Одержимий наукою
До відзначення 70річчя Вченого, Виховника, Громадянина забракло одного місяця
До відзначення 70річчя Вченого, Виховника, Громадянина забракло одного місяця
...Ще б трохи прожити, та сонце зайшло
(український романс "Берізка" Александрова)
Науково-педагогічній громаді Львова Мар'ян Сявавко був відомий не лише як талановитий учений - доктор фізикоматематичних наук, професор, безвідмовний товариш. Кожен міг розраховувати на його безкорисливу допомогу, пораду й просто на добре слово розради. Завжди усміхнений та привітний до людей, випромінював добро. Понад чверть сторіччя він працював асистентом, доцентом, а згодом професором Львівської політехніки, старшим науковим співпрацівником Інституту прикладних проблем механіки та математики, у різні роки після здобуття Україною незалежності, завідувачем кафедри економічної кібернетики у Львівському національному аграрному університеті, професором кафедри інформаційних технологій у менеджменті Національного університету ім. І. Франка, завідувачем кафедри обчислювальної математики і моделювання Львівського державного інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола, завідувачем кафедри математичного моделювання та інформаційних технологій Національного університету "Острозька академія".
Все, за що брався, було приречене на успіх і не тому, що усе так гладко складалося, складалося, радше, навпаки - прямував через терни до зірок, оскільки, "лише крокуючи, можна здолати відстань". Зростав та формувався в часи, коли біографія була або перепусткою у майбутнє, або ж вироком. А народився майбутній професор 17 липня 1939 року, на плебанії (як тоді називали будинок, в якому мешкала родина пароха) дідуся - отця Косми Малика в селі Мужиловичі на Яворівщині. Батьки - Стефанія та Степан Сявавки мали двох синів - Мар'яна та Юрця. Проте не довелось батькові Степану їх виховувати. Його - українського патріота, лікаряветеринара, автора посібників з лікування тварин, вислали до Сибіру, як "ворога народу". Тож про це відповідні структури постійно нагадували його родині.
Любов до математики прищепив малому Мар'янові дідусь - отець Косма, якому колись, після закінчення трьох років математики (так він сам розповідав) і кількох років теології у львівському університеті, довелось визначатися із своїм покликанням. Отець Косма вибрав богослов'я, але любов до "вислідів" передав своїм онукам. Щоправда, коли Мар'ян вже завершував з медаллю школу, то почав схилятися до модних тоді технічних спеціальностей. Але слова мами: "Ти завжди хотів бути математиком, не змінюй свого вибору і зараз", - поставили крапку на сумнівах. Став математиком, хоча протягом професійної діяльності завжди намагався застосувати свій науковий доробок до прикладних проблем.
В аспірантурі навчатися йому не судилося - двійка з історії КПРС при вступі в аспірантуру перекреслила цю можливість. Все ж наполегливо та цілеспрямовано працював науково. Дисертація стосувалася проблем функціонального аналізу - був учнем професора Лянце В.Е. і доцента Ковальчика І.М. Не одну главу своєї кандидатської дисертації він написав із своєю маленькою донькою Олею на колінах. Згодом двічі одержана з марксистськоленінської філософії (кандидатського мінімуму) "двійка" не давала можливості захистити завершену роботу. І лише рішучість дружини Євгенії, яка разом з чоловіком готувалася до складання цього іспиту та отримала відмінну оцінку, змусила "високу комісію" (літера "в" тут зайва) переглянути несправедливу оцінку його знань. Тож, вже через кілька місяців у віці двадцяти восьми років він захистив кандидатську дисертацію. Учений постійно працював над актуальними та реальними проблемами. Останніми роками коло його наукових інтересів розширювалося з неймовірною швидкістю: нечіткі числа та множини, прийняття рішень за умов невизначеності, нечіткі міри та інтеграли, їх застосування в економіці, соціології, аграрних науках. Надзвичайно працьовитий та продуктивний, за останні рікпівтора написав дві монографії та майже завершив книгу, яка відкриває пана Мар'яна ще з іншого боку. Поновому він відкривається у цій книзі спогадів про свій рід й не тільки, над якою працював до останнього подиху. Тут він - патріот, історик, романтик, філософ і лірик.
Без перебільшення можна сказати, що професор був не лише організатором, творцем нового напряму, школи, що дала дорогу талановитій молоді, але й палким пропагандистом науки. Політехніки пам'ятають серію його популярних статей про розмиті множини, невдовзі за якими з'явилися й дві монографії на цю тему: "Математичне моделювання за умов невизначеності (за співавторством доньки Ольги) та "Інформаційна система "Нечіткий експерт". Ця "книга присвячена дружині Євгенії на знак подяки за її розуміння, любов і підтримку". Можливо, дещо несподіваними є природні, не надумані та доречні епіграфи до вступу та кожного з розділів монографії. Цікаво, що всі вони з творів українських авторів: філософів Григорія Сковороди та Памфіла Юркевича, письменників Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Георгія Кониського, Івана Багряного, Василя Стуса та Ліни Костенко, педагога Василя Сухомлинського.
Одержимий наукою, назавжди закарбувався в пам'яті з купою паперів чи то на морському пляжі, чи за маленьким столиком у своїй карпатській хатинці після або перед прополюванням грядок, або невтомно крокуючи горами разом з онуками в пошуках грибів чи малини, жартівливий із зовсім не знайомими дітками, який з неймовірною насолодою цитує вдало дібрані уривки з Франка чи Сковороди.
Як освічена людина не лише цікавився художньою літературою та мистецтвом, але й сам активно музикував у студентські роки - був скрипалем студентського симфонічного оркестру Національного університету ім. Івана Франка.
Мар'ян Сявавко - автор 131 наукової праці, зокрема семи монографій, науковий керівник 12 захищених аспірантів. Небайдужий до суспільних процесів, завжди мав влучні та адекватні оцінки суспільних явищ, якими щедро ділився з оточенням і особливо зі студентською молоддю.
Добрий та зразковий сім'янин, надійний товариш, батько та доброзичливий дідусь назавжди залишиться в пам'яті родини, колег та знайомих.
Господи, посилай, будь ласка, на землю подібних до нього людей, тоді на ній завжди буде світло і затишно!
