Установчий саміт «Кримської платформи», що відбувся у Києві 23 серпня, якщо говорити про кількість та рівень учасників, став найпотужнішим дипломатичним заходом, який проводили в Україні за час нашої новітньої незалежності. 47 країн-учасниць (разом з Україною), серед яких всі країни-члени Євросоюзу, НАТО, а також «Великої сімки». Дев'ять президентів, чотири прем'єр-міністри, 14 міністрів закордонних справ, а також інші урядовці та посли закордонних держав. А ще президент Європейської ради, генеральна секретарка Ради Європи і заступники генсеків НАТО та ГУАМ.

І не менш важливо, що така безпрецедентна в нашій історії подія присвячена створенню міжнародного формату для повернення анексованого Росією українського півострова Крим.

Звичайно, не йдеться про негайне повернення Криму. Міжнародне товариство не воюватиме за український півострів. І ніхто не гарантує, що дипломатична співпраця в межах «Кримської платформи» матиме такі результати, на які сподіваються українці. Але це перший крок. Фактично перший з часів анексії Криму міжнародний формат співпраці з питання деокупації півострова. Це вкрай важливо, адже питання Криму не є частиною Мінських домовленостей, так само як і не є частиною «нормандського формату». Є окремі міжнародні санкції проти Росії через анексію Криму, але щоб ситуація з роками, зрештою, не перетворилася на мовчазну згоду світу з російською окупацією нашого півострова, про Крим постійно потрібно нагадувати. Росія не лише захопила нашу територію, вона здійснює там репресії проти кримських татар та свідомих українців, які з різних причин не змогли виїхати з півострова.

«З 2014 року Росія проводить у Криму системну політику тиску на усіх незгідних з окупацією півострова. Відповідно до даних правозахисних організацій, від початку окупації понад 230 осіб стали політичними в’язнями або переслідуються з політичних мотивів. Сьогодні Росія продовжує незаконно утримувати понад 100 громадян України за політичними мотивами в окупованому Криму та на території Російської Федерації. Більшість із них – кримські татари… Росія системно переслідує правозахисників, журналістів та простих активістів. На сьогодні 8 громадянських журналістів ув’язнені, один – утримується під домашнім арештом. Це Сервер Мустафаєв, Тимур Ібрагімов, Ремзі Бекіров, Руслан Сулейманов, Осман Аріфмеметов, Рустем Шейхалієв, Амет Сулейманов. 10 березня 2021 року акредитованого журналіста Радіо Свобода Владислава Єсипенка затримали у Криму за сфабрикованими обвинуваченнями. Тільки через місяць після арешту до його справи допустили незалежних адвокатів. Попри його заяви на судових слуханнях 6 квітня, що його піддавали катуванням з боку російських правоохоронців з метою вибити з нього визнання своєї провини, суд проігнорував його свідчення та ухвалив рішення продовжити строк його арешту до 18 грудня 2021 року. Владиславу загрожує до 18 років позбавлення волі», – йдеться в аналітичних матеріалах на сайті «Кримської платформи».

Росія продовжує найгірші традиції СРСР, адже до політичних в’язнів застосовують каральну психіатрію. За даними правозахисників, майже кожен політичний в’язень проходить через примусову психіатричну експертизу, яка триває місяць.

Разом з репресіями Росія змінює демографічний склад Криму. «За минулі 7 з половиною років окупації їм вдалося вижити з Криму близько 30 тисяч кримських татар (тобто близько 10% всього корінного народу), а завезти до Криму, за різними оцінками, від 600 тисяч до 1 мільйона російських громадян. Тож якщо для нашої країни питання звільнення Криму – це питання відновлення своєї територіальної цілісності в її міжнародно визнаних кордонах, то для кримських татар це ще й питання збереження нації зі своєю культурою і традиціями або ж повного зникнення з території планети, питання повернення в цивілізований світ близько двох з половиною мільйонів жителів півострова різних національностей», – зазначив у своїй промові на саміті «Кримської платформи» лідер кримськотатарського народу, нардеп від «Європейської солідарності» Мустафа Джемілєв.

І ні для кого не секрет, що Росія поступово перетворює Крим на військову базу. Це фактор небезпеки в Чорноморському регіоні.

«Від початку окупації Москва втричі збільшила свою військову присутність на українському півострові. З курорту Крим перетворився на військову базу, став плацдармом для подальшого російського впливу на регіон Чорного моря. Крим перетворився на територію, де грубо та системно порушуються права та свободи людини… Без забезпечення безпеки в Чорному морі нам навряд вдасться повернути Крим», – зазначив на саміті президент України Володимир Зеленський.

23 серпня у Києві відкрили спеціальний офіс «Кримської платформи». Зараз його керівником є постійний представник президента в Автономній Республіці Крим Антон Кориневич. Власне, цей офіс засновано на базі Представництва президента України у Криму. Завданнями цього офісу є цілодобовий моніторинг ситуації на окупованому півострові щодо прав людини, економічної й екологічної ситуації, культурної спадщини, сприяння виконанню Стратегії деокупації та реінтеграції Криму, інформування та комунікація з громадянами України з Криму та спільна з МЗС робота з міжнародними партнерами. За словами президента Володимира Зеленського, представництва «Кримської платформи» з’являтимуться й в інших державах.

«Мета платформи – сісти за стіл переговорів з Росією для повернення Криму», – заявив Зеленський на установчому саміті. Він також запросив Росію доєднатися до «Кримської платформи». «Так активно в Росії обговорювали, коментували настільки активно, ніби вона повноцінний учасник «Кримської платформи». Якщо цей майданчик настільки цікавить їх – ми запрошуємо Російську Федерацію до платформи для спільного вироблення шляхів деокупації Криму та виправлення її історичної трагічної помилки», – зазначив Володимир Зеленський.

Тролінг, звичайно, зарахований. Та надалі важливо, щоб «Кримська платформа» не стала одноразовою акцією, щоб офіси цього міжнародного майданчика справді відкривалися в інших країнах. І щоб робота «Кримської платформи» могла дати реальні результати, а не лише декларативні заяви. До прикладу, щоб напрацювання експертів «Кримської платформи» використовували у міжнародних судах проти Росії. І щоб домовленості, зафіксовані в підсумковому документі саміту, виконувалися усіма підписантами. А зараз це 47 країн. Окрім того, Спільна декларація «Кримської платформи» надалі відкрита до підписання усіма небайдужими державами.

Про що ж йдеться у цій декларації? Спершу треба віддати належне нашому МЗС за те, що вдалося узгодити текст із усіма учасниками установчого саміту «Кримської платформи». У тексті документу країни висловили підтримку територіальній цілісності України і згадали норми міжнародного права та резолюції ООН, що підтверджують незаконність анексії Криму Росією. Також у тексті декларації йдеться про те, що країни-підписанти вирішили:

Звичайно, ця декларація нікого ні до чого не зобов’язує. І навіть якщо якась із країн-підписантів раптом визнає російську анексію Криму, то про яке покарання в такому випадку йдеться? Але «Кримську платформу» запускали для того, щоб таких випадків не траплялося. Надалі українська влада повинна через усі можливі дипломатичні канали утримувати питання Криму у міжнародному порядку денному. Деокупація півострова – це завдання не на один чи два роки. Але якщо таку мету публічно не ставити перед усім світом, то ніхто нас і не підтримуватиме. Тому «Кримську платформу» треба вважати цілком правильною та потрібною ініціативою. Далі різні питання, як-то нові антиросійські санкції, залежатимуть і від того, чи зможе українська влада переконати міжнародних партнерів у їх необхідності.

Також ще раз повернемося до учасників установчого саміту. Всі країни ЄС та НАТО. Це вияв нинішньої підтримки України з боку євроатлантичного товариства. Нехай членство нашої держави в ЄС і НАТО важко оцінювати у короткостроковій перспективі, але це наш шлях, з якого не можна зійти. І ми переконалися, що ми вже є, нехай і неофіційною, частиною цього товариства. Так, можна ображатися на пані канцлера Німеччини Ангелу Меркель, яка 22 серпня була з візитом у Києві, але не залишилася на саміт «Кримської платформи» (Німеччину на саміті представляв міністр енергетики), обговорювати, що американські президент чи віцепрезидентка не прилетіли. Але знову ж таки, очільниця міністерства енергетики США Дженніфер Гренгольм, що представляла свою країну на саміті, чітко заявила про підтримку України збоку Америки та розвиток американсько-українських відносин. І йдеться не лише про питання повернення Криму. Радниця міністра енергетики, ексзаступниця глави МЗС України Олена Зеркаль після тристоронньої зустрічі міністрів енергетики США, Німеччини та України на полях «Кримської платформи» розповіла на своїй фейсбук-сторінці про цю зустріч: «Німецький підхід «Росія нас ніколи не підводила, а що вони там роблять із Східною Європою геть інше» – більше не працює. Що хочеться підкреслити – позиція України і США була настільки близькою, наскільки це в принципі можливо. І Німеччина вже в позиції «намагаємось виправдатись хоч якось». Але це відверто слабко виходить. Очільниця американського міністерства енергетики Дженніфер Гренгольм була просто блискуча. Теза про те, що російський газ найбрудніший в світі через шалені викиди СО2 в процесі видобутку та транспортування, так само як через корупцію, шантаж та маніпуляції – просто бальзам на серці».

Загалом «Кримська платформа» може стати ще одним майданчиком для просування наших євроатлантичних прагнень. Однак питання у тому, чи зможе це використати на користь державі наша влада. «Дивитися» у бік комуністичного Китаю в такому випадку точно не треба, як це робили керівники парламентської фракції «Слуга народу».

До речі, Китай (як й Індія) не відправили на саміт «Кримської платформи» навіть своїх послів Києві. І це вже багато про що говорить. Не було на саміті й жодного представника країни Африки, Латинської Америки та Близького Сходу. Щодо цього можна говорити і про деякі недопрацювання нашого МЗС, але насамперед потрібно зрозуміти, що Росія робила все можливе, аби взагалі зірвати саміт «Кримської платформи».

«Від джерел, дотичних до підготовки саміту, доводилося чути про те, яким був опір РФ створенню «Кримської платформи». У Москві, схоже, вірили у свою здатність взагалі зірвати проведення саміту, і тому кинули на це усі сили. Тому кілька країн неофіційно давали згоду на свою участь, а потім відкликали її. Розповідали, що доходило навіть до скасування телефонної розмови Кулеби з колегою з Африки, під час якої останній мав підтвердити свою присутність на саміті, за лічені години до дзвінка. Хоча – нічого приховувати – іншою причиною є слабка робота України на африканському, латиноамериканському напрямках та у Південно-Східній Азії. Втім, інформація, яку ЄвроПравда отримувала на умовах нерозголошення, також підтверджує, що головною причиною «ігнору» з боку цих регіонів є саме російський тиск або шантаж. Через нього до Києва не доїдуть навіть кілька дружніх до нас держав, а дехто зменшив рівень представництва», – про це Європейська правда писала ще до установчого саміту.

А після саміту представники російської влади збісилися ще більше. «Як ми й попереджали, будемо вимушені розглядати участь окремих держав, міжнародних організацій і їхніх представників у «Кримській платформі» як зазіхання на територіальну цілісність Росії, що неминуче належним чином відіб’ється на наших відносинах», – так намагалася погрожувати учасникам «Кримської платформи» речниця російського МЗС Захарова. Прессекретар Путіна Пєсков назвав «Кримську платформу» «антиросійським заходом». Що ж, така реакція від представників країни-агресора – це вже дуже добре.

Ще раз повторимо, що повернення Криму не може бути легким і швидким. Але зараз важливо, що наша держава на весь голос заявила про те, що Крим є українським, і цивілізований світ нас підтримує. Далі буде важка праця. І при всій вдячності та радості від міжнародної підтримки не можна забувати, що стовідсотково можна сподіватися лише на самих себе. «Бажано досягти цього дипломатичними методами, але якщо дипломатії не вистачає, якщо санкцій не вистачає, то якісь інші методи також потрібно мати. Необхідно зміцнювати економіку, армію. Коли зброя напоготові, а армія сильна – суперник стає більш зговірливим», – зазначив в коментарі Суспільному заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров.