З нинішньою нашою владою не буває сумно. Президент Володимир Зеленський у 2019-ому розпустив парламент VIII скликання, а після обрання нового складу Верховної Ради розмови про ймовірність і її розпуску не припиняються й досі. Та й сам глава держави вже неодноразово погрожував нардепам дочасним завершенням їхніх повноважень. А в останній місяць в інформпросторі раптом з’явилися «вкиди» і на тему можливих дочасних президентських виборів. Начебто вже в цьому році…

Подібні сценарії можуть здаватися малоймовірними, однак потрібно розібратися, які вигода від подібних інформаційних «вкидів» може бути у президентської команди або її опонентів. А ще зауважимо, що гіпотетичні дочасні вибори глави держави, які начебто б міг оголосити президент Зеленський, – це натяк на грандіозне шоу. І президентська команда найкраще вміє робити саме шоу…

Щодо вигод опонентів влади від поширення інформації про дочасні президентські вибори, то, як, наприклад, заявляв політолог Володимир Фесенко, ті, хто поширюють такі чутки, видають бажане за дійсне. Серед тих, хто першими почав публічно заявляти про дочасні президентські вибори у цьому році, був колишній міністр соціальної політики України Андрій Рева. В ефірі мураєвського телеканалу «Наш» Рева ще у травні заявив, що поведінка Зеленського, зокрема його війна з олігархами, свідчить, що він розпочав підготовку до виборів. Тоді Андрій Рева говорив про те, що дострокові президентські вибори можуть оголосити в серпні, під час святкування 30-ї річниці незалежності України. Фактично паралельно у травні інформацію про можливі дочасні президентські вибори почали обговорювати і в ефірі телеканалу «Прямий», що належить колишньому президенту Петру Порошенку.

Тут зауважимо, що парламентські «слуги народу» таку інформацію спростовують і заявляють, що нічого про це не знають, що це фантазії опонентів. Заступник голови Офісу президента України (ОПУ) Кирило Тимошенко на початку червня заявляв про те, що немає ніяких підстав для дочасних виборів глави держави, водночас також зауважив, що, зрештою, рішення ухвалюватиме президент.

Також зауважимо, що усі політики та експерти, які говорять про ймовірність дочасних вибрів президента, посилаються на неназвані джерела в ОПУ. Колишній парламентар Борислав Береза минулого тижня на своїй сторінці у фейсбуці повідомив, що вже третє поінформоване джерело підтвердило підготовку до реалізації сценарію з дочасними виборами президента. «Моделювання ситуації та прогнози показують, що після чергового підняття цін на газ для населення і зростання комунальних тарифів, а також цілої низки подій пізньої осені та взимку цього року, рейтинг Зеленського інтенсивно падатиме, а на Кабмін і ВР не вдасться перекласти весь негатив. І це говорить про те, що всі мрії Зеленського про другий термін накриваються мідним тазом. І на горизонті починає з’являтися дуже сумний фінал для шостого президента. Тому оцінивши актуальні рейтинги Зеленського і високу ймовірність його переобрання, на Банковій вирішили йти на позачергові вибори президента. Вони порахували, що 2 + 5 привабливіше, ніж 5 років у кращому разі або ж сумне дострокове закінчення каденції. Так що або 24 серпня, або відразу після нього чекаємо відосік зі словами про те, що Зеленський «вирішив підтвердити свою легітимність і правильність обраного курсу», а значить, йде на перевибори. Для цього розкажуть красиву казку, що за владу він не тримається, що хоче йти дорогою миру і деолігархізації. Загалом нас чекає епоха популізму і обіцянок. І довірливі люди знову з радістю стрибнули на ці граблі. Хобі у нашого виборця таке», – зазначав Борислав Береза.

Якщо така інформація справді «надходить» від «поінформованих джерел» з оточення президента, то це можна було б назвати промацуванням ґрунту. З одного боку, сценарій є небезпечним, з другого боку, важко не погодитися з тим, що переобратися у 2024-ому для Володимира Зеленського може бути в рази важче, аніж зараз. Поки ще рейтинги Зеленського дозволяють його команді сподіватися, що конкурентів майже немає. Це знову був би нестандартний підхід, що може сподобатися виборцям. Також дочасні вибори дозволять не звертати увагу на обіцянку, записану навіть у його передвиборчій програмі про президентство на один термін.

Тут лише зауважимо, що для дочасних президентських виборів Зеленський мав би оголосити про свою відставку. Відповідно до Конституції, відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України. І на період обрання і вступу на посаду нового глави держави (чи переобрання) виконання обов’язків президента покладається на голову Верховної Ради.

Ось тут і проблемка для Зеленського – у нього не найкращі відносини зі спікером Разумковим. Й експерти вже не один місяць аналізують можливості для самостійної гри Дмитра Разумкова. Зараз він стає активнішим, його поїздки в регіони дуже нагадують передвиборче турне. Важко однозначно сказати, чи треба це вже пов’язувати з можливістю якихось дочасних виборів найближчим часом, чи поки Разумков лише демонструє ОПУ свої амбіції на майбутнє.

Зауважимо, що про бажання Зеленського змінити Разумкова – віддати його крісло нині першому віцеспікеру Стефанчуку – стало відомо на початку цього року. Про це, зокрема, писала Українська правда.

Нинішні маневри Разумкова можуть ще більше роздратувати ОПУ, однак для його відставки та призначення нового спікера потрібно 226 голосів у парламенті, а їх може не знайтися. Відомо, що фракція «Слуга народу» неформально розділена серед кількох центрів впливу, і одну з внутрішньофракційних груп експерти називають «групою Разумкова». Окрім того, й опозиційні фракції можуть не підтримати відставку голови Верховної Ради. Адже ніхто опозиціонерам посади спікера не запропонує, а для чого тоді втрачати нинішнього голову ВРУ, який може сказати «ні» президенту і вже неодноразово це демонстрував. «Просто голосів під його відставку в монобільшості не було, а інші фракції їх навряд чи дадуть», – так інтернет-видання LIGA.net цитує неназваного співрозмовника із фракції «Слуга народу».

В президента загалом багато проблем з тим, що його законодавчі ініціативи дуже важко проходять через парламент. Начебто й існує «монобільшість», але часто тільки на папері. І недарма, як уже згадувалося, президент Зеленський неодноразово погрожував цьому парламенту розпуском. І за останні кілька тижнів глава держави в різних інтерв’ю наголошував на тому, що він вніс до ВРУ важливі законопроєкти, але не може відповідати за голосування нардепів. Щоправда, Зеленський не згадував про якість і підводні камені своїх законопроєктів. До прикладу, вже славнозвісний проєкт закону з народною назвою «про статус олігархів»: «Львівська Пошта» вже писала, що в документі більше популізму та спроб перерозподілити ринок медіа під ОПУ, а не обрисів справжньої боротьби з олігархами.

Чи можливо розпуском цього скликання парламенту перекласти всю відповідальність за провали президентської команди на нардепів? Можливо, прозвучить парадоксально, але виглядає так, що дочасні парламентські вибори для ОПУ зараз є небезпечнішими, аніж дочасні президентські. Зараз, хоч і здебільшого лише формально, але у президента є монобільшість у Раді, повторити такий результат з огляду на «успіхи» президентської команди за останні два роки – це завдання зі сфери фантастики. А формування коаліції ще з кимось означатиме, що і посадами в уряді треба буде ділитися. Це найважливіший аспект.

Та й для дочасних парламентських виборів потрібні причини, передбачені в Конституції: якщо впродовж одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій; якщо впродовж 60 днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабміну; якщо впродовж 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Ще одне питання, яке зараз хвилює політичних експертів та різноманітні ЗМІ: чи відбудеться восени відставка нинішнього уряду Дениса Шмигаля (хоча набагато точніше назвати його «другим урядом Зеленського»)? Розмови про це також тривають не один місяць. Вже від самого початку роботи цього уряду в його персональному складі відбулася не одна заміна. Пам’ятаємо, як минулого місяця змінилося одразу троє міністрів.

Нинішній уряд, з одного боку, абсолютно підконтрольний ОПУ, з другого боку, він вже не виконує функції переведення всіх негативів з президента на урядовців. Надто невиразним є нинішній склад Кабміну.

Окрім того, токсичнішим для президентської команди стає «вічний» глава МВС Арсен Аваков, особливо в контексті справи Шеремета. Звільнити одного Авакова є дуже складним завданням. За сім останніх років цього не могли собі дозволити ні Порошенко, ні Зеленський. «По-перше, впродовж семи років він курує потужне силове відомство, завдяки чому в його розпорядженні знайдеться компромат на всі політичні сили країни. По-друге, завдяки своєму досвіду Аваков вибудував серйозне лобі у парламенті. І мовиться не лише про частину групи «За майбутнє» чи деяких депутатів з «Довіри». У Авакова є симпатики в «Слузі народу», зберігаються старі приятельські відносини з «Батьківщиною». По-третє, Авакова, часом з безвиході, підтримує стара еліта, зокрема і представники великого бізнесу», – пише Українська правда.

Звільнити весь уряд, щоб звільнити одного Авакова? Тут може бути мотивація для Зеленського, адже МВС фактично залишилося останнім відомством, що напряму не контролюється президентом. От тільки тут також нагадаймо про «монобільшість на папері». Для того, щоб звільняти весь уряд, потрібно мати впевненість у тому, що у парламенті буде достатньо голосів для призначення нового прем’єра і разом з ним нового уряду. Без цього, знову ж таки, існуватиме небезпека глибокої політичної кризи та навіть дочасних парламентських виборів.

Тож якщо у президентської команди є велике бажання знову здійснити якісь переформатування, якщо є якісь сценарії для збільшення своїх рейтингів чи продовження та збільшення своїх повноважень, то їм потрібно зважити усі можливі вигоди та небезпеки. І також бажано подумати й про наслідки для лише для себе, а й для України.