Серпень буде місяцем насиченим на політичні події, що мають стати вкрай важливими для України. І насамперед йтиметься про чергове випробування дипломатичних здібностей президента Володимира Зеленського.

22 серпня в Україну має завітати канцлер Німеччини Ангела Меркель. Це мав би бути її останній візит до нас як канцлера. Цікаво, що лише місяць тому Меркель і Зеленський провели зустріч у Німеччині, після якої, відверто кажучи, в українців залишився неприємний осад. Станом на момент підготовки цього матеріалу ще не були відомі подробиці візиту Меркель в Україну і не було відомо, чи залишиться вона для участі у саміті «Кримської платформи», чи візьме участь у святкуванні 30-річчя Незалежності України. Зрештою, про те, що Ангела Меркель має намір відвідати Україну 22 серпня, повідомив прессекретар президента Зеленського Сергій Никифоров 9 серпня на своїй фейсбук-сторінці. Німецька сторона не поспішала підтверджувати цю інформацію.

23 серпня в Києві відбудеться установчий саміт «Кримської платформи». Це дипломатична ініціатива української влади для консолідації світових лідерів та міжнародних організацій щодо теми деокупації Криму. Станом на 10 серпня відомо, що на установчий саміт прилетять представники 37 країн. 

А 30 серпня у США відбудеться довгоочікувана зустріч Володимира Зеленського з главою Білого дому Джо Байденом. Добре, що візит Зеленського до США таки відбудеться ще цього року – це важливий сигнал підтримки України з боку США. Однак те, як довго українська влада домовлялася про цей візит, постійні згадки американських високопосадовців про необхідність реформ в Україні, домовленість США та Німеччини щодо «Північного потоку – 2» – це явно не найкраще тло для перемовин Зеленського та Байдена. Завданням українського президента є збереження суб’єктності нашої держави на міжнародній арені, збереження підтримки України трансатлантичним товариством, а не ображені заяви про те, що нас усі зрадили. На жаль, Зеленський останніми місяцями поводиться саме як ображена дитина, а не як глава держави. Тут усім потрібно чітко розуміти: ні США, ні Німеччина нам нічого не винні. Їхні лідери відстоюють інтереси своїх держав. Для США важливо зберегти трансатлантичну єдність в економічному протистоянні Китаю. Німеччина не готова обривати всі відносини з Росією, тому й захищає «Північний потік – 2». Зараз все складається на користь Кремля. Але якщо українська влада «посвариться» зі Заходом, то це вже буде повною перемогою Росії. Ось цього точно не можна допустити, і в Офісі президента України це мають розуміти.

Якщо докладніше зупинятися на очікуваному українською владою візиті Ангели Меркель, то, безперечно, основною темою її перемовин з Володимиром Зеленським стане «Північний потік – 2». Пані Меркель може скільки завгодно розповідати про гарантії збереження транзиту газу через Україну після завершення будівництва російського газопроводу, але усілякі такі гарантії можна порівняти з Будапештським меморандумом. Все це беззмістовно. 

Та не може обійтися візит Меркель і без обговорення неоголошеної війни, яку веде Росія проти України. Цей візит буде фактично продовженням перемовин між Меркель і Зеленським від 12 липня. Після тих їхніх перемовин «Львівська Пошта» писала: «Ангела Меркель вчергове підтвердила невигідні для Києва позиції з обох ключових питань: «Північний потік» – справа економічна, а не безпекова, на окупованій частині Донбасу треба провести вибори, а «формулу Штайнмаєра» імплементувати в українське законодавство». Нагадаємо, що «формула Штайнмаєра» фактично передбачає місцеві вибори на окупованому Донбасі під дулами російських автоматів. Тут можна багато чого обговорювати, але, зрештою, все зводиться саме до виконання такої забаганки Кремля.

Навряд чи щось змінилося за останній місяць. Але Меркель хоче піти красиво та довести, що вона була ефективним посередником між Україною та Росією. Тут нагадаємо, що наприкінці вересня в Німеччині відбудуться вибори до Бундестагу. Після них Меркель вже не буде канцлером. Тут також звернемо увагу на те, що у квітні наступного року відбудуться президентські вибори у Франції. І поки взагалі незрозуміло, що буде з «нормандським форматом» після зміни влади у Німеччині та Франції. Хоча, щиро кажучи, Росія і зараз просто блокує перемовини «нормандського формату». Та, схоже, для Меркель важливо залишити якийсь свій «спадок» у цьому процесі.

«Мене здивувало, що Меркель знову повернулася до «формули Штайнмаєра». Це стара угода, яка залишилася в спадок від Петра Порошенка. Мені здається, ця формула має таку популярність не тому що пов'язана з паном Штайнмаєром, а тому що вона пропонує повторити те, що трапилося в Східній Німеччині в 1990 році. Останні вибори в НДР в так звану «Народну палату» провели, коли на території Німеччини були окупаційні війська – 30 тисяч радянських солдатів, а разом з сім'ями та персоналом там було близько 500 тисяч де-факто окупаційних військ. Але ці вибори були демократичними, успішними – вони дали поштовх до об'єднання Німеччини. І тоді все дуже добре вийшло. Але питання: чи можна на Донбасі провести дійсно демократичний процес, в результаті якого з'явиться легітимне представництво регіону, з яким можна було б обговорити возз'єднання? Тоді в Кремлі сидів Михайло Горбачов, а сьогодні – Володимир Путін. Якби був другий Горбачов, можливо, і можна було б провести таке в «ДНР» і «ЛНР». Але у Путіна зараз абсолютно інші цілі. Я думаю, що Ангела Меркель хоче, щоб Зеленський дав згоду на початок якогось політичного процесу на Донбасі. Якби Зеленський погодився ще і на угоду щодо «Північного потоку – 2», то, напевно, з точки зору Берліна, це був би ідеальний результат такого візиту», – про це пише старший експерт Інституту майбутнього Андреас Умланд у матеріалі для інтернет-видання «Апостроф».

От тільки було б ідеально саме для Німеччини, а не для України. Головним завданням української влади є не допустити, що політична частина Мінських угод виконувалася перед безпекою. Тому уважно слідкуватимемо за заявами Меркель і Зеленського після їхньої серпневої зустрічі.

Щодо установчого саміту «Кримської платформи», то насправді важливо і позитивно, що нинішня українська влада принаймні намагається втримати питання деокупації Криму на порядку денному міжнародного товариства. Інша річ, наскільки це зараз може бути ефективно, і щоб тільки все не завершилося лише «показухою», приуроченою до 30-ї річниці Незалежності України.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба 10 серпня у своєму твіттері повідомив, що в установчому саміті «Кримської платформи» візьмуть участь представники 37 країн. І зауважимо, що до 23 серпня кількість представлених країн ще може зрости. Відомо, що у цьому саміті візьмуть участь президент Польщі Анджей Дуда, президент Латвії Егілс Левітс, президентка Словаччини Зузана Чапутова, президент Європейської Ради Шарль Мішель, генеральна секретарка Ради Європи Марія Пейчинович-Бурич. Також відомо, про те, що США представлятиме міністр транспорту Пітер Буттіджедж. Будуть на саміті й Велика Британія, Канада, Естонія, Литва, Латвія, Молдова, Туреччина, Франція, Нідерланди. Та ще достеменно не було відомо про рівень представництва від цих країн. Окрім того, до Києва мають завітати близько 200 експертів від усіх держав, що візьмуть участь у саміті «Кримської платформи».

Дмитро Кулеба розповідав, що на саміті «Кримської платформи» заплановані такі панелі: про невизнання спроби анексії Криму; про мілітаризацію Азово-Чорноморського регіону; про шляхи реінтеграції Криму через права людини і сталий розвиток; про відновлення прав кримськотатарського народу.

Учасники саміту мають підписати декларацію, до якої пізніше зможуть приєднатися держави, що не будуть на саміті «Кримської платформи» у Києві. Водночас активісти та правозахисники громадської ініціативи «Кримська ідея» підготували звернення до учасників «Кримської платформи» щодо створення постійного органу для звільнення політв’язнів, повідомляє Радіо Свобода.

«Важливим є не рівень присутності на саміті «Кримської платформи», а рівень інституційної спроможності. Приміром, чи з'являться посади спецпредставників США, ЄС, Організації ісламської єдності, які вестимуть постійні переговори про реінтеграцію Криму. Чи обговорюватимуться питання нових санкцій проти Росії, чи шукатиме світова спільнота, а не лише українська влада, нові механізми підтримки українських громадян окупованого Криму», – зазначив в коментарі BBC-Україна політолог, експерт Інституту світової політики Євген Магда.

І як уже зазначалося, 30 серпня президент Володимир Зеленський полетить до США на зустріч зі своїм американським колегою Джо Байденом. Дату цієї зустрічі американська сторона підтвердила ще 21 липня. Тоді речниця Білого дому Джен Псакі заявила, що візит Зеленського до Вашингтона засвідчить «незламну підтримку Сполученими Штатами суверенітету й територіальної цілісності України на тлі тривалої агресії Росії на Донбасі та в Криму». І що президенти України та США обговорять співпрацю в енергетичному секторі й зусилля Києва в боротьбі з корупцією та впровадженні реформ, «ґрунтованих на наших спільних демократичних цінностях».

Знову ж таки, йтиметься про «Північний потік – 2». Та важливо звернути увагу на те, що від представників США постійно лунають нагадування про українські реформи. Згадаймо, як Зеленський заочно запитував Байдена чому Україна досі не в НАТО, і Байден заочно відповів, коли Україна стане членом Північноатлантичного альянсу. «Залежить від того, чи буде вона відповідати критеріям. Вони досі повинні очиститися від корупції та відповідати іншим критеріям, щоб отримати План дій щодо членства. Водночас ми будемо робити все, щоб забезпечити Україні позицію, коли вона зможе продовжувати чинити опір російській агресії», – сказав Джо Байден журналістам 15 червня на пресконференції за підсумками саміту НАТО.

Про це має пам’ятати український президент Володимир Зеленський. Він може ображатися, що Байден, зрештою, відмовився від санкцій і дав зелене світло на добудову «Північного потоку – 2». Але від позиції США також залежить майбутнє усіх антиросійських санкцій, запроваджених цивілізованим світом після анексії Криму та окупації частини Донбасу. США постійно збільшують фінансову і військово-технічну допомогу для України. Для нас вкрай важливо продовжувати та розвивати україно-американські відносини.

4 серпня глава нашого МЗС Дмитро Кулеба та голова Офісу президента України Андрій Єрмак вже прилітали до Вашингтона для підготовки візиту Зеленського. Після цього Кулеба заявляв, що під час візиту президента України Володимира Зеленського до США буде три блоки питань: політичний, безпековий та економічний. Звичайно, що після цього візиту ми проаналізуємо його результат, а поки залишається сподіватися, що все не обмежиться лише символізмом американського вояжу Володимира Зеленського.