Наш парламент довго «запрягав», але 15 грудня нарешті проголосував за законопроєкт, що передбачає повернення повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) щодо перевірки е-декларацій чиновників та особливу процедуру моніторингу способу життя та перевірку декларацій суддів, зокрема суддів Конституційного суду (КС). Окремим законопроєктом також врегульовано питання щодо процедури складання протоколу про адміністративні порушення суддів та суддів КСУ.

Варто нагадати, що ще 27 жовтня КС скасував кримінальну і фактичну будь-яку відповідальність за неправдиве декларування, дозволив чиновникам і політикам взагалі не подавати декларацій, закрив публічний доступ до реєстру е-декларацій та унеможливив перевірку декларацій Національним агентством із питань запобігання корупції. Фактично з того моменту низка ключових норм Закону України «Про запобігання корупції» втратили чинність. Після цього президент Зеленський вніс до парламенту свій законопроєкт, яким пропонував просто повернути норми закону, визнані КС неконституційними, а нинішній склад Конституційного суду розпустити. Аргументацію КС і аргументацію президента важко було логічно пояснити і хоч якось пов’язати з нормами права. Судді рятували себе та всіх корупціонерів від кримінальної відповідальності за брехню в деклараціях, Володимир Зеленський намагався гратися у сильного главу держави на тлі суспільного обурення діями КС, а також важко було не помітити бажання Офісу президента взяти під повний контроль наступний склад КС. Ось така для нас складалася ситуація: між свавіллям людей у мантіях і авторитарними «замашками» президента і Ко. Та парламент відмовився розглядати законопроєкт Зеленського, навіть у президентській фракції не знайшлося достатньої підтримки. І це було вже черговим підтвердженням того, що ніякої монобільшості у Верховній Раді насправді немає.

Парламентські фракції почали шукати якісь компроміси, а президент наприкінці листопада звернувся до Венеційської комісії з проханням здійснити оцінку конституційної ситуації, спричиненої рішенням КС від 27 жовтня, та надати висновок щодо стану антикорупційного законодавства після ухвалення цього рішення. 9 грудня Венеційська комісія та Генеральний Директорат з прав людини та верховенства права Ради Європи оприлюднили свій спільний висновок щодо конституційної ситуації в Україні. Загалом цей висновок зводився до того, що парламент (та уряд) мусить поважати роль Конституційного суду та імплементувати його рішення, але потрібно і зберегти обов’язкове декларування для чиновників і суддів та відновити повноваження НАЗК щодо перевірки декларацій.

Якщо повертатися до недолугого рішення КС, то в ньому, зокрема, йшлося про те, що НАЗК як орган виконавчої влади не може впливати на судову систему, перевіряючи декларації суддів. Саме тому парламентарям зрештою довелося прописувати окрему процедуру перевірки декларацій суддів, аби зняти подальші запитання щодо виконання рішення КС. Докладніше про законодавчі норми, які парламентарі ухвалили 15 грудня, можна дізнатися з інфографіки, підготовленої Transparency International Україна. НАЗК доведеться погоджувати порядок моніторингу способу життя суддів із Вищою радою правосуддя (ВРП) або Зборами суддів КС і повідомляти про початок проведення такої процедури ту саму ВРП або голову КС. І в НАЗК вже висловили деякі зауваження щодо рішень парламенту від 15 грудня. Зокрема, йдеться і про те, що навряд чи за таких умов перевірка суддів буде ефективною.

«Особа, щодо якої здійснюватиметься моніторинг, зможе спеціально не поширювати або видалити з відкритих джерел інформацію про коштовні речі (наприклад, автомобілі), які має в користуванні, або спробує «легалізувати» статки, повідомивши НАЗК про самостійно виявлені помилки в декларації», – мовиться у заяві НАЗК.

Тут особливо треба наголосити на тому, що поки йдеться про нереформовану ВРП. Власне перезавантаження органів суддівського самоврядування, таких як Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС, якої, до речі, в нас немає вже більш ніж рік) мало би бути основою судової реформи. Перезавантаження через прозорі конкурси з допомогою міжнародних експертів. Це те, що вимагають від нинішньої української влади наші міжнародні партнери. Зрештою, це є серед вимог для продовження співпраці України з Міжнародним валютним фондом і для отримання другого траншу за новою програмою допомоги від Євросоюзу. Але президент Зеленський у своїх попередніх ініціативах щодо судової реформи хотів лише збільшити повноваження ВРП без будь-якої згадки про її реформування. Тож надалі, якщо наша влада справді сподівається продовжувати отримувати дешеві кредити, питання щодо незалежності органів суддівського самоврядування потрібно вирішувати, а не лише імітувати суддівську реформу. І від питання перезавантаження ВРП напряму залежить подальша доля антикорупційної реформи.

Тим часом вже згадана організація Transparency International Україна загалом позитивно оцінює рішення парламенту від 15 грудня щодо відновлення повноважень НАЗК. «Таке рішення народних депутатів – це перший реальний і дієвий крок до виходу України з конституційної кризи. Ухвалені зміни цілком враховують рішення Конституційного суду та думку Венеційської комісії, водночас не обмежуючи незалежність НАЗК чи судової влади. Крім того, ухвалення цих законів допоможе Національному агентству з питань запобігання корупції ефективно розпочати перевірку декларацій у 2021 році, що є необхідною складовою запобігання корупції», – йдеться у заяві Transparency International Україна.

І здавалося, потрібно радіти, що взагалі вдалося відновити повноваження НАЗК. Але, на жаль, у наших реаліях завжди виникає багато інших «але». По-перше, після рішення КС від 27 жовтня низка справ проти корупціонерів була закрита. Це вже була індульгенція для нечесних чиновників та суддів, зараз перевірки декларацій фактично почнуться «з чистого аркуша», всі вже «поправили» ті відомості, які треба було змінити, щоб не виникало питань ні в НАЗК, ні в НАБУ.

По-друге, НАЗК ніколи не демонструвала очікуваної від неї ефективності. Тому відновлення повноважень Агентства – це більше про захист загальних положень антикорупційної реформи, а не власне про якісну боротьбу з корупцією.

По-третє, відновлення перевірки декларацій (хоча ще треба дочекатися, щоб президент підписав ухваленні парламентом рішення від 15 грудня) – це добре, але що з покаранням за брехню у деклараціях? І тут треба нагадати, що Верховна Рада ще 4 грудня ухвалила закон, який начебто повертає кримінальну відповідальність за порушення е-декларування. Начебто, бо позбавлення волі за брехню у деклараціях тепер не передбачене. Максимум – лише обмеження волі. Такі порушення тепер кваліфікуватимуться не як кримінальний злочин, а як кримінальний проступок. І підіймається планка «допустимої помилки».

Якщо до 27 жовтня кримінальна відповідальність була передбачена за брехню у декларації від 500 тисяч гривень, то тепер йдеться про «м’якші» санкції: умисне внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (від 1,3 до 9 мільйонів гривень) карається штрафом від 2,5 до 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 42,5 до 51 тисячі гривень) або громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Тут зазначимо, що на момент здачі цього номера «Львівської Пошти» у друк цей закон на сайті парламенту зазначався як такий, що ще очікує на підпис президента. Та Зеленський в одному зі своїх відеозвернень вже привітав ухвалення нардепами такого рішення.

«Головна проблема полягає в тому, якщо таке діяння визнають кримінальним проступком або злочином невеликої тяжкості, то закон передбачає цілу низку підстав для звільнення від кримінальної відповідальності. У разі, якщо особа просто визнала свою провину. Таким чином, усіх тих, хто скоїть цей злочин чи проступок та визнає провину, суд зобов’язаний буде звільнити від кримінальної відповідальності. Тобто ані штрафу, ані якогось іншого покарання не буде взагалі», – ще раніше заявляв експерт Центру політико-правових реформ та Реанімаційного Пакету Реформ Микола Хавронюк у коментарі порталу «Слово і Діло».

«На перший погляд здається, що такі норми – це не надто великі недоліки. Ну, послабили депутати собі трохи покарання, перевели відповідальність з рівня кримінального злочину до кримінального проступку. Але ж все одно повинні будуть відповідати! Однак усе не так просто, адже кримінальні проступки мають коротші терміни розслідування (строки давності) і взагалі можуть призвести до уникнення покарання для порушника. Уявімо ситуацію, коли недобросовісний декларант-топчиновник подає брехливу декларацію у січні 2021 року. НАЗК розпочинає чотиримісячну перевірку першочергово (адже зникає сенс перевіряти щось, окрім декларації за останній рік), з квітня 2021 року (якщо до того часу НАЗК матиме право щось перевіряти). Потім передає результати перевірки до НАБУ у вересні 2021 року (знову ж таки, якщо у НАЗК існуватиме таке повноваження). НАБУ розпочинає розслідування, намагається довести відповідне користування декларантом, наприклад, незадекларованим будинком або іншим майном третьої особи. Це теж триває деякий час перед тим, як справа потрапить до ВАКС, де розпочнуться підготовчі засідання, засідання по суті, спроби затягнути судовий процес тощо. Особливо коли все це накладається на карантинні обмеження. А потім ще можна подати, наприклад, апеляційну скаргу на вирок. У підсумку існуватиме досить велика ймовірність, що до січня 2023 року вирок не набере законної сили. І недобросовісний декларант-топчиновник буде звільнений від кримінальної відповідальності взагалі через сплив строку давності у 2 роки. То в чому ж компроміс? У тому, щоб десятки людей роками розслідували реальне порушення, а сам порушник в результаті відбувся нічим?» – на це звертав увагу юридичний радник Transparency International Україна Олександр Калітенко.

Зрештою, і в НАЗК закликали президента ветувати цей закон. Як буде – побачимо, але ми вже зазначали, що Зеленський хизувався парламентським рішенням від 4 грудня. Тож можна сказати, що скандальне рішення КС своє завдання щонайменше виконало. Система е-декларування начебто й відроджується, але тепер у законодавстві може бути набагато більше лазівок для корупціонерів. Деякі парламентарі заявляють про те, що в майбутньому антикорупційні норми можуть стати жорсткішими. Але виникає питання: хто серед українців зараз в це повірить?

Як уже зазначалося, не можна розглядати антикорупційну реформу якось окремо від інших реформ. І дедалі більше загострюється необхідність справжніх змін у суддівській системі, зокрема це стосується Конституційного суду. Адже саме скандальні рішення КС перманентно перевертають наше суспільно-політичне життя з ніг на голову. То що робити з КС? Просто розпустити нинішній склад і набрати новий за чинним законодавством, як пропонував Зеленський – це не варіант.

10 грудня Венеційська комісія також оприлюднила ще один терміновий висновок щодо конституційної ситуації в Україні, в якому власне йшлося про реформу нашого КС. Про рекомендації Венеційської комісії повідомляла вже згадана Transparency International Україна. Зокрема, йшлося про те, що наш парламент мав би чітко передбачити в законодавстві, що Конституційний суд у своїх рішеннях не має права виходити за межі конкретно поставлених суб’єктом звернення питань. У своїй аргументації Венеційська комісія зазначає, що в рішенні від 27 жовтня 2020 КС не лише однозначно вийшов за межі конституційного подання, а й не обґрунтував потребу такого «ширшого» підходу. Також йшлося про те, що пропонується законодавчо зобов’язати КС чітко обґрунтовувати підстави визнання ним кожного окремого положення неконституційним. У цьому висновку Венеційська комісія ще раз наголосила, що стиль написання рішення КС має серйозні недоліки та не відповідає міжнародним стандартам. І це є неприпустимим, коли розглядається питання скасування дії положень законодавства.

Не забули експерти Венеційської комісії надати рекомендації щодо відбору суддів КС. Власне тут йшлося про майбутні конкурси на вакантні посади у суді. Пропозиції такі: досягти деполітизації процесу обрання суддів КС можна, якщо для обрання судді треба набрати кваліфіковану більшість голосів ВРУ. Проте для виконання цієї рекомендації необхідно зміни до Конституції України. Має бути сформовано орган з міжнародною складовою, який буде відповідати за перевірку кандидатів на посади суддів КС. До складу такого органу можуть входити міжнародні експерти з прав людини та представники громадськості, щоб забезпечити наявність у кандидатів потрібних моральних та професійних якостей. І тільки після вдосконалення системи добору суддів і створення органу для перевірки кандидатів варто проводить добір суддів на вакантні посади в КС.

Такий підхід може поступово виправляти ситуацію із нашим скандальним Конституційним судом. Але чи дослухається до цих порад наша нинішня влада? Поки ми спостерігали лише за тим, що влада у кращому випадку імітувала реформи задля кредитів від міжнародних фінансових організацій. Та ще частіше Зеленський і Ко просто відкочували реформи назад.