Не одна команда

Поки президент Володимир Зеленський думав, як відправити у відставку голову парламенту Дмитра Разумкова, останній зробив свої політичні ходи…

Якщо взимку і навесні 2019-го Дмитро Разумков в більшості інтерв’ю говорив замість Володимира Зеленського і представляв позицію останнього, то зараз вже голова парламенту Разумков у інформпросторі фактично виглядає суперником чинного глави держави. Така трансформація не сталася в один момент. «Львівська Пошта» уже неодноразово писала про «самостійницькі» настрої спікера Верховної Ради України (ВРУ) і про те, що Офіс президента України (ОПУ) уже не один місяць працює над тим, як би «передати» посаду голови ВРУ нинішньому, набагато лояльнішому, першому віцеспікеру Руслану Стефанчуку. Але голосів для відставки Разумкова знайти нелегко. І не тому, що він такий чудовий спікер, а тому, що «монобільшість» існує тільки на папері, зсередини вона розривається різними групами впливу. Зі свого боку й опозиційні парламентські фракції навряд чи підтримають відставку Разумкова. Адже зараз саме цей виходець із «Партії регіонів» став тим фактором, що унеможливлює повний контроль Банкової над парламентом.
Можна згадати про шлях Разумкова як частини ЗеКоманди. «До потрапляння в ЗеКоманду Разумков був звичайним політтехнологом.
У команду Зеленського Разумкова привів нинішній голова СБУ Іван Баканов. Майбутній голова Верховної Ради став основним публічним спікером ЗеКоманди під час президентських виборів. Саме він замість самого кандидата озвучував позицію Зеленського, ходив на ефіри телеканалів, давав інтерв'ю медіа. А вже після перемоги на президентських виборах замінив Баканова на посаді голови партії «Слуга народу». Згодом Разумков очолив і виборчий список партії та посів головне крісло в парламенті», – так ще у лютому 2020-го Українська правда писала про Дмитра Разумкова. І вже тоді в інформпросторі виникало багато розмов про «самостійницькі настрої» Разумкова і суперечності в команді президента Зеленського. Що більше минало часу, то більш явними ставали ці суперечності.
Кілька тижнів тому ми писали про ймовірне загострення протистояння між головою ВРУ і Офісом президента з початком осіннього політичного сезону. А зараз вже можна говорити про те, що Разумков розпочав справжню політичну війну.

Від демаршу до коронавірусу

10 вересня спікер Дмитро Разумков повідомив, що повторно заразився коронавірусом, тому певний час залишатиметься на самоізоляції та працюватиме дистанційно. Пленарні засідання ВРУ заплановані на наступному тижні, і чи повернеться спікер до того часу невідомо. А власне самоізоляція Разумкова дивним чином збіглася з тим часом, коли він завершив два свої відверті демарші проти президентської команди.
Спочатку він скликав на 8 вересня позачергове засідання парламенту з лише одним питанням порядку денного: для розгляду проєкту звернення до Конгресу США щодо отримання Україною статусу головного союзника поза НАТО (MNNA). Відверто кажучи, шансів на отримання Україною такого статусу мало. У Сполучених Штатах Америки роками обговорюють такий сценарій, але однозначної позиції представників вже різних влад не було. Після візиту Зеленського до США Україна отримала оборонну угоду з цією державою, і деякі експерти розхвалюють потенціал цього документа. Зараз не будемо на цьому окремо зупинятися. Але цікаво те, що проєкт звернення щодо статусу MNNA для України ще у квітні цього року зареєстрував у ВРУ нардеп від «Європейської солідарності» Олексій Гончаренко. І от минулого тижня Разумков скликав позачергове засідання на вимогу опозиції для голосування за проєкт звернення, автором якого є опозиція. Фракція «Слуга народу» одразу заявила, що не підтримає це звернення. Експерти в інформпросторі почали сперечатися, чи таке рішення гіпотетично могло б допомогти нам наблизитися до членства в НАТО або навпаки зачинило б ці двері. В уряді заявили, що така ініціатива суперечить інтересам України. Категорично проти висловилася й очільниця українського посольства у США Оксана Маркарова.
«1) Україна визначилась, що наша мета – членство в НАТО. Це єдине системне і інституційне вирішення для безпеки нашої країни і це записано в нашій Конституції. 2) Україна має статус – ми EOP партнер НАТО, і цей статус надає нам великі можливості як посиленої співпраці з НАТО, так і покращання нашої інтероперабільності і розбудови спроможностей. 3) США стратегічний партнер, який не тільки активно допомагаю нам розбудовувати наші спроможності, надає кошти і зброю, включно з летальною оборонною, але з яким під час візиту Президента Зеленського ми тільки що підписали дуже сильну Рамкову Угоду між МО України та Пентагоном щодо стратегічних основ оборонного партнерства, яка є стартом для виходу нашого оборонного партнерства на новий рівень і відкриває двері до конкретних великих проєктів, над якими МО і МЗС вже розпочало роботу. І саме такого типу двосторонніми угодами укладаються стратегічні партнерства з США – як членів НАТО, так і інших. 4) MNNA – статус для країн, які не планують/не можуть в силу політичних чи географічних причин вступити в НАТО. Це точно не про нас», – зазначала Оксана Маркарова на своїй фейсбук-сторінці.
Зрештою, за проєкт згаданого звернення 8 вересня проголосувало лише 24 нардепи. І про цю історію можна було б забути, але навряд чи це так легко зроблять в ОПУ. Низка політичних експертів зазначає, що хід Разумкова із позачерговим засіданням був спробою продемонструвати, що парламент за бажання може втручатися у монополію ОПУ щодо зовнішньополітичної діяльності. 
А 10 вересня спікер Разумков ще раз показово перейшов дорогу ОПУ. Він відправив Венеційській комісії для вивчення проєкт закону «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)». Неофіційно цей документ називають просто проєкт закону про олігархів. «Львівська Пошта» вже писала про те, що ініціатива президента Зеленського немає нічого спільного з боротьбою з олігархами. Це суто піар Зеленського і вияв того, що він уже розпочав свою кампанію з переобрання на другий термін. Ухвалення цього документа допоможе команді кожного дня хизуватися «перемогою над олігархами», хоча це не матиме нічого спільного з реальністю. Схоже, що головною метою цього законопроєкту є перерозподіл медіаринку на руку Банкової. І ще, можливо, створення деяких перешкод для конкурентів Зеленського на наступних президентських виборах. Разумков хоче цей документ поправити. Насамперед йдеться про те, що який орган має визначати, хто є олігархом, а хто ні. Президент Зеленський хоче, щоб це робила РНБО. І для нього це було надзвичайно зручно, адже РНБО – це координаційний орган при президентові. У такому разі йтиметься про те, що Банкова кого захоче, того й назве олігархом. Спікер Разумков зазначає, що визначати, хто є олігархом, має незалежна комісія, обрана на конкурсній основі, що працює на громадських засадах. І така комісія може працювати при Національному агентстві з питань запобігання корупції.

Не поділили олігархів

Звичайно, все це має смішний вигляд, бо усі ці розмови про боротьбу з олігархами є просто фейком. Замість того, що встановити однакові правила гри для усього бізнесу, щоб домогтися ефективної роботи Антимонопольного комітету, представники влади сперечаються про недолугий законопроєкт, в якому багато експертів бачать антиконституційні норми. Та саме протистояння навколо цього законопроєкту зараз стало наймасштабнішим полем політичної битви між спікером парламенту та Офісом президента. Разумков підклав свиню ОПУ, відправивши цей документ для вивчення Венеційській комісії. І після того, як Разумков заочно на олігархічних каналах сперечався із секретарем РНБО Даніловим (на кого більший вплив олігархів – на парламент чи РНБО), настав час заочної дискусії між Разумковим і головою парламентської фракції «Слуга народу» Давидом Арахамією.
«Ми не проти, щоб законопроєкт ішов на «Венеційку», але ми хочемо, щоб комісія отримала кінцеву редакцію закону. Бо зараз депутати подали 1200 правок. Перша редакція зміниться суттєво, ми це розуміємо. Тому мені здається, що правильно надсилати на «Венеційку» кінцеву редакцію. Інакше ми просто будемо «спамити», – заявив на брифінгу 10 вересня Давид Арахамія.
Але спікер Дмитро Разумков законопроєкт для вивчення відправив, формально через ініціативу Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової та усіх опозиційних парламентських фракцій. А 13 вересня в ефірі токшоу «Свобода слова» на телеканалі ICTV відповів Арахамії. «Я не міг не зважити на пропозицію всіх опозиційних фракцій, тому законопроєкт був відправлений до Венеційської комісії. Далі хотілося б зрозуміти позицію «Слуги народу», тому що я не зрозумів, або колеги пропонують почекати, коли ми отримаємо висновок Венеційської комісії. Тоді краще треба формулювати свою позицію, якщо ні, то Регламент Верховної Ради не забороняє нам розглядати законопроєкт, навіть якщо він перебуває на розгляді у Венеційській комісії», – заявив голова ВРУ.

І від такого протистояння стає ще смішніше, бо різні ЗМІ та експерти довгий час пов’язували спікера Разумкова з олігархом Рінатом Ахметовим. Також прослідковувалася тенденція голосування «групи Разумкова» (в різні періоди ЗМІ писали про те, що ця група налічує від 10 до 30 нардепів) всередині фракції «Слуги народу» в інтересах Ахметова. І сам Разумков був постійним гостем ефірів телеканалу «Україна 24». Але на початку липня «24 канал» повідомляв про те, що ОПУ робить все можливе, щоб закрити такі можливості для Разумкова. «На деяких телеканалах Разумков і депутати, яких вважають до нього наближеними, стоять в стоп-листах. Все інфоприводи «збивають». Наприклад, на ахметівських він в принципі під забороною. Було вкидання про союз Ахметова і Разумкова. Насправді все навпаки: його «вимикають» з ефіру його каналів, а колишній ведучий «України 24» влаштовується до Зеленського прессекретарем», – так «24 канал» передав слова неназваного джерела з медіасфери.
І додамо до цього ще й те, що президент Зеленський досі не може «відбілитися» від зв’язків з олігархом Ігорем Коломойським, тому вся нинішня ситуація навколо протистояння ОПУ та спікера парламенту на темі окремого загаданого законопроєкту схожа на боротьбу за олігархів, а не проти впливів останніх.
Чи є у Дмитра Разумкова великі політичні перспективи для «самостійного плавання»? Насправді на це питання важко відповісти однозначно. Навряд чи він насправді зможе скласти конкуренцію Зеленському на наступних президентських виборах, якщо до ситуації їхнього паралельного балотування дійде. Більше можна говорити формування якоїсь нової політичної партії під Разумкова до наступних парламентських виборів. Але і тут виникають питання. Раніше низка ЗМІ писали про можливість якогось ребрендингу «Опозиційного блоку» за участі Разумкова (не плутати з ОПЗЖ) і про те, що нинішній спікер може «приміряти» імідж «нового Тігіпка». До речі, у Дмитра Разумкова є досвід роботи із Сергієм Тігіпком. 
«Спочатку Дмитро був особистим помічником бізнесмена, але згодом почав працювати самостійно в різних структурах його фінансової групи. У 2010-ому Разумков офіційно вийшов з «Партії регіонів» і став членом передвиборчого штабу кандидата в президенти Тігіпка. Водночас він очолив київську організацію партії Тігіпка «Сильна Україна». Там він співпрацював з французькими політтехнологами кандидата та адаптував їхні рекомендації під українські реалії. На президентських виборах Тігіпко набрав 13,6% голосів у першому турі й посів третє місце, поступившись Януковичу та Юлії Тимошенко. Під час цієї кампанії Разумков познайомився зі своїми майбутніми бізнес-партнерами – Неллі Яковлєвою та Василем Моканом. Вони теж працювали в штабі Тігіпка: Яковлєва – в Подільській організації партії, а Мокан – у пресслужбі. Останній згадує, що, незважаючи на молодість, у штабі Разумкова цінували як талановитого менеджера, а сам він уже тоді замислювався про велику політику», – так ще навесні 2019-го інтернет-видання «Бабель» описувало один з етапів політичного шляху Дмитра Разумкова. 
Яким насправді буде політичне майбутнє Разумкова – покаже лише час. До наступних загальнонаціональних виборчих кампаній залишається не так вже й багато. А розмови про ймовірні дочасні парламентські вибори не припиняються.
Та поки для Разумкова важливо втриматися у кріслі спікера. До речі, під час вже згаданого ефіру на телеканалі ICTV він прокоментував чутки щодо своєї відставки. «Усунути або відкликати з посади мене може лише Верховна Рада. Там є окрема процедура. Станом на сьогодні вона не запущена. Ніхто з народних депутатів не звертався з пропозицією про моє відкликання. Я розумію, що принципові позиції не завжди всім подобаються, але такий я вже є, змінюватися теж не буду», – заявив Разумков. 
Що ж, тепер спостерігатимемо за тим, як ситуація розвиватиметься надалі. Та вже зараз розуміло, що осінній політичний сезон стає гарячішим, аніж це можна було передбачити.


Віктор Таран, політолог, голова Центру «Ейдос» (glavcom.ua):
Восени для Володимира Зеленського ключовим завданням стане переформатування влади та придушення внутрішньої фронди. Часткова ротація Кабінету Міністрів і можлива заміна прем'єра не вирішує цієї задачі. Для продовження становлення авторитарного режиму Зеленському потрібно придушити опозицію всередині партії. Тому Банкова продовжить непублічні атаки на одного з лідерів внутрішньої опозиції Дмитра Разумкова. У Зеленського чудово розуміють, що без лояльності Разумкова, який, окрім владних важелів, ще має підтримку не менше двох десятків депутатів, ухвалити законопроєкти про деолігархізацію чи великий герб буде надзвичайно складно. Однак Разумков, який дедалі більше схиляється до ведення самостійної політичної гри, поки не збирається підігрувати Банковій. Його заяви про неконституційність закону про олігархів чи недолугість великого герба викликають незадоволення у Зеленського. Зараз голосів за відставку Разумкова немає. Навіть у фракції «Слуга народу» частина депутатів не готова міняти самостійного спікера на «болванчика з Банкової», який сліпо виконуватиме команди Зеленського. Однак в останнього є багато аргументів, аби переконати фракцію. Від залякувань достроковими виборами до «відлученням від щомісячних конвертів». Тож це протистояння стане одним із ключових як цієї осені, так і на майбутні політичні події в країні. Оскільки зараз мовиться не лише про протистояння по лінії Разумков – Зеленський, а й по лінії авторитаризм – демократія в Україні.
Володимир Горбач, аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва (Facebook.com):
Ініціатива повторного розгляду звернення Верховної Ради України до Конгресу Сполучених Штатів Америки щодо надання Україні двостороннього статусу основного союзника Сполучених Штатів Америки поза НАТО (MNNA) належить депутату фракції «Європейська солідарність» Олексію Гончаренку. Цікаво, що йому підіграв спікер парламенту Дмитро Разумков. Бо призначив позачергове засідання. Чому повторно? Бо Верховна Рада попереднього скликання вже зверталася до Сполучених Штатів з аналогічним проханням у 2017 році, за президенства Трампа і Порошенка. І позитивної відповіді не отримала. Після чого внесла до Конституції України згадку про вступ до Євросоюзу й НАТО як мету. Представники нинішньої влади зараз кинулися критикувати і Гончаренка, і його пропозицію як начебто недоречну і навіть шкідливу на нинішньому етапі для українсько-американських відносин. Насправді ж, очевидно, вони просто бояться, що після візиту президента Зеленського до США ініціативу у цій площині перехопить парламент. І коли опозиція виступає з такими зовнішньополітичними ініціативами, то в офісі президента розуміють це майже як замах на свою монополію у царині зовнішньої політики та оборони.
Вадим Денисенко, виконавчий директор Українського інституту майбутнього (інтерв’ю glavcom.ua):
Разумков в принципі не може бути конкурентом Зеленському з кількох причин. По-перше, президентський рейтинг Разумкова зараз складає приблизно 1,5%. По-друге, тип виборця у Разумкова зовсім інший, ніж у Зеленського. Так, у Разумкова високі показники довіри, проте на сьогодні він взагалі не справляє враження самостійного, із заявкою на успіх у довготривалій перспективі… Я б сказав, що електорат Разумкова – це люди, які розчарувалися у Зеленському та шукають для себе чогось іншого. Тож Разумков не може бути навіть теоретично конкурентом Зеленського. Чинний спікер працює на полі логічнішого, старшого, виваженішого виборця, якому навряд притаманне «кліпове» мислення та увагу якого весь час неможливо перемикати на інші теми.
Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» (Facebook.com):
Про звернення до Венеційської комісії щодо закону про олігархів. Спікер ВР Дмитро Разумков сказав, що це відбулося на прохання Уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової та чотирьох опозиційних фракцій. Про мотиви Денісової в цьому питанні я вже писав. А от щодо об’єднання чотирьох опозиційних фракцій для захисту олігархів, то можна казати про формування широкої олігархічної коаліції, плюс до них долучився (опосередковано) Дмитро Разумков. Кожна опозиційна фракція захищає свого олігарха (іноді навіть не одного, а декількох олігархів). Але законопроєкт про олігархів є спільною загрозою для них, тому вони і об’єднались в цьому питанні.
Віктор Бобиренко, політолог, керівник Бюро аналізу політики (gazeta.ua):
Разумкова як конкурента Зеленського хочуть прибрати. Але зараз питання не порушуватимуть, бо можуть втрати більшість у парламенті. Разумков і Зеленський у режимі взаємозалежності. Як гадюка, що пливе на черепасі в океані. Якщо буде стабільні 226 голосів без спікера, Разумкова одразу знімуть.
20.09.2021 16:20
Ольга Новикова

https://www.youtube.com/user/tamp3cords


Для того щоб залишити коментар необхідно
0.5109 / 1.79MB / SQL:{query_count}