Представники української влади можуть проводити майстер-класи на тему «Як імітувати реформи». Експертом у цьому була й попередня наша влада, але нинішня за два роки добилася ще більших «успіхів» на шляху гальмування необхідних змін в Україні. І відверто смішно, коли президент Володимир Зеленський на кожному кроці ставить дитячі питання на кшталт «чому ми ще досі не в НАТО?» чи «чому ми маємо реформувати країну, щоб отримати гроші від МВФ?», а водночас всі свої промахи та помилки своєї команди перекриває згадками про «поганих попередників».

У такому разі насправді громадянське суспільство має ставити питання владі, а не просто спостерігати за примітивним шоу «слуг народу». Коли ця влада перестане кидатися з боку в бік і хоча б представить чітку стратегію розвитку держави? Коли нарешті визначить пріоритети в своїй роботі? Бо можна багато хизуватися диджиталізацією, можна щодня запускати футбольні фанатські флешмоби в соцмережах, можна щотижня показувати людям «сенсаційні» засідання РНБО, але якщо в державі відсутнє верховенство права, то така держава не зможе розвиватися.

Можливо, здалеку краще видно, що має стати пріоритетами в діяльності української влади? От держсекретар США Ентоні Блінкен у межах Ukraine Reform Conference у Вільнюсі 7 липня розповів про п’ять найважливіших для України кроків, щоб зберегти прогрес у реформах. Про це повідомляє Європейська правда. По-перше, це схвалення законопроєктів щодо Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів у такому вигляді, що забезпечить прозорий відбір суддів. По-друге, прозора процедура відбору керівництва НАЗК та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. По-третє, збереження корпоративного управління держпідприємствами за стандартами OECD. По-четверте, реформа Служби безпеки України, зокрема, передання функцій боротьби з економічними злочинами іншому відомству. По-п’яте, реальне покарання посадовців, що скоїли корупційні злочини. Адже з 2014 року жодного топового посадовця поки що не засудили за корупцію, зауважив Ентоні Блінкен.

Кожен із цих кроків, згаданих держсекретарем США, на різних етапах втілення українською владою. У наших міжнародних партнерів та в українських експертів до кожного було безліч питань. І про кожен неодноразово писала «Львівська Пошта». Зараз вчергове повернемося до першого, адже без якісно проведеної судової реформи всі інші потуги влади, навіть якщо вони будуть щирими, вся допомога владі чи критика з боку громадянського суспільства будуть безрезультатними.

Багатостраждальна судова реформа начебто майже безперервно «триває» в Україні вже не один рік. Своїми кроками хвалився п’ятий президент Петро Порошенко, вже двічі свою «судову реформу» започатковував нинішній президент Володимир Зеленський. Але зміна вивісок на судах якісно на нашу систему судочинства не вплинула, а рішення Зеленського взагалі відкинули реформу фактично на сам початок.

З осені 2019-го в Україні немає повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) – органу, що відповідає за конкурси на суддівські посади. Це, власне, відбулося в результаті того, що Зеленський проводив свою реформу. Далі були рішення Конституційного Суду України, переписування Офісом президента своїх законодавчих ініціатив і довгий період затягування ухвалень необхідних рішень. Все це можна прослідкувати за численними матеріалами «Львівської Пошти».

Якою ж є ситуація з перезапуском ВККС зараз? Минулого тижня парламент ухвалив закон, що дозволяє відновити роботу ВККС, а отже, начебто дозволяє зрушити з мертвої точки судову реформу. Різні ЗМІ звертали увагу на те, що міжнародні експерти матимуть вирішальну роль у формуванні ВККС. І насправді в ухваленому 255 голосами нардепів така норма є. Але одночасно є й норми, що нівелюють роль міжнародних експертів. Перша – це правка внесена та ухвалена з голосу. Друга – правка профільного комітету, яка також підтверджена голосуванням нардепів у сесійній залі.

І ось такий документ із цими двома правками спікер Дмитро Разумков підписав і передав на підпис президенту. А тепер Разумков каже, що Зеленський має ветувати цей документ і повернути до парламенту, бо інакше неможливо позбутися правової колізії. «Наразі в законі ми маємо колізію, коли дві ці норми абсолютно по-різному можна трактувати: або посилення ролі міжнародних експертів, або зменшення. Згідно з чинним регламентом Верховної Ради та Конституцією, на рівні парламенту виправити вже ухвалений законопроєкт не передбачається можливим, тому є велика ймовірність, що президент заветує законопроєкт, і документ буде повернутий із вето президента до Верховної Ради. Якщо це станеться, то наступного пленарного тижня в стінах парламенту усунемо всі неточності», – заявив Дмитро Разумков.

Тут треба ще наголосити, що 16 липня парламент має піти на канікули, і лише один наступний тиждень буде пленарним. Якщо за цей час не встигнути змінити документ, то старт процедури перезапуску ВККС, перезапуск судової реформи відкладуть щонайменше на осінь. Якщо президент не ветує документ, а підпише, то взагалі незрозуміло, як проводити конкурс до ВККС. Знову ж таки восени треба буде міняти закон. А власне до осені хоча б якісь закони у контексті судової реформи вже потрібно було б ухвалити, якщо, звичайно, наша влада ще хоче домовитися з МВФ про транш кредиту цього року.

Тепер докладніше про правки, які суперечать одна одній. Йдеться про порядок ухвалення рішень першою конкурсною комісією, що обиратиме склад ВККС. Відповідно до ухваленої «з голосу правки» №453: «Рішення першого складу Конкурсної комісії є ухваленим, якщо за нього проголосували не менше ніж чотири члени Конкурсної комісії, з яких двоє запропоновані міжнародними та іноземними організаціями. У разі однакової кількості голосів «за» і «проти», голоси трьох членів Конкурсної комісії, з яких двоє запропоновані міжнародними та іноземними організаціями, є вирішальними».

А ось правка, яка врахована профільним комітетом одразу і також пізніше підтверджена голосуванням у сесійній залі: «Рішення першого складу Конкурсної комісії є ухваленим, якщо за нього проголосували не менше ніж чотири члени Конкурсної комісії, з яких двоє запропоновані міжнародними та іноземними організаціями». Як бачимо, у цьому варіанті не врахована ситуація з рівним розподілом голосів членів конкурсної комісії, і члени комісії від українських суддів можуть блокувати ухвалення будь-якого рішення конкурсної комісії. Бо потрібні два їхні голоси, так само як і два голоси міжнародних експертів. Якщо буде тільки один голос від члена конкурсної комісії, якого делегує наша Рада суддів, то навіть три голоси міжнародних експертів не допоможуть ухвалити жодного рішення. Зазначимо, що ВККС має складатися з шести членів: троє – це чинні судді або судді у відставці, ще троє – незалежні міжнародні експерти.

Також зауважимо, що експерти Фундації DEJURE припускають, що спікер Разумков свідомо підклав свиню президенту Зеленському, який вже неодноразово обіцяв міжнародним експертам ухваленням якісного закону про відновлення роботи ВККС. «Регламент Верховної Ради передбачає, що така неузгодженість може бути вирішена або шляхом техніко-юридичних правок, або через додаткове голосування в парламенті. Проте спікер Дмитро Разумков підписав суперечливий текст законопроєкту та скерував на підпис президента України… Якщо президент ветує законопроєкт, у Верховної Ради залишиться лише один пленарний тиждень на його розгляд у поточній сесії. У разі президентського вето остаточне ухвалення законопроєкту, ймовірно, перенесуть на осінь. Водночас Володимир Зеленський може не лише запропонувати прибрати колізію між поправками на користь реального залучення міжнародних експертів, але й прибрати ще одну шкідливу норму, за якою нереформована Вища рада правосуддя має вирішальний вплив на фінальний склад Вищої кваліфкомісії та затверджуватиме 16 її членів з-поміж 32 фіналістів», – мовиться у повідомленні Фундації DEJURE від 6 липня.

І тут треба розуміти, що перезапуск ВККС має стати лише початком розблокування судової реформи. Адже чи не найважливішим є реформування Вищої ради правосуддя (ВРП) – головного органу в системі суддівського самоврядування. Саме у ВРП є вплив на такі питання як призначення, звільнення суддів, дисциплінарні покарання суддів. І, зрештою, ще нереформована ВРП матиме вплив на формування ВККС. От тільки коли до цього дійде?

Наступного тижня нардепи можуть ухвалити у другому читанні президентський законопроєкт про очищення ВРП. Але до цього документа також було багато питань, які не зникли й після його підготовки профільним парламентським комітетом до другого читання. «30 червня комітет з правової політики підготував до другого читання законопроєкт №5068 про очищення ВРП, надавши міжнародним експертам переважний голос у Етичній раді. Однак деякі положення законопроєкту можуть повністю нівелювати роботу Етичної ради, чим ставлять під загрозу реальну судову реформу в Україні. Зокрема, йдеться про процедуру звільнення чинних членів ВРП, визнаних недоброчесними Етичною радою. Законопроєкт передбачає, що рішення про звільнення члена ВРП після висновку Етичної ради ухвалює суб’єкт призначення цього члена – з’їзди суддів, адвокатів, конференція прокурорів та юридичних вишів. Для звільнення члена ВРП необхідні голоси більшості делегатів з’їзду. За такої моделі з’їзд може врятувати недоброчесного члена ВРП, повністю проігнорувавши висновок Етичної комісії. Для нівелювання такої схеми критично важливо проголосувати за поправку №730, що передбачає обернену процедуру: делегатам з’їздів доведеться віддати більшість голосів саме за збереження члена ВРП на посаді попри висновок Етичної ради. Це значно підвищить шанси на реальне очищення ВРП. Без поправки №730 реформа Вищої ради правосуддя не відбудеться. Крім того, законопроєкт передбачає, що рішення Етичної ради можна буде оскаржувати до Верховного Суду з будь-яких підстав. Це означає, що Касаційний адміністративний суд всередині ВС зможе оцінювати не лише законність дотримання процедури, але й обґрунтованість рішення Етичної ради, а також скасовувати рішення, блокувати звільнення чинних членів ВРП та призначення нових. Нейтралізувати цей ризик допоможе підтримка поправки №719, яку відхилив комітет», – на це звертали увагу експерти Фундації DEJURE.

Тож, як бачимо, перешкод для справжньої судової реформи ще дуже багато. Коли їх усунуть – невідомо. Чи будуть усунуті – невідомо. Але відомо й усім має бути зрозуміло, що без якісної судової реформи гальмуватимуться всі інші зміни в Україні.