Про намір залишити посаду очільник Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (УЗ) повідомив ще 30 грудня 2019 року. Того дня він подав на розгляд Наглядової ради УЗ заяву про дострокове припинення контракту «в зв’язку з переходом на роботу в публічному державному секторі». У вівторок, 28 січня, Наглядова рада після довгих вагань ухвалила рішення задовольнити заяву. Останнє слово залишалося за Кабінетом Міністрів України (КМУ), причому експерти прогнозували, що уряду на прийняття остаточного рішення знадобиться принаймні кілька тижнів. Дзуськи: вже наступного дня КМУ несподівано для всіх погодив звільнення голови правління УЗ.

Євген Кравцов почав працювати в УЗ у 2015 році радником генерального директора, в серпні 2017-го став виконувачем обов’язків голови правління, а 10 січня 2019 року – повноцінним очільником компанії без приставки в.о. Після приходу до влади Володимира Зеленського Кравцов перетворився на члена «старої команди Порошенка», від представників якої «слуги народу» всіляко позбувалися. Проте власне щодо головного залізничника країни заяви були обтічними. І прем’єр-міністр Олексій Гончарук, і міністр інфраструктури Владислав Криклій наголошували, що кадрові рішення такого масштабу необхідно ухвалювати на підставі детального аналізу і без зайвого поспіху. Втім у рекордно короткий термін ситуація кардинально змінилася. Гончарук із Криклієм почали регулярно заявляти про складну ситуацію в УЗ, корупцію на всіх рівнях та необхідність ухвалення кадрових рішень ще до кінця року.

«Суттєво змінилися й поведінка та риторика Кравцова. Тепер людина, яка на зорі своєї залізничної кар’єри заявляла про неможливість існування Укрзалізниці без прив’язки до братів Дубневичів, почала системну боротьбу з ними. У соцмережах компанії почали з’являтися картинки, на яких зображений супергерой «Залізмен», який бореться з «пройдисвітами Дубоскрипами, що роками крали на УЗ». Дійшло навіть до того, що Кравцов офіційно оголошував «чорні понеділки» для Дубневичів», – пише Економічна правда. За даними джерел, ця боротьба мала успіх: Дубневичі не втратили вплив на компанію повністю, але їх позиції суттєво погіршилися. Утім, як виявилося згодом, усі ці ініціативи Кравцову не допомогли.

Звільнення Кравцова уряд погодив, але проблемою стало… призначення. Як виявилося, формулювання в його заяві «в зв’язку з переходом на роботу в публічному державному секторі», передбачало його призначення на посаду заступника міністра інфраструктури. Оскільки цього не сталося, то, згідно контракту, Євген Кравцов повинен отримати шикарну «допомогу з безробіття»: компенсацію в розмірі його річної зарплати. У 2018 році колишній голова УЗ повідомляв, що отримував 570 тис грн (22,9 тис. USD) зарплати щомісяця. Якщо його зарплата не змінилася й у 2019-ому, то Кравцов отримає приблизно 6,84 млн грн (280 тис. USD) компенсації, зазначає «Громадське».

«Формальних підстав для звільнення у членів Наглядової ради не знайшлось. Якщо казати моєю улюбленою юридичною мовою: було прийняте рішення дострокового розірвання контракту з боку роботодавця з відповідною грошовою компенсацією. Вона немала, скажу одразу. Але, це – рішення акціонера. Зі свого боку, я був готовий продовжити роботу в транспортному секторі без грошових виплат за контрактом», – написав Кравцов на своїй сторінці у Facebook. Він пояснив, що пропонував уряду та Наглядовій раді варіант свого звільнення з посади голови УЗ без можливості виплати компенсації – шляхом переведення до Міністерства інфраструктури на посаду заступника, однак уряд цю ідею не підтримав.

Хоча сам тепер вже ексголова правління УЗ стверджує, що компанія зараз переживає одні зі своїх кращих часів практично за всіма показниками, насправді проблем на залізниці не поменшало. Чи не найголовніша – катастрофічний стан рухомого складу. Як зазначав нещодавно член правління УЗ Франтішек Буреш, із загального інвентарного парку локомотивів (3,9 тис. одиниць, в тому числі: електровозів – 1,7 тис.; тепловозів – 2,2 тис.) в робочому стані – 2250 штук, і лише 190 одиниць або 5,3% молодші за 25 років. Знос електровозів становить 94,4%, тепловозів – 98,3%.

Не в кращому стані й залізнична мережа (майже 19,8 тис. км без урахування окупованих територій). Швидкість руху українськими коліями через їх зношеність (майже 93%, на 5 тис. км давно минув термін ремонту, на 1,5 тис. км рух узагалі заборонений) вкрай низька. На різних ділянках вона коливається від 20 км/год до 117 км/год. Як пише Укрінформ, середня швидкість «звичайних» потягів – 58,2 км/год, зокрема, пасажирський нічний поїзд їде в середньому 43,2 км/год, нічний експрес – 57,4 км/год (для порівняння – в Німеччині швидкість руху регіональних потягів, аналогу українських приміських електричок, становить в середньому 150 км/год).

Найшвидші – Інтерсіті+ та Інтерсіті Hyundai – рухаються зі швидкістю 80 км/год: з Києва до Харкова – 4 год. 50 хв, до Львова – 5 год. 40 хв, Одеси – 7 год. 14 хв, Варшави – 15 год. 36 хв, Будапешту – 22 год. 57 хв, Бухаресту – 27 годин. Щоправда, не варто забувати, що в локомотивному парку УЗ лише 10 одиниць Hyundai.

Нікуди не поділися й корупційні схеми, зокрема, пов’язані з вантажними перевезеннями – з «відкатами» за подачу вагонів, яких катастрофічно бракує. «Дев’ять скарг із десяти стосуються саме цього питання. Там корупція як була, так і залишається. На жаль, вона організована по вертикалі. За три роки точно можна було в цьому розібратися», – розповів Економічній правді співрозмовник в уряді.

Варто звернути увагу, що звільнення Євгена Кравцова підозріло збіглося в часі із заявою прем’єра на міжнародному економічному форумі в Давосі про намір підписати угоду про стратегічне партнерство між УЗ та найбільшим залізничним оператором Німеччини Deutsche Bahn AG. Спочатку йшлося, нібито Київ має намір віддати українську залізницю німцям в управління на 10 років. Потім розібралися – експерти Deutsche Bahn AG лише надаватимуть консультаційні послуги «з метою покращення якості послуг та подолання корупції». Хоча пізніше міністр інфраструктури Владислав Криклій таки не втримав язика за зубами: «Поки це умовно радники, а в подальшому – побачимо».

Цілком можливо, що підписання остаточної угоди між УЗ та Deutsche Bahn AG, яке заплановане на початок лютого, є частиною плану з кардинального реформування української залізниці. Ще в серпні минулого року прем’єр Олексій Гончарук озвучив план, згідно з яким, УЗ потрібно розділити на три частини, одна з яких відповідатиме за інфраструктуру (тобто вокзали і власне колію), дві інші – за пасажирські та вантажні перевезення відповідно. При цьому в державній власності планують залишити тільки першу. «Особисто моя позиція: що менше держави в економіці, то краще. Звичайно, там є частина, яка не може бути приватизована, – залізничне полотно», – заявив Олексій Гончарук. Наміри шефа підтримав і міністр інфраструктури Владислав Криклій. Тож поява в кріслі очільника УЗ нової людини, яка так чи інакше буде ставленником голови уряду, відкриває всі можливості для реалізації прем’єрського плану «розділити на три».

P. S. За даними джерел Економічної правди, тимчасовим керівником УЗ можуть призначити члена правління компанії Желько Марчека зі Словенії.  Після цього планується проведення прозорого конкурсу, на який можуть податися всі охочі. Серед потенційних кандидатів називають голову Укрпошти Ігоря Смілянського. Останній, зокрема, «прославився» тим, що восени 2018 року вимагав від тодішнього уряду Володимира Гройсмана компенсацію з бюджету обсягом 1 млрд грн через занадто низькі, на думку очільника Укрпошти, тарифи на доставку пенсій населенню. Тоді Ігор Смілянський погрожував, що в разі, якщо не буде ухвалений новий тариф, то з 1 січня 2019-го підприємство припинить доствляти пенсії, закривши 5-7 тис. стаціонарних відділень (варто зазначити, що 45% українських пенсіонерів отримують пенсії власне через відділення Укрпошти).

На ульматимум жорстко відреагував тодішній прем’єр-міністр Володимир Гройсман: «Якщо менеджмент Укрпошти не розуміє важливості соціальної функції компанії, і це буде їхня незмінна позиція, я б радив їм усім зібратися, написати заяви і перейти на іншу роботу». Тоді головний поштар України заяву на звільнення не написав.