Триває шостий місяць повномасштабної російсько-української війни. Якщо подивитися на щоденні звіти Генштабу ЗСУ та коментарі різних військових експертів, то основним меседжем є те, що зараз ситуація залишається стабільно напруженою. 

Наші захисники поступово знищують російських окупантів на Херсонщині та мають певні успіхи щодо звільнення територій на цьому напрямку. 1 серпня виконувач обов'язків голови Херсонської обласної військової адміністрації Дмитро Бутрій повідомив, що ЗСУ звільнили вже 46 населених пунктів області. Але він також закликав жителів Херсонщини евакуйовуватися. За його словами, на деокупованій території є села, які зруйновані на 90%, вони й далі перебувають під постійними обстрілами, а населення переважно виїхало. «Щоб себе убезпечити, я рекомендую евакуюватися на безпечніші території до звільнення області», − заявив Дмитро Бутрій.

Власне, звільнення від окупантів Херсонщини, а також територій на півдні України, що були окуповані рашистами на початку їхнього повномасштабного вторгнення – це важливе завдання для наших захисників на нинішньому етапі війни. Військові експерти зараз в один голос заявляють, що «битва за південь» стає черговим ключовим моментом цієї війни. Як це вже було зі звільненням Київщини та північних областей. Далі «битва за Донбас»: російські війська дуже повільно просувалися, і зараз з’явилася інформація, що ворог перекидає частину своїх військ з півночі Донецької області на південь України у бік Запоріжжя. «Виведення військ, найімовірніше, створить можливість для України розпочати контрнаступ на Ізюмському напрямку – так само як захоплення Росією Луганської області дозволило Україні створити умови для контрнаступу в Херсонській області», – мовиться у звіті аналітиків американського Інституту дослідження війни (ISW) від 2 серпня. Також у цьому звіті йдеться про те, що передислокація російських військ у Запорізьку область передбачає, що українські контрнаступи не обмежуються Херсонською областю і, ймовірно, відбуватимуться по всій південній осі. 

І от росіяни до цього готуються. «Львівська Пошта» вже писала про те, що окупанти разом із місцевими колаборантами у південних областях України на початок вересня готують референдуми про приєднання захоплених територій до росії. Росіянам важливо провести ці референдуми, щоб похизуватися «перемогами», хоч це і не матиме ваги з точки зору міжнародного права. Та усім вже відомо, що у кремлі плюють на будь-яке право, російським вбивцям важливі лише власна пропаганда і демонстрація сили. Тому ворог укріплює свої сили на південному напрямку та продовжує обстріли населених пунктів. Зокрема, за останні дні росіяни нещадно нищили Миколаїв.

Для України важливо звільнити захоплені ворогом території та перешкодити планам російських окупантів щодо нових референдумів. Ось на такому тлі й розвиваються ситуація на нині найважливішому плацдармі російсько-української війни.

Ще 25 липня видання Politico опублікувало інтерв’ю із головою комітету збройних сил Палати представників США Адамом Смітом, в якому той заявив, що українські офіційні особи під час зустрічі з делегацією конгресу США заявили, що хочуть досягти мирної угоди з росіянами, але спочатку повинні відвоювати землі, які захопили окупанти. І вирішальними будуть найближчі три-шість тижнів. Так Адам Сміт передав позицію українського президента Володимира Зеленського. Саме в найближчі три-шість тижнів Україна ще більше потребує західної допомоги, щоб провести деокупацію захоплених росіянами територій. Такі терміни пояснюються тим, що наближення зими з нижчими температурами та складними умовами сповільнять бойові дії, перетворивши війну на виснаження.

Чи вдасться українським військовим відвоювати окуповані росіянами території на півдні нашої країни за три-шість тижнів? Питання складне, військові експерти не стануть прогнозувати результати у таких жорстких часових рамках. Тут потрібно розуміти, що громадськість дізнається новини про ситуацію на фронті з певною затримкою і без усіх подробиць. Тому аналіз справжнього становища на полях бою зводиться до оцінок і коментування загальної ситуації. Але певні висновки робити можна і потрібно. Зі середини липня українські військові надзвичайно ефективно знищували ворожі склади з боєприпасами. Величезне значення мало те, що наші захисники отримали більшу кількість західної високоточної артилерії.

«Мовиться насамперед про системи HIMARS та М270, які дають можливість вражати дуже високоточно й ефективно цілі противника. Такі, зокрема, як переправа. Якщо мовиться про Антонівський міст, залізничний або міст біля Каховського водосховища. Це дає можливість знищувати склади з боєприпасами і зброєю, яка є на окупованій частині Херсонщини. Наступне – це знищення засобів ППО. Таких як, наприклад, радіолокаційна станція «Підльот» біля Лазурного на Херсонщині, засоби ППО С-300 та інші», – зазначив у коментарі «Радіо Свобода» керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.

Він також зауважив, що події на південному напрямку свідчать про підготовку українськими військовими сприятливих умов для звільнення Херсонщини, а власне звільнення області може відбуватися у два етапи. «Перший елемент – витиснути російські угруповання військ для того, щоб під тиском українських атак вони вимушені були просто відступити та втекти, вчинити черговий «жест доброї волі». Як це було на Київському та Чернігівському напрямках, наприклад. Як це було на острові Зміїному. Якщо раптом російські війська будуть самостійно відступати бодай на лівобережну частину Херсонщини, тоді це теж вдала тактика для ЗСУ. Завданням ударів з такої відстані створюються умови для українських сил на землі, які надалі можуть вести контрнаступальні дії та звільнити території», – заявив Мусієнко.

«Радіо Свобода» також цитує військового аналітика, ексспівробітника міністерства оборони України Сергія Грабського, який зауважує, що найбільш перспективною для українського контрнаступу виглядає правобережна ділянка Херсонської області, де противник зосередив достатню кількість військ, але вразливою залишається ситуація з комунікаціями.

«Для забезпечення правобережного угруповання існувало всього три напрямки. Два автомобільні – це Новокаховська дамба, Антонівський міст і залізничний міст неподалік Антонівського. Сьогодні внаслідок активних дій наших систем залпового вогню ми говоримо про те, що всі три напрямки перебувають під вогневим контролем. Причому Антонівський міст виведений з експлуатації. Можливий перехід особового складу тим мостом, але використовувати його для перевезення техніки, резервів та поранених неможливо. Здійснюючи сьогодні поступовий тиск на противника по фронту від Кривого Рогу, Миколаєва в бік Херсону і Борислава, ми фактично змушуємо російські сили витрачати вже досить обмежені ресурси. Але вони у противника ще є, і в перспективі це призведе до того, що йому просто не буде чим захищатися на тих напрямках. Саме це може призвести до руйнування його фронту і виходу нас на правий берег Дніпра по всій його протяжності», – зазначив Сергій Грабський. Він також додав, що з виходом на правий берег ЗСУ зможуть тримати під вогневим контролем переважну частину територій і комунікацій, які ведуть з Криму, і послабити противника у можливостях здійснювати атаки проти України крилатими ракетами.

Тож перспективи українського контрнаступу на півдні зрозумілі. Але коментувати, чи вдасться нашим захисникам досягти таких цілей саме за три-шість тижнів, все ще важко. Про це сказав директор Defense Express Сергій Згурець у коментарі 24 каналу. Він зазначив, що можна зрозуміти такі часові рамки, бо наближаються російські референдуми, та й осінь і зима ускладнюватимуть будь-які бойові дії. До того ж важко точно говорити про резерви, що впираються в кількість особового складу та техніки. 

Але загалом ЗСУ мають всі шанси досягти свого. Сергій Згурець також наголошував на тому, що зараз настає третя вирішальна ваза війни. Першою фазою він назвав події з 24 лютого до приблизно 19 квітня: тоді росіяни зробили ставку на бліцкриг по всіх напрямках, але зрештою їх витіснили ЗСУ з Київської та північних областей України. Друга фаза: «битва за Донбас», коли ворог робив ставку на використання великої кількості артилерії. І третя фаза, за оцінками директора Defense Express, розпочалася з 20 липня: після українських атак росіяни передислоковують базування своїх складів далі від лінії фронту, але ще масово використовують артилерію.

«Зараз досить цікава фаза, вона нагадує мені ситуацію в Афганістані, коли «Стінгери» змінили перебіг війни з Радянським Союзом, знявши перевагу СРСР в авіації. І HIMARS зараз так само знищують головні засоби ураження противника. Думаю, що результати в нас будуть такі ж, як в Афганістані, коли СРСР покинув цю країну», – сказав Сергій Згурець у коментарі 24 каналу.

Вкрай важливо, що наші західні союзники продовжують постачати зброю для ЗСУ. 1 серпня міністр оборони України Олексій Резніков повідомив, що чотири додаткові системи HIMARS вже прибули в Україну. Тож загалом їх у наших військових вже 16. Також Резніков повідомив про прибуття в Україну німецьких реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) MARS II. Раніше було відомо, що Німеччина передала Україні три такі РСЗВ. Олексій Резніков заявив, що MARS II є третім братом із родини «Довгої руки». Фактично MARS II є копією американських систем M270, що були адаптовані під вимоги німецьких військових.

Також 1 серпня США оголосили й про надання Україні чергового пакету військової допомоги на суму 550 млн доларів. Це пакет включатиме 75 тисяч артилерійських 155-мм боєприпасів, а також додаткові боєприпаси до систем HIMARS. 

«Цей пакет збільшить загальну військову допомогу США Україні до майже 8,1 мільярда доларів США з початку жорстокого та неспровокованого нападу росії. Народ України надихає світ, захищаючи свою країну та свободу. Це вже сімнадцяте вилучення зі запасів Міністерства оборони США для забезпечення зброєю та обладнанням України та її самооборони з серпня 2021 року. Сполучені Штати, разом з союзниками та партнерами з-понад 50 країн світу, продовжують надавати життєво важливу безпекову допомогу на підтримку захисту суверенітету та територіальної цілісності України від агресії росії. Наша відданість народу України не похитнеться. Ми єдині з Україною», – мовиться у заяві Держсекретаря США Ентоні Блінкена. 

Власне, боєприпаси 155-мм і боєприпаси до HIMARS є дуже важливими. Адже в дискусії про те, скільки пускових установок, таких як HIMARS, потрібно Україні для успішного контрнаступу, не можна забувати про питання можливої кількості високоточних боєприпасів, які може отримати наша держава. Український військовий портал Defense Express вже зауважував, що без належної кількості високоточних ракет GMLRS, збільшення кількості пускових установок HIMARS значення не матиме. 

Після оголошення США нового пакету допомоги для України, питання щодо необхідної нам кількості високоточних ракет зараз начебто знімається. В офіційному оголошенні американської допомоги не вказувалася точна кількість боєприпасів до HIMARS, але портал Defense Express спробував порахувати, скільки саме таких ракет можуть отримати наші захисники найближчим часом. «Відома вартість звичайного 155-мм боєприпасу орієнтовно становить близько 1,5 тисячі доларів. Через те, що США постачають і дорожчі активно-реактивні, можливо взяти середню вартість у дві тисячі доларів. Отже, з 550 млн допомоги приблизно 150 млн доларів пішли саме на снаряди для 155-мм артсистем. Тоді 400 млн доларів – це вартість ракет GMLRS, кожна з яких коштує, за різними даними 105-150 тисяч доларів (такий діапазон пов'язаний, як і з роком виробництва ракети, та чи є вона переробкою з касетної). Тобто кількість ракет GMLRS лише у черговому транші становить від 2666 до 3809 одиниць, або від 444 до 634 «пакетів»по шість ракет. До цієї кількості треба додати невизначену кількість у попередніх траншах військової допомоги від США. Маємо нагадати, що кожна ракета GMLRS має індивідуальне наведення з доведеною точністю близько метра. Тобто кожна ракета – це потенційно окрема знищена ціль. Зазначимо, що цей розрахунок приблизний, виходячи з орієнтовних цін на боєприпаси та офіційних даних Пентагону. Нагадаємо, що станом на зараз, після передачі всіх заявлених HIMARS та M270, включно з німецькими MARS II, у ЗСУ 22 одиниці цих високоточних ракетних систем. Таким чином, загальний залп ракет GMLRS з українських систем становить 168 ракет у 28 «пакетах» (нагадаємо, що у HIMARS – один пакет, у M270 – два)», – зазначено у матеріалі Defense Express.

Тож бачимо, що допомога є суттєвою. Але це також не означає, що нашим військовим буде легко. Адже легко на війні не буває. І кожен, хто воює, скаже, що зброї та боєприпасів потрібно ще більше. Рашисти так просто не зупиняться і не відмовляться від зазіхань на Україну. Єдиним прийнятним для нас сценарієм є знищення якомога більшої кількості окупантів. Бо цей дикий ворог розуміє лише мову сили. Тож віримо у ЗСУ, допомагаємо нашим захисникам і готуймося у будь-який потрібний момент замінити їх і самим стати до бою. Лише перемога у цій війні потрібна нам, українцям. Лише перемога гарантує майбутнє наших дітей. 

«Битва за Донбас добігає кінця, принаймні її активна фаза. Ворог зосередив свої останні зусилля на спробах захопити Бахмут, а на інших донбаських напрямках значно знизив активність. Рашисти перекидають свої основні сили на південь, щоб захистити окупований Херсон та спробувати організувати там контрнаступ, щоб зупинити просування ЗСУ. Я сподіваюсь, що Бахмут ми відстоїмо, а Херсон звільнимо у найближчі тижні. Так, ми виснажені. Так, у нас теж багато втрат та поранених. Так, техніки мало, а снарядів радянських калібрів майже не залишилось. Натівські системи кращі, але їх теж ще недостатньо. Але жоден боєць не сумнівається, що ми переможемо. Кожен готовий робити все, щоб ця перемога настала якомога скоріше. Ми вже не програли і ми обов’язково переможемо. Слава Україні!» – написав на своїй фейсбук-сторінці український режисер, колишній політв’язень кремля, а нині військовослужбовець ЗСУ Олег Сенцов.