Судова реформа провалилася. Скільки вже разів доводилося це констатувати? От попередній президент Петро Порошенко так хизувався «своєю» реформою від 2016-го, а зараз сам на собі відчуває, що ніяких змін не відбулося. А те, що витворяє із начебто «перезавантаженням» судової реформи нинішній президент Володимир Зеленський лише погіршує ситуацію. На жаль, будь-якій владі в Україні попередніми роками було вигідним утримувати «ручні суди», і нинішня влада такий стан справ використовує на повну, зводячи політичні рахунки з конкурентами за допомогою судів.

Довіри суспільства до українських судів як не було, так і немає. Водночас не можна забувати про ще один бік величезної кризи нашої так званої «системи правосуддя» – в Україні зараз бракує 30% суддівських кадрів. І найбільше ця проблема стосується місцевих загальних та апеляційних суддів. Вже пів року немає повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), органу, що відповідає за відбір суддів, тобто за кадрову частину «судової реформи». Нинішня влада якось намагається обхідними шляхами вирішити цю проблему, але ж де комплексне бачення тих змін, що можна буде назвати справжньою судовою реформою?

От цього тижня президент Зеленський вніс до парламенту законопроєкт про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування (№3711) і визначив цей документ як невідкладний. Та виглядає так, що Зеленський змушений виправляти свої попередні помилки і водночас робить нові.

Перед тим, як перейти до нинішнього законопроєкту від Зеленського, нагадаємо, що у жовтні минулого року парламент ухвалив ініційований президентом закон зі схожою назвою. Тоді це назвали «перезапуском судової реформи». Передбачалося, зокрема, скорочення складу Верховного Суду зі 192 суддів до 100, новий конкурс, зменшення посадових окладів із 75 до 55 прожиткових мінімумів (із понад 145 тис. грн до понад 106 тис. грн). Також йшлося про розпуск ВККС і зменшення її кількісного складу із 16 до 12 членів. Передбачався новий конкурс до ВККС навіть зі залученням до конкурсної комісії міжнародних експертів, які допомагали відбирати суддів Вищого антикорупційного суду. А ще йшлося про те, що Вища рада правосуддя (ВРП) мала створити комісію з питань доброчесності та етики, яка мала забезпечувати дотримання членами ВРП та ВККС високих критеріїв доброчесності та професійної етики. Треба зазначити, що до цієї комісії також мали увійти міжнародні експерти.

Та посли держав «Великої сімки» та Венеційська комісія розкритикували цю так звану «судову реформу» від Зеленського. Йшлося про необґрунтованість зменшення кількісного складу Верховного Суду та небезпеку норм, за якими ВККС підпорядковується нереформованій Вищій раді правосуддя.

Та далі відбувалося ще цікавіше: ВРП «успішно» провалила проведення конкурсу до ВККС, прописавши його умови таким чином, що міжнародні організації відмовилися подавати свої кандидатури до конкурсної комісії. Також ВРП зробила все можливе, щоб не було створено комісію з питань доброчесності та етики. Міжнародні організації своїх представників делегували вчасно, а от наша ВРП не внесла змін до свого регламенту і не висунула своїх делегатів, заблокувавши процес.

А у лютому й у березні цього року на арену вийшов Конституційний суд (КС). Спочатку визнав неконституційними низку положень змін до Основного закону, ініційованих ще п’ятим президентом Порошенком. Йдеться про те, що, зокрема, КС визнав конституційним положення про утворення Верховного Суду і припинення діяльності Верховного Суду України та трьох вищих судів, проте водночас констатував неконституційність ліквідації Верховного Суду України. І КС визнав неконституційним проходження конкурсу суддями Верховного Суду України для того, щоб стати суддями Верховного Суду.

«Конституційний Суд указав, що найвищий інститут судової влади після набрання чинності конституційними змінами 2016 року «продовжує діяти під назвою «Верховний Суд». На думку Конституційного Суду, конституційні зміни «не були спрямовані на припинення діяльності та ліквідацію Верховного Суду України як органу державної влади через вилучення слова «України» – власної назви держави – зі словесної конструкції «Верховний Суд України».

На думку Конституційного Суду, «перейменування закріпленого в Конституції України органу – Верховного Суду України – не може відбуватися без переведення суддів Верховного Суду України на посади суддів Верховного Суду», «судді Верховного Суду України мають продовжувати здійснювати свої повноваження як судді Верховного Суду», – пояснював заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда, водночас зауваживши, що КС не подолав проблеми «дуалізму» найвищого суду, зокрема, не дав розуміння, яка з двох зареєстрованих юридичних осіб має залишитися.

А далі КС ще й «пройшовся» по «перезапуску судової реформи» від Зеленського, визнавши ключові його положення неконституційними: про скорочення складу Верховного Суду, зменшення посадового окладу суддям Верховного Суду, нового підходу до формування ВККС, запровадженню комісії з питань доброчесності та етики, уповноваженої ініціювати звільнення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя та Верховного Суду.

Проаналізувавши і цей висновок КС, у Центрі політико-правових реформ зазначали: «Фактично Конституційний Суд засудив тривалу перерву, зумовлену необхідністю змінити склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Тобто законодавець може відновити або й змінити відповідне положення закону, що визнане неконституційним, зокрема мінімізувавши роль Вищої ради правосуддя у цьому процесі, завдяки якій вона блокувала формування нової Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Це відповідає логіці Конституційного Суду. Також важливо підкреслити, що Конституційний Суд не висловився прихильно до аргументу Верховного Суду, що судді повинні становили саме більшість у складі Вищої кваліфікаційної комісії суддів».

КС визнав неконституційними усі положення, де була згадка про комісію з питань доброчесності та етики, але й щодо цього у Центрі політико-правових реформ зазначали: «Важливо, щоби ця Комісія була незалежним органом, а не органом при Вищій раді правосуддя. І це слушно, адже модель, за якої половину цієї Комісії складають члени Вищої ради правосуддя, що мають контролювати самих себе та інших членів Ради, виглядає нелогічно. На це, до речі, звертала увагу й Венеційська комісія у висновку щодо президентського закону. Важливо зауважити, що Конституційний Суд і тут не пристав на позицію Верховного Суду про необхідність більшості суддів у складі такого органу. Навіть більше, Конституційний Суд підкреслив, що твердження Верховного Суду, що члена Вищої ради правосуддя має звільняти той орган, який його призначив, не ґрунтується на нормі Конституції України. Отже, законодавець може зберегти Комісію з питань доброчесності та етики дещо трансформувавши її склад (вилучивши з нього членів Вищої ради правосуддя) і повноваження з урахуванням рішення Конституційного Суду».

Тож, як бачимо, експерти переконували, що можна було підготувати якісні законодавчі зміни з урахуванням рішень Конституційного суду. Однак цього не скажеш про документ, який 22 червня вніс до парламенту президент Зеленський.

Нинішній глава держави зараз пропонує, що Верховний Суд України, який перестав функціонувати у 2017 році, буде приєднано до Верховного Суду, а суддів Верховного Суду України буде зараховано у штат відповідних касаційних судів Верховного Суду з їх подальшим, протягом року, кваліфікаційним оцінюванням. І в новому законопроєкті Зеленського вже пропонується взагалі виключити положення про максимальну штатну чисельність суддів Верховного Суду. Кількість суддів Верховного Суду встановлюватиме ВРП. Тобто спочатку з непояснених причин команда Зеленського вирішила удвічі зменшити кількість суддів у Верховному Суді, а тепер пропонує відкрити шлях до необдуманого «роздування» його штату. Виникає просте питання: а можна не кидатися з однієї крайності до другої та хоч якось аргументувати свої ініціативи.

Далі: у новому законопроєкті Зеленського знову ж таки йдеться про підпорядкування ВККС Вищій раді правосуддя. Фактично ВККС повністю може перетворитися на допоміжний орган при ВРП. Всі порядки та методики оцінювання суддів затверджуватиме ВРП, якщо новий законопроєкт Зеленського зрештою стане законом, і не будуть внесенні відповідні правки при його розгляді у парламенті.

ВРП контролюватиме і конкурс до ВККС (знову має складатися зі 16 членів). «Для проведення конкурсу створюється спеціальна конкурсна комісія з 4-6 членів: (до) трьох осіб з числа суддів або суддів у відставці, запропонованих Радою суддів України, та (до) трьох міжнародних експертів, визначених ВРП на підставі пропозицій міжнародних та іноземних організацій, які надають Україні міжнародну технічну допомогу чи провадять свою діяльність у сферах юстиції та/або судової влади та/або запобігання і протидії корупції. Остаточне рішення щодо персонального складу конкурсної комісії ухвалюватиме ВРП. У випадку, якщо міжнародні/іноземні організації не запропонують достатню кількість експертів для включення в комісію, то свої пропозиції може надати Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Рішення конкурсної комісії вважається ухваленим, якщо за нього проголосувала більшість членів від її складу, за умови, що дві особи з числа тих, які проголосували за це рішення, призначені за квотою міжнародних експертів. Комісія має відібрати на кожну вакантну посаду члена ВККС одного кандидата, якого після спеціальної перевірки ВРП має призначити. За законопроєктом, новостворена ВККС буде фактично підпорядкована ВРП, оскільки рада погоджуватиме/затверджуватиме акти комісії щодо добору, підготовки та оцінювання суддів, а також звільнятиме її членів», – зазначають у Центрі політико-правових реформ. Зауважимо, що за нинішньою редакцією потрібні голоси трьох міжнародних експертів.

У Центрі протидії корупції (ЦПК) також зауважують, якщо раніше до складу конкурсної комісії могли увійти лише ті міжнародні експерти, які допомагали відбирати суддів Вищого антикорупційного суду, то зараз фактично будь-яка міжнародна чи іноземна організація, яка працює в сфері правосуддя чи боротьби з корупцією, зможе запропонувати будь-яку особу, а ВРП отримає право обирати. І з огляду на те, як ВРП раніше вже провалила конкурс до ВККС, то зараз дозволити надавати пропозиції до конкурсної комісії від Уповноваженого ВРУ з прав людини (за умови відсутності делегатів від міжнародних експертів) виглядає дуже небезпечно. У ЦПК нагадують, що рік тому НАБУ оприлюднило записи з кабінету скандального голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка, який, ймовірно, стверджував, що контролює Уповноважену ВРУ з прав людини Людмилу Денісову і може забезпечити призначення нею потрібних людей.

І разом із усім цим у законопроєкті Зеленського не передбачено реформування Вищої ради правосуддя. А власне з цього і треба було би починати будь-які спроби запустити/перезапустити судову реформу. У законопроєкті Зеленського пропонується виключити зі законодавства будь-які згадки про комісію з питань доброчесності та етики. Нам будуть розповідати, що так виконують рішення Конституційного суду, хоча експерти раніше вже пояснювали, що можна піти іншим шляхом. Українські антикорупційні організації називають другу спробу Зеленського взятися за судову реформу бігом по колу, імітацією реформи і т. д.

А зараз також потрібно розуміти, що у нещодавно підписаному меморандумі з Міжнародним валютним фондом наша влада взяла на себе зобов’язання щодо очищення та оновлення Вищої ради правосуддя. Тож під питанням може опинитися виділення наступних траншів кредиту для України.