Розвиток держави неможливий без верховенства права. І, на жаль, те, що відбувається в Україні зі системою судочинства є протилежним до очікувань громадянського суспільства. Попередня влада зімітувала судову реформу, а нинішня влада на тлі яскравих обіцянок може лише погіршити ситуацію.

От нещодавно президент Зеленський бідкався, що третина суддівських вакансій в нашій країні є незаповненою. Але ж власне його ініціатива призвела до того, що з осені 2019-го немає повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), органу що відповідає за конкурси на суддівські посади.

Зараз, за словами глави держави, потрібно насамперед відновити роботу ВККС, щоб реалізувати чергову спробу «глобальної» судової реформи. Але ж замало просто набрати потрібну кількість людей у мантіях. Потрібно встановити такі запобіжники, щоб не допустити на посади недоброчесних суддів і очистити систему від тих одіозних осіб, які зараз, незважаючи на свої попередні скандальні рішення, ще залишаються суддями. Для цього вже потрібна якісна реформа Вищої ради правосуддя (ВРП), головного органу суддівського самоврядування, від якого залежать питання призначення та звільнення суддів, а також притягнення суддів до відповідальності.

Зеленський вніс до парламенту законопроєкт, який начебто прописує нову процедуру відбору членів ВРП. Але і до цього документу виникають питання. До цього ми ще повернемося.

А поки звернемо увагу на те, що поки влада зволікала та лише обіцяла нову судову реформу, ті «служителі Феміди», що звикли до «ручного правосуддя», здійснили черговий крок, щоб захистити самих себе. 9 березня розпочав свою роботу З’їзд суддів України для того, щоб обрати чотирьох членів ВРП, суддю Конституційного Суду України та оновити Раду суддів. За обрання членів ВРП делегати з’їзду взялися попри протести, влаштовані антикорупційними організаціями, і незважаючи на заяви міжнародних партнерів України. Наприкінці лютого посол ЄС в Україні Матті Маасікас закликав відкласти обрання нових членів Вищої ради правосуддя на з’їзді суддів до ухвалення реформи ВРП.

Загалом ВРП складається із 21 члена. Голова Верховного Суду України є членом ВРП за посадою, ще 10 членів обирає з’їзд суддів, а також по двоє обираються з’їздом адвокатів, науковців, прокурорів, парламентом і президентом. І ніяких перевірок кандидатів до ВРП на доброчесність. Зараз судді, не чекаючи реформи ВРП, вирішили заповнити чотири вакантні посади за своєю квотою.

З’їзд суддів 9 березня обрав трьох нових членів ВРП. Та що найцікавіше, антикорупційні активісти повідомляли, що серед суддів поширювалися списки з прізвищами тих, кого треба обрати.

«Прізвища усіх трьох суддів були включені до так званого списку, який, ймовірно, поширював серед делегатів з’їзду суддя у відставці Анатолій Марцинкевич. Марцинкевич – це член Вищої кваліфкомісії суддів часів президента-втікача Віктора Януковича, люстрований після Революції Гідності», – заявили у Центрі протидії корупції (ЦПК).

То хто ж став членом ВРП? «Сергій Болотін – суддя Хмельницького апеляційного суду. У 2017 році Болотін став головою суду, змінивши на цій посаді саме Анатолія Марцинкевича, який пішов у відставку. У квітні 2018 року Болотін успішно пройшов кваліфікаційне оцінювання без участі Громадської ради доброчесності. У 2016 році Сергій Болотін отримав у користування службову квартиру в Хмельницькому, яку одразу приватизував на свою дружину. Водночас з 2014 року Болотін декларував проживання у квартирі, що офіційно належить його матері, яка проживає в м. Славута за 120 км від Хмельницького. Ймовірно, справжнім власником цієї квартири є саме суддя, і щоб не втратити можливість отримати ще й службове житло, суддя оформив квартиру на матір. 2019 року Болотін продав приватизовану квартиру за 408 тисяч гривень. Вже у 2020 році сім’я купила будинок і земельну ділянку за 2,7 млн грн. Лише за останні три місяці (грудень – січень – лютий) Болотін отримав понад пів мільйона гривень зарплати. Саліхов Віталій – суддя Київського апеляційного суду. До квітня 2014 року працював суддею Апеляційного суду м. Севастополя та військового суду Севастопольського гарнізону. Саліхов входив до складу колегії суддів Київського апеляційного суду, яка у 2016 році свавільно заборонила вільному слухачу знімати відкрите судове засідання. Саліхов робив коментарі про неприпустимість знімання облич суддів в засіданні. У власності судді та його дружини дві квартири в Криму. Валерій Суховий – суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. В грудні 2017 року Суховий став суддею Верховного Суду, до цього працював у Київському апеляційному господарському суді. На останнє вакантне місце у ВРП претендують суддя Вінницького апеляційного суду Олександр Панасюк та суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області», – зазначили у ЦПК.

Активісти також повідомляли, що у списку для «правильного» голосування було й прізвище Панасюка. Але на момент підготовки цього матеріалу ще не були відомі результати повторного голосування за двох кандидатів на останнє місце у ВРП.

У будь-якому разі вже голосування суддів 9 березня викликало дуже багато запитань. І тут треба нагадати, що у 2018-ому виникла така ж ситуація, коли прізвища членів ВРП, обраних з’їздом суддів, були відомі наперед.

Ось так і живемо. І як тут повірити у судову реформу, якщо до формування головного органу у суддівському самоврядуванні так багато питань.

А тепер про можливу реформу ВРП. 15 лютого президент Зеленський вніс до парламенту законопроєкт, який має регламентувати новий порядок обрання членів ВРП (№5068). Йдеться про утворення етичної ради та перевірку кандидатів до ВРП на доброчесність. Етична рада має перевіряти кандидатів і подавати список рекомендованих суб’єктам призначення членів ВРП, тобто вже згаданим з’їздам суддів, адвокатів, прокурорів науковців і президенту з парламентом.

Створення етичної ради звучить дуже позитивно, але на важливі нюанси цього законопроєкту ще у лютому звертали увагу голова правління Фундації DEJURE Михайло Жернаков, експертка ЦПК Галина Чижик та активістка організації «Автомайдан», координатор проєкту PROSUD Катерина Бутко у матеріалі для Української правди.

«Законопроєкт пропонує створити етичну раду у складі трьох суддів чи суддів у відставці, яких делегує Рада суддів, та трьох міжнародних експертів, номінованих міжнародними організаціями, з якими співпрацює Україна. Але диявол ховається в деталях, і цією деталлю для етичної ради є спосіб ухвалення рішень. Президентський законопроєкт визначає, що рішення ухвалюються більшістю голосів від складу етичної ради (4-ма голосами) за умови, що троє міжнародних експертів його підтримують. Це означає, що судді в складі етичної ради зможуть блокувати будь-яке її рішення, а отже, жоден з кандидатів, який не отримав підтримку суддівської корпорації, на посаду у ВРП претендувати не зможе. Звісно, ця норма зводить до мінімуму шанси на членство у ВРП відвертих негідників штибу Павла Вовка, за яких ніколи не проголосують міжнародні експерти, але створює зелений коридор для темних конячок, контрольованих тим же Вовком чи іншими сірими кардиналами судової влади», – йшлося у цьому матеріалі.

Щодо звільнення нинішніх членів ВРП, то етична комісія впродовж трьох місяців від свого утворення має рекомендувати звільнити недоброчесних. І тут вже спосіб ухвалення рішень у комісії, з можливістю для суддів блокувати висновки щодо недоброчесності, матиме ще більш вирішальну роль, аніж при відборі нових членів ВРП. Та й будь-якому випадку остаточне рішення про звільнення членів ВРП ухвалюватимуть суб’єкти їхнього призначення, а не Етична комісія, як зможе лише рекомендувати це зробити.

Також важливо зрозуміти, що етична комісія повинна буде готувати письмовий висновок щодо доброчесності кожного із кандидатів до ВРП, а на перевірку кандидатів буде лише місяць. Тож антикорупційні експерти зазначають, що така вимога перетворює відбір найкращих кандидатів на пошуки аргументів проти найгірших.

Та навіть за умови ухвалення цього законопроєкту незрозуміло, чи нинішня ВРП взагалі «дозволить» формування етичної комісії. Адже після тримання всіх пропозицій із кандидатурами до етичної комісії, її персональний склад має затвердити голова ВРП. Тобто сам початок реформування Вищої ради правосуддя залежить від рішення нинішньої нереформованої ВРП. І скільки тут шансів на успіх? Тут треба тільки нагадати, що ВРП раніше вже блокувала формування подібного органу, який мав перевіряти доброчесність кандидатів до Вищої ради правосуддя.

І повертаючись до заяви президента Зеленського про необхідність відновлення роботи ВККС, то тут нагадаємо, що парламент у першому читанні підтримав законопроєкт, відповідно до якого формування нової Вищої кваліфікаційної комісії суддів повністю залежатиме від Вищої ради правосуддя. Ось таке замкнуте коло, і не схоже, щоб президентська команда хоч якось намагалася знайти спосіб його розірвати. Ініціативи глави держави більше схожі на роботу просто «для галочки», щоб хоч якось задобрити міжнародних партнерів України черговою імітацією судової реформи.