Український парламент сьогодні, 13 травня, нарешті має взятися за розгляд у другому читанні «антиколомойського» законопроєкту, що передбачає неможливість повернення націоналізованих банків колишнім власникам та регулює можливість виплат їм фінансової компенсації. З огляду на те, що розгляд цього питання відбуватиметься за особливою, пришвидшеною процедурою, про що вже не раз писала «Львівська Пошта», на ухвалення рішення не має знадобитися аж надто багато часу. Зрештою, спостерігатимемо за продовженням цієї епопеї і тим, чи вистачить в парламенті голосів для ухвалення закону, необхідного для продовження співпраці нашої держави з Міжнародним валютним фондом (МВФ).

Водночас потрібно розуміти, що навіть у випадку позитивного рішення парламенту вже відомо, що Україна домовляється з МВФ про нову програму короткострокової кредитної програми стенд-бай, а не про програму розширеного фінансування (EFF), як планувалося раніше. Тож поки зосередимося на тому, що може означати така ймовірна зміна формату співпраці з МВФ: крок назад чи кращий варіант у нинішній ситуації?

«Через безпрецедентну невизначеність стосовно економічного і соціального прогнозу, а також через необхідність у короткостроковій перспективі зосередитися на стримуванні та стабілізації, предметом переговорів стане 18-місячна програма стенд-бай, яка може надати підтримку для платіжного балансу, щоби підтримати заходи, впроваджувані владою… Коли ситуація відновиться, фокус знову може зміститися на розв’язання проблем довгострокових структурних реформ в Україні, щоби сприяти сильнішому та більш інклюзивному зростанню», – про це минулого тижня заявив на пресконференції речник МВФ Джеррі Райс, відповідаючи на запитання щодо подальшої співпраці Фонду з Україною.

Насправді з цієї заяви випливає, що перемовини ще тривали, остаточного рішення саме про короткотривалу програму стенд-бай для України ще не було. А якщо буде, то в майбутньому можна буде знову домовлятися і про програму розширеного фінансування. Насправді такий рух за принципом «крок назад – крок уперед» не є новим підходом у взаєминах України та МВФ. Загалом бачимо парадоксальну ситуацію: українська влада (не тільки нинішня, але й попередні) йде на здійснення реформ не заради своєї держави, не заради своїх співгромадян, а заради галочки в меморандумах із МВФ, щоб отримати черговий кредит. І коли реформи заходять у тупик або взагалі відкочуються назад, то і в процесі перемовин із МВФ настає «відкат» назад. Не МВФ має бути двигуном українських реформ, але наші політики, якими б «новими обличчями» вони себе не уявляли, цього досі не розуміють…

Яке значення зараз може мати зміна раніше запланованої кредитної програми для України? «У сформованих глобальних умовах невизначеності Фонд розуміє, що країнам дуже складно планувати структурні реформи на кілька років наперед. Це проблема для багатьох урядів, не лише для уряду Дениса Шмигаля. І рішення про зміну програм не є специфічним рішенням Фонду для України. Поки що в цілому це позиція Фонду в багатьох країнах. Вона може змінитися, але за останні два місяці МВФ не затвердив жодної нової програми розширеного кредитування», – написав на своїй сторінці у фейсбуці заступник виконавчого директора МВФ від України Владислав Рашкован.

Він зауважує, що умови отримання коштів за новою програмою можуть бути легшими, бо буде менше вимог щодо структурних вимог в Україні. А щодо обсягів фінансування, то програма розширеного фінансування, яку обговорювали раніше, була розрахована на три роки і передбачала виділення кредиту в загальному розмірі 8 млрд дол. Із них до кінця 2021-го Україна планувала отримати від МВФ 5 млрд дол. і ще 3 млрд дол. впродовж 2022 – 2023 років. Тепер же обговорюється можливість отримання Україною за новою програмою стенд-бай 5 млрд дол. упродовж 18 місяців. І Владислав Рашкован кілька разів наголосив на тому, що отримати їх буде легше, аніж за програмою розширеного кредитування.

Зауважимо, що наше міністерство фінансів також поширило заяву, у якій мовиться про те, що обсяги фінансової підтримки України з боку МВФ не зміняться, а різниця у форматах програм полягає в термінах їхньої реалізації – півтора року замість трьох.

Із таких заяв можна зробити висновок, що наша влада навіть не сподівалася на повне виконання програми розширеного фінансування (Україна ніколи не отримувала всіх траншів за попередніми програмами), про яку від минулого року домовлялася з МВФ. А без різниці у фінансуванні, розрахованому на півтора року, для чого здійснювати структурні реформи? От тільки в нинішній ситуації не потрібно прикриватися економічною кризою, пришвидшеною корона вірусом! Пандемія, звичайно, додала проблем, але хіба можна назвати виваженою економічну політику команди Зеленського щодо поширення коронавірусу в Україні і запровадження жорсткого карантину? Хіба проблеми з виконанням держбюджету почалися лише в середині березня цього року?

Насправді потрібно розуміти, що Україна мала отримати нову програму розширеного фінансування від МВФ восени минулого року після парламентських виборів і формування першого уряду від монобільшості «слуг народу». Чи принаймні до кінця 2019-го. Але цього не сталося, команда Зеленського відверто саботувала виконання умов для позитивних домовленостей із МВФ. Той же «антиколомойський» закон потрібно було ухвалювати як мінімум до кінця минулого року. А те, що влада зволікала з вирішенням цього питання аж до нинішньої ситуації, яскраво демонструє її бажання здійснювати справжні зміни в країні…

«Чи є зміна програми фінансовим ризиком для України у 2020 році? Ні. Судячи з усього, ми отримаємо той же обсяг фінансування. А загадувати на 2021 рік зараз неможливо, як заявили в МВФ, у зв’язку з величезним рівнем невизначеності та непередбачуваності, пов’язаної з кризою. Чому нова програма? Точніше, чому формат нової програми, яку Україна не може отримати вже більш ніж пів року, змінився. По-перше, криза. Вона дійсно багато чого змінила. Карантин спричинив світову рецесію, і в цей момент МВФ думає над тим, як рухатися далі і щоб не сконати на цьому шляху. Але це не єдина причина, коли мовиться про Україну. До того ж найбільша кількість реформ Україна здійснила в 2014 –2015 роках, коли була криза. Тим паче, що тривалий період переговорів уже під час кризи стосувався саме програми структурних реформ, а за рахунок кризи МВФ уже був згоден як фінансувати бюджет безпосередньо, так і збільшити розмір допомоги. Проте МВФ бачить, що від України не варто очікувати структурних реформ. Це і період кризи, коли треба «підтримувати штани», який об’єктивно унеможливлює низку реформ, як-от здійснення приватизації, яка була частиною програм структурних реформ. І відсутність політичної волі щодо реформ, яка виражається як у кадрових рішеннях, так і у «відкаті» багатьох реформ. Це й спроба грати нечесно», – пише на своїй сторінці у фейсбуці інвестиційний банкір Сергій Фурса.

І додає: «До того ж ті реформи, які були в програмі, явно саботують. Земельна реформа в прийнятому вигляді, вочевидь, вихолощена і «кастрована». І не тягне на структурну реформу. І що тягне на програму стенд-бай, то може недотягувати до програми структурних реформ. А така незалежність антикорупційних інституцій та НБУ не пройшла непоміченою. Звільнення Нефьодова і Верланова ставлять велике питання, чи буде продовжена реформа на митниці і в податковій, а це теж частина програми МВФ. Зрештою, називати програму «утримання штанів» програмою структурних реформ якось недоречно. І в МВФ називають речі своїми іменами. У 2020 році Україна отримає той же, найімовірніше, обсяг коштів, що й планувався. Але в подальшому для співпраці з Фондом треба буде все-таки зайнятися структурними реформами. І короткий термін кредитування не дозволить Україні відрядити кредитора по закінченні програми. Доведеться все одно втілювати реформи. І, головне, доведеться виконувати взяті на себе раніше зобов’язання».

А поки все ж таки треба дочекатися ухвалення «антиколомойського» закону без маніпуляцій, щоб усі ці розмови про нову кредитну програму для України мали сенс. Ухваливши зміни до держбюджету на цей рік, відповідно до яких дефіцит бюджету збільшується в понад три рази (до 298,4 млрд грн) і водночас передбачивши цими змінами, що дефіцит планують перекривати завдяки запозиченням на суму 296,7 млрд грн, нинішня наша влада вирішила жити на гроші, яких ще нема. Тож тепер має виходити з цієї ситуації.

Насправді ця влада вже давно мала б думати над справжніми реформами, які обіцяв Зеленський і нардепи від «слуги народу» ще перед минулорічними президентськими та парламентських виборами. Важливим є не тільки те, щоб Україна найближчим часом таки змогла отримати кредит за новою програмою від МВФ, а й те, щоб у випадку підтвердження програми стенд-бай це не сприймалося як можливість ще півтора року не здійснювати жодних реформ.

«Рішення МВФ про відмову від трирічної програми EFF з кредитування реформ в Україні – це політичний провал і найтяжча поразка президента Володимира Зеленського, яку президент спробував незграбно приховати призначенням реформатора Михеїла Саакашвілі в дорадчий орган без повноважень. Від призначення Саакашвілі хайпу, звичайно, більше, але, на жаль, треба сказати про головне: скасування програми EFF якраз до річниці президентства Володимира Зеленського – чіткий сигнал, що Захід вже не вважає президента лідером реформ в Україні. Провладні пропагандисти і політики подають рішення МВФ як просте зниження кредитної програми  із 8 млрд дол. до 5,5 млрд.

Насправді програма розширеного кредитування означає стабільність і довіру до змін в Україні на три роки, а програма стенд-бай – це продовження старої моделі співпраці, «відкат» назад. 5,5 млрд ¬– це просто засоби на реструктуризацію старих боргів терміном на 18 місяців, це не гроші на розвиток. Захід показав: ми не довіряємо Зеленському, його обіцянкам реформ, ми не довіряємо владі в цілому. І призначення Саакашвілі без реальних реформ, без конкретних змін в уряді та в парламенті не переконає МВФ у протилежному», – зазначає на своїй сторінці у фейсбуці головний редактор інтернет-видання Цензор.НЕТ Юрій Бутусов.