На тлі загострення ситуації на фронті та збільшення кількості російських військ біля нашого кордону зараз для української влади вкрай важливо не наробити помилок. Та президент Зеленський чомусь і далі бавиться у «великого перемовника», який начебто зможе домовитися з господарем Кремля про мир. Це виглядає, як ніщо інше, аніж просто продовження командою Зеленського його передвиборчої кампанії ще з 2019-го.

Можливо, подібні заяви та риторика і матимуть якийсь вплив на певну кількість українських виборців у майбутньому, та насправді це ніяк не впливає на просування мирних перемовин і тим паче не наближує завершення неоголошеної війни, яку веде проти нас Росія.

Повторення Зеленським мантри про необхідність нової швидкої зустрічі з Путіним – це вже помилка. «Львівська Пошта» писала про те, що на нинішньому етапі українському президентові просто нічого запропонувати Кремлю в обмін на вивід російських військ із нашої території, окрім хіба що згоди на виконання вимог Путіна щодо виконання Україною політичної частини мінських домовленостей.

Такий сценарій означатиме неповернення нині окупованої частини Донбасу до України, а фактично приєднання України до ОРДЛО. Сценарій абсолютно неприйнятний для нас. Тому залишається сподіватися, що нинішня українська влада, попри безліч своїх помилок, на це не піде.

Та навіть маленькі кроки з виконання російських вимог вестимуть нас у велику пастку. Тому президентові Зеленському не можна знову ставати на ті ж граблі заради тільки ще однієї зустрічі з Путіним. Процес завершення неоголошеної російсько-української війни не може бути швидким і легким. На цьому шляху для нас найважливіше зберігати підтримку західних союзників, особливо США (тому що європейські країни неодноразово демонстрували готовність пожертвувати Україною заради збереження «дружніх» відносин із РФ), просувати ідею посилення міжнародних санкцій на Росію та ще більшу її ізоляцію. І знову ж таки в цьому контексті ймовірна нова зустріч Зеленського з Путіним точно зіграє проти нас.

Зазначимо, що ще 22 квітня міністр оборони Росії Сергій Шойгу доручив командувачам із 23 квітня починати відведення військ, які скупчилися біля кордонів з Україною і в окупованому Криму. От тільки після появи інформації про цей наказ ситуація біля наших кордонів не стала менш напруженою.

«Після анонсованої заяви міністра оборони РФ Шойгу про те, що з 23 квітня вони почнуть відведення військ, дійсно, наша розвідка спостерігає, що процес цей частково розпочато… На даний момент ми бачимо цей процес на території тимчасово окупованого Криму… Щодо тих польових таборів у Воронезькій області, то ми жодного руху там наразі не бачимо», – сказав голова Державної прикордонної служби Сергій Дейнеко в інтерв’ю РБК-Україна, частина якого була опублікована 28 квітня.

Зрештою, навіть якщо таке відведення розпочнеться найближчими днями, знову повернути понад 100 тисяч своїх військових на кордон для Росії не буде великою проблемою. Фактично саме відпрацювання швидкої передислокації своїх військ і було одним із мотивів «брязкання зброєю» Кремлем упродовж квітня. На думку багатьох експертів, важливіша мета – залякування української влади, щоб зробити її більш зговірливою, і «перевірка на міцність» Заходу, зокрема нового американського президента Джо Байдена. Для Путіна важливо розуміти, як далеко він може зайти, щоби реакція Заходу обмежувалася гнівними заявами.

І тепер знову ставимо те ж саме питання: навіщо Зеленському зараз так випрошувати зустріч із Путіним?

«Львівська Пошта» вже писала про те, що Зеленський запропонував Путіну зустрітися «в будь-якій точці українського Донбасу». Російський президент відреагував на цю заяву лише через кілька днів. Відповідь звелася до того, що Путін запропонував Зеленському прилетіти до Москви, але одразу зазначив, що обговорювати з ним питання Донбасу не має наміру. І що український президент мав би спершу провести прямі перемовини з так званими ДНР/ЛНР. Насправді нічого несподіваного, все у стилі брехливої російської пропаганди.

От тільки дивує, що після цієї заяви Путіна Офіс президента України почав вдавати, що зустріч Зеленського з Путіним стає щораз ближчою, крім того, з’явилися ще нові заяви про підготовку до такої зустрічі. Тішить хіба що те, що президент Зеленський у інтерв’ю Financial Times заявив, що «не планує розмовляти з терористами», бо це «неможливо у його становищі». І також у цьому інтерв’ю запропонував долучити США, Канаду й Велику Британію до «нормандського формату». Ідея насправді правильна і не нова, але втілити її буде, м’яко кажучи, нелегко. Бо навіщо це Кремлю? З іншого боку, Зеленський знову повторив, що хоче провести двосторонні перемовини з Путіним і що його хвилює «не місце зустрічі, а її зміст».

А в інтерв’ю газеті La Repubblica узагалі заявив, що хотів би зустрітися з Путіним у Ватикані. «Ватикан – справді ідеальне місце для діалогу про мир. Святий Престол – це ж глобальний моральний авторитет, який завжди ефективно виконує роль посередника, оскільки є неупередженим і викликає довіру всіх учасників конфлікту. Саме з цієї причини до Апостольської столиці часто в історії зверталися задля вирішення конфліктів між державами та розбудови мирного майбуття… » – заявив Володимир Зеленський. А також висловив упевненість, що його перемовини з Путіним відбудуться, що «справжнього прямого спілкування між Україною та Росією давно не було, і це, безумовно, не сприяє конструктивним перемовинам».

Оцінити подібні заяви важко. Свої поради нинішньому президентові України дав його попередник Петро Порошенко, нагадавши про «5 червоних ліній», які нам не можна перетинати: «Неприпустимість будь-якої ревізії конституційно закріпленого європейського та євроатлантичного курсу України. Жодних поступок у питанні національної ідентичності, а саме української мови та української Церкви. Жодних виборів на окупованих територіях Донбасу, до повноцінного гарантування безпеки й деокупації. Жодних компромісів у питанні Криму, зокрема щодо постачання води». Порошенко нагадав, що відповідальність за окуповані території несе окупант: «Ніяких пробачень Путіну за його агресію – судові позови для притягнення до відповідальності Кремля мають далі бути в пріоритеті».

Про це Петро Порошенко заявив у відеозверненні, опублікованому на його сторінці у Facebook. «Путін одержимий імперською ідеєю, дуже хитрий і досвідчений хижак. Квиток до Путіна коштує виконання передумов або взяття на себе певних зобов’язань. І є ризик, що Зеленський знову візьме на себе певні зобов’язання і кинеться їх виконувати заради самої зустрічі, як це було напередодні і під час нормандського саміту в грудні 2019 року. Треба враховувати, що у переговорах з Москвою Київ буде сильнішим у багатосторонньому форматі, за участі Берліна та Парижа, на основі спільної з ними переговорної позиції… Кремль вкотре наголосив, що Путін не хоче обговорювати із Зеленським Донбас, але у нас інших питань до Росії не існує. Нам нема про що говорити з Москвою, поки вона не повернула Крим та Донбас, крім як про саме повернення. Навички «конкурсу капітанів», Володимире Олександровичу, навряд чи допоможуть. КДБ переграє КВН», –зазначив він.

Зрозуміло, що такі заяви також є частиною внутрішньоукраїнської політичної боротьби. Але якщо справді шукати відповідь на питання, навіщо Зеленському зараз зустрічатися з Путіним, то важко знайти логічну відповідь, яка не містила б у собі збільшення небезпек для нашої держави. Тому якщо Зеленський не хоче стати другим Януковичем, будь-які його перемовини з Путіним не матимуть жодного сенсу.

«Зеленський говорить, що його не цікавить місце, його цікавить сутність переговорів із російським правителем. Але Путін визначив і суть, і місце. Місце – це Москва. Російський президент хоче, щоб глава Української держави приїхав до нього на уклін, на менше він не згоден. Навряд чи Зеленський піде на таку поїздку і навряд чи Путін буде зустрічатися з ним десь іще, принаймні найближчим часом. І навряд чи російський президент буде розмовляти з українським до можливого російсько-американського саміту. Тому що сам Путін переконаний, що про Україну потрібно розмовляти з Байденом приблизно так, як сам Зеленський переконаний, що про Україну потрібно розмовляти з Путіним. І те, й інше не відповідає дійсності – про Україну потрібно розмовляти з українцями, інакше наша країна давно б уже була частиною Євразійського економічного союзу і ОДКБ. Але саме тому, що переговори Путіна з Байденом не приведуть ні до яких очевидних результатів щодо України, переговори Зеленського з Путіним теж навряд чи відбудуться, а якщо і відбудуться, то теж ні до чого не призведуть», – зауважує у матеріалі для «Лівого берега» відомий український журналіст, політичний оглядач Віталій Портников.

«Коли ти займаєшся не політикою, а грою в політику, імітацією політики, то в тебе зовсім інші інтереси. Чи виглядає доручення організувати зустріч із Путіним продовженням тієї самої миротворчої позиції Зеленського, завдяки якій він виграв вибори президента? – Виглядає. Чи може сприйматися ідея розширення «нормандського формату» як прагнення прискорити процес вирішення проблеми? – Може. Чи має все це зв’язок із реальністю? – Ні. І що з того? Адже реальність – вона є страшною і для самого Зеленського, і для його шанувальників. Реальність – це мати розуміння і мужність визнати, що Україна опинилася в довгостроковому конфлікті з Росією, і саме її виживання як держави залежить власне від того, як вона пройде через цей конфлікт. Конфлікт, який може тривати десятиліттями, як і інші конфлікти на пострадянському просторі. Але визнати це – значить визнати й те, що все, що відбувалося в нашій країні з 2019 року, було зустріччю безпардонної брехні з інфантильними ілюзіями. Брехня, втім, рано чи пізно зазнає поразки. А ось біда і проблеми нікуди не подінуться. І лікувати країну доведеться за допомогою правди і відмови від імітації. Але це буде вже після Зеленського», – зазначив Віталій Портников у згаданому матеріалі.