Відзначаємо 31-у річницю української незалежності у нашій новітній історії. І вісім років із цих тридцяти одного ми воюємо за незалежність. Адже, якщо хтось забув, то перше масове російське вторгнення в Україну відбулося у 2014-ому. А якщо говорити власне про регулярну російську армію, то це відбулося у серпні 2014 року. 

З того часу кожен День Незалежності України став святом із підвищеною небезпекою. Адже кремлівські сатаністи-нумерологи люблять вчиняти криваві злочини до важливих дат: чи до своїх вигаданих свят, чи щоб спаплюжити свята українців. І цього року небезпека напередодні нашого Дня Незалежності відчувалася по-особливому.

Адже з 24 лютого цього року російсько-українська війна вже не гібридна. Це вже повномасштабна війна. Нехай і не оголошена, але справжня. Найкривавіша у Європі із часів Другої світової. Священна війна за нашу незалежність. І цей етап вже повномасштабної війни триває уже пів року.

Не будемо зараз повторювати усі повідомлення від західних розвідок чи українського військово-політичного керівництва про те, що могли вчинити рашисти 24 серпня чи у близькі до цієї дати дні. Тут можна лише повторити, що українцям у ці дні варто бути особливо обережними і не нехтувати сигналами повітряної тривоги.

На момент підготовки цього матеріалу ніхто не міг точно сказати, як мине 24 серпня цього року. Але усі ми розуміли, що і сьогодні, і завтра, і ще невідомо скільки часу ми продовжуватимемо воювати проти росії. Бо ніхто з українців не має права зупинитися. Єдиний шлях для збереження нашої держави, для забезпечення майбутнього для наших дітей – це українська перемога у цій війні.

Та вже за пів року повномасштабної війни в нашому інформпросторі можна побачити багато дискусій щодо того, а якою ж має бути ця українська перемога. Що більшість українців зможуть назвати перемогою? Тут треба нагадати, що ще весною президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю західним журналістам заявляв, що повернення до «кордонів» станом до 24 лютого вже буде перемогою для нас. Багато хто із цим не погоджувався. Зрештою, і наша влада останнім часом говорить вже по-іншому. Після оприлюднення фактів звірств рашистів у Бучі та інших українських населених пунктах, Офіс президента вже не поспішає проводити перемовини з росіянами. І це правильно на нинішньому етапі. А протягом останніх двох тижнів ми спостерігали мало не за щоденними вибухами на військових об’єктах російських окупантів у Криму. ЗСУ дуже вдало передавало «привіти» російським «курцям у невстановлених місцях».

І представники влади частіше заявляють про те, що повернення Криму має стати останнім етапом цієї війни. Що саме це й буде нашою перемогою. Якою б важкою не була мета, але про це потрібно говорити, такі наміри потрібно декларувати.

23 серпня, в День Державного прапора України, президент Володимир Зеленський заявив, що наш стяг майорітиме по всій території України, незважаючи на те, що зараз деякі території є тимчасово окупованими. 

«Поєднання двох кольорів, які ми неймовірно любимо, бережемо й ніколи не проміняємо на жодні інші. Ніколи не визнаємо чужих кольорів на своїй землі й у своєму небі. І завжди готові захистити свій синьо-жовтий стяг… В усіх тимчасово окупованих містах і селах України. Окупованих – тимчасово. Замайорить – назавжди. У Мелітополі, над площею Перемоги. Там, де не може бути прапора тих, хто програє війну. Там буде синьо-жовтий. У Херсоні, над площею Свободи. Там не може бути прапора тих, хто не знає, що таке свобода. Там буде синьо-жовтий. На Азовському проспекті в Бердянську, на Зеленій алеї в Скадовську, над АЕС в Енергодарі та над Каховською ГЕС, на Аджигольському маяку й на Савур-Могилі, на берегах Сіверського Дінця, Кальміусу, біля Олешківських пісків. Там не може бути прапора тих, хто вперше чує ці назви. Там буде синьо-жовтий. І в Криму. В Ялті, у Керчі, Джанкої, Сімферополі, на Ай-Петрі. Український і кримськотатарський прапори. І хоч би як хтось намагався перекрутити історію, саме ці кольори історично пов'язані з Кримом. Синьо-жовтий стяг також буде в Лутугиному, над Будинком культури імені Тараса Шевченка, в Лисичанську, над Палацом культури імені Володимира Сосюри, бо поруч із цими іменами не може бути іншого прапора», – заявив український президент.

Також 23 серпня в Києві відбувся другий саміт Кримської платформи. Нагадаємо, що перший установчий саміт Кримської платформи пройшов рік назад, 23 серпня 2021 року. Тоді він став найпотужнішим дипломатичним заходом, який проводили в Україні за час нашої новітньої незалежності: 47 країн-учасниць (разом з Україною), серед яких усі країни-члени Євросоюзу, НАТО, а також «Великої сімки». Дев'ять президентів, чотири прем'єр-міністри, 14 міністрів закордонних справ, а також інші урядовці та посли закордонних держав. А ще президент Європейської ради, генеральна секретарка Ради Європи і заступники генсеків НАТО та ГУАМ. Кримська платформа – це міжнародний консультаційно-координаційний формат для повернення анексованого росією українського півострова.

Цього року географія країн-учасниць Кримської платформи розширилася. У другому саміті взяли участь 60 країн і міжнародних організацій, серед них близько 40 президентів та прем’єр-міністрів. Але з міркувань безпеки саміт проходив в онлайн-форматі. Хоча деякі високі іноземні гості таки завітали особисто на саміт до Києва, зокрема президент Польщі Анджей Дуда.

«Крим – це Україна. Як Гданськ чи Люблін є частиною Польщі, так Крим є і буде частиною України. Ми не можемо повернутися до тої лінії, що була 23 лютого. Треба звільнити усю територію України, разом з Кримом», – заявив Дуда у Києві. 

Український президент Володимир Зеленський заявив, що Україна точно поверне Крим. «Громадяни з Криму та у Криму… Я знаю, що Крим з Україною і чекає, коли ми повернемося. Я хочу, щоб ви знали: ми точно повернемося… Ми вдячні, що багато хто у світі не мовчав про анексію – протидіяв, допомагав нам, боровся. Але водночас багато хто промовчав. Це правда. Намагався не помічати, що відбувалось в Криму. Це стало однією з ключових причин, на мою думку, усього, що відбувається зараз в Україні і світі… Щоб подолати терор, щоб повернути прогнозованість і безпеку нашому регіону, Європі, всьому світу треба здобувати перемогу. Перемогу в боротьбі проти російської агресії – отже, потрібно звільнити Крим від окупації. Там, де почалося, там і завершиться. І це буде ефективна реанімація міжнародного правопорядку… Крим був і є Україною. І після деокупації разом з усією нашою державою стане частиною Євросоюзу, я в цьому впевнений. Паспорт громадянина України буде і паспортом Європейського Союзу. І це колосальні можливості для усіх наших людей, які живуть у Криму. Дороги Криму будуть дорогами усього європейського континенту. Порти Криму будуть портами усієї Європи. Тільки Україна здатна зв'язати Сімферополь із Берліном, а Ялту – з Неаполем», – сказав президент Зеленський на форумі Кримської платформи.

Такі заяви демонструють настрої українського суспільства. Більшість наших громадян перемогою у війні зможуть назвати повне вигнання російських військ з України та відновлення кордонів станом на початок 2014 року. Про це свідчать нещодавно оприлюднені результати соціологічного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучерева спільно зі соціологічною службою Центру Разумкова. 

«Більшість опитаних (55%) кажуть, що перемогою можна буде вважати вигнання російських військ з усієї території України та відновлення кордонів станом на січень 2014 року. Ще 20,5% навіть радикальніші – перемогою у війні для них буде знищення російської армії та сприяння повстанню/розпаду всередині Росії. Відносно невеликі частки респондентів вважатимуть перемогою завершення війни з тими чи іншими поступками з боку України. Близько 9% вважатимуть перемогою вигнання російських військ з усієї території України, окрім окупованого Криму, 7,5% – відновлення статус-кво станом на 23 лютого 2022 року, а 3% – припинення війни, навіть якщо російська армія залишиться на територіях, які були захоплені внаслідок повномасштабного вторгнення», – мовиться у повідомленні Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучерева.

Також треба зауважити, що 75% респондентів підтримують рішення про повний розрив усіх відносин з рф аж до цілковитої заборони на в’їзд росіян в Україну після нашої перемоги та деокупації усієї території нашої держави.

У перемогу українці вірять. Відповідно до результатів згаданого опитування, 90% респондентів відповіли, що вірять у перемогу України у цій війні (77% – вірять і 15% – скоріше вірять). І лише 4% опитаних українців зазначили, що не вірять або скоріше не вірять у перемогу. 

«31% з тих, хто вірить у перемогу, вважає, що вона відбудеться до кінця цього року. 34% вважають, що вона настане через 1-2 роки. 7% вважають, що для цього знадобиться від 3 до 5 років. Ще 23% не змогли відповісти на це запитання і лічені відсотки кажуть, що перемога настане в дуже довготерміновій перспективі», – зазначають автори цього дослідження.

І саме віра у перемогу є тим, що зараз найбільше об’єднує наших громадян. Так відповіли 72,5% респондентів. На питання «Що сьогодні об'єднує людей в українському суспільстві?» можна було дати кілька відповідей і на другому місці була відповідь «Віра у краще майбутнє» (48%). Також впливовими факторами, що об’єднують українців є патріотичні почуття (36%), прагнення спільно долати труднощі життя (31%), відчуття втрати нормального життя (27,5%), родинні та товариські почуття (24%), страх перед майбутнім (14,5 %), мова спілкування (13%).

Як уже можна було помітити, попри війну і всі нинішні виклики більшість українців із надією дивляться у майбутнє нашої держави. «Так, надія є найпоширенішим відчуттям в думках про майбутнє України – її відчувають 65,5% респондентів. 40% респондентів відчувають оптимізм. Тривога огортає 31,5% респондентів, а впевненість у майбутньому мають 23,5% опитаних», – також зазначають автори дослідження.

Також варто зауважити, що зараз понад 90% українців пишаються своїм громадянством (54,5% дуже пишаються і 36% – скоріше пишаються). І це найвищий показник за весь час соціологічного моніторингу цього питання. 

«Високі показники фіксуються і стосовно основної ідентифікації людей саме як громадянами України. 72% опитаних ідентифікують себе як громадяни України, 12% – як мешканці села, району чи міста, де проживають, а 6% – мешканцем регіону, де вони проживають», – також зазначають автори дослідження.

Це опитування проводилося з 5 по 12 серпня за грантової підтримки Університету Бремена та Міжнародного фонду «Відродження». Використовувався метод face-to-face у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Київ (у Запорізькій, Миколаївській, Харківській областях – лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії). Загалом опитування охопило 2024 респондентів віком від 18 років у 112 населених пунктах (57 міських та 55 сільських). Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Водночас додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема вимушеною евакуацією мільйонів громадян, зазначають автори дослідження.

Усім зрозуміло, що основним джерелом впевненості більшості громадян у майбутній перемозі є наше українське військо. Наші Захисники і Захисниці, які щодня, без свят і вихідних, знищують російських окупантів на нашій землі. 

22 серпня у Києві відбувся форум «Захисники. Перекличка», який організувало Міністерство у справах ветеранів України спільно з Благодійним фондом «Повернись живим» у межах щорічного Міжнародного ветеранського та волонтерського форуму «Там, де ми – там Україна». Усі уже неодноразово чули від представників влади, що зараз близько мільйона українців захищає нашу землю зі зброєю в руках. Серед них є значна кількість людей з бойовим досвідом, які брали участь в АТО чи ООС, уже ветеранів війни. А також багато людей без бойового досвіду, які також після завершення війни стануть ветеранами. І держава має докладати усіх можливих зусиль, щоб допомагати українським захисникам, нинішнім і майбутнім ветеранам.

«Зараз близько мільйона людей захищають Україну у Збройних силах і в інших формуваннях, які протистоять окупантам. Хто вони, цей мільйон? Що таке боротися з російськими терористами до нашої перемоги? Це означає, що в кожного в Україні будуть родичі-ветерани або друзі-ветерани, або колеги-ветерани, або знайомі-ветерани. Це означає, що ветеранська спільнота стане однією з найбільших в країні. І це означає, що потрібні відповідні зміни, які відображають цю нову реальність, і в державній політиці щодо ветеранів, і в суспільному сприйнятті ветеранів, і в усіх наших економічних гравців… Ветерани мають не просто знати, що для них і про них робиться, а потрібно, щоб вони брали участь у розробці конкретних рішень. Щоб не чиновник вирішував, а ветеран… Передусім це означає продуману систему підтримки ветеранів під час переходу від військового до цивільного життя. Ніхто з ветеранської спільноти не має залишитися наодинці з труднощами, хоч би якими вони були. Має бути честю для кожного роботодавця в Україні, щоб серед його працівників були ветерани війни за незалежність України… Всі елементи ветеранської політики потребують сучасної законодавчої основи, чіткої координації органів державної влади та місцевого самоврядування, усвідомлення бізнесом і громадськістю своєї частини відповідальності в цій сфері», – заявив президент Володимир Зеленський на форумі «Захисники. Перекличка» 22 серпня.

Головнокомандувач Збройних сил України, генерал Валерій Залужний на форумі назвав кількість втрат ЗСУ внаслідок повномасштабної російської агресії. «У цій війні беруть участь не лише військовослужбовці й не лише ті, хто взяв до рук зброю – наші маленькі дітки, які зовсім ні в чому не винні, крім того, що вони народилися саме тут і саме в цей час. Вони справді нічого не розуміють, що відбувається, але однозначно потребують захисту і біля Соледара, Бахмута, Великої Новосілки і тут, тому що їхній батько пішов на фронт і, можливо, входить до тих майже дев’яти тисяч героїв, які загинули», – заявив Валерій Залужний.

Такі цифри важко озвучувати, їх важко усвідомлювати. Рашисти знову принесли в Україну масові вбивства і терор. Вже не вперше. Тому нашою місією є перемога над росією. І зараз українці доводять, що не бояться цього ворога, яким би сильним він себе не уявляв. Нас не злякати. Ми сильні! Ми сміливі! Ми незалежні!