Паралельний світ президента
На «екваторі» каденції Володимира Зеленського спостерігаємо не за реалізацією обіцяних ним реформ, а за тим, з якими гаслами він, ймовірно, збирається переобратися на другий термін
Президент України Володимир Зеленський 1 грудня виступив у парламенті зі щорічним посланням про внутрішнє та зовнішнє становище України. З його виступу ми дізналися, що хоч Україна здобула незалежність 30 років тому, але тільки останні два з половиною роки власне президент Зеленський будує насправді незалежну державу. Без нього українці нічого б не мали, ходили голі та голодні. Та останні два з половиною роки ми живемо, як у раю. А далі буде навіть ще краще.
На другий термін
Якщо серйозно, то заяви Володимира Зеленського вже давно перестали дивувати і навіть смішити. Він уже настільки відірвався від реальності, що з кожним днем стає страшніше за те, куди нашу державу можуть привести недолугі експерименти його команди. Можна нескінченно чорне називати білим, не визнавати своїх помилок, усі промахи списувати на попередників, затикати роти критикам, грубіянити журналістам і переконувати у своїй винятковості. Але це не зробить життя українців кращим, лише слова не виправлять ситуацію із надшвидким підвищенням цін, лише обіцянки не допоможуть якісно змінити нашу судову систему, лише припущення не допоможуть завершити війну з Росією та повернути окуповані території.
Та Володимир Зеленський і далі продовжує бездумно розкидатися словами, наче він і зараз на сцені «95 кварталу», а не посідає найвищий державний пост. І зараз вже йдеться не про перші дні його каденції, коли потрібен був час, щоб навчитися бути президентом, зараз вже минула половина його президентського терміну. І зараз, на «екваторі» каденції, ми спостерігаємо не за реалізацією попередніх обіцянок, а за тим, як у же кілька місяців триває нова передвиборча кампанія Зеленського для його переобрання на другий термін. Тому збільшується й кількість обіцянок та їхній масштаб. Та от з їх реалізацією ніхто поспішати не буде.
У кращому разі в Офісі президента нам просто оголосять, що, мовляв, ви не помітили, але обіцянки вже виконані. От як це було із ухваленням закону про олігархів: він спрямований лише на боротьбу з політичними опонентами чинного президента та перерозподіл медіаринку, але команда Зеленського вже розповідає про перемогу над олігархатом як явищем. Чи як ще раніше було з ухваленням закону про імпічмент президенту. Нам оголосили, що цей закон є великою перемогою, але насправді президент залишався недосяжним для розслідування будь-яких його потенційних порушень. Бо процедура усунення президента з поста в Україні є настільки складною, що її майже неможливо реалізувати на практиці. Тому навіть на тлі «вагнергейту» президент нічого не боїться та дозволяє собі щоразу публічно розповідати іншу свою версію провалу спецоперації зі затримання «вагнерівців». От під час нещодавнього пресмарафону, присвяченого «екватору» президентської каденції, Зеленський заявив про те, що він не погоджував спецоперації. Тож від версії про те, що спецоперації взагалі не було, через версію про те, що це була не наша спецоперація, все дійшло до того, що українська розвідка не слухала президента і діяла сама по собі. Це має якийсь такий вигляд, якщо послухати президента Зеленського. Але, схоже, що він вже й сам заплутався у виправдовуваннях.
«Олігархічна війна»
Під час цього ж пресмарафону президент також зробив сенсаційну заяву про підготовку держперевороту, який начебто мав відбутися 1-2 грудня. Заявив, і що? СБУ навіть не встигає за заявами президента. Лише через кілька днів після заяви глави держави в СБУ повідомили про розслідування кримінального провадження «за фактом готування окремими громадянами України та РФ дій з метою захоплення державної влади». Подробиці обіцяють повідомити згодом. Складається враження, що ці «подробиці» ще просто не придумали. Але сама заява президента наробила багато галасу. Найцікавіше, що Зеленський заявив про те, що у підготовку «держперевороту» хтось із України та хтось із Росії намагалися втягнути бізнесмена Ріната Ахметова. Тож це радше виглядає як гаряча стадія інформаційної війни, що раніше розпочалася між Офісом президента і Рінатом Ахметовим. У цій історії немає хороших і поганих. Тут є лише боротьба за владу та фінансові потоки. Зрештою, ця боротьба й далі впливатиме як на політичне, так і на економічне життя України. І якщо згадати, що команда Зеленського досі не може повністю спростувати зв’язки з іншим великим бізнесменом Ігорем Коломойським, зважаючи на те, як телеканал цього бізнесмена досі «возвеличує» президента Зеленського, зважаючи на те, як Україна взагалі не відреагувала на американські санкції проти Коломойського, то зараз справді триває «олігархічна війна». От тільки не влади проти олігархів, а олігархів між собою. Це яскраво помітно у парламенті.
Зрештою, демарш Разумкова проти «слуг народу» експерти також пов’язують із тим, що колишній голова парламенту має підтримку Ахметова. Це все начебто ні для кого не секрет, але кожен день таких олігархічних міжусобиць наближає Україну до загострення політичної кризи. Сторони конфлікту можуть в цьому шукати свої інтереси, але тут точно немає інтересів і позитивів для розвитку держави.
Творці сценаріїв
З огляду на все це та на активізацію позапарламентських сил, політичні експерти дедалі голосніше говорять про можливість дочасних парламентських виборів в Україні. Крім того, в інформпросторі вже довго тривають дискусії щодо можливості дочасних і президентських, і парламентських виборів. Дочасні президентські вибори начебто мали б допомогти Зеленському легше переобратися на другий термін, адже ще невідомо, що буде з його рейтингами через наступні два з половиною роки. От тільки тут є важливий нюанс: якщо президент сам піде у відставку, щоб пришвидшити президентські вибори, то він не зможе на них балотуватися. Потрібно змінювати законодавство, щоб цей обійти.
Але загалом у контексті майбутніх виборів є важливий момент. Якщо не згадувати про дочасні вибори, то чергові парламентські вибори мають відбутися у жовтні 2023 року, а наступні президентські вибори – навесні 2024-го. Можна припустити, що в наступному скликанні парламенту не буде монобільшості у президентської партії. З огляду на можливу появу темних конячок на парламентських виборах, зараз взагалі важко прогнозувати майбутній розподіл сил у наступному парламенті. Але якщо президентській команді доведеться формувати з кимось коаліцію, то доведеться ділитися й місцями в уряді. Це у разі позитивного для Банкової сценарію. А якщо коаліцію вдасться комусь сформувати без «слуг народу»?
Тоді пів року завершення президентської каденції для Зеленського стане великим випробуванням, з’явиться ще більше проблем для його переобрання на другий президентський термін. Тому низка політичних експертів зауважує, що президентська команда може спробувати змінити черговість наступних парламентських і президентських виборів, не доходячи до проведення дочасних президентських. За такого сценарію Конституційний Суд має розтлумачити ситуацію і ухвалити своє рішення. Чи готує такий сценарій Банкова?
Під час вже згаданого пресмарафону Зеленський спочатку заявив, що не планує такого, але після цього зробив дуже цікаве зауваження. «Я знаю про це питання. Є дійсно питання щодо тлумачення Конституції. Я вважаю, що депутати звернуться до Конституційного Суду, якщо вони захочуть, тоді Конституційний Суд має відповісти. Я вважаю, що це правильне рішення», – сказав президент.
Тобто він не планує, але депутати звернуться до Конституційного Суду. Якесь дуже погане прикривання своїх планів. І тепер згадаймо, що президент намагався призначити двох нових членів Конституційного Суду. Поки безрезультатно, Конституційний Суд відтермінував приведення до присяги двох нових суддів, бо насправді зараз у суді немає вакантних місць. Але публічна боротьба між Офісом президента і Конституційним Судом лише загострюється, і ми розуміємо, які насправді ставки у цій політичній грі.
Політична криза наближається, конституційна криза розростається, тому важко точно спрогнозувати подальший розвиток ситуації. І водночас не забуваймо, що ми вже восьмий рік у стані хоч і не оголошеної, але війни з Росією.
І зараз Кремль знову дедалі голосніше брязкає зброєю на наших кордонах. І от в такій ситуації президент збільшує хаос всередині країни, під час послання до парламенту вчергове наголошує, що йому потрібен прямий діалог з Росією. Що це? Недалекоглядність? Також частина нової передвиборчої кампанії? Суспільство знову поставлять перед питанням можливих компромісів з Кремлем, аби тільки Зеленський таки отримав хоч якісь лаври «миротворця»? Все це небезпечно для України, все це ходіння по колу нашої нинішньої влади. І виникає ще одне питання: чи збираються президент і його оточення робити хоч якісь висновки із своєї попередньої діяльності?
Віталій Бала, політолог, директор Агентства моделювання ситуацій:
– Про звернення президента України. Перше враження, що ми були присутні на передвиборчому мітингу партії «Слуга народу». Депутатам, які були одягнені у футболки з написом «За президента. Проти олігархів», тільки не вистачало тримати у руках партійні прапори і махати ними під час виступу Зеленського. А сам надпис на футболках «За президента. Проти олігархів» є фактично девізом виборчої кампанії Зеленського, не дивлячись на те, що наприкінці виступу він сказав, що питання олігархів є дрібним.
Якщо коротко про сам виступ, то він нагадував Остапа Ібрагімовича Бендера, коли він говорив про Нью-Васюки. А постійна фраза, що вперше ми зробили, організували, прийняли була просто шедевральною. Таке враження, що до Зеленського Україна не існувала. Але це зовсім не так, існувала, переживе його і буде далі існувати без нього.
Ну а «фонтан популізму» був настільки великим, що, напевно, забризкав очі слугам Зеленського, що вони не бачили реальної кризисної ситуації у країні внаслідок діяльності Зеленського і на всі його пустопорожні заяви плескали у долоні, як це було за часів СРСР на партійних з'їздах КПРС.
І що особливо вразило, так це те, коли на завершення виступу, Зеленський говорив, що потрібно говорити правду і бути чесними, а під час виступу він говорив неправду про тарифи, енергетичну кризу, ціни на електрику...
Але нема сенсу дивуватись такому зверненню, всі, хто має критичне мислення, розуміли, що, крім шоу і піару та імітацію бурхливої діяльності, Зеленський і його команда, на жаль для країни, не здатна.
Все, про що говорив Зеленський, напевно, і є, але у його віртуальній реальності. Дочасні вибори можуть і повинні завершити цю «епоху популізму» та повернути країну з віртуальної реальності до реального життя, поки ще не пізно.
Віктор Таран, політтехнолог, засновник Центру політичних студій та аналітики «Ейдос»:
– Виступ Зеленського – ключові тези. Анонсування множинного громадянства. А це означає, що електоральна карта збільшується у декілька разів. Теоретично (!) у тому числі за рахунок українців, які живуть у Росії, Казахстані, Криму та окупованому Донбасі, а отже, проросійських сил у парламенті стане більше. Забезпечити це має друга анонсована фішка «е-голосування», ми чудово розуміємо, що проконтролювати результати буде неможливо. Отже, нас готують до масових фальсифікацій на користь влади.
Черговий раз анонсовані прямі переговори з Путіним. З відповідними наслідками. Але союз і домовленості з Росією – чи не єдиний сценарій, який дозволить Зеленському утриматись при владі, всі ці речі «запакували» і «заховали» у море популістичних заяв і обіцянок. По факту нас готують до дострокових виборчих перегонів – президентських і парламентських виборів. Перемога на яких дозволять Зеленському утриматись при владі та освятити нові домовленості з Росією.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
