Продажі суттєво зросли за всіма дозволеними видами і калібрами зброї, розповів інтернет-виданню «Апостроф» на умовах анонімності експерт ринку зброї. За його словами, підвищений попит виник навіть на мисливські варіанти таких застарілих видів стрілецької зброї, як «мосінка» (гвинтівка Мосіна-Нагана, яка перебувала на озброєнні російської армії ще з 1891 року) та СГД (снайперська гвинтівка Драгунова, взята на озброєння у 1963 році). «На сьогодні попит на всі види вогнепальної зброї перевищує звичайний рівень на десятки відсотків. А за деякими видами – і в декілька разів. Значне пожвавлення спостерігається й на вторинному ринку зброї», – каже експерт.

Ціни на мисливські помпові рушниці стартують від 6-7 тис. грн. «Калашникові», які не стріляють чергами, а лише одиночними, обійдуться приблизно в 25-30 тис., американські карабіни AR-15 – від 35 тис. грн, пише Німецька хвиля.

В тому, що зараз спостерігається підвищений попит на зброю та послуги тирів, немає нічого незвичайного, вважає голова наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін. На його переконання, в Україні є значна кількість людей, готових застосувати зброю в разі російської агресії. І одним з головних завдань держави є правильне використання їхнього ентузіазму та навичок. Традиційним способом, який використовує значна кількість країн, є залучення цих людей до підрозділів територіальної оборони, які повинні виступати на захист країни у разі нападу. Нещодавно держава розпочала формування територіальної оборони, проте, на думку Георгія Учайкіна, ухвалена концепція не є оптимальною.

Те, що цивільні громадяни почали купувати зброю, готуючись до можливого наступу РФ, радше акт самозаспокоєння, каже голова асоціації чорнобильських туроператорів Ярослав Ємельяненко, який має офіційно зареєстровані п’ять одиниць зброї. Хоча й поділяє думку про те, що озброюватися все ж варто.

«Я обома руками за те, щоб у кожної людини була зброя абсолютно різних форматів: і для того, щоб носити з собою щоденно, і щоб возити в автомобілі, і щоб стояла в сейфі вдома чи на роботі. Зброя у цьому разі не є агресією з боку людини, яка нею володіє. Це – спокій, захист. Я хочу, щоб у нашій країні було якнайбільше захищених людей. Останнім часом, на жаль, на державу в плані захисту людей ми покладатися не можемо. Але ми можемо захистити себе самі, що й робимо», – розповів Ярослав Ємельяненко Радіо Донбас.Реалії.

Як писала «Львівська Пошта», за президентства Володимира Зеленського народні депутати намагалися ухвалити різні проєкти законів про врегулювання обігу зброї, однак жодного так і не ухвалили. Обіг зброї досі регламентується лише підзаконними актами. Відповідно до наказу МВС ще від 1998 року, українцям дозволено:

–  газовим пістолетом, револьвером і патронами до них, зарядженими речовинами сльозогінної та дратівної дії;

–  холодною зброєю: багнетом, стилетом, ножем, кинджалом, арбалетом, нунчаками, кастетом тощо, а також іншим предметом, який призначений для ураження живої цілі за допомогою сили м’язів людини або ж механічної дії пристрою;

–  вихолощеною зброєю – пристрої, виготовлені шляхом спеціального пристосування конструкції стрілецької вогнепальної зброї до стрільби лише холостими патронами, з яких неможливо зробити постріл снарядом, що має достатню вражаючу здатність;

–  пневматичною зброєю калібром понад 4,5 мм й швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду;

з 21 року: вогнепальною гладкоствольною мисливською зброю;

–  вогнепальною мисливською нарізною зброєю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбінована зброя з нарізними стволами).

За даними Міністерства внутрішніх справ, загалом в Україні понад 1,3 млн одиниць легальної вогнепальної зброї. Проте значно більше нелегальних стволів. Генпрокурорка Ірина Венедіктова називає цифру від 3 до 5 млн.