Миротворчі танці з агресором

Швидко домовитися з Путіним не вийде. Домовитися без небезпечних для України поступок не вийде взагалі. Скільки б нова влада в нашій країні не повторювала те, що хоче швидко завершити війну, все зводиться до однієї альтернативи: або “прогнутися” під господаря Кремля, або відстоювати інтереси України і перестати нести нісенітниці про швидкий мир.

Ні зменшення кількості ворожих обстрілів на Донбасі після приходу до влади в Україні Зеленського, ні обмін полоненими з Російською Федерацією (РФ) 7 вересня – це ще не ознаки близького завершення війни. Так само, як і розмови про підготовку розведення сил по всій лінії розмежування. Поки це все виглядає лише емоційним тлом для можливої угоди між Путіним та Зеленським. Господар Кремля може дозволити українському президенту отримати лаври “миротворця”, але не забуваймо про те, з чого починали: без небезпечних поступок з боку України цього не вийде.

Бажання Кремля більш-менш відомі: федералізація України, легітимізація їхніх маріонеток з так званих “ДНР/ЛНР”, амністія для їхніх бойовиків. Все те, що як камінь на шиї утримуватиме нашу державу в зоні контролю РФ або взагалі розвалить нашу державність. Кремль влаштовують обидва сценарії. Нас – жоден з них. Тому не залишається нічого іншого, як продовжувати протистояти агресору, зміцнювати власну армію, утримувати міжнародну коаліцію на підтримку України і добиватися посилення санкцій проти РФ. Водночас нинішній українській владі варто нарешті навчитися комунікувати із суспільством, чітко висловлювати свою позицію і перед українцями, і перед західними союзниками/посередниками. Бо поки ми спостерігаємо за тим, як наша влада робить небезпечні заяви, потім виправдовується і пояснює, що все було не так.

Поки без формули

Засідання Тристоронньої контактної групи (ТКГ) у Мінську 18 вересня завершилося без затвердження так званої “формули Штайнмаєра” щодо місцевих виборів в окупованому Донбасі. “Львівська Пошта” в минулому числі писала про те, що ця формула фактично передбачає легітимізацію виборів під прицілом російських автоматів. Спочатку мають відбутися місцеві вибори на Донбасі, а у день виборів особливий статус має почати діяти тимчасово. Далі, якщо ОБСЄ зробить позитивний висновок щодо цих виборів, особливий статус має запрацювати на постійній основі. І тільки після цього Україна має отримати контроль над кордоном із Росією на Донбасі. Але це фактично російське трактування пропозиції ексміністра закордонних справ Німеччини, а нині президента цієї країни Франка-Вальтера Штайнмаєра від жовтня 2015-го.

18 вересня цього року, коли відбувалися чергові перемовини у Мінську, міністр закордонних справ України Вадим Пристайко у Києві на спільному засіданні парламентських комітетів з євроінтеграції та закордонних справ заявив, що він ще 2 вересня під час зустрічі радників лідерів держав “нормандського формату” дав згоду щодо “формули Штайнмаєра”.

“Ми домовилися про “формулу Штайнмаєра” на зустрічі зовнішньополітичних радників 2 вересня, і я можу навести те, на що я дав згоду. Закон про особливий статус набуває чинності в попередньому форматі на момент проведення виборів, а остаточно набуває чинності після рішення БДІПЛ ОБСЄ про визнання виборів чесними. Це те, що записане в рішенні. Більше там нічого немає. Треба щоби всі партії, представлені за цим столом, всі медіа, представлені тут, мали доступ до виборів, і так далі. Тільки тоді вибори можуть бути визнані такими, що відповідають стандартам ОБСЄ”, – зазначив Пристайко 18 вересня. Важливо, що він також додав: “Спочатку створюються необхідні безпекові умови, і тільки тоді проводяться вибори, президент Зеленський це чітко сказав”.

Тобто нинішня українська влада все ж таки на перше місце ставить безпекові питання. І це правильно. І це значить, що перед виборами має відбутися виведення російських військ з Донбасу та роззброєння російських і проросійських бойовиків.

“Представник України в ТКГ зазначив, що українська сторона не має принципових заперечень по суті так званої “формули Штайнмаєра” щодо місцевих виборів. Однак реалізація цієї формули можлива лише за умови виконання таких пунктів: повне припинення вогню; забезпечення ефективного моніторингу СММ ОБСЄ на всій території України; виведення з території України збройних формувань іноземних військ і військової техніки; розведення сил та засобів вздовж всієї лінії зіткнення; забезпечення роботи Центральної виборчої комісії України, українських політичних партій, ЗМІ та іноземних спостерігачів; встановлення контролю за непідконтрольною Україні ділянкою українсько-російського кордону та виконання інших пунктів, передбачених українським і міжнародним законодавством та Мінськими угодами.

Українська сторона підтвердила готовність до розведення сил та засобів в районі Золотого та Петрівського. Натомість російська сторона заблокувала визначення можливої дати розведення. Така позиція ставить під загрозу безпекову ситуацію на цих ділянках.

Досягнуто значного прогресу щодо взаємного одночасного звільнення утримуваних осіб. Обговорено перебіг відновлення моста у Станиці Луганській. У соціально-економічній підгрупі працюють над забезпеченням життєдіяльності інфраструктури Донбасу та підготовкою до холодної пори року”, – повідомила на своїй на своїй сторінці у Facebook 18 вересня після засідання ТКГ у Мінську прессекретарка голови української делегації, експрезидента України Леоніда Кучми Дарка Оліфер.

Спецпредставник ОБСЄ Мартін Сайдік також розповів журналістам, що “формула Штайнмаєра” обговорювалася на засіданні політичної підгрупи ТКГ у Мінську, але про якесь конкретне рішення відмовився говорити, заявивши, що ТКГ працює за принципом консенсусу, і він не може коментувати позиції сторін. Сайдік зауважив лише, що “формулу Штайнмаєра” продовжать обговорювати у Мінську 1 жовтня. У російському МЗС заявили про відмову України підтримати пропозиції, узгоджені у Парижі 2 вересня. Прессекретар Путіна Пєсков заявив про начебто нові умови від України до “формули Штайнмаєра” і “поки важко сказати, як ця обставина вплине на подальший розвиток ситуації”.

“Можна гратися у “відлигу”, про яку без особливих коливань говорив міністр закордонних справ Вадим Пристайко. Можна телефонувати Путіну і висловлювати взаємне задоволення в зв’язку з обміном українських заручників на Володимира Цемаха. Можна бігати кремлівськими кабінетами і питати, хто перший хоче закінчити війну і зняти з цього всі вершки. Можна на багатосторонніх зустрічах обіцяти, що у разі проведення виборів на Донбасі буде імплементований закон про особливий статус і називати це “формулою Штайнмаєра”.Все це ще не політика. Все це – спроба залишитися в світі власних ілюзій, недолугих і дитячих. А потім настає день, коли потрібно підписатися під згодою проводити вибори на окупованих територіях у присутності російських військових і інших бандитів. Коли потрібно погодитися, що особливий статус окупованих територій – які так і залишиться окупованими – повинен бути зафіксований в українській Конституції. І коли ти розумієш, що після цього підпису відбудеться в Києві – навіть якщо в обмін на зраду тобі обіцяють зустріч в “нормандському форматі” і навіть “просто перестати стріляти”. Ось це і є політика. Досвідчений Леонід Кучма так просто і пояснив росіянам: почнуться негаразди… Росіяни все зрозуміли. Росіяни зраділи. Негаразди їм і потрібні. Заради цих негараздів, заради повної дестабілізації України, заради її краху вони і працюють. А Зеленського і його оточення вони просто використовують. Як зграю нетямущих карасів. Кидають наживку і дивляться, чи клюне. А так як Зеленський у вирішальний момент насаджуватися на кремлівський гачок не захотів, вони його скоро зненавидять. Як зненавиділи Порошенка, з яким теж 2014 року збиралися “домовлятися”. Домовлятися мовою Кремля означає використати і обдурити. Ніяких інших значень це слово в російському політичному словнику не має. І якщо Зеленський не захоче або просто побоїться бути використаним, обдуреним, випотрошеним і викинутим, як кістки від карася, не буде ніякої зустрічі в “нормандському форматі”, ніякого розведення військ, ніякого припинення війни. А буде її продовження, будуть спроби дестабілізації на всій території країни, вибухи, вбивства, тонни компромату і заклики президента захищати країну, а не думати про капітуляцію перед агресором”, – зазначає відомий журналіст Віталій Портников на сайті Еспресо.TV.

Що з цього усього зараз виходить? Хоч і невідомо, з якого переляку нинішня українська влада вхопилася за “формулу Штайнмаєра”, позиція щодо першочерговості безпекових питань є правильною. Сама собою “формула Штайнмаєра” не може замінити собою Мінські домовленості і стосується лише пунктів щодо виборів на Донбасі та надання йому особливого статусу. Саме собою формулювання щодо виборів за українським законодавством та стандартами ОБСЄ не може передбачати виборів під прицілом автоматів. Але якщо і дійде до підписання якогось нового додаткового документу із закріпленням “формули Штайнмаєра”, то без виокремлення необхідності виведення російських військ та роззброєння бойовиків і решти логічних передумов для місцевих виборів на Донбасі не обійтися.

“Для мене особисто принциповими залишаються питання повернення українських територій у правове русло держави без відступів від верховенства права та правової визначеності. В Мінських домовленостях йдеться про вибори, які будуть організовані на основі українського законодавства та у відповідності до міжнародних стандартів. Це не загальні слова, які можна наповнити будь-яким змістом, адже, якщо мова про українське законодавство, то:

– вибори організовують громадяни України;

– вибори фінансуються коштом українського бюджету, які підзвітні та безготівкові, тому повинна працювати банківська система, а контролюючі органи мати доступ не лише до інформації про транзакції, а і витрачання їх на забюджетовані статті (персонал, обладнання, логістика, бюлетені);

– кожен учасник виборів повинен мати можливість звернутись до суду у разі порушення його прав, тому формат перехідної юстиції, правосуддя необхідно налагодити завчасно до старту кампанії;

– свобода формування політичної волі повинна бути забезпечена через демілітаризацію, роззброєння, правоохоронну систему, яка присікатиме залякування, погрози в бік мирного населення чи кандидатів/партій, робота вільних та незалежних засобів масової інформації забезпечена на тому рівні, коли виникає плюралізм і можливість вільних та змістовних дискусій щодо учасників виборів, а кожен з кандидатів мати рівний доступ до виборців з метою проведення агітації;

– виборча документація, бюлетені повинні виготовлятись, охоронятись та передаватись на дільниці в той спосіб, коли до їх обігу, кількості та захищеності не виникатиме питання ані у спостерігачів, ані в учасників, адже непрозорість та непідзвітність цього процесу створює передумови для неприйняття результатів та нового протистояння;

– фінансування виборчих фондів повинно здійснюватись виключно в прозорий спосіб за рахунок коштів партій, чи громадян України, а не з будь-яких зовнішніх, чи прихованих джерел;

– за виборчі порушення повинні бути не лише формально встановлені санкції, а і забезпечено роботу правоохоронної та судової системи, при яких покарання за порушення будуть реалізовані від імені української Феміди в належні строки. Насправді це та багато чого іншого передбачає і ряд міжнародних стандартів, на основі яких, зокрема, виписуються норми місцевого законодавства”, – зазначила голова правління Громадянської мережі ОПОРА, експредставниця України у мінській політичній підгрупі Ольга Айвазовська на своїй сторінці у Facebook.

Чинний голова ОБСЄ, міністр закордонних справ Словаччини Мірослав Лайчак на форумі “Ялтинська європейська стратегія” в Києві 14 вересня, як повідомляло Радіо Свобода, заявляв про те, що “формула Штайнмаєра”, яка передбачає місцеві вибори на окупованій території без виведення російських гібридних сил і без перекриття кордону з Росією, є “добрим принципом” і “доброю основою” для того, як, за його словами, “правильно читати мінські домовленості”. Тобто Захід, як і Росія, підштовхує Україну провести місцеві вибори на Донбасі якнайшвидше.

фото: Shutterstock

Кремль дотримується такої позиції, що президент України Володимир Зеленський має капітулювати ще до зустрічі “нормандської четвірки”, в такому випадку ця зустріч відбудеться для підтвердження капітуляції українського керівництва. Якщо нинішня українська влада не почне двічі думати, роблячи якісь заяви, якщо не перестане вірити у домовленості з Кремлем без поступок з боку України, то таки потрапить у пастку і далі буде пізно виправдовуватися.

“Одна з найбільших претензій до нової влади у питанні переговорів з Росією – брак публічно окреслених червоних ліній, тобто домовленостей, на які Україна ніколи не погодиться. Однак деякі неофіційні “червоні лінії” вже є – їх окреслила громадська думка. Українці відкидають проведення виборів на умовах бойовиків; повну амністію; узаконення “народної міліції” тощо. Такі настрої характерні як в Україні загалом, так і на сході, як для електорату “Слуги народу”, так і навіть для електорату ОПЗЖ. І це теж аргумент для наших західних партнерів по “Нормандії”: ви ж не хочете отримати політичну дестабілізацію в Києві? Отже, навіть “формула Штайнмаєра” може набути зовсім іншого змісту, якщо зосереджуватися не на проведенні виборів як такому, а на деталізації всіх умов їх проведення. Безумовний пріоритет – завершення безпекових кроків до імплементації політичної частини.

І не варто навіть натякати на те, що вибори на Донбасі можуть відбутися “вже завтра”, чи то за кілька місяців. Ані демілітаризація регіону, ані підготовка до чесних виборів, ані відновлення роботи українських органів влади на Донбасі апріорі не можуть відбутися за пів року, як пропонував український міністр закордонних справ.

Здійснити реінтеграцію Донбасу за пів року просто неможливо. За цей час можна хіба що легалізувати статус-кво, але не на українських умовах та з непередбачуваними наслідками для держави”, – зазначають у спільній статті аналітик фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучерева Марія Золкіна та редактор Європейської правди Сергій Сидоренко.

фото: president.gov.ua

Важливі іспити попереду

Нинішня українська влада у своїх заявах часто переходить начебто зрозумілі “червоні лінії”, але дуже швидко повертається назад. Колосальна суспільна підтримка президента Зеленського, яку він має зараз, поки дозволяє це робити. Але треба розуміти, що Зеленський із самого початку своєї президентської каденції, та ще навіть під час передвиборчої кампанії, дозволив і Росії, і Заходу тиснути на себе у питанні виконання Мінських угод насамперед Україною. Заяви на кшталт того, що у поступках можна зійтися “десь посередині” чи про те, що для завершення війни “потрібно просто перестати стріляти” не могли залишитися непоміченими.

З іншого боку, зараз можна говорити про відчуття певного дежавю першого року каденції попереднього президента України Петра Порошенка. Тоді суспільство також було збурене небезпечними політико-дипломатичними маневрами влади. Зрештою, перші й другі мінські домовленості наповнені купою небезпек для України. Але за підтримки міжнародних партнерів ми виграли час, зміцнили армію. Західні економічні санкції проти РФ постійно продовжувалися. Були окреслені “червоні лінії” щодо наших поступок. Зрештою, частина суспільства повірила в те, що Мінські угоди та закон про особливе самоврядування в окремих районах Донбасу з’явилися не для того, щоб бути реалізованими, а лише для того, щоб отримати час для перегрупування сил.

Можна припустити, що “поступливість” нинішнього президента Зеленського швидко завершиться, що він таки зрозуміє небезпеку домовленостей із Путіним, і, як зазначав вже загаданий Віталій Портников, почне “говорити своєму електорату правду про брехню, про те, що війна тривала і триватиме не тому, що цього бажав Порошенко, а тому, що цього хоче Путін”. Але якщо у недосвідченого політика таки переважить бажання простих рішень, то усі знають, що найпростішим шляхом для завершення війни є капітуляція, в якій обгортці її б не подали. У будь-якому випадку суспільство потребує відповідей щодо справжніх намірів Зеленського.

Усі нинішні розмови щодо “формули Штайнмаєра” відбуваються на тлі наближення до завершення чинності закону про особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей, більш відомого як закон про особливий статус Донбасу. Власне “формула Штайнмаєра” передбачає реалізацію цього закону, який наш парламент (ще 7-ме скликання ВРУ) ухвалив у 2014-ому, але цей документ увесь цей час був “мертвим”. Він передбачає особливе самоврядування на Донбасі після проведення там місцевих виборів. І в цьому документі закладені такі небезпеки, як, до прикладу, амністія для бойовиків чи якась “народна міліція” на Донбасі. У березні 2015-го восьме скликання парламенту ухвалило зміни до цього закону, передбачивши умови, що так і не дозволили документу набути чинності. Йдеться про необхідність виведення усіх незаконних збройних формувань, проведення місцевих виборів за українським законодавством і під наглядом міжнародних спостерігачів. Власне це ті умови, на яких наполягає і має далі наполягати українська влада.

Закон тимчасовий, його ухвалили спочатку на три роки, вже двічі продовжували його дію на рік, востаннє – до 31 грудня цього року. Будь-яке погодження “формули Штайнмаєра” передбачає і домовленості щодо редакції цього закону після 31 грудня.

“Сам цей закон, сама ідея “особливого статусу”, яка прописана в чинному законі, – це був компроміс, який дозволив нам зупинити війну. Тепер ми маємо рухатися далі. Цей закон був дійсно розрахований до 31 грудня цього року, і я вважаю, що перед нашими депутатами стоїть надзвичайно складне завдання: яким чином змінити цей закон, написати новий закон, погодити цей закон – це дуже складна робота, яку уряд починає з нашим депутатським корпусом. Дуже багато подробиць, як далеко ми зможемо просунутися в цьому законі, які необхідні компроміси з обох боків зробити, щоб на нашу землю прийшов мир нарешті. Це буде складна робота, і я просто не можу вам сказати, в якій формі воно буде”, – заявив глава МЗС Вадим Пристайко.

Власне, по тому “в якій воно буде формі” і можна буде оцінити справжні наміри Зеленського і Ко, а не тільки обговорювати їхні заяви. Тут українській владі потрібно розуміти, що частина українського суспільства, навіть за гіпотетичної умови найчесніших виборів на Донбасі в майбутньому, не сприйме особливого статусу регіону, тим паче на постійній основі. Поки ж наша нинішня влада не демонструє, що якось хоче уникнути старої – вигідної для Кремля – пастки із федералізацією України…

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти