Тож нардепам довелося «скасовувати» свою недоторканність ще раз. Як уже зазначалося, 18 грудня 291 голосом парламент підтримав у другому читанні законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою приведення у відповідність до Закону України «Про внесення змін до статті 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України».

Погоджувати з парламентом слідчі дії щодо нардепа не потрібно, але  орган або посадові особи, які затримали нардепа, повідомили йому про підозру або застосували до нього запобіжний захід, зобов’язані не пізніше ніж за 24 години з моменту вчинення таких дій повідомити про це голову Верховної Ради. В разі затримання спікера мають негайно повідомити про це першого заступника глави ВРУ.

Зрозуміло, що народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді та її органах за винятком образи чи наклепу. Також у проголосованому 18 грудня законопроєкті мовиться про те, що парламентарі не нестимуть юридичної відповідальності під час здійснення депутатських повноважень. Таку правку вніс нардеп від фракції «Опозиційна платформа – За життя» (ОПЗЖ) Григорій Мамка.

Закон набуває чинності після його офіційної публікації (а для цього потрібні були ще підписи голови ВРУ та президента). Та зрозуміло, що не раніше від набуття чинності конституційних змін, тобто із 1 січня 2020-го.

На тому, що насправді мовиться лише про ілюзію скасування депутатської недоторканності, наголошують у фракції «Голос»: «Ось справжня позиція депутатів щодо недоторканності. Ми зняли недоторканність у Конституції, а потім один депутат із ОПЗЖ вніс правку до закону, який її фактично повертає. Бо тепер правоохоронці не зможуть притягти депутата до відповідальності в час, коли він «здійснює свої повноваження». Депутати здійснюють свої повноваження усі п’ять років! Фактично це спроба «тихо» повернути недоторканність. Адвокати зупинять будь-якого правоохоронця, використовуючи це».

Низка антикорупційних громадських організацій напередодні голосування закликали нардепів відправити законопроєкт на повторне друге читання, але «слуги народу» вирішили по-своєму.

«Згідно з проголосованим законопроєктом, генеральний прокурор отримує монополію на відкриття кримінальних проваджень щодо нардепів. Тобто лише одна людина в країні може внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що означає залежність початку розслідування щодо нардепа від доброчесності чи зайнятості генпрокурора. Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом, сьогодні будь-який слідчий чи прокурор може розпочати справу щодо нардепа… Ще одна небезпечна новація, яку «протягли» депутати в правках, – вимога обов’язкової присутності депутата під час розгляду клопотань слідчих у суді. Ці клопотання можуть стосуватися, наприклад, арешту майна підозрюваного в злочині депутата. Відповідно це майно не можна буде арештувати без попередження самого народного обранця про суд та без його участі в засіданні. Таким чином, нічого не заважатиме депутатам переписати за ніч майно на родичів, аби уникнути його арешту. Або ж слідчому не вдасться арештувати хабар, який отримав депутат і був спійманий на гарячому. Наразі такі клопотання слідчий суддя може розглядати за відсутності фігуранта справи, якщо є ризик, наприклад, знищення документів, майна або доказів через обізнаність нардепа-фігуранта з таким клопотанням», – мовиться в заяві Центру протидії корупції.

«Парламент не дослухався до позиції громадянського суспільства і зацементував свою недоторканність замість її скасування. Тепер механізм притягнення депутата до відповідальності формально хоча й існує, проте реалізація його на практиці майже неможлива. Також ухвалений закон не врегульовує, хто і як розглядатиме клопотання про здійснення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД). Це положення унеможливлює застосування НСРД до народних депутатів України», – заявляють у «Transparency International Україна».

Експертні організації назвали фікцією таке скасування недоторканності нардепів. Зазначимо, що проти проголосованого нардепами законопроєкту виступили НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), які закликають президента ветувати цей документ. У заяві, оприлюдненій на сайті НАБУ, мовиться про те, що монополія генпрокурора на внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення нардепами ставить під загрозу незалежність антикорупційних детективів та прокурорів.

«Адже тепер перед тим, як розпочати розслідування, вони мають звернутися до генпрокурора, щоби переконати його внести відомості до ЄРДР. Крім того, законопроєкт не визначає, яким чином слідчі мають передавати інформацію генпрокурору, щоби той розпочав розслідування. Також вказаний законопроєкт частково унеможливлює збір доказів у провадженні. Припустімо, в межах одного розслідування детективи НАБУ виявили інший злочин, до якого, ймовірно, причетний нардеп. До набуття чинності законопроєкту №2237 слідчим достатньо виокремити вказаний епізод і розслідувати як окреме провадження. Якщо ж проголосований проєкт набуде статусу закону, детективам доведеться переконувати генпрокурора розпочати розслідування, однак після його початку всі зібрані в межах іншої справи докази визнаються недопустимими», – мовиться в заяві НАБУ та САП.

Чи можна сподіватися на вето президента? Навряд… Команда Зеленського вже довго піариться на тому, що вона нарешті скасувала недоторканність нардепів, хоча її вже кілька разів  «перескасовували».

джерело: slovoidilo.ua

Варто нагадати, що Венеційська комісія радила ще попередній владі, що в питанні обмеження депутатської недоторканності потрібно звертати увагу на рівень розвитку демократії та верховенства права в країні. З огляду на їхній рівень в Україні експерти Венеційської комісії зазначали, що недоторканність депутатів може стати перепоною для боротьби з корупцією, але цілковите скасування такого імунітету становить загрозу для функціонування і незалежності нашого парламенту. Тож нам рекомендували встановити інші процесуальні «запобіжники», що могли б не допустити втручання в роботу Верховної Ради, але водночас сприяти боротьбі з корупцією.

Попередня влада, як і ще «попередніші», питаннями скасування чи обмеження недоторканності нардепів надто не заморочувалася – просто почала процедуру скасування (як було вже не раз) і зупинилася. Нинішня вже хвалиться, що пройшла цей шлях до кінця. Але, як бачимо, скасована недоторканність після 1 січня фактично діятиме далі. Просто генпрокурор вирішуватиме, хто з парламентарів «доторканніший» за інших. Це не рівність перед законом з рештою наших громадян – це можливість для нових маніпуляцій у політичній боротьбі.

«Завдяки американському правосуддю ми знаємо, що президент Зеленський в розмові з керівником іноземної держави підтвердив, що генеральний прокурор є «його людиною на 100%». Відповідно конструкція, яку зараз запровадили для контролю депутатської недоторканності, насправді передається не в руки генпрокурора, а на вулицю Банкова, в Офіс президента. Тобто ми нібито зняли депутатську недоторканність, але насправді забрали право контролювати притягнення народних депутатів до відповідальності у Верховної Ради і передали його Офісу президента», – зазначив у ефірі «UA:Перший» нардеп із фракції «Голос» Андрій Осадчук.

Це вже не перше сумнівне рішення, яке команда Зеленського подає за свою величезну перемогу. Так було, до прикладу, з ухваленням закону про імпічмент президента. Закон ухвалили, але процедура усунення глави держави з поста залишилася фантастичною для реалізації. Тепер із нардепів зняли недоторканність, але процедуру притягнення парламентарів до відповідальності прописали під збільшення президентського впливу на Верховну Раду. Ось так ця влада виконує свої обіцянки і водночас реалізує те, чого не обіцяла: де-факто послідовно впроваджує президентську форму правління в Україні…