Саме в зоні дії цього корпусу в 2014 році й був збитий літак авіакомпанії Malaysia Airlines Boeing-777, який здійснював рейс МН17 за маршрутом Амстердам – Куала-Лумпур. Наприкінці червня цього року українські спецслужби провели блискучу операцію, захопивши Володимира Цемаха в місті Сніжне, що підконтрольне бойовикам “ДНР”, і вивезли його до Києва. Тепер Цемаха віддали РФ, до того ж схоже на те, що його присутність у списках на обмін і була головною вимогою Кремля.

Оскільки більшість загиблих пасажирів літака (загалом на борту разом з екіпажем перебували 298 осіб) були громадянами Нідерландів, ця країна дуже боляче сприйняла видачу РФ головного свідка у скоєнні цього воєнного злочину.

“Той факт, що ця людина опинилася на волі у Російській Федерації – скандал. І він обтяжує відносини України з Нідерландами, а значить і з усім ЄС. Нідерландські слідчі висловили свій протест. Депутати Європарламенту у відкритому листі до українського президента Володимира Зеленського висловили свій протест проти такої угоди. Марно. Новий глава держави діяв під девізом “Україна передусім”, а також і у власних інтересах. Для Зеленського, який обійняв посаду тільки наприкінці травня, обмін полоненими – той успіх, який був йому потрібен. Але для його країни це може стати проблемою. Збитий літак рейсу MH17 ознаменував собою початок санкцій Європейського Союзу проти Російської Федерації, які стали наслідком війни на сході України, в якій Кремль підтримує сепаратистів. В Європі можуть поставити собі питання: чому, власне, треба бути солідарними з Україною, якщо вона сама не демонструє солідарності? Для Кремля такий розвиток подій став би успіхом”, – вважає керівник української редакції Німецької хвилі Бернд Йоганн.

“За звільнення Цемаха Зеленського серйозно критикують у Німеччині та за кордоном”, – пише німецьке видання Tagesschau, британський журнал The Economist виносить у заголовок те, що “звільнення підозрюваного у справі MH17 є високою ціною”. Німецький Bild зробив ще категоричніші висновки: “Путін отримав подвійну перемогу, отримавши єдиного підозрюваного у справі про збиття літака, якого вдалося затримати. А крім того, Європа втратила частину своєї довіри до України через те, що вона проігнорувала прохання Нідерландів”.

У Києві заспокоюють – перед видачею Цемаха встигли допитати нідерландські слідчі. Ймовірно, його докладно допитали і співробітники СБУ та документально оформили ці свідчення. Але тепер ексначальник ППО може спокійнісінько відмовитися від усіх показів, пославшись на “катівню СБУ”. До того ж про тортури під офіційні протоколи і на телевізійні камери радо розкажуть ще кілька десятків “постраждалих”, які зараз перебувають у РФ.

“Якщо нідерландські медіа винесуть “вирок” про те, що Україна руйнує розслідування, то це може боляче вдарити по Києву незалежно від того, чи завдала видача Цемаха реальної шкоди розслідуванню. Останніми роками Нідерланди нерідко мали окрему думку щодо подій в Україні – згадаймо про сумнозвісний референдум, який відбувся з потужним російським впливом і у підсумку ледь не заблокував Угоду про асоціацію Україна – ЄС”, – пише Європейська правда.

Можливо, за збігом обставин 9 вересня (через два дні після обміну) Нідерланди скерували в Єврокомісію повідомлення про можливе призупинення безвізового режиму для Албанії. “Рішення Нідерландів, ймовірно, не буде виконано, але це слід розглядати як застережливий сигнал для таких країн, як Україна і Грузія”, – повідомляє РБК-Україна, посилаючись на Twitter брюссельського кореспондента Радіо Свобода Рікарда Юзвяка.

Ніби мало Зе-команді клопотів на міжнародній арені, вона ще й отримала гризоту всередині країни. “Обмін утримуваними особами між Російською Федерацією і Україною має відбутися найближчими днями”, – заявив 5 вересня (тобто за дві доби до обміну) голова політичної ради партії “Опозиційна платформа – За життя” Віктор Медведчук. До того ж зробив це у далекому російському Владивостоці в кулуарах Східного економічного форуму, де перед тим зустрівся зі своїм кумом Путіним.

Медведчук вперто і послідовно формує образ такого собі “миротворця”, без участі якого встановлення миру на Донбасі нібито й неможливе. Він постійно їздить до Москви та Мінська, десь там про щось домовляється, наприкінці червня на його “прохання” керівники самопроголошених “ДНР” та “ЛНР” навіть погодилися на “акт гуманізму”, звільнивши в односторонньому порядку чотирьох українських полонених.

І тоді, і зараз українська влада офіційно наголошує, що насправді Медведчук жодного стосунку до переговорів не має. “Я знаю позицію нашого президента. Він заявляв неодноразово про те, що ніяких залучень пана Медведчука в жодні процеси він не передбачає. І тому я можу сказати, що ніякої участі пан Медведчук не брав, ніколи ми з ним не зустрічалися, не розмовляли. Вважаю, що всі його вояжі в Російську Федерацію – це його особистий піар”, – наголосив в інтерв’ю Українській правді помічник президента України Андрій Єрмак, якого називають головним куратором обміну полоненими 7 вересня. Однак деяка частина українців вірить у те, що Медведчук все ж “за мир”. Ще гірше, що його так починають сприймати і на Заході.

Мета Путіна очевидна – максимальне посилення позицій “сірого кардинала” часів Кучми (Медведчук очолював його Адміністрацію Президента в 2002 – 2005 роках. – “Львівська Пошта”) в українській політиці. Найкраще ситуацію описав у своєму блозі на сайті Радіо Свобода відомий журналіст і політичний коментатор Віталій Портников: “Для Володимира Зеленського з його рівнем підтримки і прагненням довести, що він здатний виконати обіцянки про звільнення співвітчизників із російських в’язниць сама думка про те, що Віктор Медведчук буде виглядати головним “миротворцем” і “визволителем” може бути нестерпною. Саме тому новий український президент так знервовано реагує на активність Медведчука. І саме тому Путін і Медведчук починають процес “виховання” тепер уже Зеленського, прагнуть показати, що без Медведчука нічого не вийде. І краще з цим не сперечатися. Український президент постає перед непростим вибором. Мінімізація політичного впливу Медведчука може ускладнити будь-які форми діалогу з Москвою. Але не боротися з цим впливом означає підточувати основи власної влади. Досвід попередників Зеленського це наочно демонструє”.