Наприкінці серпня українські та російські мас-медіа почали масово видавати повідомлення про можливий уже найближчими днями обмін полоненими між Україною та Російською Федерацією за формулою “33 на 33”. Підтвердження надходили з різноманітних офіційних джерел: від Офісу президента України (ОПУ), пресслужби Служби безпеки України (СБУ) та новопризначеного очільника Генеральної прокуратури України (ГПУ) Руслана Рябошапки. Під час Ходи Гідності на честь Дня Незалежності України в Києві спеціальний представник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер у коментарі “Громадському” також висловив сподівання, що обмін полоненими між Україною та РФ відбудеться вже невдовзі.

Станом на момент підготовки цього номера “Львівської Пошти” до друку, було відомо, що перемовини вийли на фінальну стадію. “Обидві сторони узгоджують кінцеву дату та умову обміну”, – повідомило агентство Інтерфакс-Україна із посиланням на власні джерела. “З приводу обміну: я думаю, що він буде таким досить великим, масштабним, і це вже було б хорошим кроком вперед, у бік нормалізації”, – цитує президента РФ Путіна агентство ТАСС.  За попередніми даними, обмін може відбутися в суботу, 7 вересня.

Серед тих, кого українці сподіваються побачити на Батьківщині – низка політв’язнів, зокрема, Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Микола Карпюк, Станіслав Клих, Володимир Балух, Павло Гриб, Олексій Сазанович, Євген Панов, Роман Сущенко і, можливо, Валентин Виговський та 24  військові моряки, захоплені восени минулого року в Керченській протоці. Коли писався цей матеріал, точний список не був відомий, і залишалося багато сумнівів. “Незважаючи на те, що здається, що Путін клацне пальцями – і всіх посадять на літак, і вивезуть, але це не так. Тому що тут приходять силовики і кажуть: ну як же так, ось цей терорист, і цей також – їх не можна відпускати. І треба розуміти, що, можливо, Путіну важливіше мати добрі стосунки зі своїми силовиками, ніж з чужими президентами”, – пояснив головний редактор радіостанції “Ехо Москви” Олексій Венедіктов.

Однак у цьому обміні кілька підступних моментів. Зрозуміло, що українських хлопців потрібно повертати додому, але головною причиною затримки з обміном стало те, що експідполковник КДБ Володимир Путін дуже не хоче постати перед міжнародним правосуддям як воєнний злочинець, а тому вимагає включити в спискок на обмін експідполковника “армії ДНР” Володимира Цемаха.

58-річний Володимир Цемах на псевдо “Борісич”, колишній офіцер радянської армії з досвідом війни в Афганістані, з початку російської агресії проти України став активним прихильником “руської весни” і пішов служити в “армію ДНР”. Там його за радянською військовою спеціальністю призначили “начальником” протиповітряної оборони (ППО) “першого слов’янського корпусу”. Саме в зоні цього корпусу в 2014 році і був збитий малайзійський “Боїнг” (див. “Довідку” – “Львівська Пошта”). Служба дядькові не пішла, через рік він влаштувався в школу вчителем фізкультури. Наприкінці червня ц.р. українські спецслужби провели блискучу операцію (деталі якої не розголошують й досі), захопивши Володимира Цемаха в місті Сніжне, що підкотрольне бойовикам ДНР, і вивезли його до Києва.

Ще хизуючись погонами ДНР, Цемах охоче давав інтерв’ю російським телевізійникам. В одному з них він зізнався, що був свідком падіння малайзійського “Боїнга” і сказав буквально таке: “Я цього пацана витягав. Я цей… ховав. Я вам навіть покажу, де він стартував і де його забирали”. В оригінальному відео, слово на три букви, яке промовив Цемах “запікали”, але по губах можна прочитати, що він промовив слово “бук”. Нагадаємо, саме ракетою із зенітно-ракетного комплексу (ЗРК) “Бук” був збитий малайзійський “Боїнг” із пасажирами.

Тепер Цемаха нібито в останній момент включили в списки на обмін полоненими, причому РФ категорично наполягає – “Борісича” віддайте і гайка! У четвер, 5 вересня Київський апеляційний звільнив Цемаха з-під варти під особисте зобов’язання. Тож усе йде того, що ключовий свідок у справі збиття малайзійського “Боїнга” чкурне до Росії і стане недостпуним для міжнародного правосуддя.

Прокуратура Нідерландів ще до рішення нашого суду звернулася до України із закликом не віддавати РФ колишнього “начальника” ППО Сніжного. Як повідомляє видання NRC Handelsblad, голова Міжнародної слідчої комісії Фред Вестербеке, яка займається справою про катастрофу рейсу MH17, заявив про важливість зазначеного свідка. За його словами, потрібно зберегти доступність арештованого в Україні Цемаха для міжнародного розслідування.

“Саме відмова видавати Цемаха стала перешкодою для великого обміну полоненими між РФ та Україною. Щоб отримати його, вчиняється тиск на нашого президента”, – таку думку інтернетресурсу Obozrevatel висловив ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант запасу Ігор Романенко. Він визнав: як один зі свідків у справі про збитий над Донбасом “Боїнг”, Цемах “важливий для росіян”, перш за все, як потенційний учасник майбутнього судового процесу. Водночас генерал Романенко заявив, що допускає можливість передачі Цемаха РФ, але тільки за умови проведення всіх процесуальних дій. “Потрібно провести допити, взяти свідчення, все документально зафіксувати, а потім обміняти”, – сказав він.

Проте найкраще ситуацію описав відомий український журналіст та політичний оглядач Віталій Портников. “Російські спецслужби провели свою спецоперацію на найвищому рівні, з безпосередньою участю російського “чекіста номер один” – Володимира Путіна. Путін використав бажання президента України домогтися звільнення українських заручників і бажання президента Франції сприяти вирішенню конфлікту на Донбасі. Під час телефонних перемовин із Зеленським він погодився почати процес обміну полонених. А під час зустрічі з Макроном продемонстрував готовність до компромісів для вирішення проблем із Заходом і конфлікту на Донбасі. Але у вирішальний момент він дістав з рукава свою краплену карту. Якщо не буде Цемаха – нічого не відбудеться. І це при тому, що очікування в Україні досягли найвищого градуса, а Макрон і канцлер Німеччини Ангела Меркель почала підготовку до саміту “нормандської четвірки”. Тепер Путін виграє в будь-якому випадку. Звільнять Цемаха – прекрасно, цінний свідок буде в його руках, а між Україною і Заходом з’явиться тінь серйозної недовіри. Не кажучи вже про те, яка недовіра до президента Зеленського виникне серед офіцерів українських спецслужб, які пишаються, можливо, своєю найвдалішою спецоперацією в історії. Не звільнять – що ж, тоді президент України продемонструє, що обдурив суспільні очікування”, – написав Віталій Портников у своєму блозі на Радіо Свобода.

Доки точаться суперечки навколо експідполковника ППО, незрозумілою залишається ситуація із 24 українськими моряками. Спочатку всі джерела повідомляли про дві можливі юридичні процедури звільнення за формулою “33 на 33”: полонені або можуть бути видані на батьківщину “для подальшого відбування покарання”, або це буде взаємне помилування указами президентів двох країн. Але під жодну із цих схем не підпадають 24 полонені українські моряки. Вони не можуть ні “відбувати покарання” вдома, ні бути помилуваними президентом РФ, оскільки перебувають у статусі “підозрюваних”, і жодних вироків суду в їхній справі немає.

Зараз мас-медіа пишуть про нові правила обміну. Мовляв, власне моряків, які всі визнали себе військовополоненими, відправлять в Україну з нотаріально завіреними копіями їхніх кримінальних справ, натомість оригінали залишаться у Федеральній службі безпеки (ФСБ) РФ, і пізніше їх всіх заочно засудять.

“Це пов’язано з тим, що влада України із самого початку визнавала кримінальне переслідування моряків незаконним, вимагаючи їх звільнення без жодних умов. Таким чином, отримавши копію, а не справжню кримінальну справу, правоохоронним органам України не вдасться, як це передбачалося попередньою схемою, припинити карне переслідування”, – пише агентство РБК-Україна.

Нагадаємо, що в травні ц.р. Міжнародний трибунал ООН з морського права зобов’язав РФ негайно звільнити всіх 24 захоплених українських моряків. Москва це рішення проігнорувала. Якщо тепер їх відправлять додому з “нотаріально завіреними” копіями кримінальних справ, а потім суди РФ можуть визнати їх винними в “порушенні державного кордону” РФ. Зрештою в Москві це можуть трактувати як “визнання” законності анексії Автономної республіки Крим (АРК) та приналежність Керченської протоки РФ.

---