До Конституційного суду (КС) надійшло подання 50 народних депутатів України щодо закону про амністію учасників Майдану в 2013 – 2014 роках. «2 червня до Конституційного суду України надійшло конституційне подання 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України закону «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року №743-VІІ», – повідомила пресслужба КС.

Серед авторів подання – майже у повному складі фракція «Опозиційна платформа – За життя» (ОПЗЖ), позафракційні депутати Антон Поляков та Ганна Скороход (яких минулого року вигнали з фракції «Слуга народу»), Вадим Новинський, а також чинний депутат від «Слуги народу» Олександр Дубінський. Вони просять КС визнати оспорюваний закон таким, що не відповідає Основному закону, оскільки його положення «суперечать приписам Конституції України, а його прийняття Верховною Радою відбулося з порушенням конституційної процедури розгляду, ухвалення та набрання чинності законами».

Автори подання вказують, що під час масових акцій протесту в листопаді 2013-го – лютому 2014 року загинули і протестувальники, і правоохоронці. «Окремі учасники масових акцій протесту відкрито зізнаються в застосуванні вогнепальної зброї до представників правоохоронних органів, їх вбивстві і в скоєнні тяжких злочинів іншого характеру. Але такі злочини в результаті прийнятого закону не підлягають розслідуванню, а особи, які підозрюються в їх вчиненні, звільнені від кримінальної відповідальності», – йдеться в тексті подання. Отже, на думку депутатів, у суспільстві було сформовано враження про дозволеність безкарно скоювати злочини проти життя і здоров’я людини, а також потерпілі від злочинів були позбавлені гарантованих їм конституційних прав і свобод.

21 лютого 2014 року, коли після розстрілів на Інститутській минуло менше доби, а Янукович ще крутився десь у Києві (він втече з української столиці наступного дня), у стінах парламенту був ухвалений закон «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань…». «За» проголосували 372 нардепи. Закон ухвалювали одразу в першому та другому читаннях без обговорення та без рішення комітетів Ради.

Для початку варто зрозуміти, про що ж саме йдеться в цьому законі. По-перше, він звільняв протестувальників від кримінальної відповідальності лише за конкретні можливі злочини. Наприклад, насильницьку зміну влади, посягання на життя державного діяча, завдання умисних тяжких тілесних ушкоджень, приховування злочину тощо. Загалом кілька десятків статей Кримінального кодексу. Обов’язкова умова звільнення від покарання – усі дії протестувальників, які підпадали під ці статті, мали бути пов’язані з акціями протесту. По-друге, учасники протестів, уже засуджені (тобто тоді, коли Янукович ще був при владі, адже протести почалися в листопаді 2013-го) за злочини, перелічені у цьому законі, мали бути звільнені від покарання. По-третє, закон передбачав, що всі розслідування за фактами злочинів (тобто такі, у яких немає конкретних підозрюваних) також мають закрити.

Й нарешті останнє, та чи не найважливіше в цьому законі – заборона для слідчих збирати, обробляти та зберігати будь-які персональні дані учасників протестів: імена, прізвища, місце проживання тощо. А вже отриману на той момент інформацію мали знищити. І саме до цього пункту експертне середовище одразу висловило низку претензій. Одна із них – законодавці фактично заборонили розслідувати всі скоєні під час Майдану злочини проти мітингувальників і проти силовиків, оскільки так чи так слідчі мали би збирати персональні дані про потерпілих – учасників протестів.

«До закону потрібно внести поправки. Зокрема, ті, які приберуть заборону для слідчих збирати інформацію про учасників протестів», – закликав свого часу з трибуни парламенту колишній генеральний прокурор України Руслан Рябошапка.

Його наступниця Ірина Венедиктова пішла ще далі. 20 лютого цього року на той час в. о. директора Державного бюро розслідувань (ДБР) заявила: «Було вбито 78 мітингувальників і 13 правоохоронців. Із точки зору справедливості ми мусимо пам’ятати і про 13 загиблих правоохоронців, які виконували наказ. Якщо накази були злочинними, потрібно притягнути до відповідальності тих, хто їх віддавав. Цей закон перешкоджає нам об’єктивно розслідувати вбивства правоохоронців. Якщо ми хочемо справедливого і чесного розслідування, то цей закон треба скасувати».

Проте Венедиктова чомусь не уточнила, що насправді вбивства силовиків під час протестів у Києві таки розслідували, і у цих справах були підозрювані. Цим скористалися прихильники «руського міра». «Напередодні роковин розстрілів у інтернеті з’явився нібито перелік підозрюваних у вбивствах і пораненнях силовиків 20 лютого 2014-го… Цю та іншу інформацію, зокрема, поширювали і колишній перший заступник голови Адміністрації президента Януковича Андрій Портнов, і колишній міністр юстиції Олена Лукаш. Варто лише згадати інформаційний вал напередодні річниці масових розстрілів, коли вони намагалися змінити акценти щодо подій шестирічної давності. Наприклад, що Майдан не був мирним протестом (для доведення цього використовують факти про поранення силовиків з вогнепальної зброї в останні дні протестів) або що частину людей 20 лютого 2014-го на Інститутській «розстріляли свої» (на підтвердження цього використовують той факт, що частину поранень протестувальники дістали від пострілів із пістолетів, хоча доведено: силовики стріляли не лише з автоматів Калашникова). І мало не щоразу звучала теза про те, що злочини проти силовиків не розслідували, що існує закон, який цьому перешкоджає, і його треба терміново скасувати», – писав у березні «Тиждень».

«Мета авторів подання зрозуміла. І полягає вона в отриманні від Конституційного суду у цій справі оцінки «конституційності» самої Революції 2014 року. Адже вчинені тоді учасниками масових протестів дії були реалізацією права українського народу на спротив пригнобленню. І саме тому конкретні протестувальники через закон про амністію не стали підсудними. А якщо закону після рішення Конституційного суду вже не буде, то, виходить, що протестувальники є злочинцями, а масові протести – масовими заворушеннями. Більш того, виходить, що ніякого спротиву пригнобленню та, власне, й Революції Гідності не було», – заявив Укрінформу юрист-міжнародник, експредставник президента України в Автономній Республіці Крим Борис Бабін.

«Якщо Конституційний суд прийме позитивне рішення, а дивлячись на справи ветеранів, певен, що прийме, то всіх нас можна буде тягнути до суду за масові заворушення, «коктейлі молотова», супротив правоохоронцям. Наступним буде оскарження АТО та притягнення «атошників» до відповідальності за захист країни. Вітаю друзі, реванш відбувся!» – написав на сторінці у фейсбуці блогер, ветеран АТО, волонтер Мирослав Гай.

Варто зауважити, що останнім часом прихильники «руського міра» дедалі активніше вдаються до спроб реваншу. Не гребують вони і відвертою брехнею. Минулого тижня Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК) визнав протиправними дії Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та його ексголови Володимира В’ятровича щодо надання висновку про те, що символіка дивізії «Галичина» не є символікою націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму. Позов подав голова Українського єврейського комітету Едуард Долинський. Він також вимагав притягнути Володимира В’ятровича до відповідальності за публічну заяву, що дивізія «Галичина» не має відношення до нацистського режиму. Але в задоволенні цієї вимоги позивачу було відмовлено.

Натомість ОАСК зобов’язав УІНП та його посадових осіб утриматися від поширення висновку від травня 2017 року, в якому йдеться, що символіка дивізії «Галичина» не підпадає під закон про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) режимів в Україні та заборону їхньої символіки.

Першим цю новину на своїй сторінці у фейсбуці повідомив Максим Бужанський, одіозний народний депутат від «Слуги народу», відомий своїми відверто антиукраїнськими заявами та ностальгією за радянським минулим, який не приховує своєї антипатії до Революції Гідності. З його подачі українськими та російськими мас-медіа почала гуляти «сенсація» – суд нібито визнав символіку дивізії «Галичина» нацистською. Саме в цьому намагалися переконати своїх читачів і глядачів контрольовані кумом Путіна Медведчуком сайти і телеканали.

Насправді це – класичний фейк! Сам Володимир В’ятрович на своїй сторінці у фейсбуці наголосив, що в рішенні йдеться саме про висновок УІНП, а не про саму символіку. «В оприлюдненому рішенні суду немає нічого про те, чи є символіка дивізії «Галичина» символікою націонал-соціалістичного тоталітарного режиму. Суд вирішив, що УІНП не мав відповідати на звернення громадянина щодо приналежності цієї символіки до нацистської. Хоча як УІНП як центральний орган виконавчої влади міг не надати відповіді громадянину, для мене залишається загадкою», – зазначив Володимир В’ятрович.

Ще одним прикладом активного використання проросійськими силами фейків є історія про те, нібито в Україні діють… бактеріологічні лабораторії США. 27 квітня у програмі «Секретні матеріали» на телеканалі «1+1» було оприлюднено інформацію, що в Україні таємно працюють американські лабораторії, які можуть бути причетні до розробки бактеріологічної зброї і спалахів хвороб.

За неперевірене повідомлення радо вхопилися українофоби з ОПЗЖ, які звернулися з офіційним запитом до Офісу президента з вимогою надати інформацію про «роботу в Україні 15 військових біолабораторій США». Отримавши негативну відповідь, «опозиційні» хлопці анітрохи не засмутилися. 26 травня нардепи Віктор Медведчук та Ренат Кузьмін направили в Організацію Об’єднаних Націй скаргу на незаконне функціонування в Україні бактеріологічних лабораторій США.

Натомість представник Державного департаменту США Джордж Кент заявив, що телеканал «1+1» просто повторив російський фейк, навіть не перевіривши інформацію. Відреагувала і голова Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Ольга Герасим’юк. «Нацрада не може не звертати увагу на той контент, який поширюють наші медіа, і ми занепокоєні тим, що в інформаційному просторі під час карантину замість підтримки суспільства деякі медіа поширюють панічні настрої, запускають фейкові повідомлення, жахи… Ми мали величезну хвилю обговорень щодо так званих секретних лабораторій, які нібито працюють в Україні. Запущена ця тема дуже давно… На превеликий жаль, це було підхоплено кількома компаніями. І ті повідомлення викликали величезне обурення – та стилістика, в якій це відбувалося у трансляції на «1+1» та інших телеканалах. Ми отримали від знаної і авторитетної компанії StopFake спростування цих тез, які запускалися в ефірі», – заявила Ольга Герасим’юк.