Державне бюро розслідувань (ДБР) було дискредитоване ще до початку своєї роботи. Багато питань виникало до конкурсу, в результаті якого у 2017-ому керівником цього органу став тоді ще малознаний Роман Труба. Ще більше питань виникало щодо його діяльності на посаді директора ДБР. Але Труба вже звільнений…

Нинішня команда заявила про «перезавантаження» Бюро: тимчасовою виконувачкою обов’язків його керівника президент Володимир Зеленський призначив Ірину Венедіктову (на фото), яка була парламентаркою від «Слуги народу». Чи від цього поменшало скандалів навколо ДБР? Аж ніяк.

Бюро й далі полює за колишнім президентом Петра Порошенка, а також «проявляє» себе у розслідуванні щодо нардепки від «Європейської солідарності» Софії Федини і блогерки та волонтерки Марусі Звіробій. Проти останніх слідчі ДБР ведуть справу через те, що Федина та Звіробій у відеотрансляції на ютубі, коментуючи поїздку Володимира Зеленського у Золоте 26 жовтня 2019-го, «погрожували вбивством чинному президенту». Кримінальне провадження відкрила Генпрокуратура, досудове розслідування здійснює ДБР. Уже дійшло до вручення підозр. Марусі Звіробій Печерський районний суд Києва  навіть встиг обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання (також суд зобрв’язав її впродовж двох місяців носити електронний браслет).

Звичайно, заяви парламентарки і волонтерки можна критикувати, але кваліфікувати як «погрози вбивством» – це вже навіть не смішно. Очевидно, що нинішня влада йде шляхом політичного переслідування опонентів. Це не нова історія для України – Зеленський і Ко мали у кого вчитися. І показово, що після того, як «слуги народу» скасували недоторканність нардепів, першою отримала підозру (вже без потреби винесення цього питання у сесійну залу Верховної Ради) саме парламентарка однієї з опозиційних фракцій. Ця історія ще матиме продовження і впливатиме на імідж України.

Та повернімося до кадрових питань у ДБР. У січні розгорівся новий скандал, коли стало відомо, що Ірина Венедіктова підписала накази про призначення заступників керівника відомства, обраних на конкурсі, який проводила внутрішня конкурсна комісія Бюро. Так було передбачено змінами до закону про ДБР, але до прозорості й чесності проведення цього конкурсу в низки громадських організацій виникло багато запитань. На подання документів кандидатів був відведений термін із 29 грудня до 3 січня (за наявності святкових днів). І, зрештою, першим заступником директора ДБР став колишній адвокат «утікача» Януковича Олександр Бабіков. Заступником – Олександр Соколов, який з 2014 року працював у СБУ в Харківській області.

Низка громадських організацій, серед яких, зокрема, «Родина Героїв Небесної Сотні», Адвокатська дорадча група, Лабораторія законодавчих ініціатив, «Автомайдан», Фундація DEJURE, заявляли про те, що призначення колишнього адвоката Януковича першим заступником директора ДБР є неприпустимим. Мовиться про конфлікт інтересів, адже ДБР і далі розслідує «справи Майдану», а Бабіков раніше представляв у суді інтереси підозрюваного в цих справах. 

Проте Венедіктова на всі заяви та вимоги громадських активістів і родин Небесної Сотні не зважала. Вона назвала всю критику щодо призначення Бабікова маніпуляціями. А сам Олександр Бабіков уже встиг заявити про те, що нібито не представляв інтереси Януковича, а як співробітник адвокатського об’єднання Aver Lex лише підписував технічні документи. Абсолютно дивне пояснення, до того ж у інформпросторі вже був оприлюднений не один документ, який спростовує слова Бабікова. Питання викликає й те, що Бабіков припинив свою адвокатську діяльність за день до оголошення конкурсу на посади заступників ДБР, хоча, відповідно до законодавства, міг би це зробити в триденний термін після вступу на посаду в ДБР. 

Окрім того, журналісти bihus.info з’ясували, що Олександр Соколов, який переміг у конкурсі на посаду заступника директора ДБР, може бути пов’язаний з Іриною Венедіктовою через свою дружину Ганну Соколову.

Відомо, що в Окружний адміністративний суд Києва надійшов позов про визнання протиправними дії т.в.о. директорки ДБР Венедіктової щодо оголошення конкурсу на посади заступників Бюро та про скасування її наказів про призначення Бабікова і Соколова. Чи відкриє суд провадження за цим позовом, ще не відомо…

Тепер починається ще одна цікава історія. Окружний адміністративний суд Києва також отримав позов про визнання відсутності повноважень у президента Володимира Зеленського призначати тимчасового виконувача обов’язків директора ДБР. На момент написання цього матеріалу ще не було відомо, чи суд візьметься за розгляд цього питання. Але загалом ситуація з призначенням президентом чи т.в.о. директора ДБР, чи в майбутньому директора ДБР потребує врегулювання. 

«Львівська Пошта» вже писала про те, що попередній президент Петро Порошенко призначав голів Національного антикорупційного бюро України та ДБР (фактично затверджував вибір конкурсних комісій), але в Конституції такі повноваження глави держави не були передбачені. Зеленський хотів отримати такі повноваження, але Конституційний суд уже забракував його законопроєкт №1014 (про право президента утворювати незалежні регуляторні органи, призначати і звільняти голів ДБР і НАБУ). В той же час у законі про ДБР призначення директора Бюро залишається за главою держави. Чому не вирішується ця невідповідність закону і Конституції? Чому «слуги народу», змінивши закон про ДБР, не прописали повноваження уряду щодо призначення глави ДБР? Теперішній уряд і так повністю підконтрольний президентові Зеленському. Натомість у грудні нардепи ухвалили зміни до закону про ДБР (Володимир Зеленський уже підписав цей документ), відповідно до яких серед іншого передбачалося, що директора ДБР призначатиме президент за поданням конкурсної комісії без подання прем’єр-міністра (згідно з попередньою редакцією, президент призначає директора ДБР за поданням голови уряду відповідно до рішення конкурсної комісії). Зрозуміло, що парламенту потрібно було б ще раз змінити закон про ДБР, але чи візьмуться за це «слуги народу» і як? Чи Зеленський сам, загостривши увагу Конституційного суду на тому, що президент не має повноваження призначати директора ДБР, через якийсь час про це забуде і призначить нового керівника Бюро?

А директор ДБР без зазначення «т.в.о.» має з’явитися. Вже згадані зміни до закону про ДБР передбачають, що «Верховній Раді України та Кабінету міністрів України в 30-денний строк з дня набуття чинності цим Законом визначити своїх представників до Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора Державного бюро розслідувань». Закон набув чинності 27 грудня.

Загалом конкурсна комісія має складатися з дев’яти осіб: по три від президента, парламенту та міжнародних організацій за поданням уряду. Але міжнародні експерти не матимуть вирішального права голосу.

Парламент має визначитися зі своїми пропозиціями до конкурсної комісії на основі подання профільного комітету ВРУ. І парламентський Комітет з питань правоохоронної діяльності цього тижня визначив трьох імовірних членів конкурсної комісії. До подання включили двох нардепів від «Слуги народу» – Юлію Яцик і Владлена Неклюдова, а також декана заочного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Юрія Пономаренка, кандидатуру якого подавала фракція «Слуга народу». Загалом комітет розглядав 17 кандидатур. Серед них була, зокрема, й адвокатка родин Небесної сотні Євгенія Закревська. Але рейтингове голосування на комітеті визначило, що подані будуть лише кандидатури, запропоновані президентською фракцією.

Як бачимо, «слуги народу» вирішли контролювати весь процес обрання нового директора ДБР. Представники парламенту в конкурсній комісії разом з іще трьома представниками президента зможуть обрати «потрібного» директора ДБР. У парламентській фракції «Голос» заявляють про те, що такий сценарій формування конкурсної комісії запросто може привести до того, що Ірина Венедіктова залишиться директоркою ДБР уже без «т.в.о.».

«Незважаючи на прямі приписи закону, що вимагає політичної та партійної нейтральності ДБР, рекомендації професійної спільноти і західних партнерів, комітет пропонує Верховній Раді трьох представників від «Слуги народу», два з яких є чинними депутатами. Разом із трьома кандидатами від президента вони формують впевнену більшість у комісії та визначають прізвище керівника чи керівниці ДБР. Коло замкнеться, і на чолі могутнього правоохоронного органу буде «свій» керівник замість незалежного. Найгіршим сценарієм подальших подій буде, якщо така «незалежна» комісія затвердить головою ДБР чинну виконувачку обов’язків політичного призначенця Банкової. Пропонована комітетом конструкція – очевидний приклад політичного впливу і черговий крок до руйнування репутації та довіри до ДБР», – зазначає нардеп від «Голосу» Андрій Осадчук, передає пресслужба цієї політсили.

Зазначимо, що подання, запропоноване комітетом, ще має бути проголосоване в сесійній залі. Та коли це відбудеться, невідомо. Нинішній тиждень є непленарним у ВРУ, на наступному депутати ще мають продовжити розгляд правок до «земельного» законопроєкту. А це може затягнутися не на один пленарний тиждень. Та потрібно розуміти, що навіть якщо конкурсна комісія й не буде сформована в терміни, передбачені законом, якщо загалом конкурс затягнеться в часі, для президентської команди така ситуація буде вигідна. Адже в законі про ДБР немає часових рамок для роботи т.в.о. директора Бюро, і Венедіктова спокійно керуватиме аж до призначення директора. Або, як уже зазначалося, можливо, й після…