Президент і семеро

Мілош Земан пообіцяв захищати “права русинів” на українському Закарпатті, згадавши про Сен-Жерменський договір 1919 року

Мілоша Земана (у центрі) завжди вважали проросійським політиком, та й хобі у нього традиційно російське, фото: zameksvijany.cz
Президент Чеської Республіки у своїй офіційній резиденції на Празькому Граді прийняв делегацію “Світової ради підкарпатських русинів”. Прийом був символічно приурочений до сторіччя підписання Сен-Жерменського договору: 10 вересня 1919 року ця міжнародна угода затвердила приєднання до тодішньої Чехословаччини Підкарпатської Русі – території нинішньої Закарпатської області України.

Мілош пообіцяв поговорити з Володимиром

Насправді на пагорбі над величною Влтавою про історію 100-річної давнини говорили небагато. Йшлося переважно про сьогодення: “Президент Земан прийняв делегацію із семи осіб, які, за їхніми словами, представляють інтереси русинів, що домагаються автономії у складі України”, – пише чеське видання Denik N. За повідомленням видання, президент Чехії погодився виступити посередником між офіційним Києвом і закарпатськими русинами, які, за їхніми словами, вимагають свого офіційного визнання як окремого народу і статусу автономії для своєї території. Мілош Земан пообіцяв обговорити це питання з президентом України Володимиром Зеленським. Хоча про всяк випадок Мілош Земан підкреслив, що “зміна системи централізації – виключно внутрішня справа України”.
Прессекретар президента Чеської Республіки Іржі Овчачек так прокоментував підсумки зустрічі: “Пан президент підкреслив, що повністю підтримує територіальну цілісність України. Його слова – лише констатація змісту Мінських домовленостей. Зміна централізації, які вони припускають, цілком внутрішня справа України. У цей процес пан президент у жодному разі не буде втручатися”.
Водночас не варто забувати, що нинішній чеський президент традиційно вважається проросійським політиком, своїх симпатій до експідполковника КДБ Путіна він ніколи не приховував. Чого варта хоча б його скандальна заява, зроблена в жовтні 2017-го під час виступу в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). Тоді президент Чехії заявив, що вважає втрату Україною Криму “завершеною справою” та пропонує владнати її за допомоги виплат Україні. “На мою думку, буде якась компенсація для України чи у фінансовій формі, чи нафтою і газом”, – заявив він, пояснивши, що у разі незгоди України на компенсацію розпочнеться “європейська війна”. Заява викликала бурхливу міжнародну реакцію, а українська делегація демонстративно залишила залу засідань ПАРЄ.
Також Мілош Земан давно і послідовно розкладає “русинський” пасьянс. Коли у січні 2018-го він удруге виграв вибори президента Чеської Республіки, інформаційний портал Aktualne.cz з’ясував, що до його виборчого штабу входили принаймні двоє керівників “Всесвітньої ради підкарпатських русинів” – Василь Джуган та Михайло Тяско. Зокрема, фейсбук-сторінка останнього, яку він веде російською, рясніє проросійськими публікаціями, прапорами закарпатських русинів разом із прапорами РФ, мапами із Закарпаттям у складі Чехословаччини. Aktualne.cz написав, що Мілош Земан тісно контактує із цими двома вже довгі роки, вони навіть були серед 150 чеських підприємців, котрі в листопаді 2017 року супроводжували Земана під час поїздки до РФ.
Поява у штабі тоді ще кандидата в президенти Земана сепаратистів зі західних теренів України привернула увагу чеських журналістів. Вони з’ясували, що Василь Джуган і Михайло Тяско давно живуть у Чехії та мають там бізнес. Ідеться, зокрема, про ресторан і броварню Dasicke Sklepy, який належить родині Джугана. У цьому ресторані, розташованому неподалік від міста Пардубіце, президент Земан проводив зустрічі зі своїми виборцями під час першої передвиборчої кампанії 2012-го, а потім неодноразово гостював.
До слова, президента Чехії часто критикують за надмірне вживання алкоголю. Але впертий політик мало цим переймається. До того ж раніше він особисто спростував повідомлення засобів масової інформації про те, що нібито суттєво обмежив вживання алкоголю через рекомендації лікарів. 75-літній глава держави заявив під час пресконференції: “Інформація журналістів як завжди не відповідає дійсності. Це неправда, що я перестав вживати алкогольні напої, питиму їх надалі з незмінним задоволенням”.

Віртуальний “прем’єр-міністр”

Активізація так званого русинського питання триває від самого початку російської агресії проти України. Навесні 2014-го про своє існування нагадав такий собі Петро Гецко – так званий “прем’єр-міністр” віртуальної “республіки Підкарпатська Русь”, котрого оголосили в розшук за статтею Кримінального кодексу “Посягання на територіальну цілісність України” ще за часів режиму Януковича. Ось одна з його типових заяв: “Історична спадщина пов’язує русинів із Карпатською територією, але аж ніяк не з новою українською нацією й ідеологією, що виникли на початку 20 століття. В історичній пам’яті сьогоднішніх русинів немає почуття приналежності до історії українського народу, зокрема підстав для національної гордості за Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, Івана Франка й інших героїв українських історичних міфів. І тим паче за Мазепу, Бандеру, Шухевича”.
Зрозуміло, що за цього “кадра” радо вхопилися російські ЗМІ. Певний час Гецко був справжньою зіркою інформаційного простору РФ. До того ж він ще й виявився однокурсником і сусідом по гуртожитку (разом вчилися в Московському інженерно-фізичному інституті) іншого одіозного персонажа – Олега Царьова. Останній, нагадаємо (бо про нього багато хто забув), свого часу проголосив себе “спікером” ще однієї віртуальної політичної структури – “парламенту Новоросії”, існування якого заперечували навіть ватажки “ДНР” і “ЛНР”.

Забутий “референдум” 1991-го

Оскільки “прем’єр” Гецко проголошував очевидні бздури (наприклад, заявляв про понад 800 тис. русинів, водночас усе населення Закарпатської області становить 1,2 млн осіб), про нього досить швидко забули. Але на сцені з’явилися інші персонажі. 2015 року російські інформаційні агенції радісно поширили новину про те, що так звана “Народна рада русинів Закарпаття” (зараз, схоже на те, вона називається “Світова рада підкарпатських русинів”, хоча із тими “радами”, правдиво кажучи, дати собі раду складно, бо їх аж надто багато) звернулася до парламентів Чехії, Словаччини й Угорщини, а також надіслала листи до різних європейських інституцій, аби вони домоглися від офіційного Києва визнання автономного статусу Закарпатської області, яка в міжвоєнний час називалася Підкарпатська Русь і перебувала в складі Чехословаччини.
Іван Палінкаш, член президії “Народної ради русинів Закарпаття”, обґрунтував вимогу надання автономії… результатами обласного референдуму 1991 року, на якому 78% закарпатців нібито проголосували за те, щоб область отримала статус самоврядної території в складі України. Ще одна вимога – визнання русинів окремим народом, а не субетносом українців.

“Політичний проєкт, який фінансує Кремль”

Офіційний Київ завжди негативно реагував на контакти керівників іноземних держав з так званими “русинськими радами”, називаючи їхню діяльність “частиною гібридної війни Росії проти України”.
Посол України в Чеській Республіці Євген Перебийніс, відповідаючи на питання видання Denik N, повідомив, що “активісти”, які виступають від імені русинів, “займаються не тільки своєю культурою і мовою, але і подальшою дестабілізацією нашої країни, яка на сході вже бореться з проросійськими сепаратистами і агресією з боку Росії”. “Русинське питання – це не питання національності, а політичний проєкт, який значною мірою підтримує, просуває і фінансує Кремль з метою дестабілізації ситуації в Україні, передусім у Закарпатті”, – вважає дипломат. Водночас глава українського диппредставництва відмовився коментувати факт зустрічі з русинською делегацією президента Чехії.

За даними перепису в Чеській Республіці 2011 року, в цій державі визнали себе русинами 739 осіб. За даними останнього наразі українського перепису 2001 року, 10 тис. мешканців Закарпатської області (0,8% від загальної чисельності населення області) назвали себе русинами. Держкомітет статистики України не виділяє русинів і їхній діалект як окремі національність і мову. Але частина русинів із політичних міркувань вважає себе “окремою нацією”, а офіційні цифри про кількість громади називає суттєво заниженими. Крім Чехії, русинські громади також є у Словаччині, Польщі, на Балканах та у Північній Америці. Частина їх перебуває на позиціях політичного русинства, інші визначають себе як русинів-українців, одну з етнографічних груп українського народу.

У Чеській Республіці з початку вересня функціонує три програми для залучення працівників з-за кордону замість колишніх шести, але водночас кількість українських фахівців буде збільшена майже вдвічі – до 40 тис., повідомляють Ceske Noviny. “40 тисяч працівників із України матимуть змогу приїжджати до Чехії щорічно замість нинішніх 19 600”, – йдеться у повідомленні.
Із Сербії та Чорногорії чеські компанії зможуть приймати по 2 тис. осіб, із Філіппін, Монголії та Молдови – по 1 тис., з Індії – 600 та із Казахстану – 300.
За даними міністерства внутрішніх справ Чехії, роботодавці найбільше зацікавилися саме працівниками з України через їхню мовну та культурну близькість до чехів. Через це квоту збільшили. Водночас колишня квота щодо українських сільськогосподарських працівників не була вибрана. Найбільшими проблемами були тривалий термін обробки та очікування подання заявки на карту працівника, через що багато претендентів зрештою змушені були відмовитися.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4673 / 1.63MB / SQL:{query_count}