Кожного дня ми чуємо про чергові сумні рекорди госпіталізацій та смертності внаслідок коронавірусу в Україні. Наше Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) за 2 листопада відзвітувало про зафіксовані 23 393 випадки захворювання на коронавірусну хворобу і 720 летальних випадків внаслідок неї. У лікарні за цей один день з Covid-19 чи підозрою на нього потрапило 5935 людей. Одужали 11 937 осіб.

Загалом із початку пандемії в Україні захворіли 2 979 086 людей, померли 69 447, одужали 2 466 674 особи. І станом на 3 листопада в нашій державі лише дві області залишалися у «жовтій» зоні епіднебезпеки – Закарпатська і Кіровоградська. Ще сім областей перебували у «помаранчевій» зоні – Вінницька, Волинська, Полтавська, Тернопільська, Харківська, Черкаська та Чернівецька. Решта – у «червоній».

А тепер про рівень вакцинації серед українців: 10 682 750 наших громадян отримали одну дозу вакцини проти Covid-19, із них вже дві дози вакцини отримали 7 596 587 людей. Звичайно, за останні кілька тижнів темпи вакцинації в Україні також є рекордними. Обмежувальні заходи значно стимулювали цей процес. 2 листопада вакцинувалося загалом 310 439 людей: одну дозу отримали 229 100 осіб, повністю імунізовані – 81 339 людей, повідомляє МОЗ. Та навіть із нинішніми темпами вакцинації в Україні про колективний імунітет ще надто рано говорити.

І на тлі насправді складної ситуації з поширенням коронавірусу в нашій країні продовжується інформаційна «боротьба» між тими українцями, які підтримують вакцинацію і тими, хто виступає категорично проти. 3 листопада противники вакцинації навіть провели свою акцію протесту біля Верховної Ради України.

Тепер про аргументи за і проти. Головний аргумент прихильників вакцинації: порятунок якомога більшої кількості життів. У МОЗ зазначають, що, до прикладу, 93,2% госпіталізованих із Covid-19 минулого тижня – невакциновані. Так, вакцина не є ліками і не може бути стовідсоткової гарантії не захворіти. Однак вакцина допомагає набагато легше перенести хворобу та з меншою кількістю ускладнень.

Головний аргумент противників вакцинації: порушення їхніх конституційних прав. Ці люди виступають проти обов’язкової вакцинації.

Потрібно розібратися, а чи справді вакцинація проти коронавірусу в Україні є обов’язковою, чи обмеження для невакцинованих є порушенням Конституції та якою є світова практика щодо цього питання.

Кожен має право на власну думку. От тільки в цьому матеріалі ми не будемо аналізувати найабсурдніші думки найзатятіших антивакцинаторів щодо «чипування» через вакцинацію чи приплітання до цього процесу ще й «антихриста». Подібний маразм дуже поширений у Росії, але й у нашому інформпросторі теж можна його знайти.

До речі, якщо говорити загалом про аргументи проти вакцинації, то у Раді національної безпеки та оборони України минулого тижня заявили, що країна-агресор Росія проводить антивакцинальну інформаційну кампанію через українські телеграм-канали. У звіті Центру протидії дезінформації при РНБО йдеться про те, що в межах цієї антивакцинальної кампанії найчастіше поширюються фейки про те, що вакцинація не допомагає проти коронавірусу; вакцинація погіршила пандемію; вакцинація є примусом та порушенням прав людей; вакцина є вкрай небезпечною, українська влада намагається скалічити дітей новим етапом вакцинації.

Звичайно, не можна усіх противників вакцинації в Україні ставити в один ряд із російськими пропагандистами. Але водночас самим противникам вакцинації потрібно зрозуміти, що пандемія коронавірусу змінила світ. І посилання на відстоювання своїх індивідуальних прав вже не завжди спрацьовує. Адже вище стоять загальна безпека, права всього суспільства на життя та здоров’я. Це розуміють у державах із розвинутою демократією. Тому не потрібно думати, що українські обмеження для невакцинованих громадян є якось начебто особливою історією. До речі, антивакцинальний рух також проявляє себе і у західних розвинутих країнах. Це не тільки наша проблема.

«Ще у квітні цього року федеральний суд США відмовив у задоволенні позову медиків однієї з лікарень у Техасі щодо визнання їхнього звільнення незаконним на підставі відмови від щеплення проти Covid-19. Австралійська комісія з питань трудових відносин (Fair Work Commission) розглянула схожу справу, Jennifer Kimber v Sapphire Coast Community Aged Care Ltd, у якій працівницю в установі для догляду за людьми похилого віку було звільнено у зв’язку з відсутністю вакцинації проти грипу. Комісія дійшла висновку, що вимога вакцинуватися та подальше звільнення чи інше дисциплінарне стягнення є законними й обґрунтованими. Як стверджують австралійські юристи, це дає підстави очікувати на аналогічне рішення й щодо імунізації проти коронавірусу.

Відсторонення від роботи без збереження оплати праці вже запроваджене у Канаді, у Греції вакцинація є обов’язковою для медиків, у Словаччині роботодавець може заохочувати своїх співробітників до вакцинації преміями. Крім цього, вакцинація багатьма розглядається як складова health and safety duty, тобто обов’язку роботодавця зі забезпечення безпечних умов праці на робочому місці (зокрема в Ірландії, де обов’язкова вакцинація ще не запроваджена і все ж таки належить до особистого вибору кожної людини). Альтернативою до вакцинації, яку міг би запровадити й український уряд, слугує проведення тестувань на робочих місцях і відсторонення лише тих працівників, які мають коронавірусну інфекцію. Наприклад, щотижневими тестуваннями працівників, незалежно від професії, можна буде замінити обов’язкові щеплення у США, згідно з стратегією президента Байдена», – зазначила партнерка юридичної фірми «Василь Кисіль і партнери» Валерія Безпала у колонці для «Новое время. Бізнес» від 22 жовтня.

Баланс між суспільним та індивідуальним інтересом потрібно шукати. От тільки вага останнього стає дедалі меншою.

«Якщо людина обирає не вакцинуватися, це її право, гарантоване державою. Але тоді держава також має право обмежити права такої людини. Наприклад, якщо батьки вирішили не вакцинувати дитину з обов’язкової карти щеплень, то таку дитину не пускатимуть до школи. І це не буде порушенням права на освіту, бо є альтернативні способи здобуття освіти. Зі щепленням проти Covid-19 так само: якщо людина не хоче вакцинуватися, тоді її можливості у суспільстві будуть обмежені. Оскільки така людина ставить під загрозу не тільки себе, але і навколишніх, то суспільство може обмежувати таку людину у правах. Європейський суд з прав людини розглядав кілька випадків, пов’язаних з вакцинацією. Остання найвідоміша справа, коли подавалася чеська група людей. Європейський суд із прав людини постановив: вакцинація не порушує права людини. Там чітко вказано, що вакцинація – це втручання, але це втручання є необхідним у суспільстві, оскільки воно у такий спосіб захищається від небезпечних хвороб. Тобто держава, встановивши правила вакцинації, захищає інше право – право на життя кожної людини. Якщо люди з цим не погоджуються, їх мають право не пускати до шкіл, це буде правомірне обмеження права людини. У висновках Європейського суду з прав людини вказано: вакцинація – це захист суспільного інтересу і прав інших громадян на життя.

Тобто є право людини відмовитися від примусової вакцинації. Водночас є право іншої людини на життя. Відбувається конкуренція прав. Суспільство зважує ці конкуренції. Людина може відмовитися від щеплення, але тоді треба буде обмежити її суспільні контакти, щоб вона не змогла заражати інших або створювати небезпеку», – наголошували в ефірі Радіо «Культура» експерт Центру громадянських свобод Володимир Яворський та адвокатка Вікторія Поліщук.

Згадане рішення Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) ухвалив 8 квітня цього року. Воно не стосувалося вакцинації саме проти коронавірусу. У Чехії діти мають обов’язково отримати щеплення від таких хвороб, як дифтерія, правець, кашлюк, гепатит B та кір. Та багато юристів зазначають, що, власне, це рішення стане прецедентом і для подальших рішень ЄСПЛ у справах щодо вакцинації проти Covid-19.

Та знову повернімось до наших реалій. З юридичної точки зору, вакцинація проти коронавірусу в Україні не є обов’язковою для усіх. Адже немає закону про відповідну обов’язкову вакцинацію чи постанови уряду, що зобов’язувала б усіх громадян вакцинуватися. Водночас є обмеження для невакцинованих, що, до прикладу, стосуються міжрегіональних перевезень. А ще, до прикладу, з 8 листопада набувають чинності зміни до урядової постанови №1236, відповідно до яких невакцинованих держслужбовців та працівників, для яких МОЗ визначив обов’язковість вакцинації проти Covid-19, будуть відстороняти від роботи на період карантину без збереження зарплати, але зі збереженням робочого місця. 

Власне, обов’язковій вакцинації підлягають працівники центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, зокрема спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Виняток становлять працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти Сovid-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти Сovid-19, виданий закладом охорони здоров’я.

Також у ЗМІ з’являлися повідомлення, що цей перелік професій для обов’язкової вакцинації розширюватиметься. Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко пояснював, чому до цього переліку професій не занесли медиків: мовляв, понад 80% українських медиків і так уже вакциновані, а ще відсторонених вчителів легше замінити, аніж відсторонених лікарів. 

Ось тут вже починаються, власне, проблеми. Адже до такого пояснення може виникнути багато питань. Головна проблема нашої влади полягає у низькому рівні комунікації зі суспільством. І ми пам’ятаємо необдумані рішення влади щодо обмежень навесні 2020-го. Також добре знаємо, як влада хизується «Великим будівництвом» і знехтувала підготовкою до наступних хвиль коронавірусу. Все це, безперечно, підриває довіру людей до влади. Але це не може бути виправданням свідомої відмови від вакцинації без важливих на це причин. 

Повторюватимемо ще раз і ще раз: в нинішній ситуації право окремої людини не може бути вищим за безпеку цілого суспільства. Зокрема, і за безпеку людей, яким насправді протипоказана вакцинація. Це усім потрібно зрозуміти і пам’ятати.