В Україні триває осінній призов, у межах якого на строкову службу до Збройних сил України (ЗСУ) та інших військових формувань планують залучити понад 15 тис. молодих людей призовного віку 20 – 27 років. Із них 9 тис. поповнять власне ЗСУ, 4400 – Національну гвардію України, 1000 – Держприкордонслужбу, 800 – Державну спеціальну службу транспорту.

Водночас очільник Міністерства оборони України (МОУ) Андрій Загороднюк нещодавно вчергове заявив про намір скасувати обов’язковий призов із метою поступового переходу на професійну армію. “Позиція держави і моя персональна мета – це скасувати призов. Ми рухаємося до професійної армії згідно зі стандартами НАТО, яка буде професійною, підготовленою і оснащеною”, – заявив він 10 листопада в ефірі телеканалу “1+1”. Щоправда, не забув водночас попередити, що перехід на контрактну модель ЗСУ не буде швидким.

Плани скасувати обо­в’яз­ковий призов озвучували в команді Володимира Зеленського ще до його перемоги на президентських виборах. Однак пізніше, традиційно для зібраної нашвидкуруч барвистої Зе-команди, її представники почали плутатися. Хтось казав, що призов не потрібен, інші переконували, що в умовах гібридної агресії з боку Російської Федерації (РФ) цього робити не потрібно.

Причому навіть в юридичній площині існує плутанина: кого саме брати під погони? Наприкінці жовтня цього року начальник відділення комплектування Управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ ЗСУ підполковник Микола Качаненко заявив про плани повернення призову на строкову службу з 18 років. Як повідомило інформагентство МОУ Армія Inform, відповідна ініціатива була підтримана Генеральним штабом ЗСУ й була озвучена в Офісі президента України (ОПУ) під час робочої наради. За словами Миколи Качаненка, у питаннях призову до лав ЗСУ існують певні розбіжності між законом “Про військовий обов’язок і військову службу” і президентськими указами про призов. У законодавчому документі йдеться, що призову на строкову службу підлягають громадяни, яким “виповнилося 18 років та старші особи, які не досягли 27-річного віку”. А відповідно до кількох останніх президентських указів (підписаних і п’ятим президентом України Петром Порошенком, і нинішнім главою держави Володимиром Зеленським), призивали громадян із 20 років.

“Така розбіжність негативно впливає на призовну кампанію. Молода людина зазвичай після закінчення школи або коледжу намагається влаштуватися в житті: хтось починає працювати, хтось створює сім’ю. І надалі хлопець розглядає службу в армії як небажану”, – пояснив підполковник Качаненко.

Крім того, у Генштаб ЗСУ надходили пропозиції щодо підвищення відповідальності призовників за порушення правил військового обліку. Йдеться, зокрема, про неявку у військкомат за повісткою і ухилення від військової служби. “Для призовника сьогодні не є проблемою сплатити штраф 255 гривень і продовжувати ігнорувати повістки. За ухилення від військової служби у нас покарання – не “позбавлення волі”, а лише “обмеження”. Суворий наш суд у кращому разі може винести вирок у вигляді умовного покарання. Тому окремим призовникам вигідніше навіть бути умовно засудженими, ніж служити в армії”, – додав Микола Качаненко.

І не встигли потенційні “дезертири” по-справжньому перелякатися, як заяви якогось там підполковника фактично спростував сам міністр оборони. Причому Андрій Загороднюк не вперше говорить про скасування призову, він і раніше наполягав, що “система побудови ЗСУ не має базуватися на строковиках”. Цю ж тезу він ще раз озвучив уже цього тижня в ефірі радіо “Армія FM”: “Модель строкової служби не має майбутнього в Україні, обіцяю показати в наступному році “дорожню карту” її скасування”. За словами Загороднюка, наразі більшість молодих людей, які відслужили строкову службу, йде і не повертається як резерв. “Тому резерв маємо формувати з тих, хто хоче там бути добровільно. Паралельно має розвиватися концепція територіальної оборони. Сильну територіальну оборону мають становити колишні військовослужбовці, ветерани, люди, яким просто подобається військова тематика, але вони не хочуть підписувати контракт і не бачать себе постійно в армії”, – зауважив керівник МОУ.

Ідея міністра викликала жваві дискусії в експертному середовищі. “Ми отримуємо з призовників не якісно підготовлених резервістів, а демотивованих людей. І ця демотивація передається іншим, вони кажуть “що там робити, вас там нічому не навчать”. Солдати строкової служби використовуються як безкоштовна, рабська робоча сила. Рабська не через моральне приниження, а фактично: вони працюють за їжу, одяг і житло, як раби. Хоча роблять дійсно важливу річ. Але цю річ мають робити спеціалізовані компанії через тендери. А військові містечка можуть охороняти резервісти. У країнах Балтії – Литві, Латвії, Естонії – військові містечка і військові частини охороняють саме добровольці, добровольчі сили охорони їхніх країн, а не кадрові військовослужбовці”, – розповів телеканалу “Наш” військовий експерт Святослав Стеценко.

“Призов – лише один із інструментів комплектації ЗСУ”, – заявив Німецькій хвилі науковий співробітник Міжнародного центру оборони і безпеки (ICDS) у Таллінні Мартін Гурт. За словами естонського експерта, який має за плечима досвід роботи у структурах НАТО, Україна зі населенням близько 40 млн у разі скасування військового обов’язку “не повинна мати проблем із комплектацією армією коштом добровольців та професіоналів”.

Те, що відмова від призову не має позначитися на обороноздатності держави, підтвердив і співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник.  “Строковиків не використовують у бойових діях. Сьогодні призовники становлять до 10% чисельності усіх силових структур України, а це означає, що армія, Нацгвардія, Прикордонна служба переважно вже укомплектовані за контрактом”, – цитує експерта Німецька хвиля.

“Багато хто говорить про те, що контрактна армія дорожча, ніж призовна. Це не зовсім так. Контрактникам необхідно платити, але контрактників простіше готувати. Контрактники – більш економічний людський ресурс у плані того, що більш ефективно використовує ту зброю, ті матеріальні засоби, які надаються”, – пояснював свого часу порталу Слово і Діло директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.