кремль намагається «розхитати» країни ЄС подібними мітингами. Тому сподіватимемось, що європейські політики таки навчаться розрізняти зло і добро та зроблять хоч якісь висновки зі своїх багаторічних потурань росіянам у всіх сферах.