Вже три місяці уряду Дениса Шмигаля, чи з огляду на те, як він формувався і продовжує доформовуватися, справедливіше назвати його другим урядом Володимира Зеленського. Але досі немає затвердженої парламентом програми діяльності цього Кабміну.

Ту відписку на кілька сторінок із набором гасел без жодної конкретики, яку Шмигаль разом із колегами назвав «програмою діяльності уряду», забракували комітети Верховної Ради України (ВРУ) і навіть нардепи від «Слуги народу» вщент її розкритикували. Показовим стало те, що й сам глава уряду на засіданні парламенту 4 червня, коли нарешті дійшло до обговорення цієї «програми» у сесійному залі ВРУ, попросив відправити її на доопрацювання. Тож уряд має ще 15 днів, щоб подати нову програму.

Що це означає? Уряд не знає, що йому робити. Нинішня влада немає ніякої стратегії, адже справа не тільки в уряді. Ми ж спостерігаємо за непрофесійними потугами начебто єдиної президентської команди із монобільшістю у парламенті. Примітивні відмазки на кшталт того, що під час кризи, пришвидшеної пандемією коронавірусу, потрібно працювати над вирішенням проблем, а не відволікатися на написання програм, взагалі виглядають смішними. Адже програма дій уряду – це саме про те, як потрібно долати соціально-економічну кризу. Це показник впевненості влади у своїй діях, а не проста формальність. Натомість ми продовжуємо спостерігати за хаотичним необдуманими кроки влади. Минулого року нам обіцяли нову якість політики, але її немає.

Простий приклад маніпуляцій від нинішньої влади. «Програма уряду була розроблена, але ніхто не очікував коронавірусу. Тому прем’єр-міністр звернувся до людей і сказав: у нас коронавірус, карантинні заходи, і програма уряду повинна була змінитися через COVID-19. Треба її оновити», – про це 4 червня заявив президент Зеленський журналістам під час поїздки до Хмельницької області.

Що?! 4 березня, коли був призначений цей уряд, «ніхто не очікував коронавірусу»? 2 квітня, коли цей уряд схвалив програму своєї діяльності чи 13 квітня, коли вніс цю програму до парламенту, не було карантинних обмежень? В якій реальності ця влада продовжує жити?!

І ще один нюанс: затвердження парламентом програми діяльності уряду означає річний імунітет Кабміну від відставки. Звичайно, у нинішніх реаліях це не так важливо, адже попередній уряд Зеленського (із прем’єром Гончаруком) звільнили навіть зі затвердженою програмою діяльності, Гончарук «сам написав» заяву про відставку. Однак без цієї програми Офісу президента ще легше тримати уряд «на короткому повідку». Тож доводиться тільки повторити те, про що ми писали на початку березня, коли і відбулася зміна Кабміну: нинішня влада може скільки завгодно змінювати склад уряду, але якщо немає чіткої стратегії розвитку держави, то все постійно буде зводитися лише до нових відставок і порятунку рейтингів президента.

Не тільки питання щодо програми діяльності нинішнього уряду ще залишається відкритим, команді Зеленського важко закрити всі вакансії міністрів у Кабміні. 4 червня парламент повернувся до кадрових питань, але лише частково.

Спершу хоч про якийсь позитив. Багато експертів саме так оцінюють те, що Ольга Стефанішина змінила Вадима Пристайка на посаді віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Тут нагадаємо, що на початку березня під час формування нинішнього уряду відбувся «обмін» посадами міністра закордонних справ і віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції між Вадимом Пристайком та Дмитром Кулебою.

Різні ЗМІ тоді писали про те, що у Пристайка конфлікт із главою Офісу президента Андрієм Єрмаком і про те, що за початковим планом влади Кулеба мав поєднати посади очільника МЗС та віцепрем’єра з питань євроатлантичної інтеграції.

Але, по-перше, насправді це різні сфери діяльності, по-друге, були питання до конституційності такого поєднання посад та проблеми із внесенням відповідного подання. Адже кандидатуру на посаду глави МЗС подає президент, а на посаду віцепрем’єра – глава уряду. Зрештою, зі самого початку роботи нинішнього уряду перебування в його складі Вадима Пристайка виглядало тимчасовою вимушеною мірою. Бо в президента «кадровий голод», а залишати вакантною посаду віцепрем’єра з питань євроатлантичної інтеграції не можна, бо це викликало би ще більше питань у наших західних партнерів. Нинішня наша влада і так вкрай рідко згадує про євроатлантичну інтеграцію. І от тепер команда Зеленського нарешті знайшла заміну Пристайку в уряді, а він сам мав би бути відряджений послом України у Великій Британії.

«Пристайко також знав, що працюватиме на посаді не надто довго, та очікував на призначення очільником одного з українських посольств, що було погоджене із Банковою ще до ротації. І все це наклалося на давні кадрові проблеми в Урядовому офісі з координації євроінтеграції, де ще від вересня немає керівника, і з часом кількість вакансії лише збільшувалася. Усе це де-факто поставило євроінтеграцію на паузу. А разом із проблемами, які викликала пандемія, це додатково загальмувало виконання Україною Угоди про асоціацію з ЄС, яка минулого року і без того рекордно уповільнилася. Чи здатне призначення Ольги Стефанішиної розв’язати ці проблеми? Принаймні частину з них – так, здатне. Щонайменше це свідчить про те, що в уряді почули про наявність проблем. До того ж кандидатура імовірної нової віцепрем’єрки обрана якнайкраще. У експертній спільноті вона зустріла повну підтримку; від посадовців ЄС автори цих рядків теж вже чули схвальні відгуки. У 2016 – 2019 роках Ольга Стефанішина була керівником Урядового офісу з координації європейської та євроатлантичної інтеграції. Вона чудово орієнтується у виконанні Угоди про асоціацію, знає цю тематику набагато краще, аніж її попередники на цій посаді в обох урядах Володимира Зеленського», – пише Європейська правда.

Але може бути багато «але». Адже європейська та євроатлантична інтеграція – це насамперед про реформи в Україні. Для наближення нашої держави до ЄС та НАТО має ефективно працювати весь уряд, вся влада. А для команди Зеленського, як виглядає, євроінтеграція не є пріоритетом. До прикладу, міністр оборони Андрій Таран, якого експерти називають креатурою глави Офісу президента Андрія Єрмака, робить все для того, щоб повністю загальмувати впровадження стандартів НАТО в українській армії та навіть не соромиться про це публічно заявляти. Потрібно слідкувати за подальшими діями і позицією всієї нинішньої влади, а не лише віцепрем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Ще одним кадровим рішенням 4 червня стало призначення нардепа від «Слуги народу», ексгенерального директора «1+1 медіа» Олександра Ткаченка міністром культури та інформаційної політики (Ткаченко одразу ж склав мандат нардепа). І щодо цього призначення дуже багато питань. Мовиться і про конфлікт інтересів. Адже у січні цього року Господарський суд Києва ухвалив рішення про передачу в руки приватних власників 12% акцій ПрАТ «Одеська кіностудія», і після цього державний пакет акцій розміром 50% плюс 1 акція скорочується до 38%, тож держава втрачає контроль над підприємством. А низка ЗМІ повідомляла, що за фірмами, які є власниками приватного пакета акцій Одеської кіностудії, начебто стоять Олександр Ткаченко і бізнесмен-забудовник Андрій Вавриш.

«Одеська кіностудія. Я знаю, що у брехні немає кордонів, тому що це невігластво і хамство, яке я постійно чую з цього приводу. Так от, хочу заявити, що ніякого конфлікту інтересів не буде. Мої акції готуються до продажу, і не в якийсь сліпий траст, перепрошую. Ця справа буде зроблена найближчим часом», – ось що заявив із цього приводу сам Ткаченко 4 червня з парламентської трибуни після призначення міністром.

Тут зауважимо, що 2 червня Громадська організація «Гільдія кінематографістів Одеси» оприлюднила звернення до голови ВРУ Дмитра Разумкова з проханням не допустити призначення Олександра Ткаченка міністром культури та інформаційної політики. «Професійні кінематографісти Одеси просять вас не допустити призначення скандально відомого медіа-менеджера, колишнього генерального директора «1+1» Олександра Ткаченка на посаду міністра культури України у зв’язку з тим, що своїми діями він вже фактично привласнив і цинічно знищив Одеську кіностудію художніх фільмів, і тепер здійснює спробу рейдерського захоплення кіностудії «Укркінохроніка», – йшлося у цьому зверненні.

Але ж зрозуміло, що не від Разумкова залежать кадрові призначення. У Зеленського кращої кандидатури не знайшлося. Багато запитань до того, як Олександр Ткаченко опікуватиметься культурою, і не можна забувати, що він очолив міністерство, яке відповідає також за інформаційну політику. І пам’ятаємо, як наприкінці минулого року влада намагалася просунути законодавчі рішення, щоб посилити контроль за медіа, а під приводом боротьби з фейковою інформацією фактично ввести цензуру. Низка політичних експертів зараз зауважують, що саме це може стати головним у роботі нового міністра. І про зв’язки Ткаченка з Коломойським не треба забувати…

Ось така картинка складається після урядових кадрових призначень 4 червня. Але це ще не кінець. Цікаво, що прем’єр Денис Шмигаль також зареєстрував у парламенті проєкт постанови про призначення міністром захисту довкілля та природних ресурсів України Романа Абрамовського, але нардепи це питання не розглянули одразу після двох згаданих призначень 4 червня.

Щодо Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, то зауважимо, що його створюють шляхом поділу раніше об’єднаного Міністерства енергетики та захисту довкілля. Для чого команда Зеленського робила це об’єднання так досі не зрозуміло, але так хоч якась видимість роботи є – постійна реорганізація уряду. Щодо кандидатури Романа Абрамовського то він є заступником голови Міненерго.

Парламентарка від «Слуги народу» Олена Мошенець 4 червня в ефірі телеканалу «Україна 24» заявила, що «в останній момент стався якийсь форс-мажор і відкликали подання» про призначення Абрамовського міністром захисту довкілля та природних ресурсів. Хоч тут зауважимо, що на офіційному сайті ВРУ навіть через кілька годин після завершення ранкового пленарного засідання парламенту 4 червня не було інформації про відкликання проєкту постанови щодо призначення Абрамовського.

Водночас інтернет-видання РБК-Україна, з посиланням на свої джерела, повідомило про ймовірні причини зриву цього призначення. «Голосування щодо Абрамовського не винесли в сесійну залу, хоча профільний комітет висловив йому свою підтримку. За інформацією РБК-Україна, у депутатів є запитання до його декларації. Водночас, як зазначають джерела у «Слуги народу», немає завдання найближчим часом заповнити всі вакансії в Кабінеті Міністрів. Зазначимо, згідно з декларацією Абрамовського, у нього та сім’ї у власності дві квартири в Києві, колекція дорогих годинників, ювелірних виробів та елітний автопарк, який складається з Mercedes Benz S500 2010 року, Range Rover 2013 року та BMW X5 2008 року. Водночас, згідно з декларацією, його сім’я займається бізнесом, пов’язаним із виробництвом і продажем електроенергії, будівництвом та виловом риби», – зазначає РБК-Україна.

Коли відбудеться призначення міністра захисту довкілля та природних ресурсів і чи залишиться Абрамовський кандидатом на цю посаду на момент здачі цього номера «Львівської Пошти» до друку залишалося під питанням. Але тут зазначимо, що голова фракції «Слуга народу» Олександр Корнієнко не виключав, що це призначення може відбутися вже сьогодні, 5 червня.

І зазначимо, що в уряді досі немає також очільників без приставки т.в.о власне у Міністерстві енергетики та у Міністерстві освіти і науки. Щодо останнього, то ЗМІ цього тижня називали найвірогіднішим кандидатом на посаду міністра освіти колишнього «регіонала», ректора Чернігівського національного технологічного університету Сергія Шкарлета. До цього ймовірного призначення також виникає дуже багато питань, тож потрібно буде уважно слідкувати за ситуацією. Заступниця голови фракції «Слуга народу» Євгенія Кравчук у коментарі Цензор.НЕТ заявила, що призначення міністра освіти і науки може відбутися наступного пленарного тижня. З огляду на календарний план роботи ВРУ, це може відбутися між 16 та 19 червня.