Через місяць у нашому телепросторі мають повністю зникнути російськомовні фільми та серіали. Обов’язкові український дубляж та озвучування для теле- і кіновиробництва передбачені законом «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Сам закон ухвалений парламентом попереднього скликання два роки тому, але набуття чинності згаданої норми відтермінували до 16 липня 2021-го. Для того, щоб кіновиробники підготувалися. Зрештою, багато норм закону про функціонування української мови відтермінували на різні періоди для кращої підготовки їх реалізації у різних сферах. Та напередодні набуття чинності кожної чергової норми цього закону проросійські сили, апологети малоросійства чи просто корисні ідіоти активізовувалися на захист «руського міра» в Україні.

Зараз спостерігаємо те саме. Представники президентської фракції у парламенті хочуть відтермінувати на невизначений термін обов’язковий український дубляж фільмів та серіалів. Начебто медіагрупи та продакшени досі не готові виробляти україномовний продукт, от «слуги народу» їм допомагають. Нардепам з парламентської фракції Зеленського вже складно приховувати, що закон про функціонування української мови зі самого початку став для них кісткою поперек горла.

Пам’ятаємо, як одіозний «слуга народу» Бужанський намагався відтермінувати перехід російськомовних класів на українську мову навчання у середній школі. Ще низка «слуг» вирішили, що студенти-іноземці у закладах вищої освіти також могли б навчатися російською. Такі ініціативи збурили українське суспільство, парламент їх не ухвалив.

Щодо відтермінування обов’язкового дубляжу фільмів та серіалів, то два законопроєкти на цю тему «слуги народу» зареєстрували у травні цього року: №5554 авторства голови парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микити Потураєва разом із його заступницею по комітету Євгенією Кравчук та №5554-1 авторства Олександра Санченка з комітету з питань свободи слова. Основний законопроєкт передбачає, що норма щодо обов’язкового дубляжу фільмів та серіалів набуде чинності не з 16 липня, а через два місяці після скасування карантину. Тобто невідомо коли. Альтернативний законопроєкт майже слово в слово переписує основний, але додатково передбачає й відтермінування норми про проведення державною мовою культурно-мистецьких, розважальних та видовищних заходів.

Абсурдними в цих законопроєктах є посилання на проблеми для кіновиробництва, спричинені пандемією коронавірусу. Адже виходить, що російськомовні серіали коронавірус не заважав створювати, а от для українського дубляжу – це дуже велика проблема. Та швидко ухвалити згадані законопроєкти не вдалося. Під час голосування у парламенті 1 червня навіть не вистачило голосів для їх включення до порядку денного. Але спроби на цьому не зупинилися.

Цього тижня, 14 червня, представники парламентської фракції «Європейська солідарність» зірвали позачергове засідання комітету, заявивши, що «слуги народу» планували взагалі вивести кінематограф, телебачення, рекламу та політичну агітацію з-під дії закону про забезпечення функціонування української мови як державної. Про це заявляв і Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь. Начебто планувалося пропхати через парламент законодавчі зміни, відповідно до яких вимоги до створення або комплектування та/чи пакетування телерадіопрограм і/або передач (фільмів) та їх розповсюдження (поширення та демонстрування) телерадіоорганізаціями (здійснення мовлення) встановлюються виключно законодавством про телебачення і радіомовлення, а встановлення додаткових вимог іншими законами не допускається.

«Слуги народу» все це спростовували, але різні депутати від цієї політсили на ефірах різних каналів впродовж 14 червня так і не змогли чітко пояснити, яким був основний задум їхнього колеги по фракції Микити Потураєва. І чи обговорювалися правки, про які заявили у «Європейській солідарності» чи ні.

Тут звернемо увагу на те, що ці правки начебто запропонували «слуги народу» до абсолютно іншого законопроєкту – про забезпечення незалежності Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Тут виникало кілька нюансів. Адже правки, про які попереджали у «Європейській солідарності», не стосувалися суті законопроєкту, а це порушення парламентського регламенту, і термін внесення правок до законопроєкту про забезпечення незалежності Національної ради з питань телебачення і радіомовлення завершився ще у грудні минулого року.

Сам Микита Потураєв у коментарі Укрінформу 14 червня заявив, що його комітет не планує розглядати ніякі «мовні» правки, що від нардепів не було жодних пропозицій щодо перегляду норм, що стосуються фільмів чи серіалів на телебаченні, що були лише прохання від представників теле- та кіноіндустрії, от тільки ніякого перенесення термінів для обов’язкового українського дубляжу не відбулося, і це питання не могло отримати більшість голосів у його фракції.

Наступного дня, 15 червня, парламентарі розпочали розгляд про забезпечення незалежності Національної ради з питань телебачення і радіомовлення без правок, про небезпеку яких заявляли у «Європейській солідарності». Але того ж 15 червня парламентарі включили до порядку денного вже згадані законопроєкти №5554 та №5554-1. Як тепер оцінити заяву Потураєва напередодні?

Водночас за включення цих документів до порядку денного проголосувало 227 нардепів за мінімально необхідних 226 голосах. І вирішальним стало те, що п’ять нардепів з фракції «Голос» натиснули кнопки «за», зокрема керівник цієї фракції Ярослав Железняк та голова партії «Голос» Кіра Рудик. Після цього вони заявили, що проголосували випадково, бо у проєкті постанови про включення до порядку денного була ціла низка законопроєктів, зокрема важливих. Мовляв, проголосували за все разом і не розібрались. «Зашкварені» представники «Голосу» також вирішили повідомити громадськості, що подали заяви про відкликання свої голосів. Але на кого спрямовані ці їхні заяви – незрозуміло, адже ніякої юридичної сили таке відкликання голосів не має. Чи ці представники «Голосу» зрадники, чи дурники – кожен активний та свідомий українець може вибрати сам. А голосування 15 червня ще більше поглибило розкол у фракції: наступного дня десять парламентарів з цієї політсили (половина фракції) заявили про створення об’єднання «Справедливість», висловили недовіру керівнику фракції Железняку та ініціювали виключення з фракції Кіри Рудик. Самі ж 10 депутатів, які начебто і в окремому об’єднанні, але залишаються у фракції «Голос». Весь цей цирк лише вчергове підтверджує, що українці повинні добре думати, коли на виборах голосують за шоуменів, що стають обкладинками політичних сил.

Звичайно, включення до порядку денного законопроєктів ще не означає їхнього ухвалення. Але зараз шлях відкрито, на відміну від провалу «слуг», що стався 1 червня.

«Оскільки в подальшій русифікації українського телепростору зацікавлені одночасно і Путін, і Зеленський, і найбільші олігархи – Коломойський, Пінчук, Ахметов і Фірташ, безумовно вони намагатимуться вже найближчим часом протягнути ці проєкти і через комітет, і в сесійній залі. Тому дуже важливо, щоб свідомі українські громадяни, інституції громадянського суспільства були готові дати рішучу відсіч новим атакам на мову», – зазначає на своїй сторінці у фейсбуці нардеп від «Європейської солідарності» Володимир В’ятрович.

Слідкувати за розвитком ситуації потрібно буде уважно: і громадянському суспільству, і політичним силам, що декларують свою проукраїнську позицію, щоб раптом знову дехто не проголосував випадково. Надалі показовим буде те, чи «слуги народу» педалюватимуть розгляд та ухвалення закону про відтермінування обов’язкового українського дубляжу. Адже якщо для них це рішення вкрай принципове, то вони мають встигнути до 16 липня. Окрім того, 16 липня відбудеться остання пленарне засідання нинішньої сесії парламенту, і нардепам до цього моменту потрібно ухвалити ще цілу низку насправді важливих для держави законів. Зокрема, йдеться про судову реформу та деякі інші рішення, що можуть розблокувати співпрацю України з Міжнародним валютним фондом. «Слуги народу» вже заявляють, що часу замало, парламенту доведеться збиратися на позачергові засідання. Якщо в такій ситуації російськомовні серіали стануть для «слуг народу» важливішими за інші питання, то цікаво буде послухати їхні пояснення.

Сподіватимемося, що парламент не стане рятівним кругом для «руського міра». Як українська мова в інших публічних сферах, так само й розвиток україномовного теле- та кіновиробництва є логічним шляхом розвитку нашої держави. Це шлях звільнення від російської культурної та інформаційної експансії. Бо поки ситуація навіть з тими ж серіалами на нашому телебаченні просто жахлива. 15 червня Секретаріат уповноваженого із захисту державної мови повідомив, що з 1 по 7 червня моніторив п’ять каналів: «1+1», «Інтер», «Україна», СТБ та ICTV. «Відповідний аналіз засвідчив катастрофічну ситуацію із телесеріалами, які виготовляються, дублюються або озвучуються українською мовою: від загальної кількості телесеріалів на досліджуваних телеканалах, менше половини з них демонструються українською мовою (із 43 серіалів лише 14 виготовлені, дубльовані або озвучені українською мовою, інші 29 – російською). У розрізі даних по кожному із телеканалів, ситуація виглядає ще гіршою. Так, наприклад, на телеканалах «Інтер» та «1+1» транслюється лише по 1 телесеріалу українською мовою, на телеканалі «Україна» їх лише 2… Маємо усіма можливими засобами захистити право десятків мільйонів наших громадян дивитися фільми на українському телебаченні державною мовою та зупинити спроби проросійських сил відстрочити чи скасувати статтю 23 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», – мовиться у повідомленні на фейсбук-сторінці Уповноваженого із захисту державної мови.