Ми готові!
Росія й далі надто показово нарощує кількість своїх військ на кордоні з Україною. Чи буде нове вторгнення?
Сім років тому, 14 квітня 2014-го, розпочалася Антитерористична операція на сході України (з кінця квітня 2018-го – Операція Об’єднаних Сил). Та Кремль розпочав російсько-українську війну ще на кілька місяців раніше, у лютому 2014-го, пославши своїх військових під виглядом «зелених чоловічків» для захоплення українського Криму. Сім років неоголошеної війни, російська окупація частини українських територій та вбивства величезної кількості наших військових, а також цивільного населення. І водночас сім років героїчної боротьби українського народу, найкращих та найсміливіших його представників проти агресора – Кремля. Зараз, згадуючи трагічні та переможні події останніх семи років, ми не можемо не оплакувати своїх Героїв. Та найважливіше, що ми не зламалися, Україна вистояла під натиском кривавого диктатора. І навіть незважаючи на те, що ми поки не перемогли, Україна, наша армія стали значно сильнішими. Ми з більшою впевненістю, аніж це було у 2014 році, можемо дивитися в майбутнє!
Війна і наша боротьба тривають. Всі ті заяви про «всеосяжне перемир’я» від українського президента Володимира Зеленського від липня минулого року, як і передбачалося, залишилися пустими словами. З початку 2021-го російсько-терористичні сили значно активізувалися на Донбасі, також Кремль зараз значно наростив кількість своїх військ на кордні з Україною і концентрує свої війська в окупованому Криму. Фактично щодня з’являються трагічні новини з фронту на Донбасі, а також повідомлення розвідки про небезпеку на українсько-російському кордоні.
Залякування від Кремля
В українському інформпросторі найчастіше обговорюється питання, чи можливе повторення російського повномасштабного вторгнення, як це було у серпні – вересні 2014року. І хоч насправді передбачити подальші дії ворога неможливо, більшість експертів сходяться на думці, що зараз Кремль насамперед «грає м’язами» і випробовує як Україну, так і Захід. Залежно від нашої реакції та реакції наших західних союзників Росія й плануватиме свої подальші дії. І вже як мінімум сім років усі мають розуміти, що вияв слабкості перед Путіним точно не приведе до чогось хорошого. Можна скільки завгодно говорити про нарощування кількості російських військ на нашому кордоні, але при цьому не можна забувати, що частина російської армії вже сім років тримає в окупації частину Донецької та Луганської областей, а також Крим. Якщо зараз говорити про можливість перетину Путіним якоїсь «червоної лінії», то потрібно не забувати й того, що він уже давно перетнув усі межі дозволеного. Якщо нині Путін знову лякає нас і світ новою війною проти України, то потрібно пам’ятати, що він цю війну за останні сім років не припиняв ні на день. Тож не нової війни потрібно боятися, а того, щоб не потрапити на гачок Кремля з його бажанням отримати повний контроль над ухваленням політичних рішень у Києві.
Найцікавіше в нинішній ситуації те, що Кремль навіть не намагається приховати розгортання російських військ на нашому кордоні. У понеділок, 12 квітня, британський телеканал Sky News опублікував сюжет про табір російських військових біля залізничної станції Маслівка, що недалеко від Воронежа. «Тут завжди була військова база, але за останні кілька тижнів вона значно розширилася. Завдяки супутниковим знімкам можна побачити, що там базується понад 500 військових машин. А коли ми проїжджали повз них, то здавалося, що їх іще більше», – зазначила британська кореспондентка Даяна Маґней.
У сюжеті мовилося про те, що в цей табір з’їжджаються військові вантажівки з усієї Росії. Якщо брати до уваги номерні знаки, приїжджають за тисячі кілометрів від Воронежа і від кордонів України. Пояснення російського керівництва, що це, мовляв, лише навчання, не витримують жодної критики. У сюжеті також мовиться про те, що згаданий табір простягнувся на понад два кілометри і прилягає до дачного мікрорайону у Воронежі. Це стягування військ є найбільшим з 2014 року, коли була найгарячіша фаза війни з Україною.
І виникає питання, для чого вся ця показуха (показова підготовка до вторгнення виглядає дуже дивно, так до наступу не готуються). Та іще до появи сюжету про нарощування кількості російських військ уздовж нашого кордону вже було відомо.
«Перший варіант для загострення ‒ Крим. Ця тема вже більш ніж рік обговорюється. Другий варіант ‒ Донбас, третій ‒ повномасштабний наступ на усіх напрямах, щоб виконати завдання знешкодження українських угруповань «Північ» або «Схід». Мені здається, що найбільш імовірне загострення на Донбасі вже відбувається, власне кажучи. За останні тижні, на жаль, є загиблі й поранені українські військовослужбовці, процес триває. Я думаю, що російські угруповання в розмірі трьох-чотирьох тисяч осіб, які перекидають майже впритул до Донецької області, найімовірніше, зайдуть на окуповані території для посилення двох армійських корпусів, які там діють. У зв’язку з цим, на жаль, може загостритися ситуація, але я не думаю, що може мовитися про якісь повномасштабні бойові дії що на кримському напрямку, що на північно-східному», – зазначив у ефірі «Радіо Крим.Реалії» керівник українського Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
Він також додав, що надто показовим є стягування російських військ до нашого кордону. «У мене враження, що росіяни хочуть, щоб усі максимально побачили моделі озброєння, які вони звозять з усієї країни. Це настільки показово, настільки вони цього не приховують. Мені здається, так масштабні наступи не готують. Ефект несподіванки вже давно втрачений, так що ми спостерігаємо все-таки інформаційно-психологічний тиск на Україну, на Європу: мовляв, не хочете домовлятися з Росією, а от яка в нас армія, ось ми вам будемо погрожувати всім ‒ і українцям, і європейцям, і іншим. І тут же заступник голови адміністрації президента РФ Дмитро Козак зробив заяву, що, в принципі, урегулювати конфлікт на Донбасі можна за рік. Таким чином росіяни дають зрозуміти, що, незважаючи на стягування військової техніки, відкривається невелике вікно можливостей для переговорів», – зауважив Мусієнко.
Ми не самі
«Львівська Пошта» в минулих номерах уже писала про те, що, на думку багатьох експертів, Росія зараз намагається торгуватись із Заходом, погрожуючи активізацією воєнних дій проти України. І ситуація продовжує загострюватися, Путін продовжує підвищувати ставки. Водночас уже відбулася ціла низка контактів між американськими та українськими посадовцями різних рівнів. Меседж від США чіткий – вони не залишать Україну наодинці з російським агресором. Украй важливо, що нарешті відбулася довгоочікувана телефонна розмова між американським та українським президентами – Джо Байденом та Володимиром Зеленським. І також маємо розуміти, що США не лише заявляють про свою підтримку України, але чітко говорять про те, що нашій владі необхідно впроваджувати реформи в Україні. Саме це має зрозуміти нинішній президент Володимир Зеленський, а не бавитися із заявами на кшталт того, що Україна чекає ще більшої підтримки від Заходу.
Впродовж минулого тижня американсько-українські контакти не припинялися. Так само, як і повідомлення про підтримку України іншими союзниками. 13 квітня на вимогу України в Брюсселі відбулося позачергове засідання Комісії Україна – НАТО. «Під час засідання Комісії Україна – НАТО абсолютно всі держави-члени НАТО висловилися на підтримку України. Ні в кого немає якихось різночитань щодо того, що відбувається на кордоні з Україною і хто це робить. Є абсолютний консенсус на підтримку України в цій ситуації… Я також запропонував союзникам по НАТО десять конкретних кроків, які вони можуть зробити, щоб оперативно і змістовно підтримати нас у цій ситуації», – повідомив на своїй сторінці у Facebook міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. Та, на жаль, не уточнив, про які саме пропозиції мовилося.
«За останні тижні Росія стягнула тисячі військ у бойовій готовності до українського кордону. Це найбільше накопичення російський військ з часу анексії Криму, яка відбулася в 2014 році… Росія повинна припинити військове нарощування в/та навколо України, припинити провокації та негайно зменшити напруження», – заявив Генсек НАТО Єнс Столтенберг на спільному з Дмитром Кулебою брифінгу.
Також у той самий день, 13 квітня, в Брюсселі відбулася зустріч Кулеби із держсекретарем США Ентоні Блінкеном. «Держсекретар Блінкен підтвердив непохитну підтримку США суверенітету й територіальної цілісності України в умовах нинішньої агресії РФ», – мовилося в повідомленні Держдепу США за підсумками цієї зустрічі. Також повідомлялося, що «держсекретар Блінкен і міністр закордонних справ Кулеба обговорили важливість просування верховенства права та економічних реформ для зміцнення українських інституцій, підтримки антикорупційних зусиль, а також подальших прагнень України до євроатлантичної інтеграції».
Крім того, 13 квітня стало відомо, що американський президент Джо Байден у телефонній розмові з президентом Росії Володимиром Путіним «наголосив на непохитній підтримці суверенітету й територіальної цілісності України з боку Сполучених Штатів». І Байден запропонував Путіну зустрітися у третій країні, аби обговорити «весь спектр питань» відносин між США та Росією. Однак невідомо, чи така зустріч відбудеться і коли. Зрозуміло одне, що США розглядають українське питання як одне з найбільш пріоритетних зараз.
Речниця Білого дому Джен Псакі на пресконференції у Вашингтоні 13 квітня зазначила, що США очікують того, що діалог із Кремлем «продовжуватиме бути викликом» і що переговори й далі будуть «складними». Як повідомляє «Голос Америки», на запитання журналістів, про те, чи має президент Байден причини вірити, що президент Путін цього разу його слухатиме, Псакі відповіла: «Коли мовиться про дипломатію, ви не перестаєте закликати до правильних і належних дій, які міжнародна спільнота вважає правильними, лише тому, що бачите певне небажання їх виконувати… Що цього разу інакше – це координація на міжнародному фронті, з європейцями, нашими партнерами… Держсекретар Блінкен і міністр Остін зараз у Брюсселі обговорюють низку питань, зокрема агресію на кордоні, і цей тиск – інакший. Росія нині у багатьох питаннях маргіналізована. Тож ми будемо й далі працювати з нашими партнерами і чинити тиск, аби вона зробила те, що є правильним».
Як бачимо, США не збираються виходити з процесу можливого впливу і тиску на Росію. Водночас варто розуміти, що Україна має не лише дякувати за підтримку західним партнерам, але й сама готуватися до будь-якого розвитку подій. І найважливіше, не пасувати перед Росією.
«Львівська Пошта» про нинішнє загострення на Донбасі й на наших кордонах також поспілкувалася з людьми, які на власному досвіді знають, що таке російсько-українська війна, щоби дізнатися про оцінку нинішньої ситуації від тих, що дбали про нашу безпеку і готові будь-коли знову стати на захист України зі зброєю в руках. А також про настрої наших бійців, які зараз перебувають на фронті.
Олександр Поронюк, полковник запасу:
– Однозначно, що повторення 2014 року вже не буде. Для цього є об’єктивні й суб’єктивні причини. В моєму розумінні основною причиною є те, що порівняно з 2014-им зараз у рази менше тих, що думають про «русскій мір».
Крім того, хочу сказати, що у 2014 році наша армія мала максимум 10 тисяч готових бійців з тої величезної структури, яка була неготова, нездатна, негодована, неодягнена, неозброєна. Зараз у нас є повноцінні бойові бригади, які мають бойовий досвід семирічної російсько-української війни, які мають свої резерви, які мають кадрових запасників.
Не забуваймо, скільки у нас відбулося хвиль мобілізації і скільки людей пройшли через війну. Навіть якщо певний відсоток з них візьме зброю до рук, то, повірте, це не будуть новачки на фронті. Вони знатимуть своє місце в строю, знатимуть, як брати на приціл свого ворога. Також хочу сказати, що командири бригад, батальйонів, рот – це вже абсолютно нове покоління офіцерів. Вони знають і вміють ухвалювати рішення і брати на себе відповідальність.
І все це, навіть не враховуючи такого моменту, як міжнародна підтримка. «Стурбованість», «переживання» відходять убік. Тому що вже багато разів провідні країни світу заявляли офіційно, наскільки вони готові долучитися до підтримки Української держави. Вони розуміють, особливо сусіди України, що якщо у нашої держави, не дай Боже, будуть великі проблеми, то наступними жертвами стануть вони. Адже ця гібридна російська війна, коли російський громадянин чи російський паспорт перебуває в якійсь суверенній країні і це стає причиною окупації, то це для багатьох стає потенційною загрозою.
Тому загалом, на моє переконання, ворогу не вдасться так просто втілити свої наміри. А те, що зараз робить Росія, вважаю, що це привернення до себе уваги, показ своєї «могутності» для свого суспільства. І використання всіх можливих та неможливих засобів впливу на міжнародну політику. Звичайно, важко прогнозувати подальші дії Путіна, котрий неодноразово заливав кров’ю інші країни й інші народи, котрий жорстоко придушує інші думки у своїй країні. Але нам потрібно робити своє, потрібно зміцнювати українську армію, підтримувати будь-які питання, що стосуються національної безпеки, і тримати, як кажуть, порох сухим. На все потрібно дивитися реалістичним поглядом і бути готовими до будь-яких ситуацій.
Олег Височанський, ветеран російсько-української війни, директор Будинку воїна у Львові:
– Насправді ситуація може розвиватися за різними сценаріями. Але для планування вторгнення ворог зараз робить все якось надто явно. У наш час мало що можна приховати, та зараз надто багато розмов, повідомлень у ЗМІ. Видно усі переміщення ворога.
Москалі ще не готові до вторгнення, але вони готуються. Однозначно буде масштабна провокація, а все інше залежатиме від нашої реакції. Якщо ми і весь світ відреагуємо чітко, то на тому все й завершиться. Але ми точно не маємо права відреагувати так, як це було у 2014-ому, бо в нас уже є збройні сили, є досвід. От тільки немає певності у тому, якою буде реакція нашого Верховного Головнокомандувача і його «монобільшості». Ось це мене найбільше турбує.
Скажу також, що москалям нема чим мотивувати своїх бійців, якщо вони зазнають величезних втрат. Тому що ворог може втратити набагато більше порівняно з 2014-им.
Щодо наших хлопців, які зараз на передовій, особливо ті, які там ще з 2014 року, які розуміють свою роботу, то в них немає ніякого страху. Якщо говорити про втрати на фронті, то втрати у ворога на порядок вищі. Потрібно розуміти, що основні втрати не від обстрілів, а від роботи диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ). А в наших диверсійно-розвідувальних групах люди мотивовані. Їхні ж – тільки якісь залишки з 2014-го. Із місцевих залишилося дуже небагато, які воліли б ризикувати заради примарного «русского міра», заради якихось там ДНР/ЛНР. На мою думку, місцеві бачать, що ще рік-два, і це все посиплеться. Тож Путіну потрібна якась розв’язка. Йому потрібно щось робити, і, як на мене, схема вже традиційна: взяти якусь площу території і затягнути перемовний процес. Та все залежатиме від того, як відреагує світ. Міжнародна спільнота може жорстко покарати Путіна як міжнародного терориста. Звичайно, якщо світ ще живе за правилами, які сам декларує: демократії, справедливості і так далі…
Ігор Бездух, ветеран російсько-української війни:
– Ми обговорювали з побратимами нинішню ситуацію на фронті і на кордоні. «Гра м’язами» – це одне, але ж ніхто не знає, як на Путіна вплинув той «Спутнік» і все інше, чим він там вакцинувався. Ніхто не знає, що в дурня у голові. Всі договори з москалями не варті навіть того паперу, на якому були підписані. Тому важко сказати, чи Путін «грає м’язами», а чи повністю «злетить із котушок».
Нам потрібно завжди бути готовими до всього. Я часто сам собі і своїм бійцям казав, що можна сподіватися на краще, але готуватися потрібно до гіршого. Насправді такої ситуації, як зараз, не було з 2014 року. Так, у 2016-ому також стягували війська, проводили навчання в Криму. Але не було такого, як, для прикладу, розгортання польових госпіталів уздовж кордону.
Тепер нам без паніки потрібно готуватися до будь-якого розвитку ситуації. Щодо настроїв наших хлопців на фронті, то скажу, що мій син зараз там. Також знаю багатьох інших хлопців, які зараз там, які були з нами ще у 2014 році. Настрій – «Ми готові!».
Та мають бути ще чіткі дії влади, яка повинна показати, що вона також готова. Не тільки бійці, не тільки командири, а власне влада. Нинішня ситуація має бути на слуху не тільки в нашій країні, а й у світі. Адже допомагають тому, хто працює. Якщо ми будемо чинити спротив, будемо захищати себе, то нам будуть допомагати. А якщо складемо руки, то ніякої допомоги від світу не одержимо.
Кожен має працювати і допомагати на своєму місці. Та в небезпечній ситуації люди, які вже воювали, готові будь-коли знову повернутися на фронт. Нещодавно обговорював це з одним своїм побратимом і скажу чесно: нікого не потрібно буде якось кликати, грубо кажучи, навіть не треба буде військкоматів – за потреби самі підемо!
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
