Перемовини з Росією, що колективний Захід проводить протягом цього тижня на різних рівнях, ще до їхнього початку були приречені зайти у глухий кут. Надто фантастичними є кремлівські вимоги, а отже, надто принизливим було б для США, зокрема й НАТО, загалом виконувати такий шантаж. Це не означає, що домовленостей взагалі не може бути, але вони неможливі у тому вигляді, як вимагають у Кремлі. 

А там заявляють про те, що ні Україна, ні Грузія ніколи не зможуть стати членами НАТО. Крім того, російське керівництво хоче, щоб вже чинні східні члени НАТО фактично залишилися без захисту Альянсу. Щоб від згоди Кремля залежало, яка зброя та чиї війська могли з’являтися у Польщі, Литві, Латвії, Естонії. Мовляв, за таких умов Росія відчуватиме себе у безпеці. От тільки навряд чи у НАТО усі настільки дурні, що не розуміють, що саме Росія є чи не найбільшим фактором небезпеки у світі. Навіть попри те, що для США пріоритетом є економічне та політичне протистояння з Китаєм, нинішня поведінка й новітні імперські зазіхання Кремля не могли залишитися поза увагою Білого дому. Будьмо відвертими, усі нинішні заяви представників Заходу на захист України не означають, що нас дуже хочуть бачити у НАТО, але є шанс. Шанс використати американсько-російське протистояння для наближення до Альянсу. От тільки шансами потрібно вміти скористатися. Знову і знову повторюватимемо про те, що без реформ, без реальної боротьби з корупцією, без забезпечення верховенства права у державі нас у НАТО ніхто не візьме, незалежно від того, шантажуватиме Росія Альянс далі чи ні. 

Потрібно також звернути увагу на те, що у момент, коли Захід проводить перемовини з Росією, захищаючи нас, наш президент знову стомився і вирішив поїхати відпочити та покататися на лижах. Принаймні можна обійтися без того, щоб так осоромити нашу країну. Якщо на Банковій не розуміли, що і це насправді важливо, то вже, нарешті, мали б почати думати та розуміти реальність.

Та повернімося до перемовин Заходу та Росії. Перший раунд, суто американсько-російський, відбувся 10 січня у Женеві. Американську сторону на цих перемовинах очолила заступниця держсекретаря США Венді Шерман. Російську – заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков. Перемовини тривали понад сім годин і, як уже зазначалося, завершилися без будь-яких проривів. А як могло бути інакше, якщо Рябков, щойно прибувши до Женеви, одразу «включив стиль гопника». Журналістам він заявив таке: «Навіть неспеціалісту зрозуміло, що вимагати від Росії поступок у ситуації, коли саме НАТО впродовж усіх останніх десятиліть прагне «відтіснити» нашу країну та перевести її якщо не на роль підлеглого, то в будь-якому разі на другі ролі в європейській та міжнародній політиці, причому зробити це зі завдаванням прямого збитку нашій безпеці, більше не вийде. Тож НАТО треба збирати «манатки» і вирушати на рубежі 1997 року». 

Насправді після такої заяви йому можна було одразу сідати в літак і повернутися додому, адже так званий дипломат чітко дав зрозуміти, що Росія хоче лише грубіянити усьому цивілізованому світу та не налаштована зараз на домовленості. І заноситься на те, що це хамство, власне, й було основною метою візиту росіян до Женеви. Вся ця «бравада» насамперед для внутрішньо російського споживання: щоб пересічний глядач російського телебачення побачив силу своєї держави. І російську пропагандистську машину не цікавить те, що Захід не сприймає російський шантаж, головне, щоб були образи Росії як однієї з «наддержав», перед якою «тремтять» вороги. А ворогами є усі, хто не слухає Кремль.

До таких виступів посіпак Путіна ми вже звикли. Для нас більш важливими у нинішній ситуації були заяви американської дипломатки Венді Шерман. «Ми нікому не дозволимо припинити політику відкритих дверей у НАТО, яка завжди була центральною для Альянсу. США не мають наміру ухвалювати будь-які рішення щодо ситуації в Україні без попередніх консультацій з керівництвом країни», – зазначила Шерман після перемовин з Рябковим.

Щодо можливих подальших домовленостей з РФ, то представниця США заявила про можливість обговорення з Росією питання розміщення ракет і проведення військових навчань у Європі на обопільній основі. «Вашингтон готовий запровадити санкції проти ключових фінансових інститутів Росії та посилити експортний контроль, а також надавати допомогу союзникам у разі вторгнення в Україну. Росії треба зробити вибір: або розпочати деескалацію ситуації на кордоні з Україною, або постати перед наслідками», – про це також заявила Венді Шерман. Загалом вона назвала ці перемовини «серйозними», але з незрозумілими поки що наслідками. Росіяни не змогли гарантувати відведення своїх військ від українських кодонів.

«Кожна з делегацій летіла у Женеву з конкретною метою – бути твердою у своїх переконаннях, не відступити від власних інтересів і жорстко подати свою позицію. Зрештою, саме про це кожна сторона і заявила на власній пресконференції. І хоча цей результат переважно лежить у полі відсутності результату, але тут працює максима часів Холодної війни: «Краще довго говорити, ніж швидко воювати», – зазначив експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма» Олександр Краєв у матеріалі в рубриці «Експертна думка» на сайті «Європейська правда».

Водночас показово, що на тлі цих перемовин американське видання New York Times повідомляло про переміщення ударних і транспортних гелікоптерів до кордону з Україною. 11 січня стало відомо, що Росія розпочала нові військові навчання у Воронезькій, Білгородській, Брянській та Смоленській областях на кордоні з Україною. Ось така «деескалація» у розумінні росіян.

12 січня у Брюсселі відбувалися перемовини в рамках Ради НАТО – Росія. На момент підготовки цього матеріалу ця зустріч ще не завершилася. Але навряд чи вона могла щось кардинально змінити. «Я повною мірою очікую, що під час засідань Ради НАТО – Росія, а також в ОБСЄ, цього тижня Росія почує послідовний меседж від Сполучених Штатів, наших союзників і партнерів, що саме вона мусить знизити напругу, аби ми всі мали реальний шанс знайти дипломатичні рішення», – заявила Венді Шерман ще після перемовин у Женеві. 

Тут зазначимо, що зустріч у форматі Росія – ОБСЄ має відбутися сьогодні, 13 січня. Можна припустити, що впродовж найближчих днів ми почуємо ще багато різних заяв від західних дипломатів і від представників Кремля. Щодо реальних наслідків перемовин, то цікаво буде спостерігати за тим, чи найближчим часом, або хоча б впродовж кількох найближчих тижнів, будуть анонсовані нові раунди перемовин Заходу з Росією. 

Також потрібно буде уважно слідкувати за подальшими діями наших союзників. Цікаво, що у Конгресі США з’явився законопроєкт, в якому запропоновано оголосити Україну «країною НАТО-плюс». Це могло б полегшити надання збройної та безпекової допомоги в разі військової агресії. «У дипломатії мало шансів на успіх, якщо не підходити до неї з позиції сили. Володимир Путін повинен зрозуміти, що Конгрес не терпітиме відновлення сфери впливу Росії й не допустить відмови від членства в НАТО України та інших союзників і партнерів у Центральній та Східній Європі», – заявив ініціатор законопроєкту, член комітету Палати представників з міжнародних справ, республіканець Майкл МакКол. 

Але це поки тільки законопроєкт. Важко говорити про шанси на ухвалення цього документу. Потрібна буде двопартійна підтримка. В принципі така підтримка в Україні є, але не все так просто, коли доходить до подібних питань. Пам’ятаємо, що у США політики вже не один рік не можуть дійти згоди щодо питання, чи потрібно надати Україні статус основного союзника поза НАТО.

А щодо можливості нового російського вторгнення в Україну, то нам треба розуміти, що така небезпека не зникне так легко. Не потрібно починати істерику, Росія воює проти нас ще з 2014-го. Тому ми маємо бути готовими до будь-якого сценарію. Не потрібно і не можна сіяти паніку у суспільстві, але й наївно почувати себе у повній безпеці під час війни, нехай і неоголошеної.

«Саме Росія створила цю кризу з нічого. Росія накопичила 100 тисяч військових на кордонах України. Саме Росія підготувала внутрішній саботаж, дестабілізацію і варіанти дій під чужим прапором для України. Росія вивергнула дезінформацію і брехню про Україну, США і про НАТО, щоб виправдати власні дії. Якщо російський уряд вдереться в Україну, дестабілізує її, ми готові, погодили це з нашими союзниками і нашими партнерами, запровадити серйозні наслідки. Ми відповімо масштабними економічними заходами, зокрема тими, які раніше не використовували, і завдамо дуже значних витрат економіці Росії та її фінансовій системі», – заявила на брифінгу 11 січня заступниця державного секретаря США Вікторія Нуланд, повідомляє «Радіо Свобода».

Але якщо вже говорити про можливі сценарії дестабілізації ситуації всередині України, то, на жаль, нинішня українська влада, свідомо чи ні, підвищує ймовірність дестабілізації. Примітивне бажання помсти політичним конкурентам, переслідування опозиції, необдумані законодавчі експерименти і неготовність відповідати на важливі виклики – це, м’яко кажучи, не найкращі характеристики для влади. Тим паче під час війни.

Взагалі видається абсурдним, що поки Захід попереджає про небезпеки нового російського вторгнення в Україну, поки начебто шукає шляхи допомоги нашій державі, наші політики влаштовують «розбірки» між собою.