Кожного дня з фронту надходять трагічні новини. 5 квітня окупанти вбили двох наших військових на Донбасі. 6 квітня внаслідок обстрілу російсько-терористичними силами також помер український військовий. Ще один загинув через підрив автомобіля на вибуховому пристрої. Четверо загиблих за два дні. Загалом з початку року на Донбасі загинуло 27 українських захисників.

Водночас наша розвідка продовжує повідомляти про нарощування Росією сил на кордоні з Україною. «За інформацією Головного управління розвідки Міністерства оборони України, командування ЗС РФ продовжує нарощувати бойові можливості російських окупаційних військ на тимчасово окупованій території в Донецькій та Луганській областях, зокрема, за рахунок посилення взаємодіючих з’єднань і частин, дислокованих на території Росії поблизу кордону з Україною. З початку квітня здійснюється доукомплектування бойових підрозділів Південного військового округу ЗС РФ за рахунок прибуття у відрядження особового складу на невизначений термін зі складу Західного, Центрального та Східного військових округів ЗС РФ. У такий спосіб командування противника збільшує постійний резерв для можливості швидкого доукомплектування першого та другого армійських корпусів кадровими російськими військовослужбовцями», – таке повідомлення 6 квітня поширило Міноборони України.

Нагадаємо, що минулого тижня українська розвідка повідомила про те, що Росія готує провокації та не виключається спроба просування російських окупаційних військ углиб території України. У цьому повідомленні також йшлося про те, що «російські дипломатичні представництва за кордоном та засоби масової інформації отримали завдання бути готовими до висвітлення та роз’яснення світовій спільноті інформації щодо нібито агресивних дій ЗС України та «миротворчих» заходів РФ у відповідь».

Тактика Кремля залишається незмінною: здійснювати атаки на позиції ЗСУ і водночас звинувачувати саме наших військових у провокаціях. Останніми місяцями таких брехливих заяв від ворога стало значно більше.

І зараз не можна забувати про те, що минулого тижня російська делегація в ТКГ відмовилася підтримати пропозицію України щодо повернення до режиму припинення вогню з 1 квітня. Фактично Кремль підтвердив, що зараз не зацікавлений зменшувати свій військовий тиск на Україну. Так званого перемир’я, яким хвалився президент України Зеленський, і так не було в повному обсязі, а тепер Росія дала зрозуміти, що їй вже набридло гратися у подібні ігри. Як уже писала «Львівська Пошта», черговим загостренням ситуації на Донбасі Кремль, вочевидь, намагається змусити українську владу піти на політичні поступки щодо імплементації мінських угод. Та окрім цього, нинішнім загостренням на Донбасі Путін також випробовує західних союзників України.

Тут окремо потрібно говорити про позицію США. Після інавгурації у січні президент США Джо Байден неодноразово робив антиросійські заяви та говорив про підтримку України. Звичайно, Америка не почне відверту війну з Росією через Україну, маємо бути свідомі цього. Однак зараз саме українське питання стає одним із ключових щодо подальших американо-російських взаємовідносин. Радше можна говорити про посилення санкцій та ще більшу ізоляцію Росії. Тому можна припустити, що межі нинішньої «гри м’язами» Кремля прямо залежатимуть від меж реакції Вашингтона.

«Москва в Україні знову почала діяти на межі дозволеного. За останні тижні вона зібрала військові сили на півночі Криму та вздовж східного кордону України. Як варіант, це може бути просто спроба змусити президента Зеленського піти на поступки та перевірити президента США Джо Байдена. Якщо це так, то Байден пройшов тест. Минулого тижня Вашингтон «бомбардував» Київ телефонними дзвінками: дзвонили сам Байден, радник з національної безпеки Салліван, держсекретар Блінкен, міністр оборони Остін та голова Об'єднаного комітету начальників штабів Міллі. Усі пропонували підтримку Україні, якщо вона стикнеться з цією останньою провокацією. Щоб переконатися, що Кремль зрозумів послання, Міллі також зателефонував до Москви. Усе це зменшує шанси наступу Москви. Але безглузда реакція Берліна і Парижа, що закликає Росію і Україну уникати провокаційних кроків, спонукає її до протилежного. Зараз настав час, щоб Вашингтон узяв ще більше лідерство, оголосивши санкції, які будуть застосовані до Росії, якщо вона загостриться в Україні. Санкції можуть бути застосовані до такого великого банку, як «Зовнішекономбанк», і, безумовно, до «Північного потоку – 2», – зазначає директор Євразійського центру «Атлантичної ради» Джон Гербст. Про це йдеться у матеріалі редактора UkraineAlert Service «Атлантичної ради» США Пітера Дікінсона, повідомляє Радіо Свобода.

Та Росія, схоже, навіть саму ймовірність повномасштабної війни на Донбасі може використовувати для того, щоб виторгувати у Заходу відмову від посилення санкцій. Мовляв, або Захід менше тиснутиме на Росію, або Росія відновить масштабні воєнні дії. «Європейський Союз багато вклав у те, щоб такої війни не було. Взагалі Євросоюзу не хочеться війни у центральній Європі – цим можна шантажувати, цим можна погрожувати. Підозрюю, що найближчі місяці якраз і пройдуть під знаком можливості такої війни. Будемо відверті, така практика приносить результат – ось уже керівники Німеччини та Франції швидко-швидко стали надзвонювати Путіну і так далі. Зараз всі насторожено чекають американських санкцій – так звані solar ring, санкції у відповідь на вторгнення у бази даних держустанов США. І тут рівно та ж логіка: Сполучені Штати ставлять безпеку України одним з важливих своїх зовнішньополітичних пріоритетів – «окей, ми будемо торгуватися щодо цього», – зазначив в коментарі BBC-Україна російський військовий експерт з видання «Ежедневный журнал» Олександр Гольц.

Майже впродовж всього президентства Трампа в інформпросторі час від часу з’являлися повідомлення щодо ймовірності укладання між Америкою та Росією так званої великої угоди: нехай і не офіційного, але поділу сфер впливу у світі. І в цьому контексті західні та українські експерти говорили про небезпеки того, що Україна буде лише «розмінною монетою» в таких домовленостях. Нині риторика Байдена щодо Росії є набагато жорсткішою, аніж була у Трампа, і вже згадані телефонні контакти між американськими й українськими посадовцями вселяють надію, що Україна не залишиться наодинці перед Росією. Саме таким є основний посил від представників нинішньої американської адміністрації.

Дзвінок глави Білого Дому Джо Байдена до українського президента Володимира Зеленського справді був довгоочікуваним. Невідомо, чи відбувся він би минулого тижня без загострення ситуації на Донбасі. Але вже власне те, що це сталося, на такому тлі є важливим сигналом і для нас. Зрештою, це має стати сигналом і для Кремля.

«Президент Байден підтвердив непохитну підтримку США суверенітету і територіальної цілісності України перед агресією Росії на Донбасі та в Криму», – повідомили у Білому домі після телефонної розмови між Байденом і Зеленським. «Він наголосив на прихильності своєї адміністрації активізації нашого стратегічного партнерства на підтримку плану президента Зеленського щодо боротьби з корупцією та реалізації програми реформ, що базується на наших спільних демократичних цінностях. Лідери погодилися, що ці реформи є центральними для євроатлантичних спрямувань України», – також йдеться у повідомленні Білого дому.

Натомість пресреліз від Офісу президента після цієї розмови дещо відрізнявся: команді Зеленського було важливо показати, що Байден хвалив Зеленського. «Велику увагу приділено розвитку демократій в обох країнах. Глави держав наголосили, що встановлення та збереження демократії – це складна щоденна робота. У цьому контексті Джо Байден зауважив, що захоплюється лідерством Володимира Зеленського у перетворенні України на державу з міцними демократичними інституціями», – саме з цього починалося повідомлення Офісу президента України про телефонну розмову між Байденом і Зеленським.

Зараз не хочеться продовжувати ті дискусії, що виникли в інформпросторі щодо того, чи говорив такі слова Байден. Насправді значення має інше: команді Зеленського потрібно нарешті зрозуміти, що вони вже не серіали створюють, а керують державою. Нашій владі потрібно думати про зміцнення армії, про розвиток взаємовідносин зі західними партнерами та про здійснення справжніх реформ всередині України. А не радіти створеній ними паралельній реальності, в якій усі хвалять Зеленського.

5 квітня президент Зеленський з дружиною, на тлі загострення ситуації на Донбасі, раптово полетів із робочим візитом до Катару. Зрозуміти логіку цього візиту взагалі неможливо. Для залучення інвестицій? А де ж результати попередніх подібних дивних поїздок Зеленського, під час яких він обіцяв наплив інвестицій до України? Вся ця інфантильність людини на найвищому державному посту вже не смішить, а спричинює відверте роздратування.

6 квітня Зеленський провів телефонну розмову з Генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом. «Ми віддані реформуванню нашої армії та оборонного сектору, але одними реформами Росію не зупинити. НАТО – це єдиний шлях до закінчення війни на Донбасі. ПДЧ стане справжнім сигналом для Російської Федерації», – заявив Зеленський під час цієї розмови, повідомляє Офіс президента України.

Звичайно, добре, що наш президент так прагне вступу України до НАТО, але саме формулювання питання не може не дивувати. Реформи потрібно здійснювати, адже тільки це може бути шляхом збереження підтримки України. А натомість президент Зеленський, який призначив міністра оборони, що відверто гальмує здійснення реформ, необхідних для подальшого наближення України до НАТО, грається заявами про те, що «одними реформами Росію не зупинити».

Добре, що і США, і НАТО зараз демонструють підтримку України. Та українській владі потрібно принаймні подорослішати. Зараз для Зеленського настав найвідповідальніший період за час його президентства. Хоч повторення російського вторгнення, як це було у 2014-ому, й виглядає малоймовірно, ніхто не може стовідсотково спрогнозувати подальших дій Путіна. Хоч Захід демонструє свою підтримку Україні, ніхто не заплющуватиме очі на те, що наша нинішня влада лише імітує реформи. Тому для Зеленського існує лише один правильний шлях: зрозуміти суть посилу від США і НАТО щодо необхідності реформ в Україні. І, звичайно, остаточно забути про мир в очах Путіна.