Якщо хтось вважає, що з ухваленням нашим парламентом закону щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності,  більш відомого як «антиколомойський» закон, завершиться епопея із намаганнями колишніх власників ПриватБанку повернути націоналізовану фінустанову, то помиляється. Адже спершу треба дочекатися, щоб цей закон набув чинності, а поки підписання документу спікером Верховної Ради України (ВРУ) і президентом заблоковане проектами постанов про скасування результатів голосування від 13 травня, зареєстрованих колишнім представником фракції «Слуга народу», а нині позафракційним нардепом Антоном Поляковим та ще нинішнім «слугою народу» Олександром Дубінським. Найімовірніше, ці проекти постанов просто будуть відхилені, але для цього потрібне ще одне засідання ВРУ. Та найцікавіше може розпочатися вже після набуття чинності «антиколомойським» законом, адже низка нардепів, зокрема лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко вже заявили, що оскаржуватимуть цей документ в Конституційому суді (КС). Насправді, незалежно від того хто збиратиме підписи нардепів для подання у КС і хто його зрештою вноситиме, до такого сценарію розвитку подій нас вже готують.

Зараз ситуація виглядає такою: ухвалення «антиколомойського» закону є вкрай важливим для продовження співпраці України з Міжнародним валютним фондом (МВФ), наш уряд сподівається вже до кінця травня отримати перший транш у розмірі 1,75 мільярди доларів за новою короткостроковою програмою стенд-бай від МВФ (яка має бути розрахованою на 18 місяців), але ніхто не може з упевненістю сказати, що ця програма буде повністю виконана, скільки траншів може отримати Україна і на якому етапі може знову відбутися відкат назад.

Нагадаємо, що нинішня українська влада не один місяць домовлялася з МВФ щодо трирічної програми розширеного фінансування (EFF), але за тиждень до ухвалення «антиколомойського» закону стало відомо, що Фонд у перемовинах з представниками України переключився на короткострокову програму стенд-бай. І поки представники нашої влади запевняють, що незважаючи на можливу зміну термінів реалізації програми від МФВ (остаточного затвердження програми стенд-бай ще не було) обсяги фінансування принаймні на цей рік не зміняться, низка експертів бачать у зміні формату кредитної програми саме вияв недовіри Фонду до нинішньої української влади. Замість підтримки реформ нам фактично пропонують лише допомогу для «загладження» наслідків кризи, пришвидшеної пандемією коронавірусу. Можна довго сперечатися щодо того чи в нинішній ситуації можливі структурні реформи, але і до поширення коронавірусу команда Зеленського, м’яко кажучи, не проявила ніякого реформаторського хисту, а натомість займалася переглядом раніше запущених реформ.

Та поки повернімося власне до «антиколомойського» закону. 13 травня цей документ у другому читанні та вцілому підтримало 270 нардепів. Так звана «монобільшість» знову не спромоглася на принаймні 226 голосів, а лише 200 її представників натиснули кнопку «за». Президент Зеленський прибув до парламенту власне на це голосування і закликав нардепів підтримати банківський закон, але 200 голосів ¬«слуг народу» не можна назвати здобутком. Ухвалити рішення допомогли фракції «Європейська солідарність» – 23 голоси, «Голос» – 18, депгрупа «Довіра» – 16, а ще 10позафракційних та троє представників депгрупи «За майбутнє». «Опозиційна платформа – за життя» та «Батьківщина» не дали жодного голосу «за». І як уже зазначалося, Юлія Тимошенко подовжила свою пісню про те, що банківський закон суперечить Конституції.

«Цей закон не має нічого спільного ані з захистом всіх українських банків, ані з захистом ПриватБанку зокрема... Наша фракція буде голосувала проти банківського закону, тим більше, що він порушує 11 статей Конституції України. Ми оскаржимо закон у Конституційному суді, щоб більше нікому, ніяким дилетантам і невігласам на ум не прийшло такі рішення приймати», – заявила Тимошенко перед голосуванням 13 травня.

Загалом, у боротьбі з «антиколомойським» законом Тимошенко проявляє себе навіть яскравіше, аніж «слуги народу», що прийшли у парламент з телеканалу олігарха.

Тут треба зазначити, що «антиколомойський» закон мав би посилити позиції нашої держави у судах з колишніми власниками ПриватБанку. У проголосованому документі йдеться про те, що визнання націоналізації протиправною «не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення». Колишні власники банків зможуть сподіватися тільки на компенсацію, але її розмір визначатиме міжнародна аудиторська фірма, яку призначатиме суд за окремою процедурою. І розмір компенсації залежатиме від рішення міжнародних аудиторів щодо упущеної вигоди колишніх власників банків. При цьому рішення суду про компенсацію колишнім власникам не скасовуватиме розслідування про їхні ймовірні зловживання, сумнівні кредитування і виведення коштів. І провадження, які розпочалися, але не завершилися до дня набрання чинності цим законом, вирішуватимуться за його нормами.

«У всьому світі, у всіх розвинутих країнах існує імперативне беззастережне право банківського нагляду на відкликання ліцензії. Тому що в основі цього лежить пріоритет захисту прав вкладників. Якщо ставиться під загрозу право вкладників на свої кошти, то саме це має бути головним… Я не можу сказати, що там все до коми виписано правильно, бо це все-таки юридична площина. Я дивлюсь на це з точки зору банківського нагляду. У цьому плані закріплений принцип. З одного боку, що Національний банк отримує право, що тільки він може ухвалити рішення щодо відкликання ліцензії й ніхто не може заблокувати це. З другої сторони – якщо вкладники банку подають до суду і визнається, що рішення було незаконним, то рішення про те, яких збитків було завдано, може бути встановлено тільки міжнародними аудитами», ¬– зазначив економічний експерт Борис Кушнірук у коментарі порталу «Слово і Діло».

Офіційної реакції від МВФ ще не було, т ухвалення банківського закону українським парламентом оперативно привітали представики Євросоюзу. «Євросоюз вітає прийняття Верховною Радою законопроєкту щодо банківського врегулювання. Це життєво необхідний захід для захисту публічних фінансів та українських платників податків, для економічної стабільності, прозорості, верховенства права і продовження фінансової підтримки з боку Міжнародного валютного фонду та ЄС», – написав у своєму Twitter 13 травня голова представництва ЄС в Україні Матті Маасікас.

Водночас критики банківського закону в Україні наполягають на тому, що норми цього документа виводять Національний банк з під дії українського законодавства.

Про те, що оскарження «антиколомойського» закону найімовірніше дійде до Конституційного суду України та Європейського суду з прав людини заявив міністр юстиції Денис Малюська. Він визнав, що поки пройдено лише перший етап.

І тепер виникають питання щодо подальшої поведінки української влади. Наскільки вона далі захищатиме банківський закон чи все завершиться на показусі 13 травня? Публічна підтримка цього документа президентом Зеленським поки мало що означає. Глава держави не зміг чи не захотів навести лад у своїй парламентській фракції. Зараз команда Зеленського сама себе загнала у глухий кут, роздувши дефіцит держбюджету-2020 і водночас передбачивши його покриття позиками. Історія не знає умовного способу, але виникає багато питань щодо того чи було б ухвалено «антиколомойський» закон без того, що пандемія коронавірусу пришвидшила й збільшила масштаби економічної кризи не тільки для України. Ще кілька місяців тому українська влада відверто гальмувала «антиколомойський» закон, а зараз це вже вимушене рішення.

І пам’ятаємо, що низка «слуг народу», навіть тих, які проголосували за «антиколомойський» закон, також раніше ставили питання щодо конституційності окремих положень цього документа. Зокрема, про це заявляв і спікер ВРУ Дмитро Разумков.

Що цікаво, позафракційний нардеп Антон Поляков подав позов проти Разумкова та голови комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетьманцева до Окружного адміністративного суду міста Києва. Про це 14 травня повідомила пресслужба цього суду. Питання про відкриття провадження в адміністративній справі ще вирішувалося. А Поляков просить суд визнати протиправними дії Разумкова щодо «неналежної організації проведення позачергового пленарного засідання ВРУ та порушення положень Регламенту під час розгляду та прийняття в першому читанні та за основу» банківського законопроєкту. І також  визнати протиправними дії Гетманцева щодо незабезпечення дотримання регламенту ВРУ під час засідання фінансового комітету Ради 30 березня «в частині включення, розгляду та прийнятті рішення щодо питання проектів вищезгаданого закону, що були внесені народними депутатами Олександром Дубінським та Ігорем Палицею».

І проблемою є те, що керівництво парламенту легковажило регламентом під час довгого процесу ухвалення «антиколомойського» закону. Були питання щодо того як скликалися позачергові засідання ВРУ. Тобто «слуги народу» дали підстави для оскарження цього документу навіть на підставі процедурних порушень, що зрештою може «відгукнутися» під час подальших судових розглядів. Це дуже схоже на гру «і вашим, і нашим»: зараз показово ухвалити закон, щоб отримати принаймні один транш кредиту від МВФ, а далі вже нехай наші «справедливі» суди вирішують долю цього закону. Та кого хочуть обвести кругом пальця «слуги народу» з їхнім то політичним досвідом?..

«Ключове –  Україна отримує підтримку в критично важливий рік, 2020-й. Коли треба фінансувати рекордний дефіцит бюджету, а доступ у зовнішніх ринків обмежений. В результаті, ми уникнемо сценарію дефолту і сценарії необмеженої емісії. Чи є ризик, що транш, який ми отримали, буде останнім у цій програмі, і ми побачимо дестабілізацію ситуації? Так є. Що це означає? Це означає, що історія тільки починається. І люди Коломойського підуть до Конституційного суду. Який завжди ухвалював рішення, зважаючи на політичну волю. І більше нічого. І ось велике питання, чи буде політична воля в української влади захищати гроші українських платників податків від Коломойського. Мета олігарха залишається незмінною –  повернути собі контроль над ПриватБанком, щоб відкликати позов у Лондоні. Все-таки, британському правосуддю українські олігархи довіряють, але не хочуть, щоб воно вирішувало їхню долю. І ухвалений закон заважає цьому. Таким чином, цілком імовірно, що коли криза мине, Україна може відіграти назад голосування, використавши Конституційний суд. Це буде однозначний сигнал для всіх наших західних партнерів. Але сьогодні на порядку денному ціла низка реформ, які не дає відкотити назад тільки критична залежність України від МВФ. Йдеться про ПриватБанк, незалежність Нацбанку та незалежність НАБУ. Якщо це станеться, то Україна сама розірве співпрацю з МВФ, на яку орієнтуються, зокрема й зовнішні інвестори. І це знову може повернути на порядок денний питання фінансової стабільності. І ми знову почуємо на порядку денному слово дефолт. Але це вже буде зовсім інша історія», ¬ – про це пише на своїй сторінці у Facebook інвестиційний банків Сергій Фурса.