Коли нинішній президент Володимир Зеленський у 2019-ому зайняв свій пост, то ми багато чули про «нову якість політики», «чесні правила гри» і про те, що «кожен із нас президент». А також про «команду Зеленського», яка начебто мала навести лад в Україні. Хто міг думати, то вже тоді розумів, що це пусті слова. Однак український «електорат» на це повівся, і в нас з’явився черговий «політичний месія», герой серіалу у реальному житті та купа «нових» та не дуже облич в українській політиці, що за одну президентську каденцію мали докорінну змінити нашу державу. І ось тепер хочеться запитати: а де ця «команда Зеленського», яка проводила його до влади чи принаймні була з ним зі самого початку?

Андрій Богдан, Олександр Данилюк, Олексій Гончарук, Руслан Рябошапка. І навіть начебто не зовсім член «команди Зеленського» Арсен Аваков, який також відіграв для Зеленського величезну роль на початку президентської каденції. Усі згадані люди уже без посад. Лише за два з половиною роки президент «розпрощався» з головними «обличчями» своєї так званої команди. Тепер дійшла черга до Дмитра Разумкова. У 2019-ому він був основним публічним спікером «команди Зеленського» ще під час президентської передвиборчої кампанії, потім став першим номером списку «Слуги народу» на дочасних парламентських виборах і, зрештою, став головою Верховної Ради України (ВРУ) у перший день роботи нинішнього дев’ятого парламентського скликання. Та вже через пів року ЗМІ почали писати про «непорозуміння» між Зеленським і Разумковим, пізніше про зростання самостійницьких амбіцій Разумкова, а останні кілька місяців ми усі могли спостерігати відверту політичну війну між Офісом президента та головою ВРУ. Апогеєм усього цього стала ініціатива парламентських «слуг народу» щодо відкликання Разумкова з посади. Зрозуміло, що Разумков заважає не нардепам від «Слуги народу» (у фракції вже давно немає ніякої єдності), він заважає Банковій швидко проводити будь-які рішення через парламент в обхід регламенту ВРУ. Заважає не тому, що Разумков такий хороший і правильний політик. Ймовірно, це результат боротьби різних груп впливу всередині команди «слуг народу».

Зараз «слуги народу» розповідають, що Разумков перестав бути командним гравцем. Але виникає багато питань. Чи взагалі коли-небудь можна було говорити про те, що насправді існує «команда Зеленського»? Чи не відповідальний сам Володимир Зеленський за те, що привів до влади якихось «неправильних» людей? Якщо у такої великої кількості «соратників» Зеленського виявилися відмінні від нього погляди, то якою ж бала стратегія реформування держави у нашого нинішнього гаранта? І чи була така стратегія взагалі?

Голосування за звільнення Дмитра Разумкова з посади голови ВРУ заплановане на сьогодні, 7 жовтня. На момент підготовки цього матеріалу ще не можна було говорити про стовідсоткове звільнення Разумкова. Але 5 жовтня відбулася репетиція, що продемонструвала 240 голосів за відсторонення Разумкова від ведення пленарних засідань на дві. Репетиція показова: лише 200 голосів «за» від «слуг народу», а з рештою допомогли депутатські групи «За майбутнє» і «Довіра». ЗМІ та політичні експерти пов’язують ці депгрупи із різними олігархами. І ці депгрупи вже давно стали сателітами фракції «Слуга народу».

Наші читачі вже знатимуть результати голосування за звільнення Разумкова після виходу цього номера «Львівської Пошти». Та навіть незалежно від кінцевих результатів вже можна було робити важливі висновки із всієї цієї історії.

Опозиційні фракції «Європейська солідарність» і «Голос» (хоч всередині цієї партії розкол і троє її нардепів навіть підтримали відсторонення Разумкова на два дні), і «Батьківщина», і навіть ОПЗЖ назвали «атаку» президентської фракції на Разумкова наступом на український парламентаризм загалом та спробою узурпації влади.

Дмитро Разумков все ж таки намагався дотримуватися регламенту ВРУ і, сам того бажаючи чи ні, став запобіжником проти абсолютного впливу Офісу президента на парламент. У 2019-ому, мабуть, ніхто із представників «Європейської солідарності» не думав, що вони так захищатимуть Разумкова, як роблять це зараз. 

Однак про «смерть» українського парламенту можна було говорити ще у 2019-ому. Навіть така, здавалося б, дрібниця як розсадження депутатів, коли всі опозиційні фракції відправили на «гальорку» сесійного залу ВРУ, продемонструвала, що «слуги нарду», м’яко кажучи, відвели опозиції лише роль статистів. І щось тоді Дмитро Разумков не виявляв «демократичних» поглядів.

Зараз, вже перед голосуванням за його відставку, Разумков дозволив більшій кількості журналістів працювати на другому та третьому поверхах парламенту. Експерти ще раніше звертали увагу, що під час конфлікту між президентом та головою ВРУ останній мав би спробувати заручитися більшою підтримкою ЗМІ. От тільки Разумков дуже пізно дійшов до такого рішення.

Ще раз повторимося, Разумков був першим номером виборчого списку «Слуги народу», він так само відповідальний за законодавчий хаос, який створили у парламенті, тепер вже точно можна казати, його колишні «соратники». Незалежно від результатів голосування за його відставку, шляхи Разумкова і «слуг народу» розійшлися. Сам Дмитро Разумков заявляв, що не оскаржуватиме у суді своє можливе звільнення, хоч, на його думку, воно незаконне. Але також він заявив, що піде до суду, якщо в нього заберуть не лише посаду, але й мандат нардепа.

«Так, я відстоюватиму своє право. Тому що це вже не про посаду, а це про можливість робити те, що я обіцяв як політик. І тут це вже буде не моя власна позиція, це буде не моя посада, а це буде те, за що, зокрема, голосували – і за мене, і за колег, які працюють у стінах ВРУ. Це вже не про посади, а про людей», – сказав Разумков 5 жовтня в ефірі телеканалу прямий.

Голова ВРУ офіційно не може бути членом жодної фракції, тому перший номер списку «Слуга народу» Разумков, як і його попередники на посаді спікера є позафракційним. Після ймовірного звільнення про його вступ до фракції «Слуга народу» не варто говорити. А якщо згадувати про позбавлення мандатів позафракційних нардепів, що пройшли до парламенту за списком якоїсь партії, то тут можна передати привіт колишньому президенту Порошенку. Пам’ятаємо, як у попередньому скликанні парламенту з’їзд партії БПП домігся позбавлення мандатів Томенка і Фірсова. І зараз важко спрогнозувати, що далі буде з Разумковим.

Але повернімося, власне, до ймовірного звільнення. Відповідно до регламенту ВРУ, а це, нагадаємо, є законом України, звільнити спікера можна, якщо він сам подасть у відставку або якщо його робота буде визнана парламентом незадовільною. Для другого варіанту потрібно провести аудит Рахункової палати по кошторису ВРУ, й спікер має відзвітувати про свою роботу. На все це відведено не більше ніж 10 днів. Водночас всі матеріали мають бути роздані усім нардепам не пізніше, як за два дні до розгляду питання на засіданні парламенту. Але тут зазначимо, що парламентарка від «Слуги народу» Євгенія Кравчук 6 жовтня на своїй фейсбук-сторінці заявила, що 5 жовтня Рахункова палата надоперативно своїм рішенням затвердила Висновок про результати виконання кошторису Верховної Ради України у січні-серпні 2021 року і невідкладно передала народним депутатам.

Та під питанням було, чи насправді висновок було надіслано усі нардепам. Та й, окрім цього, залишалося ще питання щодо звіту самого Разумкова.

Окремо розглянемо і те, що «слуги народу», розпочавши процедуру відкликання Разумкова із посади, навіть не вказали причину такого кроку. Деякі з їхніх депутатів в кулуарах Ради зізнавались журналістам на камеру, що Разумков не виконав домовленості з Офісом президента. Можна зрозуміти, що люди, які хоча б формально прийшли однією командою, повинні були мати одну програму, але парламент є незалежною гілкою влади. Парламентарі, так само як і президент, обрані українським народом, представляють інтереси українського народу. Невиконання домовленостей з Офісом президента аж ніяк не може бути причиною звільнення голови ВРУ. Таким чином Дмитро Разумков може стати першим спікером, котрого звільнять за те, що він дотримувався регламенту. Разумков розкритикував використання скороченої процедури під час голосування за так званий законопроєкт про олігархів. Саме це дратує Банкову, яка очікує від нардепів штампування законів у будь-який спосіб. І ще невідомо, які популістські закони на Банковій задумали протягнути через ВРУ у майбутньому.

Під час обговорення питання щодо відсторонення Разумкова 5 жовтня нардеп від «Слуги народу» Потураєв заявив, що вони, мовляв, можуть робити що завгодно, бо представляють український народ. І вони можуть змінити регламент. Ці слова можна назвати справедливими, але, власне, основна проблема у тому, що «слуги народу» замість того, щоб дотриматися законної процедури і просто звільнити Разумкова не через два дні, а, до прикладу, через тиждень, або замість того, щоб спочатку змінити регламент і законно звільнити Разумкова за новими правилами, зараз вирішили порушити регламент і виправдовувати це тим, що якщо їм дуже хочеться, то можна зробити це так. Правовий хаос – це вже візитівка «слуг народу». І президент Зеленський, який заявляв про те, що подасть у відставку, якщо порушить хоча б один закон, сам заохочує до таких порушень. Це аж ніяк не «нова якість політики» – це яскраві ознаки авторитарного режиму. І це величезна небезпека для розвитку держави. Питання не у Разумкову чи якомусь іншому прізвищі, а у тому, що люди, які представляють найвищу владу у державі, відверто плюють на верховенство права. І це вже не вперше, і навіть не вдруге…

Насамкінець ще раз згадаймо про обіцянку Володимира Зеленського щодо лише одного президентського терміну. Якби це була правда, то найважливішим його завданням було б встановити чесні та однакові правила гри для усіх і залишити після своєї каденції людей, які б «зацементували» дотримання цих правил, гарантували дотримання верховенства права. Але ми спостерігаємо абсолютно протилежну картинку. При президентові Зеленському навіть політики зі, здавалося, його найближчого оточення не можуть «зростати» і швидко перетворюють на «ворогів слуг народу». Для так званої команди Зеленського потрібні лише слухняні виконавці наказів із Банкової. І найочевидніший наступник Разумкова Руслан Стефанчук (на момент підготовки цього матеріалу він був першим віцеспікером) дуже добре підходить під цей критерій. Але чи принесе втілення такого сценарію щось добре для збереження хоча б мінімальної незалежності українського парламенту? Можна також спрогнозувати, що за сценарію провалу голосування за відставку Разумкова, президент ще голосніше говоритиме про дочасні парламентські вибори. 

Що ж, уважно слідкуватимемо за розвитком ситуації. 7 жовтня під час розгляду питання про звільнення Разумкова головуватиме на засіданні «слуга народу» Данило Гетманцев, бо у Стефанчука конфлікт інтересів. А 8 жовтня у нас може з’явитися новий голова ВРУ.