Незважаючи на те, що зі самого початку роботи Верховної Ради України IX скликання «слуги народу» із монобільшості заявляли про «турборежим», насправді кількісні показники їхньої діяльності нічим не вражали. Що вже говорити про якість?

Про те, що ніякого парламентського «турборежиму» не було, аналітики Комітету виборців України (КВУ) заявляли ще після трьох місяців роботи чинної Ради. Експерти порівнювали, як працювали парламентарі IX та VIII скликань: ВР IX скликання – ухвалено 72 закони, подано 1193 законопроєкти, проведено 39 пленарних засідань; ВР VIII скликання – ухвалено 60 законів, подано 1831 законопроєкт, проведено 28 засідань. Різниця була невелика. А зараз, вже після пів року роботи парламентарів IХ скликання, потрібно констатувати, що вони ухвали навіть менше законів, аніж їхні попередники за аналогічний період.

Від «слуг народу» ще у середині жовтня минулого року з’являлися заяви про те, що вони припиняють «турборежим», хоч насправді зрозуміло, що дуже легко відмовитися від того, чого й не було. І для чого тоді було взагалі так багато говорити про якусь прискорену роботу раніше? Лише для самореклами?

За перші пів року депутатами ВРУ VIII скликання було ухвалено 173 закони, тоді як ВРУ IX скликання – 155 законів. Також депутати ВР VIII скликання зареєстрували більше законопроєктів, ніж їхні наступники: 1,7 тис. та 1,3 тис. відповідно, зазначають у КВУ. Хоча тут треба звернути увагу на те, що кількість зареєстрованих законопроєктів більше свідчить про «законодавчий спам», а не про якісь показники роботи. І, як бачимо, «спамити» нинішні народні обранці стали трохи менше.

Також треба звернути увагу на те, що парламентарі IX скликання частіше працювали в пленарному режимі. За пів року вони провели 72 пленарні засідання, нардепи VIII скликання – 63. «Розмови про «турборежим» виявилися звичайним політичним міфом. Кількісні показники роботи ВРУ IX скликання не є вищими, аніж у їх попередників. А в таких питаннях, як кількість ухвалених законів чи поданих законопроєктів вони взагалі є нижчими від результатів роботи депутатів VIII скликання. Загалом не варто судити про результати роботи парламенту, лише оцінюючи кількість ухвалених законів, однак саме такий підхід неодноразово демонструвало керівництво ВРУ і депутати монобільшості, акцентуючи на своїй ефективності. Водночас дані КВУ показують, що підстав для подібних заяв немає. Тому надалі варто або взагалі відмовитися від поняття «турборежим», або називати «турборежимом» і роботу Ради VIII скликання», – зазначає голова КВУ Олексій Кошель, повідомляє сайт цієї організації.

Також потрібно звернути увагу на те, що за пів року так і не було налагоджено співпраці між парламентом та урядом Олексія Гончарука. Сьогодні, 4 березня, має відбутись позачергове пленарне засідання парламенту, скликане на вимогу президента Володимира Зеленського. Напередодні, станом на момент здачі цього номера «Львівської Пошти» до друку, ще трималася інтрига щодо того, чи відбуватимуться якісь кадрові перестановки в уряді, але за будь-якого подальшого розвитку ситуації потрібно було розуміти, що принаймні за пів року команда Зеленського, маючи монобільшість у парламенті та самостійно сформувавши уряд, не змогла налагодити ефективної роботи, навіть комунікації всередині своєї начебто «команди». Натомість ми спостерігали за боротьбою різних груп впливу. Нардепи рідко підтримували урядові ініціативи. Монолітність владної команди була таким самим міфом, як і «турборежим» роботи.

За пів року роботи урядом було внесено до парламенту 128 проєктів законів, але з них законами стали лише 25, або 20%. Водночас із 25 ухвалених законів 12 – це технічні закони щодо ратифікації міжнародних угод та протоколів, зазначають у КВУ.

«За оцінкою КВУ показники підтримки урядових законопроєктів перебувають на вкрай низькому рівні. Рада ухвалює лише кожен п’ятий законопроєкт уряду. За таких низьких показників підтримки жоден уряд не може демонструвати ефективність», – підбиває підсумки Олексій Кошель. Він також зауважує, що низка проблем справді можуть вирішуватися урядом самостійно завдяки прийняттю власних нормативно-правових актів, однак для комплексних реформ потрібна законодавча підтримка парламенту, якої фактично не було.

Днями можна було почути багато критичних заяв у бік уряду від нардепів із президентської фракції у парламенті, зокрема про неспроможність Кабміну щодо виконання держбюджету. Але тут виникає питання: про що думала вся ця начебто єдина «команда» коли ухвалювала бюджет? Чи ще раніше, коли на першому ж своєму засіданні призначила цей уряд? Загалом нинішня влада, як і усі попередні, намагається свої системні «промахи» заховати за пошуками цапів відбувайлів. От тільки зараз немає партнерів по коаліції, на яких можна звалити відповідальність. Зараз все тримається на бренді Володимира Зеленського, а уряд і парламент виглядають лише додатками до Офісу президента. Але найближчому оточенню президента потрібно переконати якомога більшу кількість українців у тому, що відповідальність за невиконанні обіцянки лежить не на Зеленському, а на Гончаруку. Незалежно від того, чим зрештою завершиться епопея із можливими ротаціями в уряді, Зеленському на тлі падіння рівня суспільної довіри потрібна була інформкампанія у стилі «цар хороший, бояри погані»…